Повноваження захисника мають вважатися підтвердженими, якщо — на додаток до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю — захисник надав хоча б один із документів, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 50
КПК України

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув 13 листопада 2019 року касаційну скаргу захисника Б. в інтересах підозрюваного гр–на Ю. на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 травня 2019 року — про повернення апеляційної скарги у кримінальному провадженні № * від 27 листопада 2012 року стосовно гр–на Ю., уродженця м. Дніпра, який зареєстрований та проживає за адресою **, за частиною 4 статті 191 Кримінального кодексу (КК) України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2019 року задоволено клопотання слідчого СВ Соборного ВП ДВР ГУНП в Дніпропетровській області гр–на П. Обрано за відсутності підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного гр–на Ю. Відповідно до частини 6 статті 193 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України зобов’язано слідчого СВ Соборного ВП ДВР ГУНП в Дніпропетровській області гр–на П. або іншого слідчого, в провадженні якого на той час буде знаходитись кримінальне провадження № * після затримання гр–на Ю., і не пізніш як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження доставити його до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м’який запобіжний захід.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу адвоката Б., подану в інтересах гр–на Ю., на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2019 року — повернуто особі, що її подала.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на те, що, повертаючи його апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що він на підтвердження повноважень як захисника додав до своєї апеляційної скарги лише ордер та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, але не додав копію договору про надання правової допомоги адвоката та витяг з Єдиного реєстру адвокатів України і таким чином не підтвердив свої повноваження на представництво інтересів гр–на Ю. Зазначає про те, що дане твердження суперечить пункту 2 частини 1 статті 50 КПК України, згідно з яким повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, а також суперечить статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», позиціям Верховного Суду та практиці Європейського суду з прав людини.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор не заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Згідно зі статтею 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів статті 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмова в його застосуванні, постановлена під час досудового розслідування, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 309 КПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Повертаючи апеляційну скаргу адвоката Б., апеляційний суд виходив із того, що захисником не додано копії договору на надання правової допомоги № *** від 4 лютого 2019 року, який є підставою для видачі адвокатом Б. ордера серії ДП № **** від 13 травня 2019 року. Також суд апеляційної інстанції послався на частину 2 статті 45 КПК України, де зазначено, що захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого в Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю. У свою чергу, адвокат Б. до поданої апеляційної скарги не надав відповідного витягу з Єдиного реєстру адвокатів України.

Відповідно до статей 55, 59, 129 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Принцип забезпечення обвинуваченому права на захист та забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а у визначених законом випадках — на касаційне оскарження судових рішень — є однією з основних засад судочинства.

Крім того, забезпечення права на захист та забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності віднесено до загальних засад кримінального провадження (пункти 13, 17 частини 1 статті 7 КПК України).

Гарантії права на захист у разі кримінального обвинувачення передбачені й у пункті «d» частини 3 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року та підпункті (c) пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 50 КПК України повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

У цьому випадку використана синтаксична конструкція, в якій однорідні члени речення з’єднані безсполучниковим зв’язком і між двома останніми членами речення стоїть розділовий сполучник «або».

Таким чином, пункт 2 частини 1 статті 50 КПК України визначає, що повноваження захисника мають вважатися підтвердженими, якщо — на додаток до документа, передбаченого пунктом 1, — захисник надав хоча б один із документів, передбачених пунктом 2 частини 1 цієї статті цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 50 КПК України «встановлення будь–яких додаткових умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається». При цьому долучення до матеріалів кримінального провадження захисником витягу з Єдиного реєстру адвокатів України законодавством не передбачено.

Отже, виходячи з наведеного, судом апеляційної інстанцій допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 438 КПК України є підставою для його скасування та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, касаційна скарга захисника підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

На підставі наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд ухвалив:

— касаційну скаргу захисника Б. в інтересах підозрюваного гр–на Ю. задовольнити;

— ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 травня 2019 року у кримінальному провадженні стосовно гр–на Ю. скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

(Постанова Верховного Суду від 13 листопада 2019 року. Cправа № 201/1058/19. Головуючий — Чистик А.О. Судді — Вус С.М., Святська О.В.)