З лекції «Тягар доказування в адміністративному спорі. Яскраві приклади, коли учасники спору ігнорують обов’язок доказування» Віталія Щавінського, заступника голови Київського окружного адміністративного суду

Суд не вправі витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо ж учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

З лекції «Спрощене провадження в адміністративних справах. Зразкові справи. Практика Верховного Суду» Олександра Кравця, радника МЮГ Eterna Law

Адміністративні суди, які розглядають типові справи, можуть звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них ВС як судом першої інстанції. При цьому типовими можуть бути справи, відповідачем в яких є один і той самий суб’єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), а спір виник з аналогічних підстав; у відносинах, що регулюються одними нормами права; у відносинах, в яких позивачами заявлено аналогічні вимоги. У подальшому позиція ВС у такій зразковій справі повинна враховуватися судами, що розглядатимуть типові справи.

З лекції «Конституційна скарга як інструмент та засіб впливу на практику розгляду адміністративних справ» Олександра Водяннікова, національного радника з юридичних питань Координатора проектів в Україні ОБСЄ, к.ю.н.

Конституційна скарга може бути подана у разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано. Зміст оскаржуваного законодавчого положення треба визначати винятково таким, якого йому надають загальні суди, — саме на цьому базується законодавча вимога щодо застосування закону в остаточному судовому рішенні і вимога щодо вичерпання засобів юридичного захисту.

З лекції «Практика розгляду судових спорів щодо незаконності дій податкової міліції після 2016 року» Андрія Чехонадського, адвоката, керівника групи претензійно-позовної роботи
ПАТ «Рітейл Груп»

Після 1 січня 2017 року, згідно зі змінами до законодавства, податкова міліція повинна була припинити своє існування. Однак усе ж вона продовжує працювати де-факто, тому судова практика у справах, в яких стороною виступає податкова міліція, розділилася: деякі суди відмовляють у задоволенні клопотань цього органу, посилаючись на закон, інші суди продовжують їх задовольняти. До будь-якого податкового інспектора і керівника фіскального органу, який підписав рішення за результатами перевірки податкової міліції, за певних обставинах можна застосувати статтю Кримінального кодексу України за службову недбалість.

З лекції «Оскарження актів перевірки та податкових повідомлень-рішень: як обрати правильний спосіб захисту порушеного права» Михайла Гончарука, керуючого партнера юридичної фірми «Гончарук та Партнери»

Є два способи оскарження. Якщо оскарження відбувається в адміністративному порядку, то згідно зі статями 55 і 56 Податкового кодексу України та наказом Міністерства фінансів України № 916 представник підприємства подає скаргу до податкового органу вищого рівня. Якщо оскарження відбувається у судовому порядку, то згідно зі статтею 56 Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України представник підприємства може подати позов до суду про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та/або його скасування.

З лекції «Судова практика щодо донарахування обов’язків зі сплати ЄСВ. Нюанси відповідальності самозайнятих осіб» Василя Андрусяка, керівника практики податкового права MORIS

Було розглянуто індивідуальну податкову консультацію фіскального органу, в якій останній дійшов висновку, що відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України незалежна професійна діяльність — це діяльність адвокатів за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою — підприємцем та використовує найману працю не більше чотирьох фізичних осіб. При цьому фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності.

З лекції «Питання вирішення податкових спорів у контексті захисту права власності за практикою ЄСПЛ» Наталії Буроменської, начальника відділу договірно-правової роботи Дирекції з корпоративного управління та контролю Vodafone Україна

Варто звертати увагу на так звані ключові кейси ЄСПЛ, оскільки вони перш за все формують правозастосування. Крім того, рішення, винесені у справах інших країн, можна застосовувати для обґрунтування своєї позовної позиції. Однак потрібно утримуватися від маніпулювання рішеннями ЄСПЛ, коли використовуються цитати, вирвані з контексту. Для цього потрібно шукати тільки релевантну для вашого конкретного випадку практику, брати до уваги національне законодавство країни, щодо якої прийняте рішення, з’ясувати, чи не може відмінність у законодавстві мати суттєве значення.

Стосовно так званих фіктивних контрагентів є рішення ЄСПЛ у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії». Позиція ЄСПЛ така: платник податків не повинен нести відповідальність за порушення, допущені його контрагентами.

З лекції «Спори за позовами податкових органів до платників. Судова практика стягнення у таких справах» Олександра Собковича, адвоката, партнера ЮК «Альянс Правових Сил»

Права контролюючих органів закріплені в статті 20 Податкового кодексу України, а провадження у справах за зверненнями податкових органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється у шести випадках, зазначених у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України. Проблемними аспектами наразі є відсутність якісної орієнтації державної політики у сфері оподаткування на отримання максимальних податкових надходжень до бюджету.

З лекції «Визначення митної вартості товарів: повноваження митних органів та спори щодо донарахування платежів. Відповідальність державних органів за надміру стягнені кошти» Юлії Теслі, адвокатки, начальниці відділу захисту прав та судового представництва ПАТ «Фармак»

До повноважень митних органів належить конт­роль заявленої декларантом митної вартості, при цьому орган доходів і зборів може відмовити в ­митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів. У разі якщо митний орган не згоден із заявленою митною вартістю, відбувається її коригування відповідно до статті 55 Митного кодексу України. Декларант може оскаржити рішення митного органу про коригування.

З лекції «Виконавчі органи, комісії та комітети як окремий суб’єкт відповідальності за адміністративним позовом. Позиція ВС щодо визначення належного відповідача» Романа Титикала, керуючого АБ «Титикало та Партнери», депутата Київської обласної ради

Уже прийняте однозначне рішення про те, що справи щодо оскарження рішень місцевих рад ­
про виділення земельних ділянок — це справи, предметом яких є спір про право, і відповідні справи не розглядаються за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, а розглядаються за правилами Цивільного процесуального кодексу України або Господарського процесуального кодексу України залежно від суб’єктного складу сторін спору.

З лекції «Реалізація місцевими радами права на розпорядження комунальним майном: розме­жування управлінських функцій та реалізації приватного права» Олександри Федотової, партнера ADER HABER, адвокатки, к.ю.н.

Сьогодні з урахуванням практики Верховного Суду, розмежування підвідомчості здійснюється залежно від того, чи виникло речове право. Типове формулювання в судових рішеннях таке: «Органи місцевого самоврядування та органи державної влади у відносинах розпорядження землями комунальної чи державної власності не здійснюють у цих правовідносинах владно-управлінських функцій, тому такі спори не підлягають розгляду адміністративними судами, оскільки виникає спір про цивільне право».

З лекції «Спори з органами самоврядування. Коли час до адміністративного суду?» Андрія Євстігнєєва, члена Центральної виборчої комісії, к.ю.н., доцента кафедри екологічного права юридичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка

Виходячи з аналізу позицій Великої Палати ВС у земельних спорах, відповідачами в яких виступають органи місцевого самоврядування, коли йдеться про певне цивільне право на земельну ділянку і коли таке право вже виникло, тоді спори з органами місцевого самоврядування щодо розпорядження землями мають розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства залежно від суб’єктного складу спору.

З лекції «Зразкові справи — практика Верховного Суду» Наталії Коваленко, судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, д.ю.н.

Питання про відкриття провадження у зразковій справі вирішується колегією, до якої входять не менше п’яти суддів. Верховний Суд розглядає такі справи за правилами спрощеного позовного провадження. У разі якщо Верховний Суд відкрив провадження у зразковій справі, всі суди перших інстанцій мають право призупинити провадження до вирішення справи Верховним Судом. Рішення суду апеляційної інстанції, прийняте у типовій справі, є остаточними і не підлягає перегляду в касаційному порядку.

З лекції «Стягнення з органів державного казначейства як окремий адміністративний спір» Андрія Чехонадського

Важливо в справах про стягнення коштів з держави одразу правильно вирішити питання про юрисдикцію. Якщо справедливе рішення буде ухвалене в неправильній юрисдикції, воно завжди буде скасоване Верховним Судом і треба буде знову йти до суду першої інстанції, але вже іншої юрисдикції. З практики ВС, тривале невиконання казначейством судових рішень про виплату компенсації або повернення коштів може бути підставою для пред’явлення до нього позову про стягнення моральної шкоди, заподіяної тривалим невиконанням судових рішень.

З лекції «Юрисдикція спорів з державним реєстратором щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно» Євгенія Левіцького, радника ЮФ Aequo

Переломним моментом у практиці судів стало рішення Великої Палати ВС від 4 вересня 2018 року, коли суд відступив від своєї ж позиції щодо розмежування юрисдикції спорів. Так, Велика Палата ВС зробила висновок про те, що спір щодо реєстрації речових прав на нерухомість не стосується адміністративної юрисдикції, бо розгляд такої справи адміністративним судом і, наприклад, технічне скасування реєстрації не вирішує спір про право.

З лекції «Юрисдикція спорів з приватними виконавцями. Інші адміністративні спори щодо виконання судових рішень» Олексія Соломка, радника, керівника практики виконавчого провадження ADER HABER

Стягувач може оскаржити дії державних виконавців в адміністративному порядку (до вищестоящого органу), а боржник — звертатися тільки до суду. Спори щодо виконавчого провадження за несудовими документами (штрафи, приписи, виконавчий напис нотаріуса, включаючи постанови виконавця про стягнення виконавчого збору, штрафу або винагороди приватного виконавця) або щодо зведеного виконавчого провадження є адміністративними. І в таких випадках подаються, по суті, нові адміністративні позови.