До Луцького міськрайонного суду Волинської області,
вул. Лесі Українки, буд. 24, м. Луцьк, 43016
Скаржник: Шевченко Василь Іванович,
вул. Ентузіастів, буд. 24, кв. 47, м. Луцьк, 43000
Суб’єкт, бездіяльність якого оскаржується:
Прокуратура м. Луцька Волинської області,
вул. Винниченка, буд. 13, м. Луцьк, 43000
20 листопада 2011 року до Прокуратури м. Луцька Волинської області мною була подана в порядку статті 97 КПК України заява про вчинення злочину, передбаченого статтею 382 КК України «Невиконання судового рішення», Тарасюком Сергієм Дмитровичем, який, відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2010 року, зобов’язаний сплатити на мою, Шевченка Василя Івановича, користь суму боргу в розмірі 75 000 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 94 КПК України, заяви окремих громадян є приводами до порушення кримінальної справи.
Відповідно до частини 2 статті 94 КПК України, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Відповідно до частини 2 статті 97 КПК України, за заявою або повідомленням про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити в порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
У відповіді Прокуратури м. Луцька від 3 лютого 2012 року зазначено про те, що до поданої мною до Прокуратури м. Луцька заяви про вчинення злочину від 20 листопада 2011 року не додано документів виконавчого провадження чи інших будь-яких даних, які б вказували на ознаки злочину, передбаченого статтею 382 КК України, в діях Тарасюка С.Д. У зв’язку із вищевикладеним відсутні підстави, передбачені статтями 94, 97 КПК України, для проведення дослідчої перевірки за поданою мною заявою.
Таким чином, на порушення вимог частини 2 статті 19 Конституції України, вимог статтей 94, 97 КПК України, Прокуратура м. Луцька Волинської області при розгляді поданої мною заяви допустила бездіяльність у вигляді неприйняття одного з трьох процесуальних рішень, передбачених частиною 2 статті 97 КПК України.
Вищезазначена бездіяльність Прокуратури м. Луцька Волинської області позбавляє мене права оскаржити її процесуальне рішення, яке вона повинна прийняти відповідно до частини 2 статті 97 КПК України у встановленому законом порядку.
У пункті 4.3 рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року (справа про оскарження бездіяльності суб’єктів владних повноважень) зазначено про те, що, здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними.
Зазначене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб’єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.
На основі викладеного, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, статей 94, 97, 110, 234, 236 КПК України, рішення КСУ від 14 грудня 2011 року,
Визнати бездіяльність Прокуратури м. Луцька Волинської області, яка полягає у неприйнятті, відповідно до поданої 20 листопада 2011 року мною заяви про вчинення злочину, одного з трьох рішень, передбачених частиною 2 статті 97 КПК України, неправомірною.
Зобов’язати Прокуратуру м. Луцька Волинської області розглянути заяву про вчинення злочину від 20 листопада 2011 року та прийняте по ній процесуальне рішення в порядку, передбаченому частиною 2 статті 97 КПК України.
До скарги додаються:
1. Копія скарги з копіями додатків.
2. Копія заяви від 20 листопада 2011 року про вчинення злочину з відміткою Прокуратури м. Луцька про її одержання.
3. Копія відповіді Прокуратури м. Луцька від 3 лютого 2012 року.
«___»_____________ 2012 року Шевченко В.І.
Юрий Колтонюк,
адвокат
На практике очень распространенной является ситуация, когда лицо обращается в правоохранительные органы с заявлением о совершении преступления, однако доследственная проверка по его заявлению о совершении преступления не проводится, и вместо процессуального решения, предусмотренного статьей 97 Уголовно-процессуального кодекса (УПК) Украины, такое лицо получает обычный ответ, что нарушения закона не выявлены.
Такие действия (бездеятельность) правоохранительных органов лишают человека возможности обжаловать процессуальное решение в установленном законом порядке.
Наиболее эффективным на практике способом обжалования действий (бездеятельности) правоохранительных органов является судебный порядок.
До недавнего времени по рассматриваемому вопросу существовал правовой вакуум, поскольку непонятно было, по правилам какого вида судопроизводства должны рассматриваться жалобы лиц относительно принятия субъектом властных полномочий (правоохранительным органом) решений, совершения действия или допущения бездеятельности по поданным заявлениям и сообщениям о преступлениях.
Первую попытку прояснить ситуацию совершил Высший специализированный суд Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел, который в пункте 10 информационного письма от 16 июня 2011 года «О практике рассмотрения дел по обжалованию бездеятельности органов дознания, следователя, прокурора» отметил, что если прокурор, орган дознания или следователь не принимают решение по заявлению или сообщению о преступлении в течение установленного законом времени и по обращению заинтересованного лица не предоставляют копию постановления (сообщения), последнее имеет право обжаловать такие действия должностных лиц в суде, руководствуясь статьями 110, 234, 236 УПК Украины.
В настоящее время по рассматриваемому вопросу существует решение Конституционного Суда Украины от 14 декабря 2011 года (дело об обжаловании бездеятельности субъектов властных полномочий), в пункте 4.3 которого сказано о том, что осуществляя проверку заявлений и сообщений о преступлениях, прокурор, следователь, орган дознания действуют до возбуждения уголовного дела, однако прибегают к тем же способам и приемам, что и во время сбора доказательств по уголовному делу. Следовательно, правоотношения, которые имеют место при рассмотрении заявлений о преступлениях, по своей правовой природе являются уголовно-процессуальными.
Указанное обуславливает вывод о том, что компетентным национальным судом, к юрисдикции которого относится рассмотрение жалоб по принятию решений, совершению действий или допущению бездеятельности субъектом властных полномочий относительно заявлений и сообщений о совершенных или готовящихся преступлениях, является суд, который специализируется на рассмотрении уголовных дел.
© Юридична практика, 1997-2024. Всі права захищені
Кількість адвокатських балів | Вартість |
---|---|
Відеокурс з адвокатської етики | 650 грн |
10 адвокатських балів (включаючи 2 бали за курс з адвокатської етики) | 2200 грн |
16 адвокатських балів (включаючи 2 бали за курс з адвокатської етики) | 3500 грн |
8 адвокатських балів (без адвокатської етики) | 1800 грн |
Щодо додаткової інформації
Email: [email protected]
Тел. +38 (050) 449-01-09
Пожалуйста, подождите…