Строк у 1095 днів не поширюється на правовідносини з формування суми від’ємного значення з ПДВ — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Судовий вісник №4 від 29.05.2020 » Строк у 1095 днів не поширюється на правовідносини з формування суми від’ємного значення з ПДВ

Строк у 1095 днів не поширюється на правовідносини з формування суми від’ємного значення з ПДВ

Положеннями ПК України не встановлено строку, протягом якого сума від’ємного значення з податку на додану вартість може зараховуватись до податкового кредиту наступного податкового періоду, а також не передбачено можливості застосування аналогії закону у таких податкових правовідносинах

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши 7 травня 2020 року у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Т» до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області — про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, установив таке.

 

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Т» (ТОВ «НВФ «Т») звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (контролюючий орган, Кременчуцька ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 6 жовтня 2015 року № * в частині зменшення позивачу розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2015 року (по рядку 31 Декларації) в сумі 607 361,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виснов­ки контролюючого органу викладені в акті перевірки № ** від 18 вересня 2015 року щодо завищення позивачем суми залишку від’ємного значення суми ПДВ є необґрунтованими та безпідставними. Позивач зазначає, що відповідачем до правовідносин щодо регулювання від’ємного значення застосовано норми щодо порядку формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування коштів з бюджету на рахунок платника, тоді як позивачем жодної заяви контролюючому органу про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або про їх відшкодування в частині спірної суми не подавалось. Позивач також зазначає, що контролюючий орган в акті перевірки протиправно посилався на норми статті 257 Цивільного кодексу (ЦК) України в частині застосування строку позов­ної давності до права позивача декларувати від’ємне значення ПДВ, оскільки, виключно Податковим кодексом (ПК) України врегульовані питання з приводу справляння податків і зборів, у тому числі, і ПДВ. Також позивач зазначає, що ТОВ «НВФ «Т» проведено повний розрахунок за придбані у жовтні-листопаді 2010 року, січні, квітні, липні, жовтні 2011 року, травні 2012 року товарно-матеріальні цінності, а тому висновок контролюючого органу про те, що такі товари є безоплатно отриманими, не відповідає фактичним обставинам та ґрунтується на довільному тлумаченні положень ПК України.

 

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2016 року, вимоги адміністративного позову задоволено повністю. Визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Кременчуцька ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 6 жовтня 2015 року № * в частині суми зменшення розміру від’ємного значення суми ПДВ на суму 607 361,00 грн.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, в частині суми зменшення розміру від’ємного значення суми ПДВ на суму 607 361,00 грн, діяв усупереч та не відповідно до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідачем не було доведено порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що декларування залишку від’ємного значення з ПДВ у сумі 607 361,00 грн ТОВ «НВФ «Т» має право проводити поза межами строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України.

 

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Кременчуцька ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області подала касаційну скаргу, де, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2016 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «НВФ «Т» у повному обсязі.

 

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 9 вересня 2015 року по 15 вересня 2015 року Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВФ «Т» з питань правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування з бюджету суми залишку від’ємного значення попередніх звітних періодів на рахунок платника у банку по декларації за червень 2015 року.

18 вересня 2015 року за результатами перевірки складено акт № **, в якому вказано на порушення платником податків вимог: статті 257 ЦК України, абзацу «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.6 статті 198 ПК України, внаслідок чого визначено завищення: суми залишку від’ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на початок поточного звітного (податкового періоду) (рядок 26 Декларації) за червень 2015 року у розмірі 607 361,00 грн, суми непогашеного від’ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового періоду) (рядок 31 Декларації) за червень 2015 року у розмірі 607 361,00 грн; абзацу «і» підпункту 201.1 статті 201 та підпункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого завищено суму від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24) декларації з ПДВ за червень 2015 року у розмірі 27 616,00 грн.

При цьому контролюючий орган виходив з того, що позивачем при розрахунку залишку від’ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів станом на червень 2015 року неправомірно враховано спірну суму від’ємного значення, оскільки відносно неї закінчився строк позовної давності у 1095 календарних днів, а відтак, товари (послуги), за результатами придбання яких позивачем сформовано податковий кредит, є безоплатно отриманими і не можуть враховуватись при розрахунку від’ємного значення об’єкта оподаткування ПДВ. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилався на судові рішення в адміністративних справах № 816/4084/14 та № 816/4834/14.

6 жовтня 2015 року на підставі зазначеного вище акта перевірки контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № *, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ за червень 2015 року (по рядку 24 Декларації) у розмірі 27 616 грн, за червень 2015 року (по рядку 31 Декларації) у розмірі 607 361,00 грн.

 

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. У доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які, на його думку, допущено позивачем, встановлені при проведенні перевірки, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, пункту 102.5 статті 102, а також щодо встановлених податковим законодавством строків давності, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивачем було надіслано заперечення на касаційну скаргу, в якому він вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

 

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 102.5 статті 102.

Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

10.2. Пункти 200.1–4, 200.7 статті 200.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного ­адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов’язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 201.3 статті 201 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг, або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 201.3 статті 201 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

11. Судова практика.

Постанова Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 816/4084/14.

 

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

12. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України, у редакції Закону, що діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ).

13. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань, ніж ті, які були зазначені у запереченнях на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 КАС України (у редакції на час прийняття судами рішень).

14. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що контролюючий орган, приймаючи оскаржуване податкове повідом­лення-рішення від 6 жовтня 2015 року № *, в частині суми зменшення розміру від’ємного значення суми ПДВ на суму 607 361,00 грн, діяв усупереч та не відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що строком давності у 1095 днів обмежене право платника податку на отримання бюджетного відшкодування, тоді як у справі, що розглядається, спірні правовідносини склались з приводу формування суми від’ємного значення з ПДВ, а не бюджетного відшкодування на рахунок платника податку надміру сплачених грошових зобов’язань з ПДВ. Такий строк не поширюється на правовідносини, що виникли з приводу формування платником суми від’ємного значення з ПДВ. Положеннями ПК України не встановлено строку, протягом якого сума від’ємного значення з податку на додану вартість може зараховуватись до податкового кредиту наступного податкового періоду, а також не передбачено можливості застосування аналогії закону у таких податкових правовідносинах.

Крім того, як обґрунтовано зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, згідно з положеннями ПК України подання заяви про бюджетне відшкодування з ПДВ, як надмірну сплаченої до бюджету суми ПДВ, є правом позивача, яким він може скористатися протягом встановленого у пункті 102.5 статті 102 ПК України періоду, а не його обов’язком.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що, враховуючи зазначені положення законодавства та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, а також те, що контролюючим органом не заперечується правомірність формування ТОВ «НВФ «Т» податкового кредиту з ПДВ у досліджуваних періодах, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо недотримання позивачем вимог чинного податкового законодавства та встановленого у пункті 102.5 статті 102 ПК України строку на отримання бюджетного відшкодування.

15. Судами першої та апеляційної інстанцій повною мірою встановлено фактичні обставини справи та надано об’єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених контролюючим органом у запереченнях на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв’язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

 

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

16. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми ПК України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли би бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2016 року слід залишити без задоволення.

17. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

18. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина 1 статті 350 КАС України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо ­вдосконалення ­порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд постановив:

— касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прий­няття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

(Постанова Верховного Суду від 7 травня 2020 року. Справа № 816/292/16. Суддя-доповідач — Олендер І.Я. Судді — Гончарова І.А., Ханова Р.Ф.)

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Інші новини

PRAVO.UA