Верховний Суд (ВС) колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув 15 листопада 2018 року у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника гр–на К. в інтересах засудженого гр–на З. на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17 липня 2017 року у кримінальних провадженнях щодо гр–на З., громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, який проживає за адресою: *, засудженого за вчинення злочинів, передбачених частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 185, частиною 2 статті 186, частиною 1 статті 358, частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу (КК)
України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2017 року гр–на З. визнано винуватим і засуджено: за частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185 КК України — до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців; за частиною 2 статті 185 КК України — до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки; за частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 185 КК України — до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; за частиною 2 статті 186 КК України — до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців; за частиною 1 статті 358 КК України — до покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік; за частиною 4 статті 358 КК України — до покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі частини 1 статті 70 КК України з урахуванням положень підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 72 КК України гр–ну З. визначене остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років. Згідно зі статтею 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, призначеного вироком цього ж суду від 10 грудня 2012 року, гр–ну З. визначене остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Постановлено стягнути із засудженого гр–на З. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих: гр–на Д. — 340 грн, гр–на Н. — 540,54 грн, гр–ки Ю. — 1 086,24 грн, гр–на Ш. — 2 251,20 грн,
гр–ки М. — 1 000 грн, гр–ки Щ. — 2 650 грн.

Вирішене питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 17 липня 2017 року апеляційні скарги обвинуваченого гр–на З. та його захисника гр–на К. залишено без задоволення, а вирок місцевого суду від 14 березня 2017 року щодо гр–на З. — без змін.

Суд визнав гр–на З. винуватим у вчиненні злочинів, за які його було засуджено, за обставин, детально викладених у вироку.

Як установив суд, гр–н З. 3 лютого 2014 року приблизно о 23:00, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, перебуваючи біля будинку № ** по вул. Бородинській у м. Запоріжжі, за допомогою домкрата та балонного ключа таємно викрав два задніх колеса з автомобіля ВАЗ-21114, реєстраційний номер ***, завдавши потерпілому гр–ну Н. матеріальної шкоди в розмірі 1 400 грн.

25 серпня 2015 року вночі гр–н З. повторно, перебуваючи біля будинку № ** по вул. Автозаводській у м. Запоріжжі, за допомогою наявних у нього ножиць відкрив двері автомобіля ВАЗ 2104, реєстраційний номер ***, та таємно викрав із нього майно гр–на Р. на загальну суму 950 грн.

5 вересня 2015 року ввечері гр–н З. повторно, перебуваючи біля будинку № ** по вул. Комарова у м. Запоріжжі, за допомогою наявних у нього ножиць відкрив двері автомобіля ВАЗ-2102, реєстраційний номер ***, та таємно викрав із нього майно гр–на О. на загальну суму 1 000 грн.

29 вересня 2015 року ввечері гр–н З. повторно, перебуваючи біля будинку № ** по вул. Новокузнецькій у м. Запоріжжі, за допомогою наявних у нього ножиць відкрив двері автомобіля ВАЗ-2101, реєстраційний номер ***, та таємно викрав із нього майно гр–ки М. на загальну суму 1 950 грн.

8 жовтня 2015 року вночі гр–н З. повторно, перебуваючи біля будинку № ** по вул. Автозаводській у м. Запоріжжі, за допомогою наявних у нього ножиць відкрив двері автомобіля ВАЗ-2107, реєстраційний номер ***, та таємно викрав із нього належне гр–ці Щ. майно на загальну суму 2 650 грн.

13 жовтня 2015 року вночі гр–н З. повторно, перебуваючи біля будинку № ** по вул. Магара в м. Запоріжжі, за допомогою наявних у нього ножиць відкрив двері автомобіля ГАЗ-2410, реєстраційний номер ***, та таємно викрав із нього належне гр–ці С. майно на загальну суму 650 грн.

14 жовтня 2015 року вночі гр–н З. повторно, перебуваючи біля будинку № ** по вул. Гаврилова в м. Запоріжжі, за допомогою наявних у нього ножиць відкрив двері автомобіля ВАЗ-2101, реєстраційний номер ***, та таємно викрав із нього належне гр–ну Є. майно на загальну суму 900 грн.

25 жовтня 2015 року вночі гр–н З. повторно, перебуваючи біля кафе «С» за адресою:**, за допомогою наявних у нього ножиць відкрив двері автомобіля ВАЗ-2101, реєстраційний номер ***, та таємно викрав із нього належне гр–ці Б. майно на загальну суму 900 грн.

6 листопада 2015 року о 22:00 гр–н З. повторно, перебуваючи біля будинку № ** по вул. Північнокільцевій у м. Запоріжжі, за допомогою наявних у нього ножиць відкрив двері автомобіля «ГАЗель» реєстраційний номер *** та таємно викрав із нього належне гр–ну Я. майно на загальну суму 1 500 грн.

20 листопада 2015 року вночі гр–н З. повторно, перебуваючи біля будинку № ** по вул. Стешенка в м. Запоріжжі, за допомогою наявних у нього ножиць відкрив двері автомобіля ВАЗ-2101, реєстраційний номер ***, та таємно викрав із нього належне гр–ну Л. майно на загальну суму 800 грн.

30 листопада 2015 року о 04:00 гр–н З. повторно, знаходячись біля буд. № ** по вул. Сиваській у м. Запоріжжі, за допомогою наявних у нього ножиць відкрив двері автомобіля ВАЗ-2105, реєстраційний номер ***, та таємно викрав із нього належне гр–ці Е. майно на загальну суму 1 950 грн.

8 грудня 2015 року приблизно о 16:50 гр–н З. повторно, перебуваючи біля центральної прохідної КП НПК «І» по вул. Магістральній, ** у м. Запоріжжі, за допомогою раніше підготовленого фрагмента металевих ножиць відчинив двері автомобіля ВАЗ-21063, реєстраційний номер ***, звідки намагався таємно викрасти належне гр–ну У. майно, але свій злочинний умисел не зміг довести до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками охорони КП НПК «І».

11 грудня 2015 року о 16:00 гр–н З. повторно, перебуваючи на проїзній частині біля будинку № ** по вул. 40 років Радянської України (нині — Незалежної України) у м. Запоріжжі, відкрив капот автомобіля марки ВАЗ-2101, реєстраційний номер ***, що належить гр–ну І., та від’єднав клеми від акумуляторної батареї фірми «С» з метою її таємного викрадення. Однак під час вчинення гр–ном З. злочинних дій його помітили гр–ка Г. та гр–н Ч., які намагалися його зупинити. Проте гр–н З., усвідомлюючи, що його злочинні дії були помічені, бажаючи досягти свого злочинного наміру, діючи умисно, відкрито, тримаючи при собі акумуляторну батарею, відбіг від місця скоєння злочину, й з метою уникнення відповідальності залишив вкрадене на асфальті, намагався втекти, однак був затриманий вищезазначеними громадянами. Таким чином, гр–н З. відкрито викрав акумуляторну батарею фірми «С» вартістю 668,10 грн, чим завдав потерпілому гр–ну І. шкоди на суму 668,10 грн.

26 грудня о 01:00 гр–н З. повторно, перебуваючи біля будинку № ** по вул. Малиновського в м. Запоріжжі, за допомогою наявних у нього ножиць відкрив двері автомобіля «Таврія», реєстраційний номер ***, та таємно викрав із нього належне гр–ну Ж. майно на загальну суму 5 250 грн.

8 січня 2016 року о 01:00 гр–н З. повторно, перебуваючи у дворі будинку № ** по вул. Лобановського у м. Запоріжжі, за допомогою ножиць відчинив двері автомобіля «Таврія», реєстраційний номер ***, та таємно викрав із нього належне гр–ну Т. майно на загальну суму 873,30 грн.

Цього ж дня в період часу з 14:00 до 14:46 гр–н З. повторно, перебуваючи біля будинку № ** по вул. 40 років Радянської України (нині — Незалежної України) у м. Запоріжжі, за допомогою наявного при собі ножа відчинив передні двері автомобіля ВАЗ-2105, реєстраційний номер ***, та таємно викрав із нього належне гр–ну Ц. майно на загальну суму 569,70 грн.

13 січня 2016 року приблизно о 14:00 гр–н З. повторно, перебуваючи у дворі будинку № ** по вул. Миру в м. Запоріжжі, проник до салону автомобіля ВАЗ-2106, реєстраційний номер ***, та таємно викрав із нього належне гр–ці Й. майно на загальну суму 1 000 грн.

21 січня 2016 року приблизно о 03:30 гр–н З. повторно, перебуваючи біля автомобіля 3A3 «DAEWOO», реєстраційний номер ***, який було припарковано на подвір’ї будинку № ** за адресою м. Запоріжжя вул. Сеченова, власноручно відкривши капот вказаного автомобіля та від’єднавши клеми, таємно викрав із нього належне гр–ну В. майно на загальну суму 540,54 грн.

22 січня 2016 року приблизно о 04:30 гр–н З. повторно, перебуваючи біля автомобіля ВАЗ-2106, реєстраційний номер ***, який було припарковано на подвір’ї будинку № ** за адресою м. Запоріжжя, вул. Електрична, власноручно відкривши капот вказаного автомобіля та від’єднавши клеми, таємно викрав із нього належне гр–ці Ю. майно на загальну суму 1 086,24 грн.

25 січня 2016 року приблизно о 01:00 гр–н З. повторно, перебуваючи у дворі будинку № ** по вул. Яценка у м. Запоріжжі, шляхом зламу замка відкрив капот автомобіля ВАЗ-2101, реєстраційний номер ***, та таємно викрав із нього належне гр–ці Х. майно на загальну суму 1 000 грн.

30 січня 2016 року ввечері гр–н З. повторно, перебуваючи біля супермаркету «С» по вул. Бородинській, ** у м. Запоріжжі, за допомогою наявних при собі ножиць відчинив двері автомобіля ВАЗ-2106, реєстраційний номер ***, та таємно викрав із нього належне гр–ну Д. майно на загальну суму 340 грн.

1 лютого 2016 року приблизно о 02:30 гр–н З. повторно, перебуваючи біля автомобіля «ГАЗель», реєстраційний номер ***, який було припарковано на подвір’ї будинку № ** по вул. Фінальній у м. Запоріжжі, шляхом відкриття власноруч задніх дверей цього автомобіля, таємно викрав із нього належне гр–ну Ш. майно на загальну суму 2 251,20 грн.

3 лютого 2016 року приблизно о 01:00 гр–н З. повторно, перебуваючи у дворі будинку № ** по вул. Перемоги у м. Запоріжжі, шляхом зламу замка відкрив капот автомобіля ЗАЗ-1102, реєстраційний номер ***, та таємно викрав із нього належне гр–ну РВ. майно на загальну суму 1 800 грн.

Наприкінці липня 2015 року за невстановлених обставин гр–н З. знайшов паспорт громадянина України на ім’я гр–на Ф., уродженця м. Енгельса Саратовської області Російської Федерації, виданий 14 травня 2013 року Оріхівським РВ УДМС України в Запорізькій області, після чого 6 лютого 2016 року, перебуваючи у приміщенні під’їзду будинку за адресою ****, діючи умисно, з метою подальшого використання паспорта вклеїв у нього свою фотографію, підробивши таким чином офіційний документ.

6 лютого 2016 року приблизно о 22:30 гр–н З., перебуваючи у приміщенні квартири за адресою ****, з метою оренди вказаної квартири для подальшого викрадення з неї майна надав гр–ці А., яка займається підприємницькою діяльністю у сфері надання житлових послуг, завідомо підроблений паспорт на ім’я гр–на Ф., таким чином використавши завідомо підроблений документ.

Пізніше цього ж дня гр–н З., діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, отримавши ключі від вказаної квартири, зайшов до неї та намагався таємно викрасти належне гр–ці А. майно. Однак свій злочинний намір він не зміг довести до кінця і не виконав усіх дій, які вважав за необхідне для закінчення злочину, оскільки був затриманий власниками цієї квартири.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить судові рішення змінити, перекваліфікувати дії гр–на З. з частини 2 статті 186 КК України на частину 2 статті 15, частину 2 статті 185 КК України за епізодом заволодіння майном потерпілого гр–на І., призначити покарання гр–ну З. з урахуванням правильної кваліфікації його дій, врахувавши обставини, які пом’якшують покарання, звільнити гр–на З. від компенсування судових витрат на проведення судових експертиз. При цьому захисник зазначає, що при кваліфікації дій гр–на З. за епізодом заволодіння майном потерпілого гр–на І. суд дав неправильну оцінку показанням свідків гр–ки Г.
та гр–на Ч., не врахував, що гр–н З. вчиняв крадіжку, оскільки за його діями ніхто не спостерігав, а не грабіж.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор гр–н П. частково підтримав касаційну скаргу, просив перекваліфікувати дії гр–на З. з частини 2 статті 186 на частину 2 статті 15, частину 2 статті 186 КК України.

Мотиви Суду

Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновки суду про доведеність винуватості гр–на З. у вчиненні злочинів, за які його визнано винуватим, крім епізоду викрадення майна у потерпілого гр–на І., та кваліфікація його дій у касаційній скарзі захисника не оскаржуються.

Доводи захисника про неправильну кваліфікацію дій засудженого по епізоду від 11 грудня 2015 року щодо заволодіння майном потерпілого гр–на І. як закінченого злочину, а не замаху на його вчинення, є обґрунтованими.

Згідно зі статтею 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Так, грабіж вважається закінченим злочином з моменту заволодіння майном. Таким моментом визнається поява у злочинця реальної початкової можливості розпорядитися вилученим майном (винести, передати іншим особам тощо).

Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати як замах на грабіж.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та встановлено судом у вироку гр–н З. після вилучення акумуляторної батареї фірми «С» був помічений свідками, після чого намагався залишити місце злочину, однак не встиг відійти і на декілька метрів, кинув акумулятор і був затриманий очевидцями події.

Очевидно, що об’єктивної можливості розпорядитись чи користуватись викраденим у засудженого не було, оскільки його дії постійно були в полі зору свідків, що його затримали.

Протилежний висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що гр–н З. мав таку можливість, є необґрунтованим.

Таким чином гр–н З. виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але грабіж не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Доводи захисника про те, що дії гр–на З. мали б кваліфікуватися як замах на крадіжку, а не грабіж є необґрунтованими, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який навів детальні мотиви прийнятого рішення.

При цьому апеляційний суд обґрунтовано послався на те, що місцевий суд в основу вироку правильно поклав показання потерпілого гр–на І., котрий у деталях розповів про відомі йому обставини вчинення злочину, показання свідків гр–на КЛ., гр–ки Г. та гр–на МП., які були очевидцями злочину та в подальшому затримали злочинця, даними протоколів слідчих дій тощо.

Так, свідки гр–ка Г. та гр–н МП. повідомили, що, побачивши, як чоловік взяв акумулятор автомобіля і почав тікати, почали йому кричати, щоб він зупинився, та побігли за ним, у подальшому цей чоловік кинув акумулятор і невдовзі вони його наздогнали.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та правильно встановлено судом, дії гр–на З. були розпочаті як крадіжка, проте в подальшому були виявлені свідками, які почали кричати, намагаючись зупинити гр–на З., однак останній намагався втекти з викраденим майном і, лише зрозумівши, що не встигне з ним втекти, викинув викрадене майно.

За таких обставин касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, вирок та ухвала щодо гр–на З. — зміні зі зміною кваліфікації дій засудженого з частини 2 статті 186 на частину 2 статті 15, частину 2 статті 186 КК України.

Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який раніше неодноразово судимий, у тому числі і за корисливі злочини, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, хворіє на ряд хронічних захворювань, обставину, що пом’якшує покарання, — щире каяття, обставину, яка обтяжує покарання, — рецидив злочинів, колегія суддів вважає за необхідне призначити гр–ну З. за частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 186 КК України покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки.

Таке покарання не суперечить вимогам частини 3 статті 68 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд ухвалив:

— касаційну скаргу захисника гр–на К. в інтересах засудженого гр–на З. задовольнити частково;

— вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 17 липня 2017 року змінити;

— перекваліфікувати дії гр–на З. за епізодом від 11 грудня 2015 року щодо заволодіння майном потерпілого
гр–на І. з частини 2 статті 186 на частину 2 статті 15, частину 2 статті 186 КК України та призначити йому за цим законом покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки;

— вважати його засудженим за частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, за частиною 2 статті 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, за частиною 3 статті 15, частиною 3 статті 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, за частиною 1 статті 358 КК України до покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік, за частиною 4 статті 358 КК України до покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік;

— на підставі частини 1 статті 70 КК України з урахуванням положень підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 72 КК України гр–ну З. визначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі статті 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, призначеного вироком цього ж суду від 10 грудня 2012 року, гр–ну З. визначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років;

— в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

(Постанова Верховного Суду від 15 листопада 2018 року. Справа № 335/1893/16-к. Головуючий — Маринич В.К. Судді — Макаровець А.М., Марчук Н.О.)