Щодо особливостей виключення зі складу учасників товариства — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Судовий вісник №1 » Щодо особливостей виключення зі складу учасників товариства

Щодо особливостей виключення зі складу учасників товариства

Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що участь у загальних зборах товариства є правом, а не обов’язком їх учасника, а тому виключення позивача зі складу учасників товариства у зв’язку з невзяттям ним участі у загальних зборах та звернення до правоохоронних органів і податкових органів щодо незаконних дій посадових осіб товариства є безпідставним та необґрунтованим, оскільки звернення до правоохоронних органів та контролюючих органів 
не можна вважати порушенням позивачем своїх обов’язків як учасника товариства

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглянувши 9 січня 2019 року без повідомлення учасників справи заяву товариства з обмеженою відповідальністю «К» — про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 9 листопада 2017 року за позовом гр-на К. до товариства з обмеженою відповідальністю «К», третя особа: гр-н П., — про визнання недійсним рішення загальних зборів, встановив таке.

У листопаді 2016 року гр-н К. звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників відповідача, які були проведені 3 жовтня 2016 року та оформлені протоколами № *, № **, № *** від 3 жовтня 2016 року.

Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку відповідача прав позивача як засновника (учасника) на управління товариством при прийнятті загальними зборами товариства з обмеженою відповідальністю «К» рішень, які оформлені протоколами позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «К» від 3 жовтня 2016 року № *, № **, № ***. Загальні збори 3 жовтня 2016 року, на думку позивача, були скликані та проведені з порушенням встановленого законодавством порядку, за відсутності кворуму, а рішення на цих зборах були прийняті за відсутності правових підстав для їх прийняття.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22 лютого 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 червня 2017 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 9 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 червня 2017 року залишено без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «К» — без задоволення.

24 листопада 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «К» подало до Верховного Суду України заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 9 листопада 2017 року.

5 січня 2018 року на підставі підпункту 1 пункту 1 перехідних положень Господарського процесуального кодексу (ГПК) України, зазначену заяву передано за належністю до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Зазначена заява подана з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 11116 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), — неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копію постанови Вищого господарського суду України від 23 травня 2017 року у справі № 904/10587/16.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 23 січня 2018 року справу № 910/21591/16 допущено до провадження та відкрите провадження за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «К» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 9 листопада 2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у заяві доводи та перевіривши матеріали справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

26 квітня 2005 року рішенням загальних зборів, оформленим протоколом № 7, внесено зміни до статуту ТОВ «К», відповідно до пункту 8.2 якого статутний капітал розподіляється між учасниками таким чином: гр-н П. — 300 000 гривень 00 коп. (60 % частки в статутному капіталі), гр-н П. — 200 000 гривень 00 коп. (40 % частки в статутному капіталі).

Відповідно до статті 145 Цивільного кодексу (ЦК) України, статті 58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Відповідно до пункту 13.1 статуту вищим органом управління товариством є збори його учасників. В їх засіданнях беруть участь самі учасники або спеціально призначені ними представники, які мають письмово підтверджені повноваження.

1 вересня 2016 року представником учасника гр-на П. направлено гр-ну К. повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ «К» на 3 жовтня 2016 року з таким порядком денним: 1. Обрання голови та секретаря зборів; 2. Про виключення гр-на К. зі складу учасників товариства, виплату вартості частини майна товариства, пропорційної частці учасника у статутному капіталі, та виплату учаснику належної частки прибутку; 3. Про збільшення вкладу гр-на П. до розміру статутного капіталу товариства, затвердження складу учасників та перерозподіл часток у статутному капіталі товариства; 4. Про внесення змін до статуту товариства; 5. Про звільнення директора товариства гр-на Д. із займаної посади; 6. Про призначення нового директора товариства; 7. Про звільнення головного бухгалтера товариства гр-ки У. із займаної посади; 8. Про призначення нового бухгалтера товариства; 9. Про надання повноважень щодо проведення державної реєстрації змін до відомостей про товариство та змін до установчих документів товариства. Вказане підтверджується копією опису вкладення у цінний лист.

3 жовтня 2016 року проведено позачергові загальні збори учасників ТОВ «К», на яких прийнято рішення, оформлені протоколами № *, № **, № ***. На загальних зборах був присутній гр-н Б. — представник за довіреністю гр-на П., який володіє часткою в розмірі 60 % статутного капіталу товариства; також на збори був запрошений громадянин України М.

Відповідно до протоколу зборів № * від 3 жовтня 2016 року прийнято такі рішення: обрати головою зборів гр-на Б., а секретарем зборів гр-на П.; виключити зі складу учасників товариства гр-на К., який проживає за адресою ****; виплатити виключеному учаснику вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі, після затвердження звіту за 2016 рік і в строк до 12 місяців з дня виходу; виплатити гр-ну К. належну йому частку прибутку, одержаного товариством у 2016 році, до 3 жовтня 2017 року.

Відповідно до протоколу зборів № ** від 3 жовтня 2016 року прийнято рішення: обрати головою зборів гр-на П., а секретарем зборів гр-на М.; збільшити вклад гр-на П. на 200 000 гривень 00 коп. до розміру 100 % статутного капіталу товариства, затвердити новий склад учасників згідно з проведеним перерозподілом часток у статутному капіталі; внести зміни до статуту товариства шляхом його затвердження у новій редакції; звільнити гр-на Д. із посади директора товариства; призначити на посаду директора товариства гр-на М.; звільнити гр-ку У. з посади головного бухгалтера товариства; зняти з голосування питання про призначення головного бухгалтера товариства у зв’язку із відсутністю кандидатур; уповноважити директора товариства гр-на М. на проведення реєстраційних дій.

Відповідно до протоколу зборів № *** від 3 жовтня 2016 року прийнято рішення: обрати головою збо-
рів гр-на Б., а секретарем зборів гр-на М.; виключити гр-на Д. з Єдиного державного реєстру юри-
дичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань як підписанта товариства; взяти до уваги доповідь гр-на Б. щодо економічної та політичної ситуації в Україні; уповноважити директора товариства гр-на М. на проведення реєстраційних дій.

Позивач оскаржив наведені рішення загальних зборів до суду з мотивів порушення порядку скликання та проведення загальних зборів учасників товариства та відсутності кворуму під час їх проведення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно із протоколами № *, № **, № *** від 3 жовтня 2016 року на спірних загальних зборах учасників відповідача 3 жовтня 2016 року були присутні гр-н Б. — представник за довіреністю гр-на П., який володіє часткою в розмірі 60 % статутного капіталу товариства, та громадянин України М.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що виключення
гр-на К. із складу учасників товариства у рішенні загальних зборів, оформленому протоколом № * від 3 жовтня 2016 року, у зв’язку з невзяттям ним участі у загальних зборах ТОВ «К» та у зв’язку із
зверненням до правоохоронних органів і податкових органів щодо незаконних дій посадових осіб
товариства є безпідставним, оскільки обставини виключення не підтверджені належними доказами, які б свідчили, що поведінка позивача суттєво ускладнює діяльність відповідача чи робить її практично неможливою.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з описом вкладення у цінний лист від 1 вересня 2016 року гр-ну К. за адресою, зазначеною останнім у позовній заяві, а саме — адреса ****, направлено повідомлення про скликання спірних загальних зборів учасників товариства.

Вищий господарський суд України, залишаючи рішення судів попередніх інстанцій без змін, вказав, що суди дійшли правильного висновку, що позивача належним чином, відповідно до вимог статті 61 Закону України «Про господарські товариства» та пункту 13.7 Статуту товариства, повідомлено про проведення загальних зборів учасників ТОВ «К» 3 жовтня 2016 року.

У наданій для порівняння постанові Вищого господарського суду України від 23 травня 2017 року у справі № 904/10587/16 суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що прийняті спірні рішення, незважаючи на встановлений статутом кворум у розмірі 60 % голосів, були скликані з дотриманням положень статті 61 Закону України «Про господарські товариства», а саме — учасником товариства, який володіє часткою в статутному капіталі товариства 50,16 % та, відповідно, має право на скликання загальних зборів, з повідомленням іншого учасника товариства — позивача у справі про їх проведення у строки, передбачені законом. Загальні збори були повноважними, спірні рішення були прийняті за наявності необхідного кворуму, оскільки відповідно до статті 64 Закону України «Про господарські товариства» позивач не мав права
брати участь у голосуванні під час прийняття рішення про його виключення зі складу учасників това-
риства і відсутні підстави для урахування його голосів для визначення кворуму. Також суди дійшли висновку про те, що присутні на загальних зборах представники від ПАТ «З» мали відповідний та належний обсяг повноважень, діяли на підставі довіреності. Крім того, Вищий господарський суд України визнав доведеними обставини того, що позивач як учасник товариства систематично не виконував обов’язки учасника товариства, перешкоджав своєю бездіяльністю досягненню цілей товариства та перешкоджав іншим учасникам брати участь у розгляді питань, що стосуються діяльності товариства, у зв’язку з чим дійшов висновку про те, що рішення про виключення позивача зі складу учасників товариства було прийняте з
дотримання статті 64 Закону України «Про господарські
товариства».

Таким чином, має місце неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права.

Згідно зі статтею 64 Закону України «Про господарські товариства» учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов’язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 % загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Водночас виключення учасника товариства є формою його відповідальності перед товариством за невиконання обов’язків, передбачених установчими документами або законом.

На відміну від виходу з товариства, виключення має примусовий характер і не залежить від бажання учасника. Воно можливе лише за наявності підстав, визначених законом та установчими документами.

У рішенні про виключення учасника з господарського товариства повинно бути обґрунтовано причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов’язків стали підставою виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов’язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою визнання такого рішення недійсним за позовом цього учасника.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про господарські товариства» передбачене право учасників господарського товариства у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства зобов’язані: а) додержуватися установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства; б) виконувати свої зобов’язання перед товариством, у тому числі і пов’язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами; в) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства; г) нести інші обов’язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.

Аналізуючи вимоги вищенаведених статей, Верховний Суд погоджується з висновком судів попе-
редніх інстанцій, що участь у загальних зборах товариства є правом, а не обов’язком їх учасника,
а тому виключення гр-на К. із складу учасників товариства у зв’язку з невзяттям ним участі у загальних зборах ТОВ «К» та звернення до правоохоронних органів і податкових органів щодо незаконних дій посадових осіб товариства є безпідставним та необґрунтованим, оскільки звернення до правоохоронних органів та контролюючих органів не можна вважати порушенням позивачем своїх обов’язків як учасника товариства.

Згідно зі статтею 145 ЦК України, статтею 58 Закону України «Про господарські товариства» ви-
щим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 % голосів.

Відповідно до статті 61 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства повідомляються про проведення загальних зборів передбаченим статутом способом із зазначенням дати і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення має бути зроблене не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлене не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів.

Тобто безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв’язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації.

При цьому норми частини 2 статті 60 Закону України «Про господарські товариства» передбачають, що установчими документами товариства може бути встановлений інший відсоток голосів учасників (представників учасників), за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними.

Як встановлено господарськими судами, на дату проведення спірних загальних зборів діяла ре-
дакція статуту товариства, затверджена загальними зборами учасників товариства від 26 квітня 2005 року.

Відповідно до пункту 13.3 Статуту відповідача, затвердженого та зареєстрованого до внесення змін в частину 1 статті 60 Закону України «Про господарські товариства», збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Господарськими судами встановлено, що станом на дату проведення спірних зборів позивач (чи його уповноважений представник), який був відсутній на загальних зборах, мав статус учасника товариства з часткою у статутному капіталі 40 %.

Наведена обставина свідчить про те, що прийняття 3 жовтня 2016 року загальними зборами рішень відбувалося за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення, що є безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв’язку з прямою вказівкою закону.

При цьому Верховний Суд не погоджується з висновком Вищого господарського суду України з приводу того, що спірні рішення були прийняті за наявності кворуму, встановленого законом, а не статутом, оскільки у товариствах з обмеженою відповідальністю, в яких відсутня державна частка, закон не встановлює обмежень прав учасників на встановлення за власним волевиявленням у статуті максимально можливого (100 %) кворуму.

Помилкове посилання судів першої та апеляційної інстанцій на те, що спірні рішення були прийняті за наявності кворуму, встановленого законом, а не статутом, не призвело до прийняття цим судом незаконного рішення (постанови) у справі, а тому відсутні підстави для скасування прийнятих у справі судових рішень з цих підстав.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з обґрунтованими висновками Вищо-
го господарського суду України про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скар-
ги товариства з обмеженою відповідальністю «К», оскільки судами попередніх інстанцій рішення прийняте відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 11126 ГПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

З огляду на те, що норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно, заява товариства з обмеженою відповідальністю «К» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 9 листопада 2017 року задоволенню не підлягає.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 перехідних положень ГПК України, статтями 11116, 11123, 11124, 11126 ГПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), Верховний Суд постановив:

— у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «К» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 9 листопада 2017 року відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

(Постанова Верховного Суду від 9 січня 2019 року. Справа № 910/21591/16. Головуючий — Стратієнко Л.В. Судді — Мамалуй О.О., Ткач І.В.)

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Інші новини

PRAVO.UA