Серед обов’язків та заборон, які покладають на адвоката Правила адвокатської етики та Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є заборона будь-якого конфіденційного співробітництва. Відповідно її недотримання вважається грубим порушенням ПАЕ, яке має фактично безальтернативне дисциплінарне стягнення — анулювання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Норми, на перший погляд, логічні і зрозумілі. Адвокат, у силу своїх знать та духу професії, не може допомагати процесуальним опонентам у провадженнях. Мудрі адвокати навіть радять не підписувати і не подавати від власного імені жодних документів, які може подати клієнт, ба більше — не давати свідчення, навіть якщо це на користь клієнту. Це — броня адвоката. Запорука того, що жодна його дія не буде розцінена як така, що є формою співробітництва з правоохоронними органами.

Новітня історія адвокатури знає випадки, коли адвоката було позбавлено права на професію після того, як було викрито, що він є професійним потерпілим. І правильність рішень дисциплінарних органів підтвердили суди.

Та чи все так однозначно?

Якщо адвокат є потерпілим від злочину, чи може він подати заяву по злочин, давати свідчення у рамках такої справи? А якщо злочин пов’язаний саме з професійною діяльністю, наприклад, перешкоджання її здійсненню? Де проходить межа реалізації прав потерпілого і конфіденційного співробітництва?

А якщо потенційним зловмисником також виявиться адвокат, тоді як бути?

А коли один адвокат провокує на протиправну дію іншого адвоката, і другий заявляє на провокатора, то хто з них співпрацює з процесуальними опонентами?

А якщо адвокату відомі факти про злочин, вчинений іншим адвокатом? Або він чи вона стали свідком злочину, який вчинив адвокат, як бути? Заявити/дати свідчення і бути звинуваченим у конфіденційній співпраці з ризиком бути вигнаним із професії чи промовчати і отримати підозру у співучасті й ризикувати свободою та справами клієнтів?

А укласти угоду зі слідством як підозрюваний адвокат може?

Попри очевидність відповідей на ці питання, знайти правильну вкрай непросто. Дискусії з цього приводу тривають і в судах, і в засіданнях дисциплінарних органів, і в кулуарах адвокатських зібрань.

Журнал «Український адвокат» долучається до цієї дискусії, пропонуючи висловити позицію з цього питання у рубриці «Думки вголос» усім охочим взяти слово. Давайте разом знайдемо відповіді на всі гострі питання життя адвокатури.