прапор_України

Генеральний партнер 2022 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА

Путь послідовним

Рубрика Тема номера
Право платника податку на відшкодування ПДВ передбачено Податковим кодексом України, однак фактично отримати таке відшкодування в наших реаліях дуже складно

Протягом ба­гатьох років податкові спори є однією з найбільш поширених категорій справ, які розглядають суди адміністративної юрисдикції. Така ситуація обумовлена постійним тиском податкових органів на бізнес, що в підсумку підтверджується судовими рішеннями.

Серед таких спорів можна виділити спори щодо відшкодування податку на додану вартість (ПДВ).

Документальна перевірка

Процедура відшкодування ПДВ перед­бачає послідовність дій як із боку платника податку, так і з боку податкового органу. Отримати бюджетне відшкодування платник може тільки в разі погодження податковим органом такої суми за результатами камеральної, а в деяких випадках документальної перевірки.

Слід зазначити, що на практиці для перевірки правомірності декларування платником заявленої до відшкодування суми ПДВ податковий орган проводить саме документальну, а не камеральну перевірку.

Як на підстави для проведення документальної перевірки щодо правомірності декларування заявленої до відшкодування суми ПДВ податковий орган у наказах посилається на підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу (ПК) України. Однак, проаналізувавши положення цієї норми, можна зробити висновок про те, що питання правомірності декларування заявленої до відшкодування суми ПДВ може бути предметом документальної перевірки лише за наявності підстав, передбачених розділом V ПК України, а саме, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснено за рахунок операцій, які мали місце до 1 січня 2017 року.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду (ВС) у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (КАС) від 19 березня 2020 року у справі № 460/2939/18 і від 14 травня 2019 року у справі № 813/3175/15.

За відсутності зазначених обставин заявлену до відшкодування суму ПДВ повинен погодити податковий орган за результатами проведення камеральної перевірки.

У нашій практиці у всіх випадках клієнти заявляли до відшкодування суми ПДВ, розрахунок яких зроблено на основі операцій, що мали місце після 1 січня 2017 року. Відповідно, підстави, перед­бачені підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України, для проведення документальної позапланової перевірки в податкового органу були відсутні. Однак цей орган проводив саме документальну перевірку.

На мою думку, такі дії податкового органу є неправомірними. Тож, враховуючи правову позицію ВС у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів КАС, викладену в постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, це може бути підставою для скасування в судовому порядку результатів перевірки (в разі якщо за результатами перевірки платнику податку буде відмовлено у відшкодуванні ПДВ).

Підстави для відмови

Як свідчить практика, в більшості випадків за результатами перевірки правомірності декларування платником податку заявленої до відшкодування суми ПДВ податковий орган робить висновки, часто безпідставні, про відсутність у платника такого права.

На підтвердження цього можна навести приклади причин для відмов у відшкодуванні ПДВ, які стосувалися наших клієнтів:

1) неможливість встановлення під час проведення інвентаризації залишків товару, який використовувався під час розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, у зв’язку з тим, що складський облік підприємство веде за видами товару і за кількістю, а не за періодами надходження його на склад;

2) під час заповнення як додатку 2, так і таблиці 2 додатку 3 до декларації з ПДВ підприємство не застосувало принцип хронології формування від’ємного значення, згідно з яким податкові зобов’язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту в хронологічному порядку його виникнення — від найдавнішого до найновішого.

Слід зазначити, що наведені висновки податкового органу як підстави для відмови платнику у відшкодуванні ПДВ є явно неправомірними, оскільки:

— нормами чинного законодавства не передбачено такого обов’язку платника податку, як ведення складського обліку за періодом надходження товару на склад, а також застосування принципу хронології формування від’ємного значення під час заповнення додатків до податкової декларації з ПДВ;

— нормами ПК України не ставиться право платника податку на отримання бюджетного відшкодування ПДВ в залежність від проведення податковим органом інвентаризації товару на складі за періодами його надходження на склад, а також від заповнення додатків до податкової декларації з ПДВ із застосуванням принципу хронології формування від’ємного значення.

Підтвердженням того, що податковий орган за вказаних підстав неправомірно відмовляє у відшкодуванні ПДВ, є і той факт, що в актах перевірки відсутні посилання на будь­які норми законодавства, які нібито порушили платники податку.

Єдиний ефективний спосіб для платника податку захистити своє право на відшкодування ПДВ — звернення з позовом до суду.

Фактичне відшкодування

З огляду на той факт, що суди скасовують незаконні рішення податківців, якими безпідставно відмовлено платнику в бюджетному відшкодуванні ПДВ, здавалося б, для фактичного отримання цього відшкодування залишається зовсім небагато.

Однак, як виявляється, навіть після рішення суду про скасування податкового повідомлення­рішення фактично отримати відшкодування ПДВ не так уже й просто, оскільки і на цій стадії платник податку стикається з черговою незаконною протидією з боку податкового органу. Наведу приклад із практики.

10 лютого 2021 року набрало законної сили рішення суду про скасування податкового повідомлення­рішення, яким відмовлено нашому клієнту у відшкодуванні ПДВ на суму 22 млн грн.

11 лютого 2021 року ми подали до податкового органу заяву з вимогою внести до відповідного реєстру інформацію про узгодження заявленої клієнтом до відшкодування суми ПДВ. Усупереч вимогам ПК України податковий орган вніс до реєстру інформацію не 11 лютого 2021 року, а лише 23 лютого 2021 року, і стосувалася вона погодження не 22 млн грн., які заявлено до відшкодування, а лише 8,5 млн грн., які фактично і було відшкодовано на рахунок клієнта.

Слід зазначити, що ПК України передбачено лише одну підставу того, що заявлену платником податку до відшкодування суму ПДВ може бути зменшено, — це наявність податкового боргу.

Проте в нашого клієнта був відсутній податковий борг, відповідно, податковий орган неправомірно зменшив клієнту суму бюджетного відшкодування на більш ніж 13 млн грн.

В інтересах клієнта ми подали низку скарг на неправомірні дії податкового органу, зокрема до Державної податкової служби України, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України та Ради бізнес­омбудсмена.

За результатами розгляду наданих матеріалів бізнес­омбудсмен скерував звернення як до територіального податкового органу, так і до центрального органу з проханням усунути порушення норм податкового законодавства.

Однак, незважаючи на подані нами і бізнес­омбудсменом скарги та звернення, податківці не квапляться з прийняттям рішення про зобов’язання територіального органу виконати вимоги закону.

Така поведінка фіскальних органів жодним чином не сприяє становленню України як правової держави, а навпаки, вказує на нехтування вимогами закону як центральним, так і територіальним органом державної влади.

Бездіяльність компетентних органів змушує платника податку повторно звертатися до суду по захист своїх порушених прав. Описані вище дії податкового органу як на етапі призначення і проведення перевірки, так і на етапі виконання рішення суду і фактичного відшкодування ПДВ, на мою думку, повністю суперечать вимогам статті 19 Конституції України.

Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що навіть за наявності у платника податку всіх правових підстав для отримання відшкодування ПДВ в наших реаліях фактично отримати його буде дуже складно.

Такі дії з боку податкових органів не тільки підривають авторитет держави, це в результаті може призвести до того, що країна взагалі залишиться без платників податків. Відповідно, за такої роботи податкової системи в цілому не варто розраховувати не тільки на іноземні, а й на внутрішні інвестиції.

СКОК Володимир — партнер, керівник юридичної практики у сферах податкового, адміністративного, господарського, цивільного, земельного та трудового права АО LES, м. Київ

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

tg-10
4_TaxForce600_90
covid
На-сайт_балы_600х90
На-сайт1_600x90
top50_2020_600x90
ULF_0002
Vacancies_600x90_ua

Зміст

VOX POPULI

БЕБські справи?

Актуально

Скасування указів про призначення суддів Конституційного Суду України: національна безпека проти конституційних гарантій

Акцент

Канути в довічність

Галузі практики

За три роки від мети

Право на ім’я

Нерухомий склад

Дайджест

Стягнення витрат на правничу допомогу: чому і навіщо суд зменшує гонорар адвоката

Держава та юристи

Осягнути ціль

Поставити на зеро

Новини

Новини юридичних фірм

Карта подій

IP REPORTER

Новини Євросуду

Гарантія свободи слова поширюється на таємницю журналістських джерел

Приватна практика

Legal Translate

Переклад у процесі

Репортаж

Запустити систему

Судова практика

Документальна історія

Похідні застереження

Тема номера

Ризикований поворот

Знайти відповідь

Стресові умови

Заголовна помилка

Розплата за землю

Нести відповідальність

Голосити амністію

ППР­-тест

Путь послідовним

Інші новини

PRAVO.UA