Вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов’язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши 12 листопада 2019 року у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (ДФС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «С» до Державної фіскальної служби України, Офісу великих платників податків ДФС — про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії, установив таке.

17 грудня 2018 року до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «С» до ДФС, Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування рішення № * від 26 вересня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної та зобов’язання ДФС зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № ** від 15 березня 2018 року.

28 травня 2019 року Окружний адміністративний суд рішенням задовольнив позовні вимоги повністю, визнав протиправним та скасував рішення Офісу великих платників податків ДФС № * від 26 вересня 2018 року, зобов’язав Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № ** від 15 березня 2018 року, подану товариством з обмеженою відповідальністю «С», датою отримання зазначеної накладної — 23 березня 2018 року.

Вказане рішення оскаржене Офісом великих платників податків ДФС в апеляційному порядку.

8 липня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою апеляційну скаргу відповідача залишив без руху, встановив п’ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору в сумі 5 286,00 грн.

14 серпня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою задовольнив клопотання скаржника та продовжив процесуальний строк, встановлений судом для усунення недоліків протягом п’яти днів з моменту отримання даної ухвали.

13 вересня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою апеляційну скаргу повернув Офісу великих платників податків ДФС у зв’язку з неусуненням у повному обсязі недоліків апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції обґрунтував повернення апеляційної скарги тим, що відповідач не в повному обсязі усунув недоліки апеляційної скарги, оскільки, залишаючи вказану скаргу без руху, в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2019 року зазначено про необхідність сплати судового збору у розмірі 5 286 грн, натомість апелянтом сплачено судовий збір лише у розмірі 2 643 грн.

Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 13 вересня 2019 року, відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду. Відповідач наголошує, що судовий збір за подання апеляційної скарги сплачений у належному розмірі.

10 жовтня 2019 року Верховний Суд ухвалою відкрив провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС, справу витребував з суду першої інстанції.

7 листопада 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив від позивача на касаційну скаргу відповідача до Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

За положеннями пункту 8 частини 1 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках — на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 293 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно з частиною 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Як убачається з ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2019 року про залишення апеляційної скарги відповідача без руху недоліком вказаної скарги є те, що відповідач заявив кілька позовних вимог немайнового характеру, проте судовий збір у розмірі 5 286 грн за дві вимоги немайнового характеру не сплатив.

Мотивуючи своє рішення про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру, тоді як судовий збір за подання апеляційної скарги сплачено лише за одну, відтак відповідач не в повному обсязі усунув недоліки апеляційної скарги.

Верховний Суд вважає зазначені висновки суду апеляційної інстанцій помилковими з огляду на наступне.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Системний аналіз частини 1 статті 6 Закону України «Про судовий збір», частини 2 статті 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов’язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Зі змісту позову Товариства вбачається, що воно заявило одну позовну вимогу немайнового характеру, за яку і був сплачений судовий збір, а не дві, як зазначив суд апеляційної інстанції, оскільки вимога про визнання незаконним та скасування рішення податкового органу є передумовою для застосування інших способів захисту порушеного права.

Проте, неправильно визначивши кількість позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги у зв’язку з невиконанням у повному обсязі вимог щодо усунення недоліків апеляційної скарги.

За таких обставин Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, ухваливши рішення від 13 вересня 2019 року про повернення апеляційної скарги відповідача, порушив норми процесуального права, у зв’язку з цим це рішення підлягає скасуванню із передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд постановив:

— касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задовольнити;

— ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

(Постанова Верховного Суду від 12 листопада 2019 року. Справа № 640/21330/18. Головуючий — Ханова Р.Ф. Судді — Гончарова І.А., Олендер І.Я.)