Генеральный партнер 2019 года

Издательство ЮРИДИЧЕСКАЯ ПРАКТИКА

Рік живи, вік учись

Головні уроки 2019-го для судової системи: знакові законодавчі і кадрові події, які творили історію
Початок процесуальної діяльності ВАКС — історична подія не тільки для судової системи, а й для всієї країни, адже саме ця судова інституція має стати індикатором ефективності боротьби з корупцією в Україні

Рік, що минає, був надзвичайно щедрим на події в житті країни у цілому і судової системи України зокрема. Визначальним фактором для вітчизняної Феміди в 2019-му стала зміна політичних настроїв, що призвела до кадрової турбулентності, яку відчули на собі ключові інституції судової влади, переоцінки законодавчих цінностей, гучних заяв і несподіваних рішень. Усі ці події вже стали частиною правової історії, основні віхи якої ми традиційно пригадуємо у фінальному випуску «Судового вісника».

Вища влада правосуддя

Нинішній рік мав стати визначальним для Вищої ради правосуддя (ВРП), адже на кінець квітня ц.р. було заплановано кадрове перезавантаження цього конституційного органу, про яке стало відомо ще три роки тому, коли набули чинності конституційні зміни в частині правосуддя. Згідно із законодавчим задумом, заповнення вакансій різними субєктами формування ВРП мало відбутися завчасно (не пізніше, ніж за два місяці до завершення каденції відповідних членів цього органу суддівського врядування). Як відомо, судді і прокурори з кадровим завданням щодо заповнення вакансій «з майбутнього» у складі ВРП за своєю квотою впоралися ще у грудні
2018-
го, тож початок нинішнього року було ознаменовано проведенням головних форумів серед представників інших юридичних професій.

15 лютого ц.р. у гірськолижному комплексі «Плай», розташованому біля підніжжя однойменної гори, відбувся зїзд адвокатів України, за підсумками проведення якого членами ВРП було обрано Павла Гречківського та Олексія Маловацького. А ось ученимюристам так і не вдалося підкорити цю кадрову вершину. 28 лютого ц.р. зїзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ навіть не зміг приступити до предметного обговорення цього кадрового питання, а 14 березня ц.р., продовживши роботу, заповнив свою квоту у ВРП тільки наполовину, обравши до її складу Віктора Грищука, головного наукового співробітника Львівського державного університету внутрішніх справ. Одна кадрова позиція вченихюристів у складі Ради досі не заповнена.

30 квітня ц.р. свої повноваження припинили 12 членів ВРП. Цьому передували ротації у керівному складі ключового органу суддівського врядування. 16 квітня 2019-го стало відомо про те, що Ігор Бенедисюк (до слова, він став одним із 75 переможців другого конкурсу до Верховного Суду (ВС), які були призначені до відповідних касаційних судів на початку травня ц.р. під завісу каденції пятого Президента України Петра Порошенка) вирішив завчасно скласти свої адміністративні повноваження, заливши крісло керманича цього конституційного органу, яке він обіймав упродовж майже чотирьох років. Його наступник — новий голова ВРП Володимир Говоруха — на керівній посаді затримався ненадовго: 24 вересня ц.р. він склав адміністративні повноваження з офіційним формулюванням «за станом здоровя». Новим головою ВРП було обрано Андрія Овсієнка.

Одними із перших кадрових рішень нового глави держави Володимира Зеленського, які викликали неабиякий резонанс в юридичній спільноті, стало скасування двох указів свого попередника на головній керівній посаді держави про призначення членами ВРП Андрія Василенка та Михайла Ісакова, і запуск нової процедури конкурсного відбору на дві кадрові позиції в складі органу суддівського врядування. Реакція середовища правників щодо такого кадрового кроку була неоднозначною. Одні юристи стверджували, що таке рішення Президента України — це пряме порушення законів, перш за все Основного, якими не передбачено відповідний механізм припинення повноважень членів ВРП. Інші ж, навпаки, притримувалися позиції, що така делегітимізація кадрового рішення цілком виправдана, позаяк до самої процедури здійснення призначення членів ВРП Петром Порошенком були питання. Зауважимо, що наприкінці квітня ц.р. відповідна конкурсна процедура була заблокована рішенням Окружного адміністративного суду мКиєва, після чого главою держави було внесено зміни до раніше затвердженого Положення про проведення відкритого конкурсу з відбору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів ВРП, які, власне, і дозволили розморозити цей процес і здійснити відповідні кадрові призначення.

Нове кадрове поповнення Вища рада правосуддя отримала тільки наприкінці вересня ц.р., коли Володимир Зеленський призначив членом цього конституційного органу Оксану Блажівську і оголосив новий конкурсний відбір кандидатів на одну вакантну позицію у складі ВРП за своєю квотою. Станом на 23 грудня ц.р. цей кадровий процес уже вийшов на фінішну пряму, конкурсною комісією вже було визначено четвірку фіналістів, щодо яких має проводитися спецперевірка. Наприкінці року відповідну конкурсну процедуру запустив і парламент, який має делегувати до складу ВРП двох своїх представників.

Нинішня осінь принесла ВРП не тільки поповнення, але й кадрові втрати: 31 жовтня 2019-го Ігоря Фоміна (свого часу був делегований до складу органу суддівського врядування представниками прокурорського корпусу) було звільнено з посади члена ВРП за власним бажанням.

Хет-трик КСУ

Одразу трьома кадровими ротаціями на головній керівній посаді в 2019 році запамяталася не тільки Вища рада правосуддя. Аналогічний хеттрик відбувся і в Конституційному Суді України (КСУ). 14 травня 2019 року суддівський колектив КСУ ухвалив низку безпрецедентних рішень — про висловлення недовіри Голові Суду Станіславу Шевчуку і про звільнення його з посади судді КСУ на підставі пункту 3 частини 2 статті 1491 Конституції України. Тим самим уперше було застосовано опцію, передбачену тільки для одного Суду в Україні: колектив КСУ самостійно вирішив питання про звільнення судді з посади. Нагадаємо, що всіх суддів, крім «конституційних», сьогодні звільняє ВРП, а раніше, до 30 вересня 2016-го (моменту набуття чинності конституційними змінами в частині правосуддя), питання про звільнення «конституційного» судді з посади вирішував субєкт призначення: глава держави або парламент, або зїзд суддів України. Також уперше щодо судді КСУ було застосовано таку підставу для звільнення, як «вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе або систематичне нехтування своїми обовязками, яке несумісне зі статусом судді і виявило його невідповідність займаній посаді». Новим Головою КСУ стала Наталя Шаптала, щоправда, ненадовго — до середини вересня ц.р., коли у неї закінчився девятирічний термін суддівських повноважень. 17 вересня 2019-го в КСУ відбулися нові вибори голови — очолити Суд довірили Олександру Тупицькому.

У 2019-му КСУ запамятався не лише кадровими перипетіями, а й знаковими рішеннями. Один із найбільш обговорюваних конституційних «вердиктів» — рішення КСУ від 26 лютого ц.р. щодо визнання неконституційною статті 3682 Кримінального кодексу України. Бурхлива негативна реакція міжнародної спільноти на декриміналізацію статті про незаконне збагачення спонукала законодавців до тривалих нормотворчих пошуків механізмів повернення цього інституту, які завершилися лише наприкінці листопада, коли набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів». Згідно з новою законодавчою філософією, механізми кримінальної відповідальності за незаконне збагачення мають функціонувати паралельно з інститутом так званої цивільної конфіскації.

ВАКС популі

Головною подією 2019-го, яку сміливо можна віднести до номінації «надія року», стало формування кадрового складу Вищого антикорупційного суду (ВАКС) і початок його процесуальної діяльності. 11 квітня ц.р. у Кловському палаці в присутності перших осіб держави і високих іноземних гостей «антикорупційні» судді пройшли обряд професійної «ініціації». Тоді, в ході урочистої церемонії складення присяги, були зачитані два укази Президента України про призначення 27 суддів ВАКС та 11 суддів Апеляційної палати цього вищого спеціалізованого суду. Уже менш як за місяць колектив нової судової інстанції провів перші збори суддів, на яких було прийняте рішення про день початку роботи Суду — 5 вересня ц.р., а також ухвалено низку кадрових рішень, зокрема обрано голову Суду — Олену Танасевич.

Урочистості з нагоди процесуального дебюту ВАКС відбулися, як і було заплановано, на початку осені. Про знаковість події, що відбуласявересня ц.р., можна було судити ще на підступах до головної робочої резиденції суду — будівлі (мКиїв, проспПеремоги, 41), яку суду було надано ще влітку 2019-го. Кордони поліції та «армія» журналістів свідчили про те, що в цій локації сьогодні чекають високих гостей. І очікування присутніх виправдалися. Участь в урочистій церемонії старту роботи ВАКС, окрім самих «антикорупційних» суддів, узяли перші особи держави і керівництво ключових судових і правоохоронних органів: Президент України Володимир Зеленський, керівник Офісу Президента України Андрій Богдан, голови — ВС Валентина Данішевська та Касаційного кримінального суду у складі ВС Станіслав Кравченко, Генеральний прокурор Руслан Рябошапка, заступник Генерального прокурора — керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький та директор Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник.

Тоді хедлайнерами офіційної частини стали три спікери — Володимир Зеленський, Олена Танасевич та Валентина Данішевська, які говорили не тільки про виклики і завдання для ВАКС. Скажімо, очільниця ВС тоді запросила Президента України зустрітися «в робочому порядку» у Кловському палаці для обговорення стану незалежності судової системи, однак таке офіційне рандеву так і не відбулося.

«Агент 1008»

Головною нормотворчою подією року для судової системи стала законодавча ініціатива, номер реєстрації якої — 1008 — не сходив з уст юридичної спільноти України впродовж вересняжовтня ц.р. Ба більше, проєкт  1008, яким було задекларовано намір представників нової політичної еліти здійснити ревізію результатів судової реформи, проведеної своїми попередниками, став предметом обговорення на міжнародній арені. Та, незважаючи на критичні зауваження з боку суддівської спільноти України, зокрема ВС та ВРП, і представників міжнародних інституцій, 7 листопада 2019 року Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (Закон) набув чинності, заклавши нормотворче підґрунтя для старту чергових масштабних пертурбацій у вітчизняній Феміді.

Цим Законом серед іншого встановлено, щолистопада ц.р., повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) припиняються. Пауза у роботі цього органу суддівського врядування має тривати допоки не буде сформовано її склад за новими правилами: 12 членів ВККС має призначити ВРП за результатами конкурсу, проведеного з допомогою спеціальної конкурсної комісії, до складу якої мають входити міжнародні експерти.

На формування складу ВККС Вищій раді правосуддя законодавець відводить 90 днів. Причому, згідно із законодавчим задумом, перші місяці роботи «перезавантаженої» Комісії будуть дуже напруженими: паралельно з іншими кадровими процесами Комісія має провести відбір суддів до касаційних судів у складі ВС із числа суддів відповідних касаційних судів за критеріями професійної компетентності, етики та доброчесності, на виконання законодавчого завдання щодо скорочення граничної чисельності суддів найвищого суду в системі судоустрою України з 200 до 100 осіб.

Реалізація заявлених у Законі новацій уже почалася, а тим часом погляди «верховних» суддів прикуті до КСУ: 15 листопада ц.р. Пленум ВС ініціював питання щодо конституційності окремих положень Закону, скерувавши до КСУ відповідне конституційне подання.

З’їзд — суддям

Про те, що і нинішній рік не минеться без скликання головного суддівського форуму, було відомо заздалегідь, з огляду на необхідність вирішення кадрового завдання — провести планові ротації в КСУ: призначити трьох суддів КСУ замість Наталі Шаптали, Михайла Гультая та Михайла Запорожця, в яких наприкінці вересня 2019 року завершувався девятирічний строк повноважень. Рішенню Ради суддів України про визначення дати і місця зустрічі делегатів цьогорічного зїзду судів передувала гучна заява на той момент очільника вищого органу суддівського самоврядування Олега Ткачука щодо спроб тиску на суддів з боку представників команди нового Президента України. Після цього він вирішив скласти свої адміністративні повноваження в органі суддівського самоврядування у звязку з участю в конкурсі на посаду судді КСУ. Утім, до списку рекомендованих кандидатів для призначення «конституційними» суддями зїздом суддів, сформованого Радою суддів України на чолі з новим головою Богданом Монічем, він так і не потрапив.

XVII позачерговий зїзд суддів України відбувся 29–30 жовтня ц.р. Із головним кадровим завданням — призначити трьох суддів КСУ — він впорався лише частково, делегувавши до органу конституційної юрисдикції тільки двох осіб — Петра Філюка і Галину Юровську. А ось розвязання іншого кадрового рівняння — обрання двох членів ВККС — у світлі вже прийнятого, але на той момент ще не офіціалізованого Закону, викликало чимало запитань. Більше того, виявилося абсолютно марним витрачанням часу, адже делеговані тоді до Комісії особи — Тетяна Широян та Олександр Панасюк — навіть не приступили до виконання своїх повноважень як члени ВККС.

Форма для реформи

У 2019-му погляди юридичної спільноти були прикуті не лише до будівлі під куполом, в якій із блискавичною швидкістю творилася нова законодавча історія, але й до Комісії з питань правової реформи, нового реформеного осередку, створеного цього літа як консультативнодорадчого органу при Президентові України, точніше до її профільної робочої групи — з питань розвитку законодавства про організацію судової влади і здійснення правосуддя. Свою активну діяльність ця робоча група розпочала тільки у жовтні, і до кінця року провела чотири засідання, розробивши Концепцію удосконалення законодавства про судоустрій, статус суддів, судочинство та суміжні правові інститути. Цим документом серед іншого передбачається створення двох нових вищих спеціалізованих інстанцій — Вищого адміністративного суду як суду першої інстанції з розгляду адміністративних справ за участю органів влади, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, з остаточним апеляційним переглядом його рішень Касаційним адміністративним судом у складі ВС, а також Вищого спеціалізованого суду з питань захисту конкуренції як суду першої інстанції з розгляду справ про порушення законодавства у сфері економічної конкуренції, справ з питань недобросовісної конкуренції, у тому числі в сфері міжнародної торгівлі, за участю антимонопольних органів, Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі з остаточним апеляційним переглядом його рішень Касаційним господарським судом у складі ВС.

Наступним кроком судових реформаторів має стати розробка конкретних законодавчих пропозицій на виконання ключових ідей, заявлених у концепції, за умови, звісно, що нормотворче бачення подальшого реформування експертів буде схвалене в Офісі Президента України.

Ольга КИРИЄНКО, «Судовий вісник»

Поделиться

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Добавить комментарий

Пожалуйста, авторизуйтесь чтобы добавить комментарий.

Другие новости

Slider

PRAVO.UA

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: