Генеральный партнер 2020 года

Издательство ЮРИДИЧЕСКАЯ ПРАКТИКА
Главная » Судовий вісник №1 від 31.01.2020 » Вексель зобов’язує

Вексель зобов’язує

Суди мають сформувати єдиний та ефективний спосіб захисту і відновлення порушених прав суб’єктів господарювання, що стали боржниками за векселями, не підкріпленими зобов’язаннями між сторонами

Становлення та формування вексельних відносин в Україні розпочало свій відлік ще у девяностих роках та супроводжувалося прийняттям низки важливих законів і підзаконних актів. Знаковою подією для України стосовно запровадження вексельних відносин стало прийняття Верховною Радою України законів про приєднання до Женевських конвенцій 1930 року, якими було запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, врегульовано деякі колізії законів щодо вексельних відносин.

В умовах сучасних бізнеспроцесів роль векселя як фінансового інструменту суттєво зростає, у звязку з чим субєкти господарювання почали частіше використовувати векселі для здійснення розрахунків між собою.

У межах цієї публікації пропоную детальніше дослідити правову природу простих та переказних векселів.

Товарність векселя

Відповідно до загальних приписів законодавства за простим векселем у особи, яка його видала (векселедавця), виникає безумовне зобовязання сплатити визначену суму грошових коштів особі, на користь якої було видано такий вексель.

У свою чергу, правова природа переказного векселя полягає в тому, що обовязок стосовно сплати визначеної суми грошових коштів виникає у боржника (трасата) на користь третьої особи (ремітента) за наказом кредитора (трасант).

Разом із цим необхідно враховувати, що прості та переказні векселі видаються лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари (виконані роботи, надані послуги).

Наприклад, для видачі переказного векселя мають одночасно існувати зобовязання між сторонами, а саме:

— зобовязання трасанта перед ремітентом стосовно повернення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи або надані послуги;

— зобовязання трасата перед трасантом, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Однак є випадки, коли векселі видаються взагалі за відсутності зобовязань між сторонами. Такі протиправні дії широко відомі як різновид інструментів рейдерських посягань на активи юридичних чи фізичних осіб.

Алгоритм використання такого інструменту доволі простий та передбачає всього три дії: 1) опротестування приватним нотаріусом емітованого векселя у неплатежі; 2) вчинення виконавчого напису нотаріуса на векселі про стягнення визначеної у ньому суми грошових коштів; 3) ініціювання виконавчого провадження стосовно примусового стягнення грошової суми за векселем, яке супроводжується накладенням арешту на все майно та рахунки «боржника».

При цьому в результаті вчинення таких протиправних дій боржник несе суттєві ризики незаконного позбавлення права власності на майно та/або грошові кошти, розміщені на банківських рахунках у порядку примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.

Водночас у так званих боржників виникає гостре питання щодо обрання ефективної тактики захисту своїх прав та інтересів з понесенням при цьому мінімальних втрат.

Як показує практика, незважаючи на завантаженість судової гілки влади, для захисту законних прав та інтересів так званих боржників частіше використовують саме судовий спосіб захисту.

Судове відновлення порушених прав

Системний аналіз останньої судової практики дає підстави стверджувати, що на рівні Верховного Суду (ВС) ще не сформовано єдиного та ефективного підходу до захисту порушених прав та інтересів так званих боржників, які стали заручниками ситуації щодо видачі стосовно них векселя за відсутності будьяких зобовязань між сторонами.

Так, у постанові від 17 травня 2018 року у справі  904/1169/17 ВС дійшов правового висновку, що чинне законодавство не визначає наслідків недійсності векселів, виданих за відсутності зобовязань між сторонами. Так, ВС визнав помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що зобовязання за векселем має підтверджуватися іншими, крім дійсного векселя, документами. Тобто сама по собі наявність у кредитора векселя презюмує наявність в останнього права грошової вимоги на суму, яка визначена у векселі.

Відтак, наявність такого правового висновку ВС фактично може звести нанівець ефективність такого способу захисту, як визнання векселя недійсним з підстав відсутності зобовязань між сторонами.

Водночас поширеною є судова практика, де предметом судового розгляду є вимоги щодо визнання векселів такими, що не мають вексельної сили у звязку з наявністю «дефекту форми». ВС, розглядаючи справу  910/12782/17, у постанові від 18 грудня 2018 року висловив правову позицію, що Уніфікований закон про переказні та прості векселі повязує визнання векселів такими, що не мають вексельної сили, з підставами, повязаними винятково з дефектом форми. Аналогічна правова позиції викладена також у постанові ВС від 14 травня 2019 року у справі  910/12179/17.

Таким чином, щоб незаконно виданий вексель визнати в судовому порядку таким, що не має вексельної сили, необхідно довести відсутність у векселі обовязкових реквізитів, які передбачені Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі. При цьому необхідно враховувати, що до «дефектів форми» векселя можуть, наприклад, належати відсутність підпису особи, яка видає вексель, незазначення організаційноправової форми юридичної особи, якщо така особа є емітентом векселя, чи незазначення найменування особи, якій або за наказом якої має здійснюватись платіж.

Нарівні із зазначеним серед проаналізованих судових рішень значний пласт практики займають спори, повязані з визнанням виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню з підстав недоведеності заявлених грошових вимог та відсутності ознак безспірності заборгованості.

Аналіз останньої судової практики свідчить про те, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів, які згідно з постановою Кабінету Міністрів України підтверджують безспірність заборгованості боржника. Для належного розгляду згаданої категорії судових спорів необхідно перевірити доводи боржника у повному обсязі та встановити факт наявності чи відсутності заборгованості у боржника на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція викладена у постанові ВС від 23 січня 2018 року у справі  310/9293/15-ц.

Згадану правову позицію треба оцінювати позитивно, адже її можна повноцінно використовувати «боржникам» при оскарженні виконавчих написів нотаріуса, які були вчинені на векселях, обґрунтовуючи свої вимоги відсутністю зобовязань між сторонами та відсутністю заборгованості.

Варто зауважити, що такі спори розглядаються в порядку господарського чи цивільного судочинства за позовами «боржників» до стягувачів, а нотаріуса варто залучати до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі  519/77/18.

Окрім того, до подачі позовної заяви або після відкриття провадження у спорі щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, доцільно звернутися із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса. Своєчасне вжиття заходів забезпечення позову у цій категорії справ унеможливить передчасне звернення стягнення на майно чи грошові кошти «боржника».

Своєчасність виявлення

На превеликий жаль, реалії сьогодення вказують на те, що ніхто не може бути на 100 % застрахований від можливих рейдерських посягань на власні активи, у тому числі стати заручником ситуації з незаконно виданим та нічим не підкріпленим векселем. У такому фокусі ключовим моментом є своєчасність виявлення загрози такого посягання, оскільки саме від цього залежить обсяг втрат, які може понести субєкт господарювання, а також складність та результативність дій щодо повернення такого активу. Водночас сподіваємося, що найближчим часом на рівні судів касаційної інстанції буде впроваджено єдиний та ефективний підхід до захисту та відновлення порушених прав субєктів господарювання, що стали боржниками за векселями, які не підкріплені ані зобовязаннями між сторонами, ані документами, що підтверджують наявність заборгованості.

Анатолій МЕЛЬНИЧЕНКО

юрист Pavlenko Legal Group, м. Київ

Спеціально для «Судового вісника»

Поделиться

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Подписывайтесь на «Юридическую практику» в Facebook, Telegram, Linkedin и YouTube.

0 Comments
Встроенные отзывы
Посмотреть все комментарии
Slider

Содержание

Обличчя місяця

Актуальне питання

За кордоном

Імунний статус

За лаштунками

Поза конкуренцією

Кадри

Січові стільці

Новини

Набули чинності

Законотворчість

Де офшоризація?

Поза процесом

Третя гілка — владі

Вступати на зміну

Листо ноша

Прецедент

Іпотечна настанова

Судова практика

Проти України

Секретні матеріали

Сумнівна саморегуляція

Вексель зобов’язує

Перевірити на слово

Судове рішення

Щодо неупередженості членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів під час проведення співбесіди у рамках кваліфікаційного оцінювання судді

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до апеляційного суду

Факт участі в ліквідації аварії на ЧАЕС не може бути встановлений у судовому порядку

Нюанси визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний із виробництвом

Перегляд справи у зв’язку з нововиявленими обставинами не має на меті усунення судових помилок*

Щодо надання статусу біженця

Другие новости

PRAVO.UA

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: