600-90_WAIT
прапор_України

Генеральний партнер 2023 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Юридична практика № 3-4 (1256-1257) » Свідок не вправі оскаржити судове рішення щодо іншої особи в кримінальному провадженні

Свідок не вправі оскаржити судове рішення щодо іншої особи в кримінальному провадженні

Свідок, який у кримінальному провадженні надавав відомості щодо відомих йому обставин, не є суб’єктом, який має право на оскарження вироку в частині оцінки достовірності його показань

6 грудня 2021 року об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Н. в інтересах гр‑на П. на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, яку прийнято в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № *, за обвинуваченням гр‑на Ш.

 

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Голопристанського рай­онного суду Херсонської області від 13 травня 2019 року гр‑на Ш. визнано винним і засуджено за злочин, передбачений частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу (КК) України, до покарання у вигляді арешту на строк 6 місяців.

У мотивувальній частині вказаного вироку суд надав оцінку показанням певних свідків, зокрема свідка гр‑на П. Було зазначено, що «під час ухвалення вироку суд не враховує, вважаючи їх неправдивими, показання таких свідків: <…> гр‑н П. <…> оскільки показання зазначених вище свідків, на думку суду, є намаганням виправдати обвинуваченого чи зменшити ступінь його суспільно небезпечного діяння та розмір покарання за скоєне».

24 березня 2020 року слідчий СВ Голопристанського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області висунув гр‑нові П. обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 384 КК України.

2 квітня 2020 року гр‑н П. подав апеляційну скаргу на вирок щодо гр‑на Ш., в якій просив це судове рішення змінити, виключити з його мотивувальної частини висновок суду про визнання судом неправдивими показань свідків із зазначенням фрази «суд під час ухвалення вироку не враховує показання таких свідків», а в решті вирок залишити без змін.

Херсонський апеляційний суд ухвалою від 13 квітня 2020 року апеляційну скаргу гр‑на П. на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 13 травня 2019 року щодо гр‑на Ш. повернув особі, яка її подала, на тій підставі, що її подано особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року касаційну скаргу адвоката Н. в інтересах гр‑на П. задоволено, ухвалу Херсонського апеляційного суду від 13 квітня 2020 року щодо гр‑на Ш. скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року клопотання гр‑н П. про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Голопристанського районного суду Херсонської області від 13 травня 2019 року щодо гр‑н Ш. залишено без задоволення та повернуто апеляційну скаргу особі, яка її подала.

 

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями до неї адвокат Н. не погоджується з ухвалою Херсонського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, яку на підставі пункту 1 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України просить скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що відповідно до постанови колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року, ухваленої в цьому провадженні, гр‑н П., який подав апеляційну скаргу, має право на оскарження вироку щодо гр‑на Ш., адже всупереч презумпції невинуватості в цьому судовому рішенні містяться формулювання, які вказують, що гр‑н П. винен у вчиненні злочину. Стверджує, що апеляційний суд, відмовляючи гр‑нові П. в поновленні строків на апеляційне оскарження вказаного вироку, позбавив його доступу до правосуддя, чим істотно порушив норми Конституції України та кримінального процесуального закону. Додатково посилається на те, що право на оскарження вироку щодо гр‑на Ш. виникло в гр‑на П. з дня надання йому обвинувального акта у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 384 КК України. Також просить об’єднану палату Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду врахувати позицію, викладену в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2019 року (справа № 137/1610/16‑к).

 

Підстави розгляду кримінального провадження об’єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18 серпня 2021 року кримінальне провадження за касаційною скаргою адвоката Н. на підставі частини 2 статті 4341 КПК України було передано на розгляд об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

Таке передання мотивовано тим, що перевірка законності ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги гр‑на П. нерозривно пов’язана з позицією, викладеною в постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року, про те, що вирок відносно гр‑на Ш. стосується прав, свобод та інтересів свідка гр‑на П., а тому відповідно до пункту 10 частини 1 статті 393 КПК України він мав право звертатися до апеляційної інстанції для оскарження цього судового рішення.

Однак колегія суддів вважала за необхідне відступити від такої позиції, оскільки переконана, що свідок не має права оскаржувати судове рішення в частині оцінки достовірності наданих суду показань, а зроблена місцевим судом оцінка показань свідка не має наперед будь‑якого вирішального значення в іншому кримінальному провадженні.

З огляду на викладене та на потребу забезпечити додержання принципу правової (юридичної) визначеності колегія суддів визнала, що є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду цього провадження об’єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

 

Позиції учасників судового провадження

Адвокат Н. підтримав свою касаційну скаргу з доповненнями і просив її задовольнити.

Прокурор К. вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив відмовити в її задоволенні.

 

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи адвоката та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, твердження, наведені в касаційній скарзі та доповненнях до неї, колегія суддів об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.

Положеннями частини 1 статті 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.

Водночас, хоча в касаційній скарзі і зазначено доводи щодо необхідності перевірки законності ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги у зв’язку з відсутністю підстав для поновлення строків на апеляційне оскарження, проте вирішення цього питання нерозривно пов’язано з попередньою позицією, висловленою касаційним судом, стосовно наявності в гр‑на П. права на апеляційне оскарження судового рішення. З’ясування питання щодо визначення кола суб’єктів апеляційного оскарження судового рішення має значення для правильного застосування норми кримінального процесуального закону та сприятиме єдності судової практики.

Єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4 частини 4 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Однією з функцій, а також завданням об’єднаної палати є необхідність сформувати обґрунтовану правову позицію щодо застосування конкретної норми права, яку було неправильно застосовано, й сприяти єдиному та правильному правозастосуванню в судовій практиці. Водночас забезпечення єдності практики є реалізацією принципу правової визначеності, яка втілюється з додержанням загальних засад кримінального провадження, встановлених у статті 7 КПК України, шляхом однакового застосування тієї самої норми закону в подібних правовідносинах. Тобто одним із завдань об’єднаної палати Верховного Суду є досягнення у встановленому законом порядку юридичної визначеності у спірних правовідносинах.

За правилами частини 2 статті 4341 КПК України суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об’єднаної палати.

Таким чином, процесуальні повноваження стосовно обґрунтування наявності приводів та підстав для вирішення спірного питання об’єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду надано виключно колегії суддів, яка передає відповідне провадження на розгляд об’єднаної палати, щоб за результатами розгляду кримінального провадження юридичної визначеності у спірних правовідносинах було досягнуто в порядку, встановленому в частині 4 статті 442 КПК України, а саме з формулюванням за результатами розгляду такого провадження висновку про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, що передала справу на розгляд об’єднаної палати.

Попри те що в апеляційній скарзі гр‑на П. порушено питання про дотримання строків на апеляційне оскарження, суд насамперед мав визначитися, чи належною особою оскаржено в апеляційному порядку вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 13 травня 2019 року щодо гр‑на Ш.

Аналіз кримінального процесуального законодавства свідчить про те, що до вирішення питання про дотримання особою строку на апеляційне оскарження суд має встановити належність суб’єкта апеляційного оскарження до переліку осіб, визначених статтею 393 КПК України.

Так, згідно з частиною 1 статті 55, пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України та офіційним тлумаченням відповідних правових норм, наведеним у рішенні Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11‑рп/2012, право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою частиною конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами, які є обов’язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій. Однією з таких засад є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Перегляд судових рішень судом вищого рівня гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного оскарження, зокрема, гарантує право на звернення до суду зі скаргою в апеляційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Водночас законодавець окреслив судові рішення, які може бути оскаржено в апеляційному порядку (стаття 392 КПК України), коло осіб, які мають таке право, та межі оскарження (стаття 393 КПК України),
особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень (стаття 394 КПК України), порядок і строки апеляційного оскарження (стаття 395 КПК України), вимоги до апеляційної скарги (стаття 396 КПК України).

У разі необхідності вирішити питання про прийняття до розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має послідовно визначити, що скарга відповідає всім передбаченим процесуальним законом вимогам, а її невідповідність хоча б одній із них є перешкодою для прийняття ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до визначеної законодавцем послідовності норм кримінального процесуального закону апеляційний суд має:

1) перевірити, чи належить оскаржуване судове рішення до предмета його перевірки;

2) встановити наявність в особи права на апеляційне оскарження з урахуванням певних особливостей;

3) визначити, чи було дотримано особою, яка подала скаргу, порядку і строків апеляційного оскарження;

4) дослідити відповідність апеляційної скарги вимогам статті 396 цього Кодексу.

Проте якщо на певному етапі перевірки апеляційним судом буде встановлено, що є перешкода для відкриття апеляційного провадження, то встановлення інших обставин є процесуально недоцільним, оскільки ця перешкода позбавляє суд можливості прийняти апеляційну скаргу до провадження.

Тобто до ухвалення рішення про можливість здійснювати провадження в суді апеляційної інстанції цей суд серед іншого має правильно вирішити питання щодо належності суб’єкта, який подав скаргу, до осіб, визначених статтею 393 КПК України, і лише потім встановлювати дотримання цією особою процесуальних строків і порядку подання апеляційної скарги.

З огляду на це правильною є позиція Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду про те, що до початку вирішення питання про перевірку законності ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги у зв’язку з відсутністю підстав для поновлення строків на апеляційне оскарження суд касаційної інстанції має насамперед визначитися, чи належна особа оскаржила судове рішення в апеляційному порядку.

Вичерпний перелік осіб, які мають право подати апеляційну скаргу, визначено статтею 393 КПК України.

Водночас кожен із визначених законодавцем суб’єктів має право на оскарження судового рішення лише з певних мотивів і підстав, тобто в певній процесуально визначеній частині.

Тому для ухвалення рішення про можливість здійснювати провадження в суді апеляційної інстанції апеляційному суду не достатньо встановити належність суб’єкта, який подав скаргу, до осіб, визначених статтею 393 КПК України, а необхідно правильно вирішити, чи не порушено особою, яка подала скаргу, меж оскарження, встановлених для неї кримінальним процесуальним законом.

Положення КПК України не визначають як суб’єкта апеляційного оскарження судових рішень свідка в кримінальному провадженні. Проте до суб’єктів оскарження рішення в апеляційному порядку може бути віднесено, крім осіб, зазначених у пунктах 1–93 частини 1 статті 393 КПК України, інших осіб у випадках, передбачених цим Кодексом.

Водночас згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 3 березня 2016 року (справа № 5‑347кс15), відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб’єктів оскарження, передбаченому статтею 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною 2 статті 24 цього Кодексу.

Об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду і раніше констатувала відсутність підстав для відступу від цього висновку щодо застосування норм права в подібних правовідносинах (справа № 639/2837/19).

Проте правові висновки, викладені у вказаних судових рішеннях, з огляду на фактичні обставини справи щодо гр‑на Ш. не є застосовними, оскільки слід розрізняти викладення в судовому рішенні обставин, що свідчать про вчинення особою кримінального правопорушення, та мотивування судового рішення в контексті надання оцінки такого доказу, як показання свідка, адже висновок про неправдивість показань свідка не є висновком про факт вчинення кримінального правопорушення.

Під час вирішення питання, чи належить особа, що подала скаргу, до суб’єктів апеляційного оскарження, визначених пунктом 10 частини 1 статті 393 КПК України, апеляційному суду необхідно встановити, чи може оскаржене судове рішення вплинути на обсяг прав і свобод або зачіпати інтереси особи, під якими слід розуміти не просто зацікавленість у рішенні суду, а такі істотні інтереси, які на практиці можуть бути (мають бути) захищені шляхом перегляду вищим судом оскарженого судового рішення. Тобто належить визначитися, чи спроможна ця особа, враховуючи норми процесуального закону, захистити свої права, свободи та інтереси в інший спосіб, ніж шляхом апеляційного оскарження вироку щодо іншої особи.

Однак під час вирішення питання, яке порушено перед об’єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, суду належить визначитися, чи має право свідок на оскарження судових рішень у частині оцінки достовірності наданих ним показань у тому кримінальному провадженні, в якому він надавав показання, і чи стосується це його прав, свобод та інтересів.

Відповідно до статті 65 КПК України свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яку викликали для надання показань. Показання свідка є доказом у кримінальному провадженні (статті 84, 95 КПК України).

Обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, передбачено частиною 1 статті 91 КПК України, а частиною 2 цієї процесуальної норми регламентовано, що доказування полягає у збиранні, здійсненні перевірки та оцінки доказів із метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Водночас слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожен доказ із погляду належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів — із точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (стаття 94 КПК України).

Докази, зібрані, перевірені та оцінені в кримінальному провадженні, мають значення для правильного встановлення обставин, які підлягають доказуванню в конкретному кримінальному провадженні.

Разом із вирішенням питання про винуватість особи (встановленням наявності достатніх підстав вважати, що особа в стані неосудності вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність) та ухваленням вироку (ухвали про застосування примусового заходу виховного характеру чи про примусових заходів медичного характеру) обов’язком суду є надання оцінки доказам за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження. Це стосується і оцінки належності, допустимості та достовірності показань свідків.

Проте свідок не має права оскаржити судове рішення щодо іншої особи в кримінальному провадженні, в якому він надавав відомості щодо відомих йому обставин, у частині оцінки достовірності наданих ним показань, адже, виносячи вирок, суд відповідно до процесуального законодавства не вирішує питання щодо прав, свобод та інтересів свідка, а виконує процесуальні обов’язки з оцінювання доказів, правильність якого може бути за певних умов перевірено в межах цього провадження судом апеляційної інстанції.

Водночас у кримінальному провадженні стосовно гр‑на Ш. гр‑н П. допитувався як свідок, і він оскаржив вирок тільки в частині оцінювання його показань, вважаючи неправильним висновок суду щодо неправдивості повідомлених ним відомостей, який просив виключити із судового рішення.

З огляду на викладене свідок гр‑н П., який в апеляційній скарзі оскаржував правильність судової оцінки наданих ним у кримінальному провадженні показань, не є суб’єктом оскарження вироку місцевого суду відносно гр‑на Ш. в розумінні пункту 10 частини 1 статті 393 КПК України.

Посилання адвоката Н. на постанову колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24 квітня 2019 року (справа № 137/1610/16‑к) не спростовують згаданого вище висновку, оскільки в зазначеному провадженні суд касаційної інстанції також констатував відсутність у свідка права оскаржувати вирок стосовно іншої особи.

Оскільки гр‑н П. не є особою, яка має право оскаржити в апеляційному порядку вирок щодо гр‑на Ш., то вирішення питання про дотримання ним процесуальних строків подання апеляційної скарги вже не має процесуального значення.

За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги адвоката Н. в інтересах гр‑на П. і скасування ухвали Херсонського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року не встановлено.

Виконуючи приписи частини 4 статті 442 КПК України, об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду робить висновок про застосовування норми права, передбаченої пунктом 10 частини 1 статті 393 КПК України.

 

Висновок

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 393 КПК України апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом, якщо оскаржуване судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів.

Якщо у вироку (ухвалі про застосування примусового заходу виховного характеру чи примусових заходів медичного характеру), винесеному щодо однієї особи, зроблено висновок, який стосується прав, свобод та інтересів іншої особи, то остання на підставі пункту 10 частини 1 статті 393 КПК України та керуючись загальними засадами кримінального судочинства, зокрема пунктами 1, 2, 10, 17 статті 7, частиною 6 статті 9, частинами 1 та 2 статті 24 КПК України, має право звернутися до суду вищої інстанції з оскарженням цього судового рішення в частині її прав, свобод та інтересів.

Однак свідок, який у кримінальному провадженні надавав відомості щодо відомих йому обставин, не є суб’єктом, який має право на оскарження вироку в частині оцінки достовірності його показань.

Керуючись статтями 434, 4342, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд постановив:

— ухвалу Херсонського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року залишити без змін;

— касаційну скаргу адвоката Н. в інтересах гр‑на П. залишити без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

 

(Постанова Верховного Суду від 6 грудня 2021 року. Справа № 654/1820/18. Головуючий — Король В.В. Судді — Анісімов Г.М., Антонюк Н.О., Кравченко С.І. Луганський Ю.М., Наставний В.В., Щепоткіна В.В.)

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

unnamed
tg-10
На-сайт_балы_600х90
На-сайт1_600x90
Slide

Зміст

IP REPORTER

Права машин

Актуально

Е­-нотаріальні дії

Новий старт

Акцент

Компромісне вирішення

Галузі практики

Дієва перевірка

Колективні наслідки

Налагодження комунікацій

Виправдані сподівання

Тверезий розсуд

Дайджест

Вийшли за позиції

Держава та юристи

Імплементація захисту

Новини юридичних фірм

До Hillmont Partners приєднався новий партнер Валентин Засуха

Aequo розпочинає набір на сьому хвилю інноваційного стажування Aequo Friends для юристів

Микита Нота призначений партнером практики конкурентного права AVELLUM

Sayenko Kharenko захистила інтереси Sistema Prosecco у Верховному Суді

Asters — юридичний радник Vitol щодо продажу 50 % акцій у Geo‑Alliance Oil‑Gas Public Limited

CMS посилює практику нерухомості в Києві

Приватна практика

Час відкритості

Лінії трендів

Судова практика

По факту оплати

Спільника справа

Судові рішення

Про нюанси визнання недійсним шлюбу за позовом особи, права якої порушено у зв’язку з його реєстрацією

Свідок не вправі оскаржити судове рішення щодо іншої особи в кримінальному провадженні

Тема номера

Медіаційний простір

Батьківський контроль

Утримати баланс

Інші новини

PRAVO.UA