21 вересня 2012 року

Господарський суд Київської області

Судді Справедливому Д.А.,
у справі № ****

Кредитора: ПКзОВ «Кредитор 1»,
поштова адреса представника:
вул. Михайлівська, 22а, к. 8, м. Київ, 01001

СКАРГА

на дії ліквідатора в процесі банкрутства (зразок)

1. Ліквідатором Титовою О.А. надіслано кредиторам виклики від 30 серпня 2012 року про явку 13 вересня 2012 року на збори кредиторів (копії виклику й конверта додаються).

ПКзОВ «Кредитор 1» 11 вересня 2012 року надіслала до суду заперечення проти визнання кредиторських вимог ТОВ «Кредитор 2» в сумі 74 566 00,00 грн і проти включення їх до реєстру вимог кредиторів.

На зборах кредиторів, які відбулися 13 вересня 2012 року, ліквідатор Титова О.А. повідомила, що у встановлений строк після публікації оголошення про визнання банкрутом кредиторські вимоги заявили троє кредиторів: ТОВ «Кредитор 2», ПКзОВ «Кредитор 1», ПАТ «Київенерго», і за результатами їх розгляду ліквідатор включила їх до реєстру вимог кредиторів, а саме:

— ТОВ «Кредитор 2» — сума вимог 74 566 00,00 грн, у четвертій черзі задоволення;

— ПКзОВ «Кредитор 1» — сума вимог 15 939 28,11 грн, у четвертій черзі задоволення;

— ПАТ «Київенерго» — сума вимог 7401,92 грн, у четвертій черзі задоволення.

На підставі такого складеного ліквідатором реєстру на зборах кредиторів 13 вересня 2012 року ліквідатором зареєстровані й брали участь зазначені троє кредиторів.

Самого реєстру кредиторських вимог ліквідатор кредиторам не надала.

За статтею 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Закон) ліквідатор зобов’язаний вживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти в суд про наявність конфлікту інтересів.

При складанні протоколу № 1 зборів кредиторів від 13 вересня 2012 року ліквідатор зазначила в ньому, що прийняті винятково рішення, за які голосувало ТОВ «Кредитор 2», яке, на думку ліквідатора, має переважну кількість голосів; крім цього, включення ТОВ «Кредитор 2» до реєстру, сума й черговість його вимог заперечені ПКзОВ «Кредитор 1» в суді.

Відповідно до пунктів 8.8—8.11 Рекомендацій ВГСУ від 4 червня 2004 року «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», кредитори, що подали до господарського суду заяви з вимогами до боржника, набувають прав заявляти заперечення проти вимог інших кредиторів; вимоги, щодо яких боржник не заявив до господарського суду заперечень, за умови відсутності заперечень з боку інших кредиторів включаються до реєстру; вимоги, проти визнання яких іншими кредиторами подані заперечення, розглядаються господарським судом, про що виноситься ухвала, правовим наслідком якої може бути позбавлення кредитора можливості брати участь у справі.

За частиною 9 статті 7 та частиною 7 статті 16 Закону при проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, створений відповідно до Закону, який обирається зборами кредиторів.

Учасниками зборів кредиторів є особи, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. За статтею 15 Закону реєстр повинен включати всі визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їхніх розміру та черговості.

Оскільки коло кредиторів, обґрунтованість, сума та черговість їхніх вимог (як наслідок — кількість голосів і результати голосування на зборах) на цей час ґрунтуються винятково на власній думці ліквідатора Титової О.А., яка без урахування заперечень інших кредиторів включила до реєстру тих чи інших осіб з тими чи іншими сумами, то така ситуація явно порушує інтереси ПКзОВ «Кредитор 1» на справедливий суд, оскільки неправильно складений реєстр кредиторських вимог гарантовано зменшує відсоток задоволення її вимог та позбавляє можливості приймати вирішальні рішення на зборах при наявних у неї вимогах.

Згідно зі статтями 1, 25 Закону, банкрутством є неспроможність боржника задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через ліквідаційну процедуру, ліквідацією є припинення банкрута з метою задоволення визнаних судом вимог, ліквідатор забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів і реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру.

За пунктами 1.1—1.2 Рекомендацій ВГСУ від 4 червня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарські суди мають враховувати, що встановлення в Законі особливого порядку задоволення вимог кредиторів не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку, а спрямоване на створення необхідних умов для більш повного задоволення вимог кредиторів, реалізацію їхніх прав та інтересів. За таких умов у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого й пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника. Отже, господарські суди не повинні допускати під час провадження у справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, яке входить до конкурсної маси, як такого, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів.

У постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2012 року в справі № Б3/196-10 за заявою КЖП № 17 про банкрутство за статтею 51 Закону при перегляді постанови ВГСУ від 5 липня 2011 року встановлено: «Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» реєстр вимог кредиторів повинен включати всі визнані судом вимоги кредиторів».

Відповідно до частини 4 статті 14 Закону, заяви з кредиторськими вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення інших кредиторів, розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог.

Отже, за нормами Закону визначення кола кредиторів, черговості, суми їхніх вимог, кількості голосів і результатів голосування на зборах здійснюється на підставі затвердженого судом реєстру вимог кредиторів.

Частина 4 статті 25 Закону дає право кожному з кредиторів окремо подати скаргу на дії ліквідатора, а функцією суду в ліквідаційній процедурі є розгляд скарг на дії учасників, зокрема ліквідатора (стаття 24).

Після оголошення про визнання банкрутом 11 травня 2012 року в газеті «Голос України» № 89 на цей час закінчився 30-денний термін заявлення кредиторських вимог.

Але ліквідатором Титовою О.А. не подано господарському суду реєстр для затвердження, хоча його складено, самовільно включено кредиторів без урахування заперечень інших кредиторів.

Більше того, ліквідатор Титова О.А. керується самовільним реєстром, проводить по ньому реєстрацію та підрахунок голосів на зборах і керується рішеннями зборів, за які голосує ТОВ «Кредитор 2», проти якого заперечує в суді ПКзОВ «Кредитор 1».

Такі дії ліквідатора порушують інтереси ПКзОВ «Кредитор 1», оскільки неправильний кредиторський реєстр позбавляє її можливості приймати вирішальні рішення на зборах при наявних у неї голосах.

З урахуванням цього

ПРОШУ:

1. Скаргу на дії ліквідатора задовольнити.

2. Зобов’язати ліквідатора в п’ятиденний строк з дня винесення ухвали подати господарському суду на затвердження реєстр вимог кредиторів банкрута, складений ліквідатором за результатами розгляду таких вимог (претензій), поданих після опублікування оголошення про визнання банкрутом.

3. Зобов’язати ліквідатора в п’ятиденний строк з дня винесення ухвали подати господарському суду копії її рішень за результатами розгляду заявлених до банкрута кредиторських вимог (претензій) та повідомлень ліквідатора кредиторам про визнання чи відхилення їхніх вимог (претензій).

Додатки:

1. Копія виклику й конверта.

2. Поштова квитанція про надіслання зразка скарги на дії ліквідатора.

Представник ПКзОВ «Кредитор 1» І.І. Іванов

---

Комментарий эксперта

Александр ПИСАРЕНКО,
руководитель «Юридического бюро Писаренко»

Чтобы уклониться от уплаты долгов, должники — юридические лица, у которых достаточно имущественных активов, часто пытаются применить следующую последовательность: 1) процедура ликвидации по решению участников общества; 2) банкротство по заявлению ликвидируемого предприятия согласно статье 51 Закона Украины «О восстановлении платежеспособности должника или признании его банкротом» (Закон); 3) подача должником ходатайства в суд о назначении «своего» арбитражного управляющего ликвидатором; 4) подача фиктивным кредитором претензии о признании кредиторских требований на основании искусственно созданной задолженности должника на сумму, превышающую требования реальных кредиторов; 5) выполнение ликвидационной процедуры «своим» ликвидатором по согласованию с комитетом кредиторов, решения которого соответствуют решениям фиктивного кредитора.

Целью последовательности действий является игнорирование голосов реальных кредиторов по вопросам ликвидационной процедуры и совершение действий на невыгодных для них условиях, установленных фиктивным кредитором.

Процедура банкротства по «сокращенной» модели статьи 51 Закона целенаправленно выбирается должниками, поскольку в ней отсутствуют стадия распоряжения имуществом и этап предварительного перед признанием банкротом рассмотрения кредиторских требований судом.

Таким образом, при сокращенной процедуре банкротства по статье 51 на момент постановления о признании банкротом отсутствует реестр требований кредиторов, рассмотренных и признанных судом.

Пользуясь этим, ликвидатор должника самостоятельно рассматривает заявленные после публикации о признании банкротом кредиторские требования, признает или отклоняет их, признает в полном объеме требования фиктивного кредитора и составляет реестр требований кредиторов, согласно которому последний имеет подавляющее количество голосов. После этого проводится собрание кредиторов, избирается комитет кредиторов, и начинают выполняться действия по продаже имущества банкрота — на условиях, за которые проголосовал фиктивный кредитор.

Поскольку указанные действия нарушают интересы реальных кредиторов, то правовыми средствами защиты могут быть подача возражений против фиктивных кредиторских требований и обжалование действий ликвидатора.

Согласно части 4 статьи 14 раздела II Закона, заявления с кредиторскими требованиями конкурсных кредиторов, относительно которых имеются возражения других кредиторов, рассматриваются хозяйственным судом до вынесения определения об утверждении реестра требований.

Результатом рассмотрения возражений может быть отклонение фиктивного кредиторского требования судом. Из-за этого его учет ликвидатором в реестре кредиторских требований до окончания судебного рассмотрения является незаконным.

Часть 4 статьи 25 Закона дает право ­каждому из кредиторов отдельно обжаловать действия ликвидатора, а функцией суда в ликвидационной процедуре является рассмотрение жалоб на действия участников (статья 24).

В образце жалобы на действия ликвидатора приводится соответствующее правовое обоснование.