1 квітня 2013 року

До Господарського суду м. Києва
вул. Б. Хмельницького, 44Б, м. Київ

Судді Справедливому В.В.
у справі № 22/333-44/555

Заявник (позивач): ПКОВ «В»
місцезнаходження: Нідерланди, м. *, вул. **

Представник заявника: Писаренко Олександр Олексійович
поштова адреса представника:
вул. Михайлівська, 22А, к.8, м.Київ, 01001,
тел. (44) 279 56 32

Відповідач: ТОВ «Т»
місцезнаходження: м. Суми, вул. ***
код ЄДРПОУ 22222222,
поточний рахунок 222 в АБ «Банк» МФО 333333

Заінтересована особа:
відділ примусового виконання рішень
Управління державної виконавчої служби

Головного управління юстиції
у Київській області
місцезнаходження: вул. Ярославська, 5/2, м. Київ, 04071

СКАРГА

на бездіяльність органа державної виконавчої служби
щодо виконання судового рішення у справі

13 жовтня 2010 року при новому розгляді справи ухвалою суду забезпечено позов і накладено арешт на рухоме майно відповідача в межах суми 691 403,90 євро, що в гривневому еквіваленті становить 7 565 178,99 грн. Ухвалу направлено Бориспіль­ському МРЕВ ДАІ Київської області за місцем реєстрації автопарку відповідача.

8 грудня 2010 року постановлено рішення № 22/333-44/555 (рішення), згідно з яким з відповідача стягнено на користь заявника загалом 587 627,66 євро, включаючи позику, 7 % річних, неустойку, державне мито.

26 жовтня 2011 року видано наказ № 22/333-44/555 Господарського суду м. Києва на примусове стягнення з відповідача на користь заявника 587 627,66 євро за рішенням (наказ).

Резолютивна частина наказу:

Стягнути з ТОВ «Т» (02133, м. Київ, вул. ****; ідентифікаційний код 22222222) на користь приватної компанії з обмеженою відповідальністю «В» (Королівство Нідерланди, м. *, вул. **) суму позики у розмірі 350 000,00 євро, 7% річних плати за позику у розмірі 131 158,90 євро, пеню у розмірі 103 172,50 євро, державне мито у розмірі 3296,26 євро та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 100,29 грн.

23 листопада 2011 року на підставі заяви заявника й оригіналу наказу постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області (ВДВС) відкрито виконавче провадження з примусового стягнення боргу (копія постанови ВДВС додається).

Постановлено відповідачу добровільно виконати рішення в 7-денний строк, а в протилежному випадку виконати його в примусовому порядку.

Рішення в добровільному порядку відповідачем не виконано.

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено обов’язковість виконання судових рішень, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

За статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» завершальною стадією судового провадження є виконавче провадження, тобто сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно зі статтею 2 цього Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу; примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (державні виконавці).

Відповідно до статті 11 Закону, державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За статтею 27 Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що Висока Договірна Сторона зобов’язана гарантувати кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків справедливий судовий розгляд впродовж розумного строку.

За статтею 1 першого Протоколу до Конвенції кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном і не може бути його позбавлена інакше, як в інтересах суспільства.

Згідно зі статтею 13, кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі.

Невід’ємною частиною справедливого судового розгляду та ефективного захисту права на мирне володіння майном є забезпечення державою примусового виконання судового рішення в розумний строк, яке в Україні покладається на державну виконавчу службу та державних виконавців.

Незважаючи на вказане, рішення в примусовому порядку до сьогодні не виконано, сума за ним не стягнена і заявнику не сплачена, що порушує як статті 2, 11, 27 Закону «Про виконавче провадження», так і міжнародні зобов’язання України; як права заявника, так і його інтереси.

Через бездіяльність ВДВС позивачу не сплачено 587 627,66 євро, присуджених за рішенням.

За статтею 82 Закону України «Про виконавче провадження» бездіяльність державного виконавця може бути оскаржена стягувачем до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець; скарга розглядається у десятиденний строк з дня її надходження; за результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову.

Заявник 7 березня 2013 року звертався зі скаргою на бездіяльність державного виконавця щодо виконання рішення до начальника ВДВС (копії скарги та поштової квитанції про її отримання додаються).

14 березня 2013 року заявник повторно направив скаргу на бездіяльність державного виконавця щодо виконання рішення до начальника ВДВС (копія поштової квитанції додається).

Але ні постанови про результат розгляду скарги, ні відповіді на неї від начальника відділу не надійшло.

На підставі викладеного та згідно зі статтею 1212 Господарського процесуального кодексу України

прошу:

— визнати неправомірною бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області щодо розгляду скарги заявника від 7 березня 2013 року на бездіяльність державного виконавця по виконанню рішення Господарського суду м. Києва № 22/333-44/555;

— визнати неправомірною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області по виконанню рішення Господарського суду м. Києва № 22/333-44/555 від 8 грудня 2010 року;

— зобов’язати відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області здійснити примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва № 22/333-44/555 від 8 грудня 2010 року та сплатити позивачу 587 627,66 євро, присуджених за ним.

Додатки:

Документи, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги скаржника:

— копія заяви про відкриття виконавчого провадження;

— копія постанови ВДВС від 23 листопада 2011 року про відкриття виконавчого провадження;

— копія скарги на бездіяльність державного виконавця з двома поштовими квитанціями;

— копії описів вкладення у цінний лист про відправлення відповідачу й ВДВС копій скарги та додаткових доказів.

Представник позивача О.О. Писаренко

(довіреність є у справі)

---

Комментарий эксперта

Александр ПИСАРЕНКО,
адвокат, руководитель «Юридического бюро Писаренко»

Согласно статье 82 Закона Украины «Об исполнительном производстве», бездеятельность го­су­дарственного исполнителя и других должностных лиц государственной исполнительной службы может быть обжалована взыскателем начальнику отдела, которому непосредственно подчинен государственный исполнитель, или руководителю соответствующего органа государственной исполнительной службы (ГИС) высшего уровня, или в суде.

Жалоба, поданная в исполнительном производстве начальнику отдела, которому непосредственно подчинен государственный исполнитель, рассматривается в десятидневный срок со дня ее поступления. По результатам рассмотрения жалобы начальник отдела принимает постановление о ее удовлетворении или отказе, которое в десятидневный срок может быть обжаловано в вышестоящем органе государственной исполнительной службы или в суде.

Поскольку рассмотрение жалобы в суде — дело долгое, то первым шагом для защиты интересов взыскателя при отсутствии принудительного исполнения судебного решения государственным исполнителем, который может привести к желаемому результату, является обжалование его бездеятельности начальнику отдела.

Однако в четырех из пяти случаев (из собственной практики) начальник отдела ГИС, получивший жалобу, не направляет жалобщику постановление по результатам ее рассмотрения ни в 10-дневный срок, ни вовсе.

В такой ситуации следует обращаться в суд, выдавший исполнительный документ, для гарантированного рассмотрения жалобы и принятия соответствующего решения.

С примером жалобы в суд на бездеятельность государственного исполнителя по исполнению судебного решения вы можете ознакомиться ниже.