Рекламна ді­яльність компаній з фінансової галузі регулюється Законом України «Про рекламу» та Законом України «Про споживче кредитування». Проте не тільки ними. Пильно стежить за такою рекламою і Антимонопольний комітет України (АМКУ).

Водночас одна з основних статей, яку застосовує в цій сфері АМКУ, — це стаття 15¹ Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», в частині 1 якої зазначено: «Поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб’єктом господарювання безпосередньо або через іншу особу одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб’єкта господарювання».

Розберемо основні особливості виконання АМКУ функцій з регулювання рекламної діяльності на прикладі рішень, які стосуються банків.

Реклама — введення в оману

У жовтні 2020 року було проведено перевірку реклами ПАТ «І» (рішення Тимчасової адміністративної колегії АМКУ від 13 жовтня 2020 року № 30­р/тк у справі № 63/2­15­1­4­2020). Під час неї АМКУ виявив невідповідність Закону України «Про споживче кредитування». У справі було розглянуто багато рекламних матеріалів, але висновки винесено такі:

— рекламу визнано неправдивою, а також неповною і такою, що не містить стандартної обов’язкової інформації, а саме максимальної суми, на яку може бути видано кредит, реальної річної процентної ставки, максимального строку, на який видається кредит;

— рекламу визнано неповною через спосіб її викладення та такою, що може ввести в оману споживачів щодо отримання кредитів. Що, зі свого боку, може вплинути на намір споживачів щодо отримання кредитів.

Обидві реклами було також визнано такими, які ставлять банк у більш вигідне становище порівняно з іншими суб’єктами господарювання, що діють на відповідному ринку.

За таке саме порушення в рекламі в травні 2012 року було оштрафовано ПАТ «П». У цій справі АМКУ встановив, що зазначення в рекламі кредитування під 0 % не відповідало дійсності, оскільки фактично ставка становила понад 35 % річних.

Дуже схожа справа була з ТОВ «Ф». Ця юридична особа рекламувала свої послуги доволі стандартно. Проте її реклама не містила відомостей щодо:

— всіх умов, порядку, форми отримання позики;

— повного переліку платежів (одноразових та щомісячних), їх розмірів, які має сплатити клієнт для отримання позики;

— необхідності надання гарантій поручителів для забезпечення своїх зобов’язань за договором;

— періоду отримання позики.

Тобто зміст поширеної рекламної інформації визнано неповним, таким, що вводить в оману внаслідок замовчування окремих фактів. До того ж ТОВ «Ф» не було фінансовою установою, яка має право надавати відповідні послуги.

15 лютого 2018 року АМКУ розглянув рекламний матеріал, розміщений у магазинах ТОВ «С» (рішення АМКУ № 78­р у справі № 127­26.4/11­17), в якому йшлося про кредит під 0 % на 24 місяці, а нижче дрібним шрифтом було зазначено деталі, під час завантаження яких відкривається текст, зокрема, про те, що справедливий кредит — це певна кредитна програма зі ставкою 0,01 % річних від заборгованості, яку пропонують ПАТ «А» (строк кредиту — від 24 до 36 місяців, авансовий внесок від 0 % від ціни товару, грейс­період — 24 місяці, комісія банку — щомісяця 2,0 % від суми кредиту після грейс­періоду, плата за обслуговування кредиту — 20 грн щомісяця) та АТ «О» (строк кредиту — 14 місяців, авансовий внесок від 0 % від ціни товару, грейс­період — 14 місяців, плата за сервіс із надсилання СМС­повідомлень щодо кредиту — 250 грн за весь строк кредиту).

З огляду на описаний спосіб викладу інформації АМКУ класифікував цю рекламу як таку, що містить неточні відомості про ставку річних (ішлося про 0 % від заборгованості за кредитом, а насправді ставка становила 0,01 %), а отже, має ознаки порушення — вводить в оману споживачів.

Далі ще цікавіше. Рекламу ПАТ «М», яка ніби нічим особливо не вирізнялася, АМКУ також детально розглянув, у результаті чого було підготовлено відповідні рекомендації від 21 січня 2016 року № 3­рк/к.

У рекламі йшлося про кредити приватним клієнтам без застави.

Після розгляду умов такого кредиту АМКУ зазначив, що ПАТ «М» у рекламі замовчує негативні боки цієї пропозиції, зокрема щодо:

— розміру процентної ставки кредиту;

— істотних умов отримання кредиту (2 % комісійної винагороди від суми кредиту, 5 % — комісія за розрахунково­касове обслуговування, страхування життя позичальника, забезпечення поруки платоспроможності);

— відкриття позичкового рахунку на 40,00 грн (у разі відсутності).

Або розглянемо рішення АМКУ, опубліковане 3 вересня 2013 року щодо ПАТ АБ «У». В його рекламі йшлося про депозит під 24 % річних у гривнях на 3 місяці та застосовувалася конструкція «по­справжньому надійний». Аргументацією АМКУ щодо визнання цієї реклами такою, що вводила в оману споживачів, є те, що банк не зміг надати доказів, які б підтверджували, що його депозит є справді надійним. На думку АМКУ, для такого підтвердження банку потрібно було бути присутнім хоча б у десятці лідерів на інтернет­сайтах, які містять відповідні рейтинги.

Повноваження АМКУ щодо захисту торгових марок

6 серпня 2013 року АМКУ оштрафував ТОВ «У» за використання абревіатури «Б.А.Н.К. E». У той час ТОВ «У» здійснювало кредитування населення, як і однойменний банк — ПАТ «Е». Перший спробував оскаржити рішення АМКУ, однак суд чітко зазначив, що таке використання позначення призвело до схожості до рівня змішування діяльністю однієї компанії з іншою, а за несвоєчасну сплату штраф ТОВ «У» зріс удвічі.

Рішення АМКУ щодо реклами фінансові устави оскаржують у судовому порядку рідко, однак знайшлось одне дуже цікаве рішення. Хоча вимоги до реклами з дати його прийняття змінилися, один з його висновків все одно вартий уваги.

Банк «М» оскаржив у першій інстанції рішення АМКУ щодо реклами, яка нібито вводила в оману споживачів. АМКУ подав апеляційну скаргу на рішення, під час розгляду якої Харківський апеляційний господарський суд виніс постанову від 21 червня 2012 року у справі № 5023/1989/12. У постанові сказано: «Слід зазначити, що реклама містить лише інформацію про надання кредиту, а не про умови договору, на яких він буде укладатись, з усіма розрахунками. До того ж повну інформацію про укладення договору кредитування споживач мав отримати, звернувшись телефоном або на електронний сайт відповідно до Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Отримавши рекламну інформацію, споживач не зможе сформувати думку про необхідність укладення договору (намір придбання товару) без попереднього розрахунку щомісячних платежів та платежів з оформлення кредитного договору, оскільки ці витрати будуть залежать від строку, на який споживач бажає отримати кошти в кредит, а також від вартості першого внеску, який споживач має намір зробити під час укладання кредитного договору, та вартості конкретного нерухомого майна, що бажає придбати споживач за кредитні кошти. Таким чином, спірна реклама не може сформувати у споживача намір на придбання товару, а лише може його зацікавити та викликати бажання звернутися до банку, щоб отримати більш конкретну інформацію».

На жаль, більше таких рішень не вдалося знайти, але з нього, впевнена, кожен зможе сам зробити висновок.

Тож будьте обачні, обираючи рекламні матеріали, та майте підтвердження реальності кожного слова в них. І в будь­якому разі за наявності порушень ваших прав чи прав ваших клієнтів раджу не нехтувати таким інструментом захисту, як звернення до Антимонопольного комітету України.

ПАРХОМЕНКО Анна — заступник директора юридичного департаменту Moneyveo, м. Київ