Протягом найближчих трьох років заплановано провести масштабну реформу у сфері нотаріальної діяльності. І незважаючи на відносний «штиль» останнім часом у цій сфері в Україні, виникає багато практичних і посутніх питань, які наразі хвилюють як самих нотаріусів, так і пересічних громадян. Чи є проблеми доступу до послуг нотаріусів в окремих округах, як це було раніше? Враховуючи відкриття ринку землі, як нотаріуси встановлюють наявну кількість землі та перевіряють покупця? Якого законодавчого забезпечення діяльності нотаріусів зараз очікує галузь? Запитати про те, «як справи у нотаріату», ми вирішили в Дмитра Кирилюка. Під час підготовки інтерв’ю до виходу стало відомо, що від 11 серпня 2021 року Дмитра Кирилюка як очільника департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України відправили у відставку. Проте він не відмовився поділитися власним баченням розвитку галузі та відповісти на запитання щодо її перспектив.

— Яка ваша думка про електронний нотаріат і коли варто його очікувати?

— Слово «електронний» іноді викликає занепокоєння серед громадян, незважаючи на те що ведеться політика держави на «електронізацію» всіх сфер відносин людини. Варто розуміти, що не всі громадяни до неї готові. Іноді людині потрібен певний «перекладач», посередник у її відносинах із комп’ютерними технологіями, і цим посередником стає, як правило, нотаріус. У якийсь момент буде впроваджено систему електронного нотаріату, і це відбудеться органічно. Існує кілька категорій бачення такої системи, але треба розглядати цю ситуацію з урахуванням реформи нотаріату.

Наразі подано законопроєкт щодо реформи нотаріату України, який буде переходити повністю на нотаріат латинського типу. А це, своєю чергою, передбачає надання контрольних повноважень у сфері нотаріату самоврядній організації — Нотаріальній палаті України — і ліквідацію такої інституції, як державний нотаріат. Іншими словами, не буде розподілення на державний чи приватний нотаріат, бо він буде єдиним. Фактично відбудеться перехід до єдиного приватного нотаріату. Звісно, реформи боятися не треба, оскільки вона передбачає досить довгий перехідний період, це не буде відбуватися миттєво.

Досить важливим фактором є те, хто буде держателем цієї електронної системи. Якщо ми хочемо повністю забрати в держави контрольні повноваження у сфері нотаріату, треба розуміти, що таке повноваження державного контролю. Це насамперед витрати платників податків. Ідея самоврядного нотаріату в тому, що нотаріуси самі сплачують за те, що їх діяльність регулюють. Утримання Нотаріальної палати України здійснюється за внески, за які організовується система регулювання. Таким самим чином Нотаріальна палата організовує систему електронного нотаріату. Електронний нотаріат — це недешево, треба багато коштів для впровадження та підтримки цієї системи. У будь-якому разі, якщо ми вже рухаємося до запровадження єдиного нотаріату та переходимо до передання повноважень контролю Нотаріальній палаті України, то і впроваджувачем системи має бути сама Палата.

— Якщо всі процеси буде автоматизовано, чи буде виникати потреба в нотаріусах як спеціалістах?

— Електронний нотаріат — це певна система, що автоматизує процеси, які нотаріус виконує вручну, тобто допомагає йому обліковувати договори, заповнювати їх і обліковувати клієнтів. Поєднується система реєстрації цих договорів та їх обліку, а також проведення відповідних перевірок у державних реєстрах. Система має бути досить зручною в користуванні та спрямованою на мінімізацію ризиків, пов’язаних із людськими помилками. Ми всі розуміємо, що нотаріус також людина, він може помилитися, а програмний код чи програмний алгоритм має якраз скоригувати це, щоб не пропустити помилкову дію. Якщо ми говоримо про нотаріат, він нерозривно пов’язаний з діловодством. Ідея полягає в автоматизації процесу; нотаріус буде вводити лише дані, необхідні для того щоб певний договір був внесено в систему, а потім відбуватиметься облік і автоматичний запис таких договорів у відповідні віртуальні журнали тощо.

На перший погляд, людський фактор у вчиненні нотаріальної дії буде зменшуватися, і тут одразу напрошується запитання: а чи потрібен взагалі нотаріус, якщо можна автоматизувати всі процеси? Відповідь тверда і точна: потрібен! Навіть за цих умов людина завжди потрібує певного «перекладача» з людської мови на електронну. Нам це може здаватися простим, проте пересічній людині з цим розібратися не так легко, для цього потрібен нотаріус. Я не можу уявити жодного комп’ютера, який зможе зрозуміти наміри людини. З практики роботи нотаріусів часто починаєш бачити, що насправді, коли особа звертається до нотаріуса, те, що вона декларує як бажаний результат, може виявитися не тим, чого вона хоче. Це тонка психологічна робота з людиною, яку програмний алгоритм не забезпечить. Також алгоритм без участі нотаріуса не забезпечить системний аналіз даних реєстрів, зокрема щодо наявних обтяжень, і не забезпечить встановлення особи, перевірку її дієздатності та відповідності волевиявлення її волі.

Саме тому як висновок зазначу: системі електронного нотаріату бути, вона має перебувати під протекторатом Нотаріальної палати України. Адже ми переходимо до єдиного самоврядного нотаріату латинського типу, і в будь-якому разі, якщо ми навіть побудуємо найкращу систему і вона буде ідеальною, нотаріуси також необхідні, бо в будь-яких програмних алгоритмах потрібне чуття живої людини. Електронний нотаріат — досить дорогий програмний продукт, і є надія, що його вдасться впровадити за допомогою міжнародних інституцій та донорів.

— Не так давно відкрився ринок землі, наразі діє правило, шо в однієї особи може бути щонайбільше 100 гектарів землі, відповідно, нотаріуси перед посвідченням договору встановлюють наявну кількість землі та покупця. Як проводиться така перевірка?

— 1 липня 2021 року у нас відбувся так званий перший етап відкриття ринку землі. Землі сільськогосподарського призначення, які раніше підпадали під дію мораторію, тепер можуть передаватися у власність фізичним особам. На першому етапі передбачено, що фізична особа може набути у власність щонайбільше 100 гектарів сільськогосподарських земель. Нотаріат готувався до цієї події, нам треба було забезпечити можливість проведення відповідної перевірки, тобто нотаріус має перевірити, скільки гектарів землі набула певна особа. Червень був для нас досить непростим часом, оскільки основним завданням, яке стояло перед нотаріатом і перед Мін’юстом, було забезпечення можливості доступу нотаріусів до Державного земельного кадастру. Він потрібен для того, щоб нотаріус міг перевірити накопичення людьми певної кількості земельних ділянок. Існує хибна думка, що все нерухоме майно в Україні зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Це не так. Оскільки відносини власності в Україні будуються тільки з 1991 року, можна сказати, що за певний проміжок часу відбулося дуже багато змін підходів до реєстрації власності, зокрема і до реєстрації земельних ділянок. Це цілком природно, ми не належимо до тих країн, у яких відносини власності існують уже кілька століть.

Щоб зрозуміти, що і кому належить, недостатньо одного реєстру, треба зіставляти дані з кількох джерел інформації. Щодо земельних ділянок найбільш цінними є два джерела: це, власне, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно і Державний земельний кадастр. Ми працюємо виключно із зіставленням інформації. Існують ділянки, які фізичні особи набули ще до появи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (нагадаю, він почав функціонування з 1 січня 2013 року). Саме тому перед нотаріусом стоїть важливе завдання — перш ніж він посвідчить договір про отримання у власність нової земельної ділянки, перевірити, щоб унаслідок цього не було перевищено ліміт у 100 гектарів. Для цього нотаріус заповнює спеціальний протокол певних відомостей про особу, яка набуває земельну ділянку, а також використовує дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, Державного реєстру речових прав і Державного земельного кадастру. Після отримання інформації як від самої людини, так і від державних реєстраторів формують дані про кількість гектарів, які є в наявності в такої особи. Процес надзвичайно тонкий.

Виникає дуже багато запитань: які саме землі входять до цих 100 гектарів, чи входять туди землі, які належать на праві спільної сумісної власності? Цей процес потребує індивідуального підходу, а також детальної демонстрації за допомогою графічних джерел. Проблемним є, зокрема, визначення того, чи є набувач акціонером юридичної особи приватного права, для подальшого з’ясування, чи є у власності такої юрособи земельна ділянка сільськогосподарського призначення. Наразі в нотаріуса відсутні технічні можливості здійснити повну перевірку набувача, тому треба розуміти, що нотаріус може нести відповідальність за достовірність внесених до протоколу відомостей з доступних для нього джерел.

— Які ваші очікування щодо законодавчого забезпечення діяльності нотаріусів?

— Очікування широкого змісту — це реформа нотаріату. Вона повинна відбутися, держава має нарешті поставити крапку в цьому питанні. Це болісний крок, не кожен політик наважиться це зробити. Зрештою, державні контори є певним атавізмом, який залишився з радянських часів. Приміром, країни Балтії на певному етапі свого розвитку позбавлялися державного нотаріату. Якщо ми перейдемо на єдиний нотаріат, це буде індикатором зрілості нашої країни.

Серед законодавчих очікувань — передання регулювання у сфері нотаріату Нотаріальній палаті України, а також надання нотаріату додаткових функцій.

«Мікроочікування»: законодавство у сфері нотаріату має бути зрозумілим та досконалим. Багато законодавчих актів стосовно нотаріату написано на такому рівні, що кожну норму можна тлумачити по-різному, немає єдиної практики, і, як наслідок, нотаріус розуміє цю норму по-своєму, а контрольний орган — по-своєму, виникає конфліктна ситуація. На жаль, законодавча техніка щодо регулювання нотаріату потребує покращення.

Я також нагадаю, що нотаріат очікує на відповідне регулювання відносин у сфері фінансового моніторингу. Нотаріат зараз живе за відсутності правил здійснення такого моніторингу. Нормативний акт, який регулює правила перевірок у цій сфері, зараз «завис» у Міністерстві фінансів України, і фактично значний проміжок часу нотаріуси працюють «навпомацки», тільки за відповідним профільним законом. Цей закон важко застосовувати, оскільки, як правило, він визначає лише межі певного процесу, а вже його тонкощі мають визначатися підзаконними нормативно-правовими актами. Нині таких актів не прийнято, держава з цим зволікає.

Бесіду вела Альона СТУЛІНА, «Юридична практика»