Генеральный партнер 2020 года

Издательство ЮРИДИЧЕСКАЯ ПРАКТИКА

Січові стільці

Рубрика Кадри
Січневі події довкола 12 крісел членів ВККС: визначення переліку претендентів і вимушена пауза у формуванні конкурсної комісії
У середині січня ц.р. члени ВРП повторно запросили міжнародні й іноземні організації номінувати своїх представників до складу конкурсної комісії, продовживши строк для надсилання відповідних кадрових заявок до 5 лютого

Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККС) не вперше переживає законодавчий «апгрейд». У 2014–2016 роках ми вже були свідками нормотворчих пошуків у частині удосконалення порядку формування цього органу суддівського врядування і тих труднощів, з якими зіштовхнулися різні субєкти формування Комісії, реалізовуючи ідею її кадрового перезавантаження. Очікувалося, що останні реформені зміни, передбачені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (набув чинностілистопада 2019 року), значно легше втілити в життя, принаймні в частині перезапуску ВККС. Позаяк замість пяти різних субєктів (як колегіальних органів, так і конкретних посадових осіб), залучених до процесу кадрового наповнення Комісії, відтепер формувати її склад має Вища рада правосуддя (ВРП), щоправда, не самостійно, а за допомогою відповідної конкурсної комісії. До складу останньої мають входити троє осіб, обраних Радою суддів України з числа її членів (своїх представників до складу цієї інституції вищий орган суддівського самоврядування делегував ще у грудні минулого року), і троє представників з числа міжнародних експертів, запропонованих міжнародними та іноземними організаціями, з якими Україна співпрацює у сфері запобігання та протидії корупції відповідно до міжнародних договорів України, до складу Громадської ради міжнародних експертів, утвореної відповідно до Закону України «Про Вищий антикорупційний суд». Саме у закордонних експертів у цьому випадку буде вирішальне право голосу: рішення конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх членів, за умови, що троє осіб з числа тих, хто проголосував за це рішення, є міжнародними експертами.

Саме іноземна складова цього процесу і стала на заваді в реалізації законодавчого задуму оперативно сформувати новий склад ВККС, долютого 2020-го (через три місяці після набуття чинності відповідними законодавчими змінами), призначивши 12 членів Комісії. Детальніше про перипетії довкола цієї кадрової кампанії, які відбулися впродовж першого місяця нового року, ми розповімо далі.

Двісті з полів

14 січня ц.р. стали відомі персоналії всіх претендентів на крісла членів ВККС: напередодні ВРП завершила прийом документів від кандидатів до складу Комісії, опублікувавши на своєму офіційному сайті їхні матеріали, зокрема автобіографії, мотиваційні листи і копії трудових книжок. Ґрунтуючись на цій інформації, ми склали кадровий портрет конкурсантів. Охочих у найближчі чотири роки працювати в цьому органі суддівського врядування виявилося досить багато — близько 200 юристів, точніше — 189 осіб, кожен другий із яких є діючим суддею.

За нашими підрахунками, зпоміж претендентів на вакантні позиції у складі Комісії — 110 представників суддівського корпусу: 95 суддів та 15 суддів у відставці. Попри те, що чинне профільне законодавство не встановлює будьяких преференцій для служителів Феміди у цій кадровій процедурі, Положення про проведення конкурсу на зайняття посади члена ВККС, затверджене ВРП, певні пільги для таких конкурсантів передбачає. Скажімо, у цьому регламентному документі йдеться про те, що у разі отримання кандидатами однакової кількості балів по кожному з трьох головних критеріївпрофесійний досвід», «знання», «моральні та ділові якості»), перевагу має той претендент, який є суддею або суддею у відставці. Представникам Феміди мають віддати перевагу і за однакової позиції в рейтингу серед кандидатів.

Із 95 суддів, які виявили намір бути призначеними членами ВККС, є представники судів різних рівнів та юрисдикцій, у тому числі четверо «верховних» суддів (Ігор Дашутін, Наталія Шевцова, Ірина Васильєва — судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (ВС), Валентина Курило — суддя Касаційного цивільного суду у складі ВС) і двоє «антикорупційних» — Віталій Крикливий та Лариса Задорожна, які буквально рік тому брали участь у не менш масштабній конкурсній кампанії з формування Вищого антикорупційного суду (ВАКС). Окрім зазначених шести претендентів, вищу ланку судової системи представлено також суддею Вищого адміністративного суду України Любов’ю Гончар. 15 служителів Феміди представляють апеляційні інстанції, решта 73 — суди першої інстанції. З 88 претендентів (суддів першої та другої інстанцій) 56 — представляють загальні суди, 21 — адміністративну юрисдикцію, 11 — господарську.

Географія кандидатів, вихідців із суддівського корпусу, доволі неоднорідна. Найчисленніший кадровий десант із столичного регіону — це судді Києва та Київської області. Крім сімох представників судових «вишок», обителі Феміди, розташовані в столиці та області, представлені 15 кандидатами, причому деякі суди одразу декількома. Наприклад, Деснянський районний суд мКиєва (Інна Клочко та Валерія Бобко), Шевченківський районний суд мКиєва (Євген Сидоров та Олег Савицький), Білоцерківський міськрайонний суд Київської області (Олег Орєхов та Владислав Цукуров).

Професійні біографії решти 79 конкурсантів, які не здійснюють правосуддя і не мають статусу судді у відставці, досить строкаті. Скажімо, до складу ВККС претендує начальник відділу підготовки суддів Національної школи суддів України (НШСУ) Іван Балаклицький, який свого часу (в 2005–2010 роках) був головою Державної судової адміністрації України (ДСА). Ще один виходець із ДСА — Володимир Півторак (у 2010–2014 роках обіймав посади заступника, першого заступника, виконуючого обовязки голови ДСА), який сьогодні є радником керівника Офісу Президента України. Серед претендентів — багато відомих представників різних юридичних шкіл, співробітники апаратів судів, НШСУ, секретаріатів ВККС, ВРП, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, органів прокуратури, включаючи Офіс Генерального прокурора, і навіть Національного антикорупційного бюро України (детектив Маркіян Слоневський).

Iнтервал у русі

Як виявилося згодом, кандидатам до складу ВККС, а також усім тим, хто пильно стежить за цією кадровою кампанією, доведеться запастись терпінням. У середині січня ц.р. Вища рада правосуддя ухвалила рішення, яким внесла зміни до Положення про проведення конкурсу на зайняття посади члена Комісії щодо можливості продовження, за рішенням Ради, строку для надсилання субєктами формування складу конкурсної комісії пропозицій щодо персонального складу конкурсної комісії та строку подання кандидатами до складу Комісії документів на підтвердження відповідності вимогам законодавства і відповідного регламентного документа. Таке рішення обумовлене тим, що до встановленого зазначеним Положенням дедлайну міжнародні та іноземні організації, з якими Україна співпрацює у сфері запобігання та протидії корупції, не надали ВРП пропозицій щодо кандидатур міжнародних експертів до складу конкурсної комісії. Побіжно ВРП було затверджено ще один регламентний документ — Методологію оцінювання професійного досвіду кандидатів на зайняття посади члена ВККС.

Згодом, 16 січня 2020 року, ВРП ухвалила рішення продовжити строк для надсилання субєктом формування складу конкурсної комісії — відповідними міжнародними та іноземними організаціями — пропозицій стосовно кандидатів до складу конкурсної комісії долютого ц.р. Окрім цього, Вища рада правосуддя вдалася до, так би мовити, тактичного дипломатичного кроку: повторно запросила міжнародні й іноземні організації номінувати своїх представників до складу конкурсної комісії. Відповідні звернення були скеровані, зокрема, до генерального секретаря Ради Європи, генерального директора Європейського бюро по боротьбі із шахрайством, керуючого директора Європейського банку реконструкції та розвитку в країнах Східної Європи та Кавказу і генерального секретаря Організації економічного співробітництва і розвитку. Крім того, Вища рада правосуддя також звернулася до міжнародних та іноземних організацій, з якими Україна, згідно з даними Міністерства закордонних справ України, співпрацює у сфері запобігання та протидії корупції відповідно до міжнародних договорів України, а саме: президента Європейської організації з питань юстиції, виконавчого директора Європейського поліцейського офісу, генерального секретаря Інтерполу, директора Світового банку у справах Молдови, Білорусі та України, президента Європейських партнерів проти корупції, керівника Регіонального офісу в Східній Європі Управління ООН з наркотиків та злочинності.

Чи відгукнуться міжнародні партнери України на цей заклик, дізнаємося вже на початку лютого ц.р. А от відповідь на інше запитання — чи можна було спрогнозувати таку пасивність, чи то пак певний демарш, іноземців у цьому кадровому процесі — очевидна: напевно що так! Адже одна річ, коли законодавець передбачає міжнародну участь як визначальний фактор (що, напевно було предметом попередніх домовленостей) у процедурі формування ВАКС, вищого спеціалізованого суду, який в Україні (і це ні для кого не секрет!) було створено під тиском міжнародної спільноти, більше того, ухвалення відповідного закону стало умовою для отримання Україною чергового траншу від Міжнародного валютного фонду, і зовсім інша — коли положення щодо участі іноземних фахівців автоматично проєктують на зовсім інший акт — Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування». Від пропозицій останнього іноземна спільнота була, м’яко кажучи, не в захваті, у тому числі від ідеї скорочення кількості суддів Верховного Суду, на формування якого Україна витратила стільки часу, сил і ресурсів, не говорячи вже про залучення допомоги міжнародних партнерів. Тож позицію міжнародних фахівців, які не квапляться долучатися до процесу перезапуску вітчизняної ВККС, одним із першочергових завдань якої буде саме реалізація ідеї «відсіву» суддів ВС, можна зрозуміти.

Ольга КИРИЄНКО, «Судовий вісник»

Поделиться

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Подписывайтесь на «Юридическую практику» в Facebook, Telegram, Linkedin и YouTube.

0 Comments
Встроенные отзывы
Посмотреть все комментарии
Slider

Содержание

Обличчя місяця

Актуальне питання

За кордоном

Імунний статус

За лаштунками

Поза конкуренцією

Кадри

Січові стільці

Новини

Набули чинності

Законотворчість

Де офшоризація?

Поза процесом

Третя гілка — владі

Вступати на зміну

Листо ноша

Прецедент

Іпотечна настанова

Судова практика

Проти України

Секретні матеріали

Сумнівна саморегуляція

Вексель зобов’язує

Перевірити на слово

Судове рішення

Щодо неупередженості членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів під час проведення співбесіди у рамках кваліфікаційного оцінювання судді

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до апеляційного суду

Факт участі в ліквідації аварії на ЧАЕС не може бути встановлений у судовому порядку

Нюанси визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний із виробництвом

Перегляд справи у зв’язку з нововиявленими обставинами не має на меті усунення судових помилок*

Щодо надання статусу біженця

Другие новости

PRAVO.UA

0
Оставить комментарийx
()
x

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: