Вих. № 1/13

від 24 червня 2013 року

Слідчому судді
Дніпровського районного суду м. Києва
вул. Сергієнка, 3 (вул. Кошиця, 5), м. Київ, 02105

Скаржник: Непомняща Галина Федорівна
вул. Некрасова, 1, м. Львів, 79000

 

Представник скаржника: адвокат Котягін Андрій Сергійович
вул. Хрещатик, 22, м. Київ, 01001,
а/с № 447, тел. 050-431-08-92

 

Особа, бездіяльність якої оскаржується: старший слідчий
СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві
Остапенко О.О.
вул. Червоноткацька, 2, м. Київ, 02100

 

СКАРГА

на бездіяльність старшого слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України 
в м. Києві Остапенка О.О., яка полягає у неповерненні власнику
тимчасово вилученого майна

 

Фізична особа — підприємець Непомняща Галина Федорівна здійснює діяльність із оптового продажу фруктів та овочів з оптового складу на території ТОВ «Овочева база» за адресою: м. Київ, вул. _____________.

Статус фізичної особи — підприємця та реєстрація в якості платника єдиного податку дозволяють Непомнящій Г.Ф. здійснювати продаж товарів за готівкові кошти за місцем їх зберігання.

8 квітня 2013 року слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ________  розглянув клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Остапенка О.О. про дозвіл на обшук ТОВ «Овочева база».

Це клопотання було мотивоване тим, що на території ТОВ «Овочева база» за адресою: м. Київ, вул. __________________ знаходиться первинна фінансово-господарська документація щодо взаємовідносин ТОВ «Овочева база» та ПП «УСП», а також інші документи, які свідчать про незаконну діяльність службових осіб підприємства.

Суд задовольнив це клопотання та ухвалив дозвіл на проведення обшуку на території ТОВ «Овочева база» за адресою: м. Київ, вул. ___________ з метою виявлення та вилучення первинної фінансово-господарської документації щодо взаємовідносин ТОВ «Овочева база» та ПП «УСП», а також інші документи, які свідчать про незаконну діяльність службових осіб підприємства.

11 квітня 2013 року на території ТОВ «Овочева база» було проведено обшук (у тому числі в складському приміщенні, яке перебуває в оренді у фізичної особи — підприємця Непомнящої Г.Ф.).

Під час проведення обшуку у складському приміщенні, яке орендує Непомняща Г.Ф., фінансово-господарської документації щодо взаємовідносин ТОВ «Овочева база» та ПП «УСП» виявлено не було. Натомість працівники міліції вилучили у Непомнящої Г.Ф.:

— ноутбук;

— санітарні книжки найманих нею працівників;

— договори купівлі-продажу фруктів;

— кошти від реалізації фруктів і овочів та особисті кошти (загалом 120 700,00 грн).

Під час проведення обшуку, ледь зайшовши у приміщення, працівники міліції одразу спитали, чи є гроші. На запитання адвоката, яке відношення підприємницька діяльність СПД Непомнящої Г.Ф. із торгівлі фруктами має до взаємовідносин ТОВ «Овочева база» та ПП «УСП», була лише одна відповідь: «Щось не влаштовує — пишіть скарги».

При цьому, виявивши кошти, на будь-які заперечення найманих працівників, що це місце здійснення торгівлі фруктами та овочами, а тому тут є і повинні бути кошти від здійснення законної підприємницької діяльності, працівники міліції не реагували. Крім того, наголошую, що документи вилучались показово, пачками, працівники міліції навіть не переглядали їхній зміст.

Вилучені кошти та документи власнику досі не повернули, будь-яких процесуальних документів щодо статусу вилученого майна Непомняща Г.Ф. не отримувала.

Вважаємо незаконною бездіяльність старшого слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Остапенка О.О., яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна Непомнящої Г.Ф., оскільки:

Оскільки вилучене у Непомнящої Г.Ф. майно не стосується взаємовідносин ТОВ «Овочева база» з ПП «УСП» та не було передбачене в ухвалі слідчого судді від 8 квітня 2013 року, воно має статус тимчасово вилученого майна.

— за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;

— за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;

— у випадках, передбачених частиною 5 статті 171, частиною 6 статті 173 цього Кодексу.

У даному випадку застосуванню підлягає частина 5 статті 171 КПК України, оскільки старший слідчий Остапенко О.О. взагалі не звертався в суд із клопотанням про арешт тимчасово вилученого у Непомнящої Г.Ф. майна,  отже, це майно підлягає поверненню власнику.

Відповідно до частини 5 статті 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Таким чином, у вказаному випадку має місце бездіяльність старшого слідчого Остапенка О.О., у якого виник обов’язок повернути власнику майно.

Пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, яка полягає, зокрема, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.

Але відповіді на дану заяву Непомняща Г.Ф. досі не отримала.

Оскільки статус вилученого майна не було визначено в порядку, передбаченому КПК України, я звернувся до старшого слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Остапенка О.О. із адвокатським запитом від 20 травня 2013 року, у якому просив повідомити:

— чи звертався слідчий до суду (слідчого судді) із клопотанням про арешт тимчасово вилученого 11 квітня 2013 року майна Непомнящої Г.Ф. (якщо звертався — то коли);

— чому Непомнящій Г.Ф. не повернули належне їй майно, у випадку якщо ви не зверталися до суду (слідчого судді) із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна не пізніше наступного робочого дня після його вилучення.

Листом від 6 червня 2013 року слідчий повідомив, що «на цей момент вирішується питання про визнання вилучених матеріальних цінностей та документів речовими доказами у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358 КК України».

Отже, протягом двох місяців після обшуку статус вилученого майна не визначено!

Керуючись статтями 169, 171, 303 КПК України та рекомендаціями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у листі «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» від 9 листопада 2012 року № 1640/0/4-12,

 

ПРОШУ:

1. Визнати незаконною бездіяльність старшого слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Остапенка О.О., яка полягає у неповерненні Непомнящій Г.Ф. майна, тимчасово вилученого у неї 11 квітня 2013 року.

2. Зобов’язати старшого слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Остапенка О.О. протягом трьох календарних днів повернути Непомнящій Г.Ф. майно, що було вилучене у неї 11 квітня 2013 року за місцем здійснення господарської діяльності (у складському приміщенні № 17 за адресою: м. Київ, вул. ______________), а саме:

— ноутбук;

— санітарні книжки найманих нею працівників;

— договори купівлі-продажу фруктів;

— кошти від реалізації фруктів і овочів та особисті кошти (загалом 120 700,00 грн).

 

Додатки:

1) клопотання про поновлення строку, встановленого для подання скарги (2 арк.);

2) копія ухвали від 8 квітня 2013 року слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва у справі (3 арк.);

3) копія протоколу обшуку від 11 квітня 2013 року (9 арк.);

4) копія заяви від 17 квітня 2013 року про повернення вилучених речей (3 арк.);

5) копія заяви від 20 травня 2013 року (3 арк.);

6) копія адвокатського запиту від 20 травня 2013 року;

7) копія листа старшого слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 6 червня 2013 року;

8) копія договору оренди (9 арк.);

9) копія довідки від 15 квітня 2013 року (1 арк.);

10) копія свідоцтва про державну реєстрацію (1 арк.);

11) копія свідоцтва про сплату єдиного податку (1 арк.);

12) копія довідки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва (1 арк.);

13) копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (1 арк.);

14) копія договору про надання правової допомоги (2 арк.).

 

Представник Непомнящої Г.Ф.
адвокат Котягін А.С.  _________________________

---

Комментарий эксперта

Органы досудебного следствия уже освоили нормы нового Уголовного процессуального кодекса (УПК) Украины (по крайней мере те, которые предоставляют им права) и заметно усилили свою активность. Зато упорно игнорируют нормы УПК, которыми на них возлагаются обязанности.

Например, положения относительно практики проведения обысков. И речь здесь идет не о хрестоматийном обыске у закоренелого преступника, а о более актуальном — в процессе расследования «экономических» преступлений. Причем зачастую жертвами обысков становятся предприниматели, которые не имеют никакого отношения к делу. Обычно это арендаторы помещений или вполне законопослушные контрагенты предприятия, которое попало под пристальное внимание правоохранителей.

Именно о такой категории «без вины виноватых» предпринимателей и пойдет речь далее.

Сравнив практику проведения обысков по старому и новому УПК, можно с уверенностью сказать, что выводы неутешительные.

Согласно УПК УССР (от 1960 года), обыск проводился на основании мотивированного постановления следователя с санкции прокурора или его заместителя, за исключением жилища или иного владения лица, обыск в которых проводился только по мотивированному постановлению судьи.

Старый УПК предполагал, что обыск проводится в тех случаях, когда есть достаточные основания полагать, что орудия преступления, предметы и ценности, добытые преступным путем, а также другие предметы и документы, имеющие значение для установления истины по делу или обеспечения гражданского иска, находятся в определенном помещении или месте, или у какого-либо лица.

Следственные органы успешно использовали формулировку «другие предметы и документы, имеющие значение для установления истины по делу» и изымали все, что так или иначе могло их заинтересовать.

Так, в ходе одного из обысков, где довелось присутствовать, следователь следственного отдела прокуратуры изъял у клиента bluetooth-гарнитуру (которую, кстати, так и не вернул). Надеюсь, она помогла раскрыть преступление. При другом обыске, кроме документов, изъяли пачку пустых файлов. Забирают все документы, записные книжки и т.д. «до выяснения». Изъятие системных блоков, мобильных телефонов и всех без исключения печатей и штампов — это вообще классика жанра. Не говоря уже об изъятии наличных денежных средств.

В дальнейшем изъятые вещи ожидали завершения досудебного расследования, передачи дела в суд, вынесения приговора… Чтобы не ждать годами, предприниматели пытались, и небезу­спешно, неформальными способами найти общий язык со следствием, чтобы вернуть хотя бы печати и системные блоки с программным обеспечением «1С» и «клиент-банк».

По новому УПК Украины обыск производится на основании определения следственного судьи, в котором, кроме прочего, должны содержаться сведения о вещах, документах или лицах, для выявления которых производится обыск.

Более того, в новом УПК появилась крайне полезная норма, призванная предотвратить злоупотребления: изъятые вещи и документы, не входящие в перечень, относительно которого прямо дано разрешение на отыскание в определении суда, и не относящиеся к предметам, которые изъяты законом из оборота, считаются временно изъятым имуществом (часть 7 статьи 236 УПК Украины).

Временно изъятым имуществом! Ударение на «временно».

При этом, как указано в части 2 статьи 167 УПК Украины, временно изъятым может быть имущество в виде вещей, документов, денег и т.п., относительно которых имеются достаточные основания считать, что они: являются средствами или орудиями совершения уголовного правонарушения или сохранили на себе его следы; предоставлены лицу с целью склонить его к совершению уголовного правонарушения, финансирования и (или) материального обеспечения уголовного правонарушения или как вознаграждение за его совершение; являются предметом уголовного правонарушения, связанного с их незаконным оборотом; получены в результате совершения уголовного правонарушения, доходы от них или на которые было направлено уголовное правонарушение.

В такой категории дел принципиально важной является часть 5 статьи 171 УПК Украины, согласно которой ходатайство следователя, прокурора об аресте временно изъятого имущества должно быть подано не позднее следующего рабочего дня после изъятия имущества, иначе имущество немедленно подлежит возврату лицу, у которого было изъято.

Норм о восстановлении этого срока УПК не содержит! Таким образом, если на следующий день после обыска следователь (прокурор) не обратится в суд с ходатайством об аресте имущества, у него возникнет обязанность это имущество вернуть.

Однако надеяться, что имущество «немедленно» возвратят, бесполезно, нужно будет обращаться в суд.

Пунктом 1 части 1 статьи 303 УПК Украины предусмотрено, что на досудебном производстве может быть обжаловано бездействие следователя, которое заключается, в частности, в невозврате временно изъятого имущества в соответствии с требованиями статьи 169 настоящего Кодекса.

Правда, перед обращением к следственному судье с жалобой не лишним будет обратиться:

— к следователю с адвокатским запросом (поскольку срок предоставления ответа на запрос четко определен) относительно того, обращался ли следователь к следственному судье с ходатайством об аресте временно изъятого имущества; а также относительно причин, в результате которых клиенту не вернули имущество, в случае если следователь не обращался к следственному судье с ходатайством об аресте временно изъятого имущества не позднее следующего рабочего дня после его изъятия;

— к начальнику следственного отдела с заявлением о возврате временно изъятого имущества;

— с заявлением (или жалобой) к прокурору.

Несомненно, позитивным является наличие в УПК Украины норм, регулирующих статус вещей, которые хоть и не входят в перечень, указанный в определении о разрешении на проведение обыска, но все же были изъяты.

Однако наличие формулировки «немедленно вернуть» делает в принципе полезные и понятные нормы УПК Украины мертвыми, поскольку позволяет следователю (прокурору) вполне безнаказанно уклоняться от предусмотренных УПК действий.

При этом стоит признать, что УПК устанавливает сроки, соблюсти которые следователю и суду (даже при желании) сложно.

Например, как уже упоминалось выше, ходатайство следователя, прокурора об аресте временно изъятого имущества должно быть подано не позднее следующего рабочего дня после изъятия имущества, иначе имущество должно быть немедленно возвращено лицу, у которого было изъято (часть 5 статьи 171 УПК Украины).

Учитывая нагрузку и объем вещей, которые, как правило, изымаются во время обыска, следователю физически сложно будет уложиться в один день.

Таким образом, принимая во внимание игнорирование правоохранительными органами своих обязанностей, крайне важно, чтобы в подобных делах адвокаты сформировали четкую и однозначную практику по алгоритму: следователь изъял имущество — на следующий день следователь не обратился в суд с ходатайством об аресте имущества — имущество подлежит возврату; чтобы только сам факт необращения с ходатайством об аресте имущества был основанием для его возврата (по определенной аналогии со знаменитым «правилом Миранды» в США).

В противном случае практика рассмотрения таких жалоб деформируется настолько, что получится, как в административных судах при рассмотрении налоговых споров, когда бремя доказывания правомерности своих действий государственным органом превращается в фикцию (особенно в спорах о разного рода «бестоварности»).

 

КОТЯГИН Андрей — адвокат, г. Киев,

ПАСТЕРНАК Павел — адвокат, г. Львов