Шкода за акцією — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА

Шкода за акцією

Актуальною темою цієї осені є питання про стягнення шкоди з акціонерів та топменеджерів неплатоспроможних банків за позовом ФГВФО
ФГВФО наділений повноваженням вимагати від акціонерів та топменеджерів неплатоспроможних банків відшкодувати шкоду, яку заподіяно банку їх рішеннями, діями чи бездіяльністю
ГАВРИЛОВА Олена — адвокат ЮК VB PARTNERS, м. Київ

Головними завданнями Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), визначеними в Законі України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (Закон), є збереження активів банку, формування ліквідаційної маси для задоволення вимог його кредиторів.

 

Вимагати відшкодування

Для виконання своїх завдань, ФГВФО наділений повноваженням вимагати від акціонерів і топменеджерів неплатоспроможних банків відшкодувати шкоду, яку заподіяно банку їх рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Законом, зокрема статтею 52, визначено такі етапи процесу відшкодування шкоди:

1) ФГВФО фіксує факти допущених порушень. Зазвичай це укладення економічно невигідного для банку договору, що призвело до втрати активів та/або прийняття неефективних управлінських рішень;

2) Фонд формально надсилає вимогу акціонерам і топменеджерам банку стосовно добровільного відшкодування шкоди;

3) через місяць ФГВФО звертався до господарського суду із позовом про стягнення збитків.

До травня 2021 року в Україні не було прийнято жодного судового рішення про стягнення шкоди з власників і топменеджерів неплатоспроможних банків за позовом ФГВФО. Ба більше, навіть не існувало передумов для цього.

Судова практика йшла двома шляхами: (1) відмова в задоволенні позову з посиланням на те, що ФГВФО не довів склад делікту в діях акціонерів і топменеджерів неплатоспроможних банків; (2) повернення позову через порушення правил об’єднання позовних вимог. Суд вважав, що ФГВФО повинен подавати окремий позов щодо кожного випадку укладення договору / прийняття рішення / бездіяльності.

 

Нова практика

Однак наразі ситуація кардинально змінилася.

Такі зміни обумовлено (1) ухваленням 25 травня 2021 року Великою Палатою (ВП) Верховного Суду (ВС) постанови у справі № 910/11027/18 щодо топменеджерів ПАТ «АБ «Укоопспілка» та (2) прийняттям 30 червня 2021 року Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків» № 1588‑IX.

Так, ВП ВС ухвалила перше в історії України рішення про стягнення шкоди в розмірі 76,9 млн грн з топменеджерів ПАТ «АБ «Укоопспілка».

Підставами для стягнення шкоди стала купівля банком облігацій вартістю 319,4 млн грн (60 % капіталу банку). Суд визнав, що угоди економічно необґрунтовані, їх укладення призвело до визнання банку неплатоспроможним. Зі свого боку, топменеджери банку нібито не змогли довести доцільність укладення договорів та можливість банку відновити ліквідність.

Цікаво, що справу передали на розгляд Великої Палати з однією метою: визначити, з якого часу обраховувати строк давності для звернення ФГВФО з позовом до суду.

Суд дійсно вирішив це питання — строк обраховується з дати затвердження ФГВФО оцінної вартості ліквідаційної маси та реєстру кредиторських вимог.

Однак Велика Палата Верховного Суду заразом вирішила низку проблемних для ФГВФО питань, а саме:

— ФГВФО подає один позов про стягнення шкоди з усіх пов’язаних із банком осіб щодо всіх випадків прийняття рішень, дій чи бездіяльності;

— ФГВФО має довести протиправну поведінку керівників, акціонерів банку. А протиправна поведінка — це (1) прий­няття рішення без повноважень, бездіяльність; (2) неналежне та недобросовісне виконання обов’язків; (3) прий­няття рішень без дотримання меж нормального господарського ризику; (4) прийняття рішень з особистою заінтересованістю чи за зловживання своїм розсудом, (5) прийняття очевидно необачних чи марнотратних рішень;

— керівники банку, акціонери зобов’язані (1) спростувати свою вину у визнанні банку неплатоспроможним; (2) підтвердити економічну обґрунтованість прийнятих рішень; (3) підтвердити вжиття всіх можливих заходів щодо відновлення платоспроможності банку;

— розмір шкоди, яка стягується, — це різниця між усіма затвердженими вимогами кредиторів та оцінною вартістю активів банку (недостатність його майна для розрахунку з кредиторами);

— презюмується, що керівники банку, акціонери несуть солідарну відповідальність за його неплатоспроможність.

Господарським процесуальним кодексом України визначено, що висновки Верховного Суду потрібно враховувати в подібних правовідносинах (однаковий склад учасників, підстави позову, обставини заподіяння шкоди).

Тому висновки ВП ВС у справі № 910/11027/18 будуть мати вирішальне значення для інших судів під час вирішення такої категорії справ.

 

Від законодавця

Друге питання — це Закон України № 1588‑IX від 30 червня 2021 року, який набрав чинності 5 серпня 2021 року.

Наразі це вже другий закон, прийнятий на користь ФГВФО, який стосується процедури ліквідації неплатоспроможних банків. У 2020 році Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» (так званий антиколомойський закон). Цей закон більше стосувався питань оскарження рішень Національного банку України (НБУ) про визнання банків неплатоспроможними та їх ліквідацію.

Своєю чергою, Закон № 1588‑IX від 30 червня 2021 року спрямований на вдосконалення, хоча краще сказати — полегшення, процесу стягнення ФГВФО шкоди з акціонерів і топменеджерів неплатоспроможних банків.

Ключові зміни в регулюванні питань щодо стягнення шкоди такі:

— розширено коло відповідачів. Фактично це дві категорії: (1) по’вязані з банком особи; (2) інші особи, які рішенням, діями, бездіяльністю заподіяли шкоди або отримали майнову вигоду;

— для стягнення шкоди необхідні дві умови: (1) порушення вимог законодавства, зокрема й нормативно‑правових актів НБУ; (2) виникнення шкоди внаслідок конкретних дій. До прикладу, в переліку зазначено вчинення правочинів, які визнано ФГВФО нікчемними; порушення обов’язку діяти в інтересах банку, добросовісно і розумно; здійснення банком будь‑яких операцій із порушенням вимог нормативно‑правових актів НБУ тощо;

— встановлено спеціальну позовну давність для подання позову: протягом ліквідаційної процедури та трьох наступних років після ліквідації банку;

— визначено, що ФГВФО звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення шкоди;

— і найголовніше: зміни в частині виявлення рішень, дій та подання позовів про стягнення збитків поширюються і на банки, які визнано неплатоспроможними до прийняття цього Закону. Тобто прямо прописано його зворотну дію.

Таким чином, відтепер для ФГВФО стане простіше обґрунтовувати підстави для стягнення шкоди. До того ж Законом № 1588‑IX поновлено для Фонду строк на стягнення шкоди з акціонерів і топменеджерів неплатоспроможних банків, щодо яких сплив загальний трирічний строк позовної давності, а також зроблено безкоштовним звернення до суду
з позовом.

Наостанок зазначу, що ми вже маємо перші випадки застосування на практиці позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/11027/18.

Так, наразі Верховний Суд скасовує ухвали судів про повернення позовів ФГВФО через порушення правил об’єднання позовних вимог щодо пов’язаних осіб. А в декількох інших випадках суд скасував рішення про відмову ФГВФО в задоволенні позову і скерував справи на новий розгляд.

Іще майже 34 судові спори за позовами ФГВФО очікують на свої рішення. Тож ми вже найближчим часом побачимо, як буде розвиватися судова практика в цій категорії справ.

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Інші новини

PRAVO.UA