Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши 7 травня 2020 року у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу за позовом гр-на С. до Головного територіального управління юстиції у Харківській області — про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою гр-на С. на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2019 року, установив таке.

І. Рух справи

1. У вересні 2017 року гр-н С. звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Харківській області (ГТУЮ у Харківській області), в якому просив:

— визнати незаконними дії відповідача щодо відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації гр-на С. від 7 серпня 2017 року;

— зобов’язати ГТУЮ у Харківській області надати доступ до публічної інформації на запит позивача від 7 серпня 2017 року, а саме: надіслати на електронну адресу гр-на С. копії матеріалів службового розслідування, що проводилося стосовно заступника начальника управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області гр-на Д. у період з 10 по 23 листопада 2015 року;

— стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГТУЮ у Харківській області на користь гр-на С. судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 7040,00 грн;

— у разі задоволення позовних вимог та відповідно до статті 267 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України встановити судовий контроль за виконанням рішення, встановивши строк для подачі звіту про виконання судового рішення.

2. Справа вже переглядалась Верховним Судом, постановою від 28 листопада 2018 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані в касаційному порядку, а справа направлена на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. Звертаючись до суду із вказаним позовом, для підтвердження розміру витрат за надання правової допомоги позивачем було подано до суду:

— договір про надання правової допомоги від 15 серпня 2017 року (Договір);

— калькуляцію-рахунок № 1;

— квитанцію до прибуткового касового ордера № * від 8 вересня 2017 року про отримання коштів у сумі 7040,00 грн від позивача;

— акт виконаних робіт від 8 вересня 2017 року.

4. Відповідно до Договору гр-на С. є замовником, а гр-н Т. — виконавцем. Пунктом 1.1 Договору визначено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання надати замовнику правову допомогу у справі про оскарження дій ГТУЮ у Харківській області, пов’язаних із розглядом запиту про отримання публічної інформації від 7 серпня 2017 року, а також, у разі необхідності за бажанням замовника, із інших питань на строк дії цього договору.

5. Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 Договору розмір вартості послуг виконавця за цим договором розраховується відповідно до строків та результатів вирішення спірних правовідносин, ступеня правової визначеності та складності справи, обсягу правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень замовника, а також обмежень, встановлених Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» № 590 від 27 квітня 2006 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно із Законом України «Про державний бюджет України» за відповідний рік. Вартість послуг виконавця визначається домовленістю сторін та підтверджується калькуляціями-рахунками, які є невід’ємною частиною цього договору. За домовленістю сторін калькуляції-рахунки не потребують засвідчення підписами сторін.

6. Пунктом 9.1 Договору визначено, що Договір діє до 18 травня 2019 року.

7. Відповідно до калькуляції-рахунку № 1 від 8 вересня 2017 року та квитанції до прибуткового касового ордера № * позивачем сплачено своєму представнику 7040,00 грн за надання правової допомоги, пов’язаної із розглядом вказаної справи, а саме:

— ознайомлення з первісним матеріалом (документами) замовника (копіями матеріалів виконавчого провадження), їх вивчення та аналіз на предмет релевантності, незалежності, допустимості, ступеня ймовірного доказового значення — 3 години (640 грн х 3 = 1920 грн);

— аналіз нормативного матеріалу, коментарів, роз’яснень, пошук і вивчення консультацій, судової практики в аналогічних справах, узагальнень судів касаційних інстанцій та правових позицій ВСУ, пуб­лікації науковців, висновків фахівців — 4 години (640 грн х 4 = 2560 грн);

— складання тексту позовної заяви в інтересах ­гр-на С. про визнання дій ГТУЮ у Харківській області щодо ненадання публічної інформації незаконними, підготовка додатків та примірників позовної заяви й доданих до неї документів відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі, — 3 години (640 грн х 3 = 2560 грн).

8. Звертаючись до суду першої інстанції, позивачем було заявлено вимогу, зокрема, стягнути судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 7040,00 грн.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.

9.1. Визнано незаконними дії ГТУЮ у Харківській області щодо відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації гр-ном С. від 7 серпня 2017 року.

9.2. Зобов’язано ГТУЮ у Харківській області надати доступ до публічної інформації на запит позивача від 7 серпня 2017 року, а саме — надіслати на електрон­ну адресу гр-на С. копії матеріалів службового розслідування, що проводилося стосовно заступника начальника управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області гр-на Д. у період з 10 по 23 листопада 2015 року.

9.3. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГТУЮ у Харківській області на користь гр-на С. судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 7040,00 (сім тисяч сорок гривень) грн.

9.4. Відмовлено у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення.

9.5. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції зазначив, що позивач надав усі належні та допустимі докази понесених судових витрат у межах і обсягах, визначених законодавством, а тому заява про стягнення з бюджетних асигнувань відповідача правової допомоги в розмірі 7040,00 грн підлягає задоволенню.

10. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2019 року рішення суду першої інстанції було скасоване в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГТУЮ у Харківській області на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5120 грн.

10.1. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишене без змін.

10.2. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вказав, що час, зазначений у калькуляції-рахунку — 11 годин, не відповідає складності спору та змістовності позовної заяви, а розмір витрат у сумі 7040 грн не є співмірним та пропорційним до предмета спору. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень (ЄДРСР), упродовж 2017 року до Харківського окружного адміністративного суду було подано п’ять аналогічних позовів, з однаковим предметом спору та однаковими вимогами про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 7040 грн (справи № 820/4259/17, № 820/4280/17, № 820/4281/17, № 820/4282/17, № 820/4283/17), при цьому позивачем не спростовано доводів про те, що вказані позовні заяви готувались одними і тими самими представниками, зокрема гр-ном Т., який є представником позивача у справі, що розглядається. А тому, враховуючи критерії розумності та справедливості, суд визначив, що стягненню на користь позивача підлягають витрати за підготовку та подання позову в розмірі 1920 грн, що відповідає розрахунку за три години роботи адвоката.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

11. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі лише 1920 грн, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.

12. у касаційній скарзі просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині визначення суми витрат на правову допомогу, залишивши без змін рішення суду першої інстанції.

13. Позивач зазначає про надання до суду всіх належних та допустимих доказів понесених судових витрат, факт надання правової допомоги додатково відображено в акті виконаних робіт. У касаційній скарзі наголошено, що жодним нормативно-правовим актом не передбачене зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у зв’язку з участю представника сторони в аналогічних спорах.

14. Представник ГТУЮ у Харківській області подав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просив судові рішення першої та апеляційної інстанцій у частині, що оскаржується, залишити без змін, а скаргу без задоволення.

15. Зазначено про не відповідність критеріям розумності з урахуванням складності справи калькуляції-рахунку, що надані позивачем. На думку представника відповідача, є фактично неможливим витратити чотири години на підготовку позову, який є абсолютно ідентичним чотирьом іншим позовам, які були підготовлені цим же представником та подані до суду в інтересах інших громадян (справи № 820/4259/17, № 820/4280/17, № 820/4281/17, № 820/4282/17, № 820/4283/17).

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

16. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

18. Частиною 3 статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

19. Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов’язаних з розглядом справи.

20. Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

21. Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

22. Відповідно до положень Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року № 4191-VI (діяв на момент подання позовної заяви до суду) розмір компенсації витрат на правову допомогу, зокрема, у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах — суб’єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

23. Граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом, зокрема, адміністративних справ визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27 квітня 2006 року № 590 (Постанова № 590).

24. Згідно з додатком до вказаної Постанови за втрачений заробіток — стороні, на користь якої ухвалене судове рішення і яка не є суб’єктом владних повноважень, її представникові у зв’язку з явкою до суду в адміністративних справах, обчислюється за кожну годину пропор­ційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Загальний розмір виплати не може перевищувати суму, розраховану за відповідний час, виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати.

25. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1600 грн.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. 8 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX.

27. Касаційна скарга гр-на С. на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2019 року подана до Верховного Суду в червні 2019 року.

28. Згідно з пунктом 2 «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

29. Частиною 1 статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Враховуючи вимоги позивача, викладені в касаційній скарзі, перегляд у касаційному порядку постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2019 року буде здійснюватися Верховним Судом лише в частині вирішення питання щодо розміру витрат, які підлягають стягненню за надання правової допомоги позивачу.

31. Як уже зазначалось, позивачем до матеріалів справи додано окремі документи, що свідчать про наявність витрат на правову допомогу у розмірі 7040,00 грн, а саме — Договір про надання правової допомоги, калькуляції-рахунку, квитанцію до прибуткового касового ордера та акт виконаних робіт.

32. Судом першої інстанції такі види та розміри витрат визнано обґрунтованими. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині, виходив з того, що час, зазначений у калькуляції-рахунку, — 11 годин, не відповідає складності спору (справа є незначної складності) та змістовності позовної заяви, а розмір витрат у сумі 7040 грн не є співмірним та пропорційним до предмета спору.

33. Колегія суддів Верховного Суду вказує на безпідставність скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції в цій частині, оскільки згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

34. У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз’яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб’єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу — це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб’єктами права.

35. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз’яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому склад та розмір витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

36. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).

37. Верховний Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, бере до уваги конкретні обставини справи.

38. Також при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

39. У відзиві на касаційну скаргу відповідач:

— ставить під сумнів кількість витраченого адвокатом часу для відповідної правової послуги, враховуючи подання ідентичних позовів, про які вказав суд апеляційної інстанції;

— на думку представника відповідача, дії, які не відносяться до окремих процесуальних дій, вчинення яких не підтверджується відповідним протоколом судового засідання, не підлягають компенсації;

— справа, що розглядається, є незначної складності, а тому час, вказаний у калькуляції рахунку, не відповідає складності спору.

40. Також представник відповідача посилається на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 820/3310/17, від 20 червня 2018 року у справі № 820/4261/17, від 14 травня 2018 року у справі № 820/4283/17, від 31 січня 2019 року у справі № 820/4258/17.

41. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу були надані такі види правової допомоги:

— ознайомлення з первісним матеріалом (документами) замовника (копіями матеріалів виконавчого провадження), їх вивчення та аналіз на предмет релевантності, незалежності, допустимості, ступеня ймовірного доказового значення — 3 години (640 грн х 3 = 1920 грн);

— аналіз нормативного матеріалу, коментарів, роз’яснень, пошук і вивчення консультацій, судової практики в аналогічних справах, узагальнень судів касаційних інстанцій та правових позицій ВСУ, пуб­лікації науковців, висновків фахівців — 4 години (640 грн х 4 = 2560 грн);

— складання тексту позовної заяви в інтересах ­гр-на С. про визнання дій ГТУЮ у Харківській області щодо ненадання публічної інформації незаконними, підготовка додатків та примірників позовної заяви й доданих до неї документів відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі, — 3 години (640 грн х 3 = 2560 грн).

42. Також судами встановлено, що при визначенні суми, яка еквівалентна годині роботи представника ­гр-на С., адвокатом Т., враховані положення Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» та Постанови № 590, тобто вартість послуг фахівця у галузі права з надання правової допомоги не перевищує 640 гривень за одну годину.

43. З матеріалів справи вбачається, що всі види правничої допомоги надавались гр-ну С. адвокатом Т. відповідно до Договору, який укладено для надання позивачу правової допомоги у справі щодо розгляду запиту на отримання публічної інформації від 7 серпня 2017 року. Саме розгляд вказаного запиту позивача є предметом спору у даній справі. Отже, всі види правової допомоги, надані позивачу представником Т., пов’язані зі справою № 820/4281/17.

44. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

45. Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

46. При зменшенні суми витрат на правову допомогу, які підлягали стягненню на користь позивача, суд апеляційної інстанції зазначив наявність в ЄДРСР аналогічних справ з аналогічними позовними заявами, при цьому вказавши, що позивач не спростував участь адвоката Т. у цих справах. Також про даний факт зазначає представник відповідача у відзиві на касаційну скаргу, ставлячи під сумнів кількість годин, що були витрачені представником позивача на підготовку позовної заяви.

47. Однак Верховний Суд наголошує, що ЄДРСР — це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій саме судових рішень. З цієї системи неможливо отримати інформацію щодо поданих позовних заяв, а лише із судових рішень, які розміщенні на даному сайті, неможливо встановити ідентичність поданих позовів та час, який витратив адвокат для їх складання.

48. У відзиві на касаційну скаргу також зазначено про відсутність доказів, які повинен був надати позивач, окрім калькуляції-рахунку, для підтвердження кількості годин, витрачених представником.

49. Проте колегія суддів Верховного Суду вказує, що відповідно до вимог чинного на момент прийняття рішення судом першої інстанції законодавства саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони та забезпечує принцип змагальності. Заперечуючи проти зазначених у калькуляції-рахунку годин витраченого часу, відповідач не надає доказів для спростування даних фактів, а лише вказує на ідентичні справи у ЄДРСР.

50. Верховний Суд вважає необґрунтованими твердження відповідача щодо невідповідності витраченого часу представником позивача складності справи, оскільки вона є незначної складності. Вказаний спір стосується надання суб’єктом владних повноважень доступу до публічної інформації, чинним законодавством передбачене право кожного на доступ до такої інформації, а наявність в ЄДРСР схожих судових рішень, про які вказував суд апеляційної інстанції, говорить лише про те, що такі справи становлять великий суспільний інтерес, а тривалий розгляд цієї справи підтверджує її складність.

51. За такого правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем здійснено витрати за надання правової допомоги, пов’язаної із розглядом у цій справі, у розмірі 7040,00 грн, що підтверджено документально. З матеріалів справи вбачається, що виконана робота представника позивача відповідала вимогам Договору та чинного законодавства: виконана добросовісно, надано детальний опис щодо її виконання, адвокатом було повною мірою забезпечено реалізацію прав і обов’язків позивача в адміністративному судочинстві, надані до суду документи не свідчать про штучне збільшення обсягу витраченого часу.

52. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність обґрунтування здійснення позивачем витрат за надання правової допомоги, пов’язаної із розглядом у цій справі у сумі 7040,00 грн на підставі поданих документів, які містяться у матеріалах справи.

53. Дана правова позиція відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 820/4282/17, що спростовує посилання відповідача у відзиві на висновки Верховного Суду, викладені у постановах, які приймались раніше.

54. Відповідно до частин 1–3 статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

55. Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасоване судове рішення, яке відповідає закону.

56. З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, яке помилково було скасоване судом апеляційної інстанції, у зв’язку з чим постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2019 року слід скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

СУДОВІ ВИТРАТИ

57. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановив:

1. Касаційну скаргу гр-на С. задовольнити.

2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2019 року скасувати, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

(Постанова Верховного Суду від 7 травня 2020 року. Справа № 820/4281/17. Суддя-доповідач — Калашникова О.В. Судді — Загороднюк А.Г., Губська О.А.)