СТАРОДУБ Ірина — керівник судового відділу Moneyveo, м. Київ

Віртуальні активи в Україні можуть набрати нових обертів.

8 вересня 2021 року Верховна Рада України прийняла проєкт Закону України «Про віртуальні активи» (законопроєкт). 5 жовтня 2021 року, відповідно до відомостей із сайту парламенту, документ повернуто з правками Президента України. І поки народні обранці будуть ознайомлюватися з пропозиціями голови держави, певні висновки ми вже можемо зробити, адже суть акта зрозуміла. Новий законопроєкт у випадку його підписання в теперішній редакції відкриє відповідний ринок і зможе врешті‑решт закрити питання законності криптовалюти в нашій країні. Дебати щодо цього питання відбуваються давно.

Отже, почнемо з розбору зазначеного документа.

Мета законопроєкту

Відповідно до пояснювальної записки метою законопроєкту є забезпечення комплексного законодавчого врегулювання принципів функціонування ринку віртуальних активів, зокрема уніфікованого підходу до організації торгівлі віртуальними активами.

Однак, на мою думку, головною метою цього проєкту було навести лад на ринку, де панував хаос.

Щороку у світі складається величезна кількість рейтингів, які демонструють успіхи країн у різних сферах — від економіки до політики. У більшості з них присутня й Україна.

У торішньому Глобальному інноваційному індексі ми посіли 45‑те місце, в Рейтингу легкості ведення бізнесу (Doing Business) — 64, в Індексі верховенства права — 72, в Рейтингу економічної свободи — 134.

Однак є також інший рейтинг. Це Глобальний індекс прийняття криптовалют. Відповідно до цього списку за обсягом операцій з криптовалютою та активністю наша країна посіла перше місце. Чесно кажучи, це й не дивно. У нас величезна кількість технічних спеціалістів, які можуть створювати круті стартапи, зокрема і з криптою.

Варто зазначити, що станом на сьогодні в більшості юрисдикцій законодавці та органи державної влади врегульовують вказані вище питання відповідно до власних цілей та враховуючи особливості національного законодавства. Наприклад, відповідне законодавче врегулювання в тій чи іншій формі впроваджено у Сполучених Штатах Америки, Німеччині, на Мальті, Гібралтарі, у Швейцарії, Ліхтенштейні, Естонії, Японії тощо.

Отже, ознайомившись із законопроєктом, я виокремила такі зміни:

1) віртуальні активи — це нематеріальне благо;

2) віртуальні активи стають об’єктом цивільного обігу;

3) такі активи мають свою вартість;

4) вони існують тільки в електронній формі;

5) існування таких віртуальних активів забезпечується певними програмними засобами.

Визначити віртуальний актив

Відповідно до законопроєкту віртуальним активом вважається нематеріальне благо, що є об’єктом цивільного обороту, має вартість, виражене сукупністю даних в електронній формі та існує в системі обігу віртуальних активів. Віртуальний актив може посвідчувати майнові або немайнові права, зокрема права вимоги на інші об’єкти цивільних прав.

До речі, в Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» міститься інше визначення віртуальних активів: це цифрове вираження вартості, яким можна торгувати у цифровому форматі, переказувати і використовувати для платіжних/інвестиційних цілей.

І тут у мене виникає запитання: до віртуальних активів належить тільки криптовалюта? Для себе все‑таки я розумію, що ні. Це можуть бути також ігрові сети, скіни, ігрові токени тощо. Однак у законопроєкті це не висвітлено, і залишається відкритим питання щодо того, чи віртуальні активи — це тільки цифрові платіжні засоби, чи й інші цифрові активи.

Постачальник послуг

Хто буде постачальником послуг за законопроєктом? Проєкт містить низку вимог. Постачальником послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів, може бути юридична особа:

1) керівники, головний бухгалтер, власники істотної участі та кінцеві бенефіціарні власники якої мають бездоганну ділову репутацію;

2) яка може підтвердити законність отримання коштів, що скеровуються на формування статутного капіталу юридичної особи;

3) зокрема й іноземна, яка є учасником ринку віртуальних активів, за правом іноземної держави провадить діяльність як постачальник послуг у порядку та на умовах, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері обігу віртуальних активів, враховуючи вимоги та обмеження, визначені цим проєктом закону.

Як бачимо, законопроєкт містить вичерпні вимоги до постачальника.

Забезпечені та незабезпечені

За законопроєктом, віртуальні активи поділяються на забезпечені та незабезпечені.

Різниця в тому, що забезпечений актив посвідчує право його власника вимагати об’єкт забезпечення (будь‑які майнові права, включаючи право вимоги), а незабезпечений таких прав не посвідчує.

На думку законодавців, існують як мінімум два можливі визначення різниці між забезпеченими та незабезпеченими віртуальними активами:

1) забезпечений віртуальний актив — це той, який обмінюється на фіатну валюту, а незабезпечений віртуальний актив — той, який обмінюється на інший віртуальний актив. Проте для мене це визначення доволі заплутане;

2) забезпечений віртуальний актив — це той, випуск та обіг якого підкріплено реальними активами (грошима, майном тощо), відповідно, незабезпечений віртуальний актив такого забезпечення не має. На правильність цього трактування вказує положення про державні віртуальні активи, які можуть забезпечуватися валютними цінностями, цінними паперами або деривативами.

Скоріше за все, ми зможемо з’ясувати це питання тільки після роз’яснення Міністерства цифрової трансформації України (Мінцифри).

Ліцензування діяльності

Відповідно до законопроєкту діяльність постачальників послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів, провадиться за умови попереднього одержання дозволу на надання таких послуг. Тобто ліцензуванню підлягає надання послуг із переказу віртуальних активів, обміну цих активів на інші віртуальні активи та валютні цінності, посередницьких послуг, пов’язаних із віртуальними активами, зберігання/адміністрування віртуальних активів чи ключів віртуальних активів.

Під час отримання ліцензії доведеться надати таку інформацію:

1) опис структури власності;

2) документи, що підтверджують джерела походження коштів, використаних для формування статутного капіталу;

3) відомості, що містять інформацію про:

— ділову репутацію кінцевих бенефіціарних власників;

— власників істотної участі заявника (про ідентифікаційні дані цих осіб, їхню ділову репутацію, відсоток статутного капіталу чи права голосу, яким володіє кожен такий учасник (акціонер) у заявнику);

— ідентифікаційні дані, ділову репутацію та професійний досвід керівників заявника, ділову репутацію заявника;

— ідентифікаційні дані, професійний досвід і бездоганну ділову репутацію засновників заявника, голови та членів колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу), голови та членів наглядової ради (за наявності) такої юридичної особи;

4) внутрішні документи заявника, що регламентують правила обробки персональних даних згідно з вимогами Закону України «Про захист персональних даних».

Отже, як ми бачимо, вимог чимало. І не кожен буде готовий відкрити структуру власності.

Важливим залишається питання, хто буде регулятором ринку віртуальних активів. Відповідно до поправок Президента України регулятором має стати Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. В нинішній редакції законопроєкту як регулятора вказано Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері обігу віртуальних активів.

На останок скажу, що, по суті, законопроєкт виписано краще, ніж відповідний акт у тій самій Естонії чи Канаді. Український варіант є більш зрозумілим, однак досі залишається низка неврегульованих питань і потрібні роз’яснення Мінцифри. Також відкрите питання швидкості його остаточного прийняття, оскільки ринку надзвичайно потрібен цей закон.