Побутує думка, що у спеціалізованих судах України кадровий голод відчувається не настільки гостро, як у загальних судах. Давайте звернемося до статистики. За інформацією про кількість вакантних посад суддів у місцевих судах, опублікованою на сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС), наданій Державною судовою адміністрацією України за погодженням з Вищою радою правосуддя (ВРП), станом на 14 вересня 2020 року, з 25 окружних адміністративних судів (інформація про які визначена) тільки у чотирьох повністю заповнений штат, у восьми судах є по одній вакансії, у шести судах — по дві, у трьох судах — по три, у двох судах — по чотири, в Окружному адміністративному суді м. Києва — аж сім вакансій, а в Дніпропетровському окружному адміністративному суді — десять вакансій. По дев’ять вакансій є в Другому апеляційному адміністративному суді (охоплює Полтавську, Сумську та Харківську області, гранична кількість суддів — 36) та Шостому апеляційному адміністративному суді (Київська, Черкаська, Чернігівська області та м. Київ; гранична кількість суддів — 51); вісім вакансій — у Восьмому апеляційному адміністративному суді з місцезнаходженням у Львові (гранична кількість суддів — 51). Причому в останньому суді нова вакансія вивільнилась протягом останнього місяця.

А скільки таких вакансій вивільниться через два, три, чотири місяці? Скільки суддів протягом цього часу реалізують своє право на відставку чи підуть із судової системи за інших причин? А через рік?

Не обманюймося, кадровий дефіцит у судовій системі набув катастрофічних масштабів як у загальних судах першої та апеляційної інстанцій, так і спеціалізованих. Але якщо вирішення питання заповнення вакансій у загальних судах тепер в основному залежить від законодавця, то дефіцит суддівських кадрів для спеціалізованих судів — у руках самої судової системи.

Нагадаємо, 9 серпня 2019 року ВККС оголосила конкурс на зайняття 54 вакантних посад суддів у місцевих адміністративних судах та 22 вакантних посад суддів у місцевих господарських судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резерву на заміщення вакантних посад суддів місцевих адміністративних судів та резерву на заміщення вакантних посад суддів місцевих господарських судів відповідно.

1 жовтня 2019 року ВККС розглянула питання про надання рекомендацій для призначення кандидатів. За результатами засідання Комісія надала рекомендації 76 кандидатам для призначення на посади суддів: 54 до місцевих адміністративних та 22 до місцевих господарських судів. Як відомо, у зв’язку з прийняттям Верховною Радою України 16 жовтня 2019 року Закону №193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» повноваження членів ВККС були припинені.

Але є й інша перепона. 30 вересня 2019 року Касаційний адміністративний суд (КАС) у складі Верховного Суду (ВС) відкрив провадження в адміністративній справі № 9901/517/19 за позовом кандидата в судді Я. до ВККС про визнання протиправними окремих положень рішення від 17 вересня 2019 року № 642/дс-19. Позивач оскаржив рішення Комісії в частині допуску до участі в оголошеному 9 серпня 2019 року конкурсі на зайняття вакантних посад суддів спеціалізованих судів 18 осіб, стосовно яких відповідачем 7 серпня 2019 року внесено рекомендації Вищій раді правосуддя щодо призначення на посади суддів місцевих загальних судів. КАС ВС мав би розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п’яти суддів. 30 вересня 2019 року також було визначено, що засідання у справі відбудеться через місяць, 30 жовтня 2019 року.

З часу відкриття провадження минув рік, утім, адміністративну справу № 9901/517/19 так і не розглянуто по суті.

У судовому засіданні 30 жовтня 2019 року КАС ВС оголосив перерву до 27 листопада 2019 року. Тоді судове засідання не відбулося у зв’язку із знеструмленням приміщення Суду, а засідання перенесене на 15 січня 2020 року. Наприкінці 2019 року до суду надійшло клопотання ВККС про відкладення розгляду справи. Такі ініціативи від представників Комісії були поширеною практикою, ба навіть Велика Палата Верховного Суду висловилася з цього приводу (хоча одностайної думки серед суддів з цього приводу немає). У справі № 9901/378/19 Велика Палата ухвалою без виходу до нарадчої кімнати відмовила в задоволенні клопотання ВККС про відкладення розгляду справи та вирішила розглянути цю справу за відсутності представника відповідача, врахувавши об’єктивні обставини, які стали причиною неявки відповідача в судове засідання, і, зважаючи на непередбачуваність терміну існування цих обставин, велику кількість учасників справи та відсутність заперечень позивачки проти розгляду цієї справи по суті (постанова від 29 січня 2020 року у резонансній справі судді до ВККС про визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 2 липня 2019 року № 108/зп-19 про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих загальних судів).

Але повернімось до справи щодо конкурсу в спеціалізовані суди. Отже, наступне засідання відбулося 12 лютого 2020 року. За його результатами справу відкладено до 11 березня 2020 року, а потім до 13 травня 2020 року. Напередодні в квітні сторонам процесу повідомили, що засідання 13 травня не відбудеться у зв’язку з перебуванням у відпустці чотирьох суддів із складу колегії. Про наступні дату, час і місце судового засідання сторонам мали б повідомити додатково. З цього часу в «судовому ефірі» запанувала тиша.

У суді лише розводять руками, мовляв, черговість призначення справ до розгляду визначає суддя-доповідач. А треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, навіть звернулися до суду з клопотанням про прискорення розгляду адміністративної справи.

Річ навіть не в кричущому порушенні строків розгляду адміністративної справи, а в тому, що Вища рада правосуддя призупинила розгляд усіх рекомендацій про призначення на посади суддів місцевих господарських та адміністративних судів. У серпні 2020 року у Вищій раді правосуддя повідомили, що розглянуть рекомендації кандидатів у судді місцевих господарських та адміністративних судів лише після завершення судових процедур з приводу відповідного конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевих господарських і адміністративних судів, оголошеного 9 серпня 2019 року.

«Наявність на розгляді Касаційного адміністративного суду справи № 9901/517/19, в якій колегією суддів не визначені час, дата та місце проведення судового засідання, порушує права та законні інтереси не лише безпосередніх учасників судового розгляду, але й усіх осіб, яких визнано переможцями на зайняття вакантних посад суддів місцевих господарських і адміністративних судів, оголошеного 9серпня 2019 року» — мотивують своє клопотання від 19 серпня 2020 року про прискорення судового розгляду представник третіх осіб. Проаналізувавши судову практику, кандидати вважають, що КАС ВС не має жодних перепон щодо можливості розгляду справ за участю ВККС. «Однак із невстановлених причин розгляд саме справи № 9901/517/19, від якого залежить можливість призначення суддів місцевих господарських та адміністративних судів, не відбувається» — занепокоєні вони.

Коли відчайдушних криків судової системи про кадровий колапс не чують законодавці, дивуватися не доводиться. Але дещо цинічною видається ситуація, коли серйозним кадровим потенціалом нехтує єдиний діючий орган суддівського врядування, наділений відповідними повноваженнями для врегулювання проблеми, і не обмежений жодними судовими заборонами.

Христина ПОШЕЛЮЖНА

«Судовий вісник»

__________________________________________________

ПРЯМА МОВА

Незамкнене коло

Тетяна ЮЩЕНКО, адвокат кандидатів на посади суддів

Ситуацію з призначенням нових суддів як у місцеві загальні, так і в спеціалізовані суди можна порівняти з нескінченним серіалом з багатьма сюжетними лініями та неочікуваними поворотами подій. Під час проходження випробувань головними героями змінюється законодавство, їм постійно доводиться адоптуватись до нових вимог та умов, долати неочікувані труднощі. А віднедавна головним випробуванням кожного конкурсанта стала участь у судовому процесі у Верховному Суді.

Примітно, що такий процес легко може стати безкінечним. На щастя, тривалість судового розгляду кандидатської справи у судовій установі ще не конкурує з тривалістю показу, наприклад, найдовшого серіалу світу «Дороговказне світло», який транслювався понад 72 роки, однак точно не має нічого спільного з поняттям розумного строку розгляду адміністративної справи — понад рік не розглядається справа спрощеного провадження, навіть не визначено дату наступного судового засідання.

Патовості ситуації, що склалась навколо конкурсу до спеціалізованих судів, додає ще й те, що Вища рада правосуддя не поспішає розглядати рекомендації кандидатів, саме посилаючись на необхідність завершення «судових процедур».

Отже, на перший погляд коло проблем є таким: відсутність ВККС спричиняє тривалість судового розгляду, який, у свою чергу, зумовлює те, що ВРП тривалий час не розглядає рекомендації кандидатів у спеціалізовані суди. Однак це коло не є замкнутим.

По-перше, суд не вживав заходів забезпечення позову, якими б були встановлені обмеження Вищій раді правосуддя у розгляді рекомендацій. По-друге, суд вправі розглянути справу без присутності представника ВККС, адже правову позицію вже було висловлено у відзиві на позов, а початок роботи Комісії в новому складі взагалі неможливо спрогнозувати. По-третє, на наше переконання, виходячи із суті заявлених позовних вимог, результат вирішення позову одного з учасників конкурсу жодним чином не має впливати на права та обов’язки інших учасників.

Тому прискіпливіший погляд на це коло дає підстави виділити в ньому також суб’єктивний чинник.