Відповідати за слова — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Судовий вісник №11 від 29.11.2019 » Відповідати за слова

Відповідати за слова

Рубрика Кадри
Судовий корпус ратує за те, щоб участь громадськості у процесі кваліфікаційного оцінювання відбувалась у суворій відповідності до норм чинного законодавства

Введення громадськості в процес кваліфікаційного оцінювання суддів — своєрідний компромісний варіант замість тотального звільнення всіх українських суддів. Порозумітися з громадськістю, втіленням якої стала Громадська рада доброчесності (ГРД), очікувано не вдалося ані суддям, ані Вищій кваліфікаційній комісії суддів України (ВККС). За Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (Закон), нагадаємо, що ГРД утворюється з метою сприяння ВККС у встановленні відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності,
то Комісія може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менш ніж одинадцятьма її членами.

Здійснюючи свою діяльність, ГРД згенерувала чимало так званих негативних висновків щодо суддів. Представники громадськості щедро роздавати суддям характеристики «одіозний», «недоброчесний» і не змінювали риторики, навіть коли ВККС долала такі «вето» Ради.

Міжнародна спільнота декілька разів аналізувала роботу ГРД та надавала рекомендації стосовно поліпшення її діяльності. Зокрема, міжнародників непокоїло те, що висновки Ради можуть ґрунтуватися на непідтвердженій інформації, а сама ГРД нерідко перебирала на себе повноваження «вищестоящої апеляційної інстанції» щодо аналізу судового рішення того чи іншого судді.

Процес кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, у звязку з перезавантаженням ВККС, поставлений на паузу. Тож це добра нагода, аби проаналізувати діяльність Громадської ради доброчесності, власне, суддями. Зрештою, у демократичному суспільстві судді також повинні мати право на відповідь.

Відсутність єдиного підходу

У розпорядженні редакції «Судового вісника» опинився Аналіз висновків та інформації, яка надавалась ГРД під час кваліфікаційного оцінювання суддів у 2019 році (Аналіз), підготовлений суддею Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Михайлом Одарюком, суддею Красноармійського міськрайонного суду Донецької області Софією Данилів та іншими суддями, які побажали, щоб їхні імена не розголошувалися.

Метою цього дослідження, за словами пана Одарюка та пані Данилів, є проведення аналізу висновків та інформації, що надавалась ГРД та оприлюднювалась під час кваліфікаційного оцінювання суддів у 2019 році (станом на жовтень 2019-го), який може бути використано з метою оцінки діяльності ГРД як спеціального органу, що має вплив на визначення відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності, виявлення можливих недоліків у діяльності ГРД з метою їх подальшого усунення та запобігання впливу на незалежність суддів. А тепер давайте зупинимося на Аналізі детальніше.

Відповідно до статті 6 Регламенту ГРД, Рада на зборах, зокрема, визначає особу (осіб), відповідальну (відповідальних) за проведення автоматизованого розподілу завдань щодо збору, перевірки та аналізу інформації про суддів (кандидатів на посаду судді) між колегіями і членами Ради з урахуванням самовідводів членів ГРД. «Проведеним аналізом інформаційного порталу ГРД встановлено, що на порталі немає інформації про перелік осіб або про особу, які є відповідальними за проведення автоматизованого розподілу завдань щодо збору, перевірки та аналізу інформації про суддів (кандидатів на посаду судді) між колегіями і членами ГРД з урахуванням самовідводів членів ГРД, а також протоколів такого автоматизованого розподілу, — звертають увагу автори Аналізу. — Останній протокол голосування ГРД з прийнятих висновків, який міститься на інформаційному порталі, датований 20 липня 2017 року, хоча ГРД здійснює свою діяльність дотепер. Жодного тексту висновку або хоча б його короткого змісту в цих протоколах не викладено». На думку суддів, ці обставини свідчать про непрозорість здійснення ГРД своєї діяльності.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів», як звертають увагу судді, чітко визначає повноваження ГРД з надання, за наявності відповідних підстав (автори підкреслюють останніх три слова), ВККС висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє. Аналогічне положення містить і Регламент ГРД. «Разом із тим ці підстави у вказаному Законі та у будьяких інших нормативноправових актах відсутні, наслідком чого є подання ГРД висновків з підстав, які ГРД вважає достатніми для твердження про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності. При цьому такі підстави визначаються субєктивно членами ГРД щодо кожного окремого судді, оскільки, як показав Аналіз, з аналогічних підстав ГРД надає як висновок, так і інформацію щодо судді, передбачену пунктом 2 частини 6 статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» — акцентується увага в Аналізі. Автори додають, що зазначене свідчить про відсутність єдиного підходу між членами ГРД щодо визначення таких підстав.

Проведений аналіз дав змогу авторам встановити, що висновки ГРД про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності подавались з порушенням процедурних норм, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Регламентом ВККС, і, на думку авторів, ґрунтувались здебільшого на власних припущеннях членів ГРД, власному тлумаченні норм чинного законодавства та підзаконних нормативноправових актах, власній оцінці ухвалених суддею рішень у конкретних справах, зокрема, на основі політичних, а не юридичних норм.

У процесі підготовки документа було встановлено, що у переважній більшості випадків ГРД надавала висновки чи інформацію стосовно судді у той же день, на який було призначено співбесіду, що, як наслідок, штучно ускладнювало можливість судді завершити етап співбесіди у ВККС. «Також встановлені непоодинокі випадки, коли судді вручали висновок чи інформацію за декілька хвилин до початку співбесіди або взагалі під час проведення співбесіди» — звертають увагу судді. За їхніми словами, етичний бік таких дій Ради викликає обурення та здивування у суддівської спільноти, оскільки, вочевидь, орган, який займається відповідальною справою стосовно перевірки критеріїв доброчесності та професійної етики, має бути взірцем дотримання процедурних норм.

З іншого боку, у висновках та інформаціях наявне твердження, що «Громадська рада доброчесності не забезпечила судді право на відповідь, оскільки не отримала контактних даних від судді». «Проведеним опитуванням серед суддів було виявлено численні факти відсутності звернень ГРД до судді або суду, в якому працює суддя, із запитом щодо надання контактних даних судді, інформації чи документів, які необхідні для вирішення питання про відповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики. Також виявлені факти надання суддею за власною ініціативою контактних даних до ГРД, які були ГРД проігноровані, оскільки заздалегідь судді жодних запитів від членів ГРД не отримували», — зазначають автори Аналізу.

Також наголошується і на інших численних розбіжностях «між словом та ділом» Ради. Так, висновки Громадської ради доброчесності містять посилання, що вона готова розглянути пояснення судді, якщо вони надійдуть. «У той же час проведеним аналізом встановлені факти, що, навіть отримавши пояснення від суддів, вони залишаються без розгляду понад три місяці. При цьому запити щодо результатів розгляду таких пояснень, надіслані на електронну пошту ГРД, ігноруються. Строки розгляду пояснень суддів жодними нормативними документами ГРД не врегульовані, що фактично унеможливлює належну комунікацію та можливість реалізувати суддями своє право спростувати факти, викладені у висновках або інформації ГРД» — занепокоєні судді.

За словами суддів, висновки ГРД у більшості випадків являють собою «сумнівну творчу діяльність». На їхню думку, дійсним наміром членів Ради не було здійснення ефективної перевірки судді на дотримання критеріїв професійної етики та доброчесності, а скласти якомога більше висновків та інформації, зупинивши проведення кваліфікаційного оцінювання суддів, чим насправді погіршити і так вкрай складну ситуацію зі здійсненням судочинства судами України. «А це у підсумку призводить до порушення конституційних прав людини на звернення до суду та отримання в розумні строки судового рішення», — резонно зауважують судді.

Констатація фактів

Проаналізувавши зміст висновків ГРД, Михайло Одарюк, Софія Данилів та інші судді констатують, що, поперше, у рішеннях ГРД вказувала назви вулиць і міста за місцем проживання судді, інформацію щодо місця роботи родичів судді, належного судді та його родичам майна й іншу персоналізовану інформацію, що порушує гарантії особистої безпеки суддів як елемента суддівської незалежності.

Подруге, ГРД зазначала інформацію, що не стосувалась безпосередньо судді та його діяльності на цій посаді, зокрема, посилалась на майно, що набуте/використовувалось родичами судді, родичами подружжя судді, самим суддею до призначення його на посаду судді.

Потретє, ГРД аналізує декларації суддів (едекларації, родинних звязків та доброчесності), вказуючи про недостовірність/неповноту тих чи інших відомостей, перебираючи таким чином на себе повноваження відповідних органів, що здійснюють контроль за заповненням та поданням суддею декларацій. При цьому органи, які здійснюють перевірку можливих випадків порушення закону під час заповнення декларацій, виносили рішення про відсутність порушень та підстав для застосування до судді будьяких стягнень чи притягнення до дисциплінарної/адміністративної відповідальності. «Проте ГРД не вважає рішення таких органів обовязковими до врахування під час складання висновків та інформації», — скаржаться судді.

Інше болюче питання — окупований Крим. Подив суддів викликає затвердження висновків ГРД про невідповідність судді займаній посаді на підставі даних, що суддя або його близькі родичі перебували на тимчасово окупованій території чи в Автономній Республіці Крим. «Подвійні стандарти, які застосовуються ГРД у цьому випадку, свідчать про те, що члени Ради особисто не вважають тимчасово окуповані території чи Автономну Республіку Крим територією України, оскільки розмежовують за територіальним принципом нашу країну. Більше того, Конституцією України гарантується право на свободу пересування, а тому констатація членами ГРД тих фактів, що суддя порушив їхні власно складені індикатори, виїхавши з території України на тимчасово окуповану територію України, є неприпустимою та свавільною» — вважають автори и додають, що такі закиди свідчать про перебирання ГРД повноважень органів досудового розслідування.

Судді наголошують, що при цьому ГРД не зазначає джерело отримання інформації про перетин кордону та не має повноважень на отримання даних про перетин кордону, адже, згідно із Законом та Регламентом ГРД, Рада має право доступу тільки до відкритих реєстрів. «Таким чином, зазначена інформація отримана з порушенням Закону України «Про захист персональних даних» і не може бути покладена в основу будьяких висновків» — йдеться в Аналізі.

Інше зауваження стосується перебирання громадськістю повноважень вищестоящої інстанції. «Висновки та інформація ГРД містять результати аналізу членами Ради судових рішень, винесених суддями під час здійснення ними правосуддя. Незважаючи на те, що судові рішення набули законної сили чи були скасовані апеляційною або касаційною інстанцією, ГРД самовільно трактує судові рішення, у звязку з чим у висновках зявляються такі фрази, які можна розцінювати як посягання на суддівську незалежність, що не мають нічого спільного з обєктивним дослідженням критеріїв доброчесності та професійної етики», — звертають увагу судді. Аби не здаватися голослівними, вони наводять декілька прикладів. Процитуємо їх:

— «застосування механізму до такого тяжкого виду правопорушення є сумнівним і сприймається у суспільстві як один з видів уникнення реального покарання»;

— «суддя безпідставно проігнорувала однозначні висновки Верховного Суду, що призвело до винесення незаконного рішення у справі, що мала значний суспільний інтерес»;

— «рішення судді у цивільній справі та його мотивування викликають обґрунтований сумнів у тому, що суддя дотримувався принципів незалежності та обєктивності, передбачених Бангалорськими принципами поведінки суддів»;

— «суддя використовує гротескні перебільшення, недостовірну інформацію, провокативні формулювання та сарказм при описанні дій терористичних угруповань та російських військових на тимчасово окупованих територіях»;

— «дане рішення було політично вмотивованим»;

— «суддя більше переймався справою, ніж сам заявник у ній».

Крім того, автори документа обурюються тим, що члени ГРД у своїх рішеннях викладають текст таким чином, аби принизити авторитет конкретного судді і судової гілки влади в цілому, маніпулюючи суспільною думкою. Також вони наводять цитати з рішень:

— «Враховуючи загальновідомий факт, що колишній Президент Віктор Янукович використовував правоохоронні та судові органи з метою придушення акцій протестів»;

— «Такі дії свідчать принаймні про грубу недбалість судді, яка призвела до постановлення невмотивованої ухвали та проведення безпідставного обшуку у людини, яка жодним чином не причетна до цих подій і, за даними ЗМІ, має проблеми із здоровям після отримання важкої контузії в серпні 2014 року в бою під Іловайськом. Це також поставило під сумнів незалежність судді (оскільки виникли версії щодо підготовки ухвали шляхом простого копіювання тексту з «флешки слідчого») та негативно вплинуло на авторитет правосуддя»;

— «З відеозапису можна дійти обґрунтованого припущення про те, що суддя під час спілкування з поліцейськими перебував у стані алкогольного спяніння»;

— «Суддя допустив поведінку, яку можна кваліфікувати як неетичну»;

— «ГРД проаналізувала відеозапис, на котрому зафіксовано, що суддя до початку відкритого судового розгляду справи викликала представників судової міліції для безпідставного видалення вільного слухача».

Більше того, за словами суддів, у своїх висновках ГРД викладає текст у формі вказівок, як мав діяти суддя у тих чи інших обставинах. Наприклад: «Громадська рада доброчесності не погоджується з таким твердженням суду та вважає, що суддя як голова суду був зобовязаний забезпечити дотримання принципу відкритості судової влади та надати громадянину Ж. інформацію у відповідь на його запити». Або таке: «Дії голови суду є можливими у звязку з їх підтримкою іншими суддями цього суду, суддя неодноразово підтримувала ініціативи голови суду щодо негативного впливу на суддю, але жодного разу не піднімала питання про недопустимість дій та відповідальність голови суду».

Що стосується статків суддів, то ГРД, як звертають увагу судді, власним чином обчислює витрати суддів, їхніх родин на проживання, використовує у своїх висновках та інформації такі тези: «Суддя явно занизив у декларації вартість належного йому та членам сімї нерухомого майна», «З урахуванням витрат на проживання, харчування, відпочинок, утримання майна, а також факту народження дитини, що спричинило додаткові витрати, у стороннього спостерігача виникають обґрунтовані сумніви у тому, що задекларовані у щорічних майнових деклараціях судді доходи відповідають витратам та способу життя судді та її сімї».

«У висновках та інформації ГРД посилається на статті ЗМІ, окремих журналістів з інтернету, пости у соціальних мережах, матеріали журналістських розслідувань як на доведені факти, які свідчать про неетичність/недоброчесність поведінки суддів. При цьому ГРД не аналізує вебсайти судів, у яких здійснюють правосуддя судді, щодо яких було оприлюднено інформацію, на предмет її спростування судами», — зазначають автори Аналізу.

Відкрита конфронтація

Окрім аналізу висновків та інформації ГРД, судді пропонують врахувати й те, що за час існування ГРД нею не було створено жодних передумов для плідної співпраці з ВККС. Вони згадують про ситуацію, коли ГРД публічно заявила про вихід з процедури кваліфікаційного оцінювання суддів у звязку з тим, що Комісія внесла зміни до своїх внутрішніх документів з метою оптимізації діяльності Ради. Остання розцінила це як втручання в її діяльність і оскаржила зміни у Верховному Суді. Вищий суд у системі судоустрою України визнав незаконними та скасував частину змін, запроваджених ВККС. Загалом, на думку суддів, дії ГРД радше свідчать про відкриту конфронтацію, а не про співпрацю з Комісією.

У цій ситуації суддівська спільнота, яка працювала над Аналізом, обурена такою деструктивною роботою ГРД, оскільки проходження кваліфікаційного оцінювання надає право на отримання заробітної плати у визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів» розмірі та подальше проходження процедури призначення на посаду судді (безстроково).

«Непрозорі та невідкриті процедури ГРД суперечать запровадженим принципам кваліфікаційного оцінювання, а масове несвоєчасне подання висновків чи інформації до ВККС без надання судді права на спростування до проведення співбесіди — про неналежне виконання обовязків, які члени ГРД несуть добровільно» — переконані судді.

Урешті-решт, судді підсумовують, що зазначені вище обставини свідчать про те, що ГРД у більшості випадків при складанні висновків та інформації щодо суддів демонструє низьку якість своєї роботи, неефективність діяльності та відверто упереджене ставлення до певних представників суддівської спільноти. «Разом із тим, не ставлячи під сумнів запроваджену на законодавчому рівні необхідність участі громадськості у процесі кваліфікаційного оцінювання, судовий корпус наполягає, щоб ця участь відбувалась у суворій відповідності до норм чинного законодавства, із дотриманням принципів незалежності суддів, на засадах дотримання принципів прозорості, справедливості, неупередженості та загальноприйнятних етичних стандартів і правил поведінки» — ратують судді.

Христина ПОШЕЛЮЖНА, «Судовий вісник»

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Інші новини

PRAVO.UA