Завантажити PDF

ОЛЕГ ВАЛЕНДЮК

Народився 30 квітня 1974 року у Вінниці. Освіту здобув у 1995-му у Вінницькому державному технічному університеті. У 2000 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого. З 1998 до 2018 року працював в органах прокуратури України, зокрема начальником управління, заступником начальника головного управління Генеральної прокуратури України, першим заступником прокурорів Запорізької області, АР Крим, очолював прокуратуру м. Києва.
Керував Головним управлінням Служби безпеки України у м. Києві та Київській області. Державний радник юстиції ІІІ класу.

З 2020 року — керуючий партнер Benchers Law Firm.

— Широкомасштабна агресія рф ра­дикаль­но вплинула на кожну сферу життя українців: соціальну, політичну, економічну тощо. Як, на вашу думку, ці події змінили сферу юридичних послуг та й взагалі баланс правозахисної системи?

— Безумовно, 24 лютого — день, що змінив світогляд кожного українця. Докорінно інакшими стали наші пріоритети: повсякденні людські бажання відійшли на другий план, а головними мріями стали перемога, мир, життя і здоров’я близьких. Завдяки самовідданості та хоробрості наших героїв на передовій ми маємо можливість взагалі вести цю бесіду.

Сьогодні передусім потрібно говорити не тільки і не стільки про зміни на ринку юридичних послуг, а про громадянську позицію юриста й адвоката. Звісно, адвокатська діяльність — це бізнес. Проте насамперед функція адвоката — здійснювати захист і представництво інтересів.

Від російської агресії зазнали колосальної шкоди мільйони українців, які втратили своїх близьких і рідних. Їм заподіяні фізичні страждання, моральна шкода, майнові збитки від знищення та пошкодження майна. Ціллю ракетно-­дронового тероризму стали об’єкти енергетичної, транспортної, промислової та комунальної інфраструктури. Загалом значних збитків зазнав увесь вітчизняний бізнес. Варто зазначити, що шкода — це не лише прямі втрати від руйнування чи знищення майна, але й упущена вигода, неможливість отримання доходів у майбутньому, втрата економічних зв’язків, порушення ланок виробництва тощо.

У цих умовах кожен свідомий громадянин, зокрема й адвокат, має визначити, як він може бути корисним для свого народу та Батьківщини. Тому сьогодні, на мій погляд, пріоритетними є проєкти pro bono, і кожен юрист може обрати напрями, в яких його особиста участь буде найефективнішою.

З огляду на значний аналітичний та інтелектуальний потенціал Benchers Law Firm — а в нас працюють п’ять заслужених юристів України, серед партнерів — суддя Верховного Суду України у відставці — ми зосередили нашу безоплатну діяльність на розробці механізмів відшкодування шкоди, заподіяної агресором громадянам та державному сектору економіки.

Сьогодні вироблення ефективних алгоритмів, починаючи від фіксування та оцінки шкоди, встановлення юридичних фактів, виявлення активів, за рахунок яких можна здійснити відшкодування, отримання відповідних судових приписів та їх виконання, ускладнюється законодавчими прогалинами та особливостями функціонування іноземних юрисдикцій. Напрацювання таких механізмів потребує глибокої фахової експертизи. І з цих питань ми активно співпрацюємо як із потерпілими, так і з українськими правоохоронцями, роль яких у цих процесах неоціненна. До речі, Benchers Law Firm стала ініціатором та партнером конференції «Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок війни», на якій учасники обговорювали саме вироблення дієвих механізмів та застосування світового досвіду в питанні відшкодування шкоди, заподіяної війною.

— Чи поділяєте ви думку, що нещодавня резолюція Генасамблеї ООН стане фундаментом для майбут­ніх виплат із боку росії?

— Можна впевнено сказати, що ця резолюція є важливим кроком для досягнення очікуваної мети.

Якщо детальніше, то світовий досвід накопичив низку способів відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок воєнних дій. Це, наприклад, контрибуції, репарація, сатисфакція, реституція, які тією чи іншою мірою застосовувалися після завершення збройної агресії.

Певні кроки Україною вже робилися, зокрема в частині стягнення в дохід держави майна резидентів російської федерації.

Резолюція має рекомендаційний характер, однак той факт, що за неї проголосували 94 держави, дає обґрунтовані сподівання на якнай­швидше прийняття рішень, які вже будуть мати зобов’язувальний характер. Такі рішення повинні бути прийняті країнами на рівні національних законодавств.

Доти, доки алгоритми відшкодування законодавчо не врегульовано в тих країнах, де розміщено активи рф, на мою думку, доцільним було б зосередитися на механізмах, наданих нашим кримінальним процесом. Зокрема, на поданні цивільних позовів у кримінальних провадженнях (у порядку статті 128 КПК України) до осіб, які відповідно до міжнародних договорів несуть цивільну відповідальність за злочини російських комбатантів (уряд, мін­оборони рф); розгляді цих кримінальних проваджень із застосуванням процедури in absentia; питаннях виконання таких судових рішень в іноземних юрисдикціях. Можливо, це буде найкоротший шлях.

— Продовжуючи тему розвитку ринку юридичних послуг, прокоментуйте, будь ласка, як ці буремні часи позначилися на ньому? Що є ознакою сьогодення?

— Різні сегменти юридичного ринку по-різному відреагували на виклики сьогодення. Зосереджуся лише на тих напрямах, які мені ближчі та на яких спеціалізується Benchers Law Firm. З огляду на професійні скіли, досвід моїх партнерів та мій особисто пріоритетними напрямами для нашої фірми є судова практика, захист бізнесу та White Collar Crime, особливо в сегменті так званого бермудського трикутника антикорупційних органів. У цьому аспекті хочу зазначити, що якщо в судовій практиці протягом березня — червня спостерігалося певне затишшя, то на активності кримінальних переслідувань за корупційні та економічні злочини проведення воєнних дій аж ніяк не позначилося.

Тому кримінальна практика Benchers Law Firm навіть дещо розширилася. Затребуваною залишилася й інша опція, яку ми пропонуємо нашим клієнтам, а саме — правова експертиза у формі як Second Legal Opinion, так і правових висновків із практичних питань застосування українського законодавства для іноземних правових інституцій, розробка процесуальних новацій тощо.

— А чи змінилося щось за час війни у підходах органів досудового розслідування та загалом у судовій практиці?

— Що стосується судової практики, то її можна вважати вже усталеною. Зокрема, в категоріях справ, що розглядаються Вищим антикорупційним судом. Потрібно віддати належне цьому суду, він активно працював, незважаючи на всі ризики, протягом усього часу вторгнення. Що стосується інших судів, то вони активно нап­рацьовують практику розгляду проваджень як щодо нових категорій злочинів (стаття 111-1 КК України (колабораційна діяльність), стаття ­436-2 КК України тощо), так і старих категорій (розділ І «Злочини проти основ національної безпеки України», розділ XIV «Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації», розділ XX «Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку») Особливої частини КК України, які зараз набули надзвичайної актуальності через агресію російських недолюдків.

Що стосується правоохоронної системи, то не можна не сказати слів вдячності тим правоохоронцям, які, інколи ризикуючи життям, виконують свій професійний обов’язок, викривають та документують злочини як загарбників, так і «внутрішніх» злочинців, не даючи можливості ворогу посіяти паніку серед громадян.

Певна річ, ситуація спричиняє значний обвинувальний ухил у правоохоронній і судовій системі. Є багато прикладів «перегинів на місцях». У зв’язку з цим активна позиція адвоката в кримінальному процесі є необхідною для збереження рівноваги системи стримувань та противаг, задля балансу всього комплексу кримінального судочинства. У жодному разі не можна допустити нехтування буквою та духом закону. Ніхто не може прикривати власні недоліки і прорахунки надзвичайністю ситуації. Інакше це шлях у прірву беззаконня, свавілля і зловживань.

— Як ви оцінюєте санкційну політику України? Вже є випадки оскарження внесення в санкційні списки та звернення стягнення на активи? Які перспективи таких справ?

— Звісно, в сучасних умовах важелі впливу на осіб, дії яких несуть загрозу національній безпеці, через санкційні обмеження не можна недооцінювати. Особ­ливо враховуючи швидкий механізм їх застосування та можливість одночасного прийняття рішень щодо великої кількості фізичних та юридичних осіб.

Однак за широкого застосування санкцій не виключені помилки. Це підтверджується практикою, про що свідчить внесення змін до рішень про застосування санкцій. Саме в ініціюванні усунення таких помилок (різними процесуальними шляхами) і полягає роль адвоката.

— Якими ви бачите перспективи адвокатури після війни?

— Про це можна мріяти, однак говорити ще зарано. Спочатку треба здобути перемогу. Тому щиро бажаю всім українцям якнайшвидшої перемоги, а також зберегти життя і здоров’я — своє і своїх близьких.