Можна впевнено констатувати, що сьогдні уряд України займається вирішенням окремих наболілих питань. І з точки зору кримінального права, питання про пенітенціарну систему одне з них. Нагадаємо: пенітенціарна система — це державний інститут, що відає виконанням кримінальних покарань, накладених на громадян, відповідно до закону. Ні для кого не секрет, що стандарти функціонування установ виконання покарань уже тривалий час ніхто не переглядав. Цю проблему і намагаються вирішити за допомогою законопроєкту № 5293 «Про пенітенціарну систему», ініціатором якого є Кабінет Міністрів України.

Як передумова підготовки цього документа зазначається те, що фінансування Державної кримінально­виконавчої служби України протягом останніх років здійснюється на рівні не більш ніж 45 % від загальної потреби, до того ж на ефективність виконання її завдань негативно впливає плинність кадрів, пов’язана з низькою заробітною платою персоналу органів і установ виконання покарань.

Саме тому автори законопроєкту впевнені, що цей незадовільний стан в усіх аспектах функціонування пенітенціарної системи вимагає кардинального перезавантаження Державної кримінально­виконавчої служби України, що дасть змогу створити структуру, яка буде більш ефективною.

Злата Симоненко, радник Sayenko Kharenko, також вважає, що прийняття зазначеного законопроєкту є необхідним для чіткого та прозорого врегулювання функціонування пенітенціарної системи в Україні. На жаль, за останні десять років уряд справді не змінив жодного стандарту чи принципів її роботи. Досить великий відсоток звернень до Європейського суду з прав людини подається саме щодо неналежних умов утримання осіб та відбування покарання, ненадання медичної допомоги чи завдання тілесних ушкоджень. Усі ці порушення прав людини є наслідком недосконалого регулювання роботи пенітенціарної системи.

Автори законопроєкту досить комплексно підходять до вирішення питання і пропонують у межах 8 розділів унормувати правові основи функціонування пенітенціарної системи, її завдання, повноваження, структуру, а також визначити правовий статус її персоналу. За законопроектом Пенітенціарна система — це система спеціально уповноважених органів і установ, діяльність яких спрямовано на формування та реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.

Вона має функціонувати з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини проти України та інших держав, рекомендацій Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню та інших документів. Саме проблема порушення прав людини в закладах пенітенціарної системи дедалі частіше обговорюється не лише в експертних колах, а й на рівні громадськості. Чимраз більше засуджених скаржаться на жахливі умови перебування і нелюдське поводження, що є недопустимим.

До пенітенціарної системи входитимуть установи відбування покарань, слідчі ізолятори, органи пробації, навчальні заклади, заклади охорони здоров’я, підприємства, організації, створені для забезпечення завдань пенітенціарної системи.

Однією з новацій проєкту закону є надання можливості утворювати нові державні установи, наприклад, Центр пробації для повноцінної діяльності системи пробації, здатної забезпечити баланс між безпекою суспільства, запобіганням злочинам та реабілітацією правопорушників. Також проєктом передбачено можливість створити Центр охорони здоров’я, який би надавав безперервну медичну допомогу засудженим та особам, узятим під варту, зокрема ВІЛ­інфікованим, хворим на туберкульоз та наркозалежним особам на належному рівні, що дасть змогу вдосконалити організаційну структуру пенітенціарної системи.

Злата Симоненко підкреслює, що наявність Центру пробації має позитивно вплинути на реабілітацію правопорушників, а створення Центру охорони здоров’я справді потребують особи, які відбувають покарання. Адже відомо, що отримати належну медичну допомогу у виправних колоніях засудженими вкрай важко, це призводить до погіршення стану їх здоров’я. На переконання пані Симоненко, ухвалення законопроєкту сприятиме вдосконаленню організаційної структури пенітенціарної системи.

Інформація про осіб, які перебувають в установах виконання покарань і в установах тримання під вартою в рамках пенітенціарної системи, а також про суб’єктів пробації вноситься до Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту. Саме на його основі функціонує система оцінки криміногенних ризиків щодо вчинення нових кримінальних правопорушень і ризиків щодо порушення обов’язків у межах застосованих запобіжних заходів.

Окремим і необхідним пунктом визначається соціальний захист осіб рядового і начальницького складу установ пенітенціарної системи. Ідеться про грошове забезпечення, медичне обслуговування, житлове, пенсійне забезпечення, безкоштовний проїзд, виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі особи рядового і начальницького складу закладів пенітенціарної системи чи втрати нею працездатності.

Водночас, продовжує Злата Симоненко, не всі актуальні питання буде врегульовано законопроєктом, а лише ті, що стосуються організації роботи системи. Однак окремого аналізу та вдосконалення потребують положення Кримінально­виконавчого кодексу України та стандарти відбування покарання засудженими, адже потрібно змінювати не тільки систему, а й умови та стандарти відбування покарань.

Таким чином, у законопроєкті справді враховано потреби пенітенціарної системи, проте питань, які жодним чином не врегульовано, не менше. Чи зможе законодавча ініціатива реформувати систему, яка не змінювалася роками? І головне: скількох років це потребуватиме за оптимістичним сценарієм? Відповідь одна: покаже час.

Альона СТУЛІНА «Юридична практика»

КОМЕНТАР

У пошуках гуманізму
Сергій ЛИСЕНКО, керуючий партнер GRACERS law firm

Подання цієї законодавчої іні­ціативи обумовлено необхідністю законодавчо за­крі­пити функціонування пе­нітенціарної системи з метою перетворення її на більш ефективну, впровадження нових підходів до заохочення персоналу, запровадження ефективного управління установами виконання покарань, а також забезпечення реалізації заходів, спрямованих на покращення умов відбування покарань і тримання під вартою засуджених та осіб, узятих під варту.

Справді, наявна система виконання кримінальних покарань і попереднього ув’язнення не повною мірою відповідає принципам гуманізму і поваги до прав і свобод людини. Умови тримання засуджених та осіб, узятих під варту, потребують узгодження з європейськими стандартами, на що неодноразово звертали увагу представники відповідних європейських інспекційних органів за результатами останніх візитів в Україну.

Не можна не погодитись і з тим, що на ефективність виконання завдань, покладених на Державну кримінально­виконавчу службу України, негативно впливає також плинність кадрів, пов’язана з низькою заробітною платою персоналу органів і установ виконання покарань, низьким рівнем соціального захисту працівників Державної кримінально­виконавчої служби України, що робить професію непрестижною і створює умови для виникнення корупційних ризиків.

Серед новел законопроєкту можна виділити надання можливості утворювати державні установи — Центр пробації та Центр охорони здоров’я, що дасть змогу вдосконалити організаційну структуру пенітенціарної системи.

За результатами аналізу законопроєкту міжнародними консультантами Спільного проєкту «Європейський Союз та Рада Європи працюють разом для підтримки в’язничної реформи в Україні» (SPERU) Міністерству юстиції України надано низку рекомендацій щодо його вдосконалення.

У рекомендаціях зазначено, що недостатньо врегулювати питання застосування сили проти ув’язнених, відсутні перед­бачені процедури для лікарського огляду після застосування таких заходів.

Серед положень, які викликають запитання, можна виділити і норми, що регулюють організацію, функціонування, визначення завдань і діяльність органів пробації, оскільки ці питання врегульовано окремим законом.

Таким чином, незважаючи на актуальність питання та нагальну потребу в приведенні умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту, до європейських стандартів, а також у забезпеченні належних умов проходження служби в органах і установах пенітенціарної системи, проєкт Закону України «Про пенітенціарну систему» потребує певного доопрацювання, хоча і може стати важливим інструментом для впровадження подальших змін.