21 жовтня 2011 року

Київський апеляційний господарський суд

Позивач за первісним позовом:
Товариство з обмеженою відповідальністю
«Найкращі авіалінії»,
02321, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 18

Відповідач за первісним позовом:
Приватне підприємство «Лоєр»,
02111, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 11

Суддя: Дунаєвська Л.Л.

Справа № 12/10-2

Апеляційна скарга

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 18 жовтня 2011 року про повернення зустрічної позовної заяви

У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться господарська справа № 12/10-2 за позовом ТОВ «Найкращі авіалінії» до ПП «Лоєр» про стягнення боргу.

Відповідно до статті 60 ГПК України, ПП «Лоєр» подало зустрічний позов до ТОВ «Найкращі авіалінії» про визнання договору недійсним та стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 250 тисяч гривень.

Господарським судом м. Києва було винесено ухвалу від 18 жовтня 2011 року про повернення зустрічного позову, посилаючись на порушення частини 1 статті 60 та частини 5 статті 63 ГПК України.

Зокрема, на думку господарського суду, відповідачем було порушено строк подання зустрічного позову, оскільки частиною 1 статті 60 ГПК України передбачено, що відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Суд першої інстанції вважає, що наслідком подання відповідачем зустрічного позову після початку розгляду господар­ським судом справи по суті є повернення зустрічної позовної заяви.

Однак з такою позицією суду першої інстанції погодитися не можна з огляду на наступне.

Статтею 63 ГПК України передбачено вичерпний перелік підстав, виходячи з яких гос­подарські суди мають право повернути позовну заяву, в тому числі зустрічну позовну заяву, без розгляду, а саме:

— позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

— у позовній заяві не зазначено повного найменування сторін, їхніх поштових адрес;

— у позовній заяві не зазначено обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми;

— не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі;

— порушено правила поєднання вимог або об’єднано в одній позовній заяві декілька вимог до одного чи кількох відповідачів, і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору;

— не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

— до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору.

Відтак, вказана стаття процесуального закону не передбачає повернення господар­ським судом зустрічної позовної заяви без розгляду у випадку звернення з такою заявою після початку розгляду справи по суті.

Крім того, на нашу думку, помилковим є посилання місцевого господарського суду в оскаржуваній ухвалі на пункт 5 статті 63 ГПК України, оскільки зазначена норма процесуального закону стосується порушення правил об’єднання вимог в рамках однієї позовної заяви. Проте зустрічний позов за своєю правовою природою є окремим позовом, що подається відповідачем для сумісного розгляду з первісним та є пов’язаним з ним. Отже, норми пункту 5 статті 63 ГПК України не поширюються на випадки повернення зустрічних позовів, якщо в самих таких зустрічних позовних заявах відсутнє об’єднання вимог.

Зважаючи на вищезазначене, керуючись статтями 60, 63, 91, 106 ГПК України,

Прошу:

1. Апеляційну скаргу ПП «Лоєр» задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 18 жовтня 2011 року скасувати.

3. Зустрічний позов та додані до нього документи повернути до Господарського суду м. Києва для розгляду по суті.

Представник за довіреністю І.І. Онопенко

---

Комментарий эксперта

Оксана Фодчук,
юрист АК «Правочин»

Хозяйственный процессуальный кодекс (ХПК) Украины гарантирует право ответчика на защиту от исковых требований истца путем предоставления соответствующих процессуальных средств, среди которых значительное место занимает встречный иск.

Встречный иск имеет дуалистическую природу, что дает ему значительные преимущества по сравнению с другими процессуальными средствами защиты. Кроме того, что встречный иск является средством защиты от первичного иска, он также выступает инструментом удовлетворения собственных исковых требований.

Право на подачу ответчиком встречного иска предусмотрено статьей 60 ХПК Украины. В соответствии с указанной статьей ответчик вправе до начала рассмотрения хозяйственным судом дела по существу подать к истцу встречный иск для его совместного рассмотрения с первичным иском.

Законом четко предусмотрена стадия процесса, в которой возможна подача встречного иска, а именно: до начала рассмотрения хозяйственным судом дела по существу. Кроме того, частью 2 статьи 60 ХПК Украины регламентировано, что подача встречного иска осуществляется по общим правилам предъявления исков.

Казалось бы, логичным последствием несоблюдения указанных в статье 60 требований (в частности, подача встречного иска после начала рассмотрения дела по существу) должен быть возврат такого встречного иска без рассмотрения.

Тем не менее, ни в статье 60, ни в статье 63 ХПК Украины (специальная норма процессуального закона, предусмат­ривающая основания возврата искового заявления) не предусмотрено подобное основание для возврата встречного иска. Учитывая вышеупомянутое, на ответчика фактически не возлагается никаких санкций за предъявление встречного иска пос­ле начала рассмотрения хозяйственным судом дела по существу, поэтому он может обращаться с таким иском и после определенного законом момента для его подачи.

Такая позиция подтверждается судебной практикой. Так, Киевский апелляционный хозяйственный суд в постановлении от 2 августа 2011 года № 05-5-53/6629 отмечает, что «статьей 63 ХПК Украины предусмотрен исчерпывающий перечень оснований, исходя из которых хозяйственные суды вправе возвратить исковое заявление, в том числе встречное заявление, без рассмотрения. Указанная статья процессуального закона не содержит ни одной ссылки в качестве основания возвращения хозяйственным судом встречного искового заявления без рассмотрения после возбуждения производства по первичному иску».

Следовательно, несмотря на то что институт встречного иска является эффективным средством процессуальной защиты и удовлетворения собственных требований к истцу по первичному иску, на сегодня процессуальное законодательство недостаточно четко регулирует ряд процедурных вопросов, связанных с последствиями нарушения срока подачи встречного иска.