Віталій КАРМАНСЬКИЙ

адвокат, старший юрист відділу банківського та фінансового права VDA Group, м. Київ

Спеціально для «Судового вісника»

Насамперед хотілося б пригадати історію запровадження ідеї «Електронного суду».

Реалізація ідеї «електронного» судочинства та забезпечення його відповідними засобами для спрощення дос­тупу до правосуддя, прозорості та прискорення розгляду справ розпочалася з прий­няттям Верховною Радою України Закону № 2147­VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (Закон), що містить багато нововведень, значна частина з яких спрямовані саме на розвиток цієї ідеї.

Як усе починалося

Зазначеним вище Законом було внесено зміни до процесуальних кодексів, де інноваційним стало запровадження концепції «електрон­ного суду», реалізованої шляхом розбудови Єдиної судової інформаційно­телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Як відомо, створення ЄСІТС повин­но було здійснюватися з метою формування єдиного інформаційного простору для органів та установ системи правосуддя; міжвідомчого обігу інформації, її обміну; забезпечення максимальної прозорості і відкритості системи правосуддя для суспільства; прискорення розгляду судових справ та проваджень; автоматизації роботи; переходу на електронні версії документів у судовому провадженні; оцифрування судових архівів; забезпечення швидкого доступу користувачів ЄСІТС до інформації з урахуванням прав доступу; забезпечення конфіденційності, цілісності, доступності інформації в ЄСІТС; однакового застосування судами норм матеріального та процесуального права, практик організації здійснення судових проваджень.

ЄСІТС повинна була стати інструментом підвищення ефективності роботи судових органів шляхом впровадження сучасних технологій у їхню повсякденну діяльність, який забезпечуватиме функціонування судової системи в режимі реального часу.

Також ЄСІТС мала б спростити процедури комунікації громадянам — учасникам судових процесів та їхнім представникам із судовими органами, роб­лячи судові процедури для них більш простими, зручними та доступними.

ЄСІТС повинна була діяти в судах, Вищій раді правосуддя, Раді суддів, Вищій кваліфікаційній комісії суддів, Державній судовій адміністрації України (ДСА), на підприємствах, що належать до сфери правосуддя, Національній школі суддів України.

Проте в Законі не згадується таке поняття, як «електронний суд».

Рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами) затверджене Положення про автоматизовану систему документообігу суду ­(Положення). Про підсистему «Електронний суд» зазначається у розділі XI Положення. Саме в цьому розділі викладено базис роботи «Електронного суду».

Перші кроки для впровадження в життя «Електрон­ного суду» були зроблені в середині 2018 року, коли ДСА визначила пілотні суди, які мали розпочати роботу з «Електронним судом». Через деякий час (1 грудня 2018 року) в газеті «Голос України» було опубліковане оголошення про створення та забезпечення функціонування ЄСІТС з 1 березня 2019 року у складі восьми підсистем (модулів), у тому числі «Електронного суду».

Однак, як відомо, 1 березня 2019 року ДСА опублікувала повідомлення про відкликання оголошення про створення та забезпечення функціонування ЄСІТС. Причиною такого відкликання стало рішення Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2019 року № 624/0/15­19 «Про повернення на доопрацювання проєкту Положення про Єдину судову інформаційно­телекомунікаційну систему», результати обговорення із судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування ЄСІТС, до складу якого входить підсистема «Електронний суд».

Пізніше ДСА своїм наказом від 7 листопада 2019 року № 1096 «Про забезпечення створення і функціонування Єдиної судової інформаційно­телекомунікаційної системи» затвердила Концепцію побудови ЄСІТС у новій редакції та визначила адміністратором ЄСІТС Державне підприємство (ДП) «Інформаційні судові системи».

У карантинних умовах

В умовах ситуації, спричиненої пандемією коронавірусної інфекції COVID­19, саме учасники судового провадження та суд, як ніхто інший, відчули важливість ролі дистанційного правосуддя. Незважаючи на впровадження карантинних заходів, суди не припиняли своєї роботи.

Право особи на судовий захист гарантоване Конституцією України та не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану. Вимушені обмеження, що були так само застосовані і в усьому світі, змусили мобілізувати зусилля задля забезпечення належного та ефективного відправлення правосуддя.

Цифрові технології невпинно проникають у всі сфери нашого життя, і правосуддя не є винятком. Проведення судових засідань у режимі відеоконференції для України не нове. Зазвичай вони відбуваються саме в приміщеннях судів, які знаходяться в різних населених пунктах. Після запровадження карантину ­подальше проведення таких засідань потребувало вже нового сучасного формату.

Таким чином, поставало завдання щодо сталого забезпечення доступу громадян до дистанційного правосуддя, а саме — реалізація участі у судовому засіданні сторін у справі поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

Єдина судова інформаційно­телекомунікаційна система, однією з підсистем якої є «Електронний суд», тривалий час чекала на свій запуск, але на шляху до впровадження виникали різноманітні перепони як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру.

Наразі, в умовах оголошеного загальнодержавного карантину, Вища рада правосуддя як орган суддівського врядування зробила низку кроків, щоб нарешті розв’язати цю проблему і частково запустити «Електронний суд». Зокрема, було ініційоване звернення до Президента України, Верховної Ради України із пропозицією внести відповідні зміни до процесуальних кодексів, які забезпечили б право осіб на доступ до правосуддя в умовах карантину; звернення до ДСА, яка мала невідкладно надати на затвердження Положення про Єдину судову інформаційно­телекомунікаційну систему для забезпечення участі осіб у судових засіданнях дистанційно та надання можливості подачі документів в електронній формі.

26 березня 2020 року Вища рада правосуддя розглянула звернення Української незалежної фундації правників від 20 березня 2020 року, звернення Громадської організації «Асоціація суддів господарських судів України» від 23 березня 2020 року, а також численні звернення судів України, в яких повідомлялося про стан здійснення правосуддя в умовах пандемії гострої респіраторної хвороби COVID­19, спричиненої коронавірусом SARS­CoV­2, та прийняла ­рішення звернутися до ДСА щодо прискорення ­роботи над Єдиною судовою інформаційно­телекомунікаційною системою та невідкладно надати на затвердження Вищій раді правосуддя Положення про Єдину судову інформаційно­телекомунікаційну систему в частині щодо забезпечення участі осіб у судових засіданнях у віддаленому режимі.

1 червня 2020 року ДСА наказом № 247 «Про запровадження в дослідну експлуатацію підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет» (наказ № 247) запроваджено з 1 червня 2020 року в дослідну експлуатацію підсистеми «Електронний суд» та «Електрон­ний кабінет» у всіх місцевих та апеляційних судах України (крім Київського апеляційного суду) та Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду і наказано пілотним судам у ході проведення дослідної експлуатації підсистем керуватися вимогами, визначеними в Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішення Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами), в частині функціонування підсистем.

Також наказом № 247 ДСА зобов’язала ДП «Центр судових сервісів» як адміністратора відкритого середовища ЄСІТС у процесі дослідної експлуатації підсистем забезпечити технічне супроводження та адміністрування підсистем; спільно з ДП «Інформаційні судові системи» проведення навчань працівників апаратів пілотних судів з питань організації роботи з підсистемами; доопрацювання, оновлення та підтримку в актуальному стані інформаційних матеріалів (інструкцій, відеороликів тощо) з питань організації роботи з підсистемами; оновлення та підтримку в актуальному стані інформації в базі знань, розміщеній на сайті технічної підтримки ЄСІТС (для пілотних судів); опрацювання пропозицій щодо вдосконалення роботи підсистем, отриманих від пілотних судів та інших користувачів.

Поштовх наданий

На сьогодні можна констатувати, що дистанційне правосуддя в Україні поки що перебуває на початковому етапі становлення. Але можна з упевненістю заявити, що карантинні заходи надали поштовх для подальшого активного впровадження підсистеми «Електронний суд», яка забезпечує обмін процесуальними документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, органами та установами системи правосуддя, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу.

За допомогою сервісів «Електронного суду» учасники судового процесу можуть подавати до суду процесуальні документи (позовні заяви, клопотання тощо) в електронному форматі. Після успішної відправки учасник судового процесу може відстежувати рух та стан розгляду свого документа в суді. Інформація про доставку документа, його реєстрацію та інші відомості надсилаються до «Електронного кабінету» автора в автоматичному режимі.

Також учасник судового процесу за допомогою відповідного сервісу підсистеми «Електронний суд» може сплатити судовий збір та інші платежі у режимі онлайн, сформувати та надати електрон­не доручення іншій особі і додатково отримати вебпосилання на тексти всіх сформованих судом процесуальних документів у справі, в якій учасник процесу бере участь: судових рішень, судових повісток, викликів тощо; інформацію про отримані та зареєстровані вхідні документи у справі разом із документами в електронному форматі; інформацію про отримані документи у справі від інших учасників разом із документами в електронному форматі; електронні документи, що спричинили зміну стану розгляду справи, протоколи автоматизованого розподілу тощо.

В «Електронному кабінеті» учасника судового процесу відображається також календар подій у судовій справі.

Серед переваг «Електронного суду» можна назвати мобільність, доступність, економію часу, безкоштовність, а також контроль над ходом справи.

Окремо треба звернути увагу на те, що нагальною проблемою залишається неготовність інфраструктури судів до дистанційної роботи в повній мірі — досі не всі суди забезпечені відповідним технічним обладнанням.

У квітні українськими судами було апробовано терміново розроблену систему відеоконференцзв’язку EasyCon, яка працює за допомогою кваліфікованого електронного підпису та дозволяє судам ідентифікувати особу. Так, за умови забезпечення належної потужності мережі інтернет у всіх користувачів системи EasyCon — суду та сторін, які беруть участь у судових засіданнях, нарікань на роботу відповідної платформи небагато.

Проте відсутність якісного інтернету є перешкодою для проведення судових засідань у режимі відеоконференцзв’язку. Сподіваюся, що питання доступу до інтернету в усіх без винятку судах найближчим часом буде вирішене раз і назавжди. Але певний час ми ще стикатимемося з так званим людським фактором.

Як відомо, в умовах карантину перед адвокатами доволі часто поставала проб­лема неможливості проведення судових засідань «на відстані» навіть між тими судами, де з покриттям не було жодних проб­лем. Йдеться про відсутність належної комунікації між судами в частині організації відеоконференцзв’язку. Наприк­лад, якщо проблем з узгодженням самої конференції і дати немає, то от із часом — це колапс. Траплялося, що учасники судового засідання приходять до суду, а зал для проведення судового засідання в режимі відеоконференції один і він зайнятий у зв’язку з розглядом іншої справи.

Упевнений, питання діджиталізації судочинства буде актуальне навіть після завершення карантину. Новітні технології, які судами впроваджені в умовах пандемії, можливо, стануть більш «популярними» та застосовними, ніж судовий процес у класичному його розумінні.

Можна впевнено стверджувати, що із застосуванням сучасних технологічних рішень доступ до правосуддя переходить на якісно новий рівень — забезпечується право громадян на доступ до правосуддя та право на справедливий суд, водночас географічне розташування судів уже не є принциповою умовою.

Таким чином, українській судовій системі, безперечно, варто зосередитись на дистанційній роботі, адже її переваги є очевидними для всіх учасників судового процесу. Очевидною є також економія коштів і часу.

Підбиваючи підсумки, варто наголосити, що перехід українського правосуддя в онлайн­режим потребує не тільки чіткого законодавчого унормування, але й відповідного технічного оснащення. Саме повноцінний запуск «Електрон­ного суду» вважаю пріоритетним завданням сьогодення для судової влади України для забезпечення незалежності виконання суддями своїх обов’язків щодо захисту прав, свобод людини та громадянина, забезпечення верховенства права.

Впровадження «Електронного суду» можна назвати позитивним кроком для України, який забезпечить економію часу учасникам справи та працівникам суду, тому що частину їхніх функцій візьме на себе автоматизація, а також це дасть змогу пришвидшити вирішення окремих справ. Проте сьогодні «Електронний суд», як і нормативне регулювання його діяльності та взаємодії з ним, залишається недопрацьованим та потребує значного вдосконалення. Тому зарано говорити про його готовність до запуску, враховуючи наявну у відкритих джерелах інформацію про проблеми, що виникають у зв’язку з роботою «Електронного суду», а також беручи до уваги відсутність жодної інформації про розв’язання цих проблем.

Як відомо, на сьогодні підсистеми ЄСІТС знаходяться на різному етапі готовності, доцільно було б передбачити її поетапне запровадження, що дозволить розпочати використання підсистем та модулів, які вже знаходяться на фінальному етапі їх розробки, не чекаючи готовності інших підсистем, розробка яких — лише на початковому етапі. Таке поетапне запровадження ЄСІТС також дасть змогу забезпечити комплексну підготовку до початку її функціонування на належному рівні в судах та органах і установах системи правосуддя.

В іншому випадку, якщо чекати повноцінної готовності до експлуатації всіх модулів (підсистем) ЄСІТС у їх сукупності, то до запровадження ЄСІТС доведеться чекати ще кілька років. При цьому функціонал тих модулів, які вже на кінцевій стадії готовності, залишиться незадіяним, буде чекати готовності інших підсистем, і, відповідно, жодних позитивних результатів це не дасть.

Окреслене питання наразі вкрай актуальне, оскільки, за повідомленням голови Вищої ради правосуддя, вперше з 2010 року через брак коштів на марки, папір, засоби зв’язку та розхідні матеріали національні суди припиняють повідом­ляти сторони про засідання.