З набуттям чин­­ності Законом Ук­­раїни «Про за­побігання та протидію легалізації (відмиванню) до­ходів, одержаних зло­чинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (Закон), а саме його редакцією від 6 грудня 2019 року, в практичній взаємодії клієнтів — юридичних осіб із банками як суб’єктами первинного фінмоніторингу почали виникати окремі проблеми стосовно тлумачення його норм. Доцільно торкнутись окремих практичних аспектів різного тлумачення банком та клієнтом відповідних нововведень.

VIP­-обмеження

З метою забезпечення реалізації вимог цього Закону правління Національного банку України (НБУ) своєю постановою від 19 травня 2020 року № 65 затвердило Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (Положення), яке набрало чинності 22 травня 2020 року.

У пункті 2 цієї постанови НБУ вказує: «Встановити, що банки звітують до спеціально уповноваженого органу щодо порогових фінансових операцій політично значущих осіб, членів їх сімей та/або осіб, пов’язаних із політично значущими ­особами, які не мали такого статусу відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14 жовтня 2014 року № 1702­VII починаючи з дати виявлення банком факту належності відповідного клієнта до політично значущої особи, члена його сім’ї та/або особи, пов’язаної з політично значущою особою».

Таким чином, банк, що обслуговує, як суб’єкт первинного фінансового моніторингу повинен відповідно до цієї вказівки виявляти публічних діячів (РЕР) серед своїх клієнтів, зокрема засновників юридичних осіб, якщо встановить, що ці особи набули статусу з моменту набрання чинності новим визначенням поняття РЕР згідно із Законом від 6 грудня 2019 року. Водночас банк може правомірно вимагати від клієнта повідомлення про зміну статусу свого засновника, який, наприклад, не підпадав під визначення статусу РЕР, коли діяла редакція Закону від 14 жовтня 2014 року.

Щодо того, чи законно вважати дійсним факт зміни такого статусу особи з боку банку, який її обслуговує, то 6 грудня 2019 року було внесено зміни до положень Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», які набули чинності 28 квітня 2020 року, зокрема в частині визначення статусу національного публічного діяча.

Так, поняття, визначене в частині 1 статті 1 попередньої редакції Закону: «національні публічні діячі — фізичні особи, які виконують або виконували протягом останніх трьох років визначені публічні функції в Україні, а саме …керівники керівних органів політичних партій та члени їх центральних статутних органів», після 28 квітня 2020 року змінилось на таке: «національні публічні діячі — фізичні особи, які виконують або виконували в Україні визначені публічні функції, а саме …члени керівних органів політичних партій». Тобто змінами усунуто обмеження в часі для цього статусу від дати набрання відповідною редакцією чинності — з 28 квітня 2020 року.

Згідно з цим визначенням публічними діячами за Законом визнаються особи, які виконували (без конкретизації, протягом якого саме проміжку часу) певні публічні функції. З цього випливає, що вказані зміни можуть поширювати свою дію на тих національних публічних діячів, які обіймали відповідні посади впродовж трьох років до початку дії змін до Закону, проте не на тих, які перестали обіймати такі посади більш ніж за три роки до початку дії змін до Закону.

Незворотність дії

Доцільно розібрати правову підставу обов’язку клієнта/засновника клієнта повідомляти банк про зміну статусу, якщо, наприклад, ця особа припинила членство в керівних органах політичної партії більш ніж три роки тому.

Ураховуючи принцип, що закони та інші нормативно­правові акти не мають зворотної дії в часі, закріплений у статті 58 Конституції України, можна дійти висновку, що на особу, яка склала повноваження керівника політичної партії більш ніж за три роки до дня набрання чинності новою редакцією Закону та не провадила політичної діяльності впродовж цього періоду, не поширюється нове положення Закону, яке набрало чинності 28 квітня 2020 року.

У цьому контексті варто навести позицію Конституційного Суду України (КСУ) в рішенні від 13 травня 1997 року № 1­зп, де зазначено таке: «Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один із найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права — закони та інші нормативно­правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно­правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, зокрема відносин між державою і громадянами, породжує в громадян упевненість у тому, що їхнє наявне становище не буде погіршено прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно­правового акта. Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (преамбула Конституції України). Виняток із цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно­правові акти пом’якшують або скасовують відповідальність особи (частина 1 статті 58 Конституції України)».

Зазначене положення Закону мало б суттєво посилити відповідальність особи, оскільки покладання на неї додаткових обов’язків, пов’язаних зі статусом публічної особи, не передбачає послаблення, а навпаки, посилення контролю діяльності цієї особи у стосунках із державою.

Також потрібно звернути увагу суб’єктів первинного фінмоніторингу на такі супутні правові позиції КСУ: «Положення частини 1 статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно­правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи)» (рішення від 9 лютого 1999 року № 1­рп/99); «Суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно­правових актів у часі, на яке посилався Вищий арбітражний суд України, полягає в тому, що дія законів та інших нормативно­правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності …та не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності» (рішення від 2 липня 2002 року № 13­рп/2002).

Врахувати час

Отже, з наведеного можна зробити такий правовий висновок: будь­які вимоги банку як суб’єкта первинного фінмоніторингу щодо звітування клієнта (або особи —засновника клієнта) з наданням усіх відомостей, передбачених для РЕР у розумінні пункту 37, частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», будуть неправомірними, якщо особа припинила публічну діяльність за три роки до набрання чинності змінами пункту 37, частини 1 статті 1 Закону (до 28 квітня 2020 року).

Ця позиція може бути корисною для юридичних осіб, які мають довготривалі відносини з банківськими установами щодо супроводу їх господарської діяльності та не мають наміру змінювати банк, який їх обслуговує, з перспективою виникнення численних вимог із боку суб’єктів первинного фінмоніторингу, пов’язаних із вказівкою НБУ відносно порогових фінансових операцій політично значущих осіб, членів їх сімей та/або осіб, пов’язаних із політично значущими особами.

ТРИКОЗА Тетяна — адвокат Dynasty Law & Investment, м. Дніпро

КОМЕНТАРІ

Довічний статус
Андрій СЕГАЛ, директор ЮК «АМБЕР», адвокат, магістр права

Основним на­прямом розвитку світу нині є боротьба з незаконним збагаченням і, як результат, — пильна увага до кінцевого вигодонабувача. Політика ідентифікації клієнтів — це своєрідний захисний механізм і для клієнтів, і для бізнес­структур, що супроводжують їхню діяльність. Для всіх банків є категорія клієнтів, яка називається «політично значущі особи», або PEP, яких вони відносять до високоризикових. PEP в Україні поділяють на такі категорії: національні публічні діячі, іноземні публічні діячі та публічні діячі міжнародних організацій, що відповідає рекомендаціям Міжнародної групи з протидії відмиванню «брудних» грошей (FATF). За новим законом категорія PEP — це довічний статус, якого особи набувають після звільнення, незалежно від того, коли вони обіймали державні посади. Банк під час проведення процедур з актуалізації наявних даних про клієнтів здійснює актуалізацію статусу належності клієнта до категорії PEP. У постанові Правління Національного банку від 19 травня 2020 року № 65 чітко прописано норму, згідно з якою банки звітують до спеціально уповноваженого органу щодо порогових фінансових операцій політично значущих осіб, членів їхніх сімей та/або осіб, пов’язаних із політично значущими особами, які не мали такого статусу відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14 жовтня 2014 року № 1702­VII, починаючи з дати виявлення банком факту належності відповідного клієнта до категорії політично значущих осіб, членів їхніх сімей та/або осіб, пов’язаних із політично значущою особою.

Оцінювати рівень впливу
Анна ПАРХОМЕНКО, заступник директора юридичного департаменту Moneyveo

Зміни до За­кону Ук­раїни «Про запобігання та протидію лега­лізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», які набули чинності 28 квітня 2020 року, узгодили законодавство України з 12­ю рекомендацією Міжнародної групи з протидії відмиванню «брудних» грошей, яка ще в 2013 році впровадила принцип «once a PEP — could always remain a PEP». Цей принцип ґрунтується на тому, що обмеження в часі не впливає на статус національного публічного діяча. Під час оцінювання кожної конкретної особи потрібно брати до уваги, що навіть якщо особа вже не виконує публічні функції, оцінюванню підлягають рівень впливу, навіть неформального, який може чинити ця особа, загальний стаж її роботи як публічного діяча, а також пов’язаність особи з тим, хто зараз обіймає цю посаду (наприклад, у зв’язку з формальним призначенням наступника або через те, що публічний діяч неофіційно продовжує займатися тими самими питаннями).