У парламенті зареєстровано одразу два законопроєкти, метою яких є приведення профільного суддівського законодавства у відповідність до висновку Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційська комісія), яка 9 грудня 2019 року розкритикувала останню судову реформу нової влади, а особливо — скорочення наполовину штатної чисельності суддів Верховного Суду. Щоправда, цієї мети обидві ініціативи пропонують досягти по–різному.

Венеційська місія

Розпочнемо з документа, який послідовно та переконливо пропонує прислухатися до рекомендацій європейців. Проєкт закону про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Закон) та деяких законів України з метою їх приведення у відповідність до висновку Венеційської комісії № 2692 зареєстровано 27 грудня 2019 року. Ініціаторами документа виступають Олег Макаров, Сергій Власенко та Ярослав Юрчишин — представники опозиційних політичних сил.

Законопроєкт № 2692 не «вигадує велосипед» і пропонує змінити цифру 100 на 200 («не більше двохсот») у статті про кількість суддів Верховного Суду. Уточнюється, що Конкурсна комісія для проведення конкурсу на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) утворюється на строк, необхідний для формування повного складу ВККС, а не на постійній основі, як це може здатися з чинної версії Закону. Проєктом № 2692 пропонується уточнити технічний момент: протокол засідання конкурсної Комісії підписується головуючим та секретарем засідання, адже за чинної норми (коли протокол підписують усі присутні на засіданні) є ризик блокування процесу незгодними з рішенням членами (але присутніми на засіданні) шляхом відмови від підписання протоколу.

За статтею 96 Закону серед підстав звільнення члена ВККС є порушення вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції. Венеційська комісія побачила в цьому формулюванні можливості для зловживань, коли навіть найдрібніше порушення може мати наслідок звільнення. Отже, автори законопроєкту № 2692 пропонують додати слово «суттєве» (суттєве порушення). Одразу зазначимо, що іншим законопроєктом, про який ми згадаємо пізніше, пропонується додати слово «істотне» (істотне порушення).

Ініціативою № 2692 забезпечується право члена ВККС на змагальність під час розгляду питання про його звільнення. Так, у разі прийняття законопроєкту № 2692 Вища рада правосуддя (ВРП) буде зобов’язана повідомити члена ВККС про дату, час та місце засідання, на якому розглядатиметься питання його звільнення не пізніше, ніж за десять днів до засідання. Член ВККС також вправі подати письмові прояснення по суті звинувачень.

Окрім того, пропонується повернутися до попереднього рівня суддівської винагороди для суддів Верховного Суду в розмірі 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (наразі цей розмір складає 55). Венеційська комісія зауважила, що зменшення заробітної плати лише для однієї категорії суддів може порушувати незалежність суддів.

З прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» пропонується виключити пункти (5–7), що визначають необхідність проведення конкурсу серед суддів Верховного Суду задля скорочення штату наполовину.

Із Закону України «Про Вищу раду правосуддя» пропонується прибрати неоднозначне завдання Комісії з питань доброчесності та етики, яке полягає у здійсненні моніторингу інформації про суддів Верховного Суду з метою виявлення дисциплінарних та інших порушень. Скасовується норма про можливість розгляду дисциплінарної справи без участі судді. Також забезпечується право судді на відкладення розгляду його дисциплінарної справи у разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні. Наразі у чинному законодавстві такої можливості немає. Також збільшується строк подачі скарни на рішення дисциплінарного органу — з десяти днів до тридцяти. Законопроєктом № 2692 уточнюється, що рішення ВРП, ухвалені за результатом розгляду скарги на рішення дисциплінарного органу, оскаржуються до Верховного Суду.

Прагнуть реваншу

Інший законопроєкт № 2712 від 2 січня 2020 року, попри промовисту назву (проєкт закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення функціонування судової влади в Україні відповідно до міжнародних стандартів судочинства), рекомендації Венеційської комісії імплементує лише в загальних рисах. Його ініціатором виступає представник провладної партії Максим Бужанський. Він пропонує взагалі не визначати на законодавчому рівні кількість суддів Верховного Суду, а віддати це питання для вирішення ВРП та голові Державної судової адміністрації України з урахуванням судового навантаження та фінансового забезпечення.

Серед іншого цим документом пропонується встановити, що судді Верховного Суду України (ВСУ), Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, які на день набуття чинності цим законом не переведені до іншого суду, мають право за їхньою заявою перевестися до Верховного Суду. Причому незалежно від наявності вакансій або на будь–яку вакантну посаду до місцевих чи апеляційних судів. Примітно, що зазначеним суддям також гарантується право на відставку, навіть за відсутності достатнього стажу, передбаченого частиною 1 статті 116 Закону. Переведення суддів ВСУ та вищих спеціалізованих судів здійснюватиметься ВРП без необхідності проведення конкурсу та отримання рекомендації ВККС винятково на підставі заяви судді про переведення.

Ще одна революційна пропозиція: виключити посаду судді з переліку посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації), передбачених Законом України «Про очищення влади». «Судді, які були звільнені з посади у зв’язку із несумісністю, через наявність заборони такій особі обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади в порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади», за їх заявою підлягають поновленню на посаді в суді, в якому вони працювали на момент звільнення, а у разі ліквідації чи реорганізації такого суду — в суді, який на момент подання заяви про поновлення здійснює функції ліквідованого чи реорганізованого суду» — пропонується законопроєктом № 2712. Далі зазначається, що ВРП на найближчому засіданні після надходження відповідної заяви вносить Президентові України подання про призначення судді на посаду. Президент України видає указ про призначення судді не пізніше 30 днів із дня отримання відповідного подання ВРП, без проведення будь–якої перевірки щодо такого судді. Представник «Слуги народу», ініціатор документа, не залишає суб’єктам призначення місця для дискреції.

Міжнародні стандарти?

А тепер повернімося до більш приземлених питань. Законопроєктом № 2712 фактично розблоковується здатність ВККС подолати негативне рішення Громадської ради доброчесності. Так, у чинному наразі законодавстві так зване вето громадськості може подолати щонайменше одинадцять членів Комісії. З огляду на зменшену кількість членів ВККС до дванадцяти така можливість вбачалася малоймовірною. Так от, проєктом № 2712 пропонується зменшити кількість голосів для подолання вето з одинадцяти до семи.

Провладною ініціативою запропоновано змінити склад суб’єктів формування ВККС. Семеро із дванадцяти членів Комісії призначаються з’їздом суддів України, решта — ВРП за результатами конкурсу. Пропонується також змінити склад Конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття посади члена ВККС. За задумкою ініціатора, у складі Комісії не потрібні міжнародні експерти, а її склад формують Рада суддів України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Національна академія правових наук України, Рада адвокатів України, а також Громадська рада доброчесності шляхом призначення по одній особі до складу Комісії.

Окрім того, пропонується змінити склад Комісії з питань доброчесності та етики. У її складі автор законопроєкту також не бачить міжнародних експертів. До складу Комісії повинні входити троє членів Вищої ради правосуддя (мають бути особами, які призначені (обрані) до складу Ради різними суб’єктами її формування), троє осіб, призначених з’їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, а також троє осіб, призначених зборами представників громадських об’єднань.

Також законопроєктом № 2712 пропонується повернути суддівську винагороду суддів Верховного Суду до 75 прожиткових мінімумів, забезпечується право суддів брати участь у розгляді дисциплінарної скарги, право клопотати про перенесення засідання у разі наявності поважних причин та вноситься низка інших точкових змін до дисциплінарних та кадрових процедур.

Отже, документ, який спрямований (на перший погляд) на приведення у відповідність до міжнародних стандартів судочинства функціонування судової влади в Україні, виключає міжнародних експертів з кадрових процедур. Участь «міжнародників» у доборі суддів Вищого антикорупційного суду — чи не одна з найголовніших причин, завдяки якій вдалося зберегти репутацію цього суду після зміни політичної влади в країні. З огляду на політичну приналежність ініціатора законопроєкту можна спрогнозувати, що шанси на прийняття в ініціативи чималі. Але чи корелюється вона із взятим раніше курсом на євроінтеграцію?

Христина ПОШЕЛЮЖНА, «Судовий вісник»