Із лекції «Ефективна комунікація зі ЗМІ під час та після обшуку» Дениса Овчарова, керівного партнера АО Ovcharov & Partners
Залучення ЗМІ до обшуку має починатися ще до власне події, оскільки публічність може стати запобіжником від обшуку взагалі. Коли йдеться про економічні злочини, підкреслив лектор, обшук може проводитися не тільки в компанії, яка підозрюється в порушеннях, а й у всіх її контрагентів. Публічне повідомлення про обшук може допомогти вирішити такі завдання:
• привернути увагу преси й забезпечити підтримку громадськості;
• заспокоїти співробітників, клієнтів і контрагентів;
• заявити про свою правоту і перевести стрілки на вин­ну сторону;
• привернути увагу й отримати допомогу адвокатів, міжнародних організацій тощо;
• будь-яка інша конкретизована мета.

Не варто втрачати час, адже хто першим повідомить про подію, того точка зору буде переважати. Разом із тим стратегічними помилками можуть стати повільність реакції; відсутність конкретики; відсутність контенту (фото, відео з місця подій, копії ухвали суду про обшук); правові помилки в оцінці порушень та ситуації; заклики до президента, прем’єр-міністра, бога про допомогу й очікування відповіді.

Із лекції «Підстави, час і процесуальний порядок проведення обшуку. Ухвала суду як передумова обшуку» Віктора Думи, адвоката Asters
Усі процесуальні дії унормовані законом, тож першочергове завдання адвоката — стежити за тим, щоб у ході обшуку процесуальне законодавство не порушувалося. Адвокат повинен якомога швидше прибути на обшук, тож доцільно прорахувати маршрути. Та не зайвим буде наперед проконсультувати клієнта та юриста-інхауса на випадок затримки або подальшого недопуску.

Лектор назвав усі документи, що мають бути пред’явлені особами, які прибули проводити обшук, а також навів алгоритм перевірки цих документів. Наприклад, в ухвалі слідчого судді має бути зазначено: номер кримінального провадження та підстави його відкриття; П.І.Б. слідчого чи прокурора; дані про компанію (назва, код, адреса); чіткий перелік речей та документів; адреса проведення обшуку та власник приміщення; строк дії ухвали.

Важливим є дотримання вимог складання протоколу обшуку і подальше внесення зауважень у нього. Щоб аргументовано записати в протоколі свої зауваження, доречно фіксувати допущені процесуальні порушення і оголошувати на відеофіксацію, оскільки обшук може тривати кілька годин, тож без такої фіксації частину порушень може бути упущено.

Із лекції «Підготовка клієнта, співробітників та найближчого оточення до обшуку» Сергія Лисенка, керівного партнера GRAСERS
Відповідно до пункту 2 статті 234 КПК України, обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Слідчий може провести обшук без ухвали суду з наступним протягом доби зверненням до суду з відповідним клопотанням, але такі випадки вкрай рідкісні.

Будь-яка публічність обшуку повинна бути конт­рольованою, тобто у компанії має бути вироблена РR-стратегія, яка вибудовується на оцінці кримінального переслідування і на залученні суспільства до неї. Не треба забувати й про комунікацію зі співробітниками компанії. Варто наперед донести ключові меседжі у ході попереднього інструктажу та уникати типових помилок, яких припускаються компанії під час підготовки до можливого обшуку. Підготовка ­співробітників до обшуку має включати таке: проведення тренінгу та консультаційних послуг для співробітників фірми; підписання договору юридичного обслуговування співробітників; проведення квесту «Обшук».

Із лекції «Дії адвоката під час обшуку та після його завершення» Ельвіри Лазаренко, партнерки АО Barristers
Оскільки адвокат майже ніколи не буває присутнім на початку обшуку, клієнту варто запропонувати слідчому не розпочинати обшук до приїзду адвоката, а також не надавати згоди на добровільне проникнення (у разі відсутності ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук).

Адвокат повинен перевірити, чи дотримуються правоохоронці мети обшуку (збирання доказів), чи не вчиняються під його виглядом дії, що переслідують іншу мету (запобігання покинути територію України, вилучення речей для подальшого їх арешту з метою забезпечення конфіскації майна тощо). Доречно вимагати проведення обшуку почергово в кожному приміщенні за безпосередньої участі всіх осіб, які мають бути присутніми під час цієї дії; оцінювати доцільність добровільної видачі речей та документів, а також проаналізувати, чи входять до переліку майна, зазначеного в ухвалі, ті речі та документи, що планується вилучити; чи мають зв’язок із кримінальним провадженням, чи можуть слугувати доказами у даному кримінальному провадженні речі та майно, які не зазначені в ухвалі слідчого судді та які планується тимчасово вилучити правоохоронцями?

Після того як обшук завершився, робота адвоката не закінчується, оскільки він повинен потурбуватися про повернення тимчасово вилученого майна, скасування арешту майна і, за необхідності, про ініціювання внесення відповідних відомостей про протиправні дії правоохоронців до ЄРДР.

Із лекції «Огляд, особистий огляд та інші слідчі дії. Проблеми правового статусу тимчасового доступу до документів або речей» Тетяни Поповської, адвокатки, юристки Asters
Процедури здійснення огляду особи, залежно від процесуального порядку, мають такі особливості:
• поверхнева перевірка — візуальний огляд особи / речей особи, яка не підозрюється у вчиненні адміністративного/кримінального правопорушення, проте є достатньо підстав вважати, що вона має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено, або яка становить загрозу життю чи здоров’ю такої особи або інших осіб;
• особистий огляд і огляд речей особи — застосовується до особи, щодо вчинення адміністративного правопорушення якою є фактичні дані, зокрема затриманої за його вчинення (огляд перед поміщенням до кімнати для затриманих і доставлених, що має відбуватись у тому ж порядку);
• особистий обшук / обшук особи — застосовується до особи, затриманої через підозру у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка бере участь у проведенні обшуку житла або іншого володіння особи.

Ці процедури не є альтернативними, тобто їх не можна застосовувати на власний розсуд, вони чітко регламентовані законодавством.

Із лекції «Участь захисника у допиті клієнта, слідчому експерименті та інших слідчих діях. Як не залишитися «спостерігачем» Ігоря Свєтлічного, адвоката
Важливо правильно використовувати термінологію КПК України та пам’ятати, що процесуальними джерелами доказів є лише показання, речові докази, документи та висновки експертів, тож наші докази повинні відповідати одній із цих категорій.

Посилаючись на статтю 93 КПК України, Ігор Свєтлічний наголосив, що сторона захисту здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок та шляхом ініціювання проведення слідчих дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Із лекції «Особливості проведення слідчих дій у відношенні до спеціальних суб’єктів (народні депутати, посадові особи правоохоронних органів, судді, адвокати)» Євгенія Солодка, партнера ЮФ Sayenko Kharenko
Першою групою суб’єктів спеціального судочинства, які ще недавно мали правовий імунітет, є народні депутати України. У них були певні гарантії захисту своїх прав — у разі якщо Верховна Рада не давала дозвіл на їх залучення до відповідальності, вона не наступала. На думку лектора, це давало можливість депутатам бути незалежними від тиску, в тому числі і правоохоронних органів, у їхній депутатській діяльності. Зняття недоторканності, як вважає лектор, швидше негатив, ніж позитив.

У наступну групу осіб, які мають імунітет, лектор виокремив суддів, адвокатів та прокурорів. Реєстрація кримінального провадження стосовно адвоката, як і раніше, є дієвим методом тиску, і це кричущі випадки, коли адвоката переслідують саме за те, що він здійснює професійну діяльність. У зв’язку з цим лектор розповів про власний успішний досвід захисту прав адвокатів шляхом подання скарги до ЄСПЛ. Статус адвоката є додатковою гарантією можливості захисту своїх прав, зважаючи на згуртованість роботи органів адвокатської самоорганізації і самоврядування у справі захисту адвокатів при здійсненні ними професійної діяльності.

Зміни, внесені до статті 481 КПК України, передбачають, що повідомлення про підозру народному депутату має вручатися винятково Генеральним прокурором або виконуючим його обов’язки, судді — Генеральним прокурором або його заступником. На думку лектора, у разі якщо таке повідомлення намагається вручити слідчий, така дія буде незаконною і її можна оскаржити до суду.

Із лекції «НСРД: доступ до інформації про проведення і розкриття підстав після завершення слідства. Позиція ВС» Наталії Марчук, судді Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
Сторона захисту може отримати доступ до результатів НСРД, посилаючись на статтю 253 КПК України, відповідно до якої особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження. Повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії має бути здійснене протягом 12 місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом. Якщо ці дії проводилися стосовно особи, яка не стала підозрюваною, сторона захисту може використати це для вимагання компенсації за втручання в особисте життя.

Сторона обвинувачення часто переконана, що повинна надавати доступ лише до того, що вона вважає доказами, а до решти матеріалів доступу не надає. Однак у статті 290 прямо зазначено, що йдеться про матеріали — тобто все, що є у розпорядженні слідчого. Спостереження за судовою практикою свідчить, що слідчі частково повідомляють про результати НСРД і про відсутність матеріалів заявляють у судову засіданні. За словами лектора, Верховний Суд чотири рази звертав на це увагу. На думку судді, проблема не виникла б, якби кожна зі сторін справи повністю виконувала свою роботу.

Із лекції «Поняття НСРД. Порядок надання дозволу на проведення. Способи захисту «наперед» Олександра Шадріна, партнера АО Barristers
Проблема в тому, що закон презюмує законне використання НСРД, однак досить частими є випадки зловживання такою можливістю. На жаль, «прослушка» вже стала звичним явищем, незважаючи на те, що суди нерідко відмовляють у наданні дозволу на її використання. Ще складніше йдуть справи, якщо телефон затриманого потрапляє до рук правоохоронців. З одного боку, якщо людина знає, що до її даних є доступ, мова про негласне не йде. З іншого — якщо особа не давала дозволу на доступ, то його повинен санкціонувати суд, а для цього треба подати клопотання, як і для НСРД. «Тренд — отримання тимчасового доступу до даних на телефоні», — зазначив пан Шадрін.

Найскладніше працювати стороні захисту з НСРД, проведеними в рамках контррозвідувальної діяльності. Такі клопотання й ухвали на проведення НСРД мають гриф «Цілком таємно», і все, що може перевірити за ними адвокат, це мав місце факт надання дозволу ухвалою суду на проведення дії чи ні.

Із лекції «Практика ЄСПЛ з питань забезпечення прав людини при проведенні НСРД» Андрія Чехонадського, керівника групи претензійно-позовної роботи ПАТ «Рітейл Груп», адвоката
Застосування практики Європейського суду з прав людини — сьогодні в тренді. Однак деякі приклади його застосування викликають побоювання — багато тез ЄСПЛ виривають із контексту і застосовують до абсолютно інших обставин. Одним із загальних у цьому відношенні можна назвати рішення у справі «Серявін та інші проти України». В одному з пунктів мотивувальної частини цієї справи ЄСПЛ мав необережність зазначити, що хоча стаття  6 вимагає від суду дати відповідь на кожне питання, поставлене перед ним, це не означає необхідність детального мотивування на кожен більш-менш значущий аргумент. Обсяг аргументації залежить від конкретних обставин цієї справи. Посилання на таку пропозицію ЄСПЛ поширилося, як епідемія чи «Синдром Серявіна».