В Україні назріло проведення реформи антимонопольних органів, яка б підвищила ефективність системи захисту економічної конкуренції як рушійної сили розвитку економіки. Ця реформа має охопити сфери конкуренційної політики та правозастосування з включенням у цей процес законодавчої, виконавчої та судової влади, а також зміну функціоналу Антимонопольного комітету України (АМКУ).

Про те, чи здатні новели запропонованого парламентаріями законопроєкту «Про внесення змін до деяких законів України щодо конкуренційно­антимонопольної реформи» (реєстраційний № 2730 від 14 січня 2020 року, законопроєкт), зокрема створення спеціалізованого суду з питань конкуренції, захистити права та охоронювані законом інтереси бізнесу і споживача та підвищити ефективність діяльності органів АМКУ, ми поговорили з Сергієм Бенедисюком, партнером Юридичної групи LCF, керівником практики корпоративного права та М&А.

— Наскільки доцільним ви вважаєте створення в Україні спеціалізованого суду у сфері конкуренції? Які категорії справ, на вашу думку, має розглядати такий суд?

— Створення спеціалізованого суду у сфері конкуренції є досить дискусійним питанням. З одного боку, поглиблення спеціалізації суддів щодо розгляду та вирішення справ про захист економічної конкуренції є однозначно позитивним аспектом. Вузькоспеціалізоване судочинство теоретично сприяло би більш якісному та оперативному розгляду справ.

Попри це постає практичне питання стосовно доцільності поділу судочинства за окремими підгалузями/інститутами права.

Питання захисту економічної конкуренції, хоч і є відносно вузьким, проте воно не є екстраординарним, адже правовідносини в цій сфері є рівнозначними з іншими, які мають галузеву специфіку.

Якщо, наприклад, створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності супроводжувалося взяттям на себе державою зобов’язань і було під контролем із боку іноземних партнерів, маючи в основі нагальні питання, пов’язані з неефективністю системи захисту прав інтелектуальної власності в Україні, то нагальної потреби у віднесені справ про захист економічної конкуренції до компетенції нового вищого спеціалізованого суду я не бачу.

На мою думку, створення вищого спеціалізованого суду з питань захисту економічної конкуренції не стане панацеєю від наявних проблем.

Що б справді могло вирішити такі проблеми, то це вдосконалення матеріального та процесуального законодавства, проведення навчальних занять, підвищення кваліфікації суддів, більш поглиблене застосування підходів Європейської комісії до розгляду справ про порушення економічної конкуренції, вдосконалення діяльності АМКУ тощо.

Якщо ж спеціалізований суд буде створено, він розглядатиме справи, пов’язані з усіма аспектами економічної конкуренції, які передбачено Законами України «Про захист економічної конкуренції» та «Про захист від недобросовісної конкуренції».

— Чи варто покладати повноваження з вирішення спорів у сфері конкуренції на вже юридично створений Вищий суд з питань інтелектуальної власності?

— Доцільність надання повноважень Вищому суду з питань інтелектуальної власності розглядати справи про захист економічної конкуренції є досить сумнівною.

Сфера економічної конкуренції не обмежується лише питаннями захисту від недобросовісної конкуренції (наприклад, неправомірним використанням позначень або товару іншого виробника, неправомірним копіюванням, порівняльною рекламою тощо), тобто тими питаннями, які теоретично можна було б віднести до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Інші аспекти економічної конкуренції: концентрації, узгоджені дії, монопольне становище та протидія зловживанню ним тощо — не мають зв’язку із захистом права інтелектуальної власності.

Таким чином, віднесення питань конкурентного права на розгляд Вищого суду з питань інтелектуальної власності, на мою думку, є не найкращою ідеєю.

— Чи доцільно виводити зі сфери компетенції новоствореного суду оскарження рішень Антимонопольного комітету України стосовно розгляду скарг щодо порушення законодавства про публічні закупівлі і чому?

— Загалом за своє природою функції контролю за публічними закупівлями, притягнення до відповідальності за порушення процедури здійснення публічних закупівель не притаманні антимонопольним органам. Тож і відповідні спори не повинні розглядатися спеціалізованим судом у сфері конкуренції.

В ідеалі функцію контролю за публічними закупівлями має виконувати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Проте оскільки в Україні профільне міністерство провадить регуляторну діяльність у цій галузі та має в ній значні повноваження, було вирішено віднести питання забезпечення державного захисту прав і законних інтересів у сфері публічних закупівель до компетенції АМКУ.

Отже, на мою думку, розгляд таких скарг не має бути віднесено до компетенції відповідного суду в разі його створення.

— Законопроєктом № 2730 пропонується надати право на перевірку суб’єктів господарювання лише в разі наявності ознак порушення конкуренційного законодавства. Хто і в який спосіб має визначати наявність таких ознак?

— Відповідаючи на це запитання, хотілось би більш широко поглянути на цю проблематику, а саме — на повноваження АМКУ під час здійснення перевірок.

Досить чітко таку проблематику описано у висновку Головного науково­експертного управління Апарату Верховної Ради України до законопроєкту № 2730, де зазначено, що в цілому він передбачає значне розширення повноважень АМКУ, зокрема в частині надання повноважень, притаманних працівникам правоохоронних органів, які здійснюють провадження в кримінальних справах. Наприклад, збирати докази під час проведення розслідувань у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції суб’єктами господарювання, мати безперешкодний доступ до місць зберігання інформації, що перебуває у володінні, користуванні, розпоряджанні суб’єкта господарювання, об’єднання (комп’ютерів, засобів електронної комунікації та зберігання інформації, серверів, сейфів, робочих місць працівників тощо), незалежно від їх розташування, одержувати копії такої інформації, вилучати оригінали або засвідчені належним чином копії документів, опломбовувати (опечатувати) приміщення, системи комунікації чи місця зберігання інформації, проводити огляд службових приміщень і транспортних засобів суб’єктів господарювання. Водночас юридично нечіткі формулювання в законопроєкті не дають змоги однозначно окреслити межі законності під час здійснення повноважень АМКУ.

З одного боку, АМКУ як орган, уповноважений забезпечувати захист конкуренції в підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель, повинен мати достатні й ефективні інструменти та механізми для виконання своїх функцій.

З іншого боку, згідно з Конституцією України державні органи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачено законами України. Отже, всі механізми та інструменти має бути чітко закріплено на рівні закону (і тільки закону, а не підзаконних актів), максимально детально описано і враховано найменші процедурні нюанси.

Також важливим аспектом є збереження балансу між АМКУ та суб’єктами господарювання з метою недопущення зловживань. Наприклад, у законопроєкті пропонується недостатнє врегулювання питання забезпечення прав фізичних та юридичних осіб під час здійснення відповідного розслідування АМКУ.

У цілому практика держав Європейського Союзу передбачає значні процесуальні повноваження органів, що забезпечують захист економічної конкуренції. Проте законодавець має не тільки надати відповідні повноваження АМКУ, а й ретельно безпосередньо на рівні закону прописати процедурні аспекти здійснення перевірок, включно з питаннями обсягу та механізмів вилучення доказів, термінів їх повернення, можливості оскарження, обсягу прав приватних осіб під час здійснення відповідного провадження, відповідальності посадовців за перевищення повноважень тощо. Вважаю, що законодавцю варто розглянути можливість імплементації таких норм разом із наданням АМКУ повноважень, тим більше подібні напрацювання вже були. Отже, ідея розширення повноважень АМКУ є концептуально правильною. Проте реалізація цієї ідеї, запропонована в законопроєкті, не є максимально вдалою з огляду на відсутність детального регулювання, а також неврахування меж компетенції АМКУ та балансу інтересів суб’єктів господарювання.

— Чи пришвидшить стягнення штрафів за порушення конкуренції надання Антимонопольному комітету України права видавати накази про примусове стягнення в разі, якщо штраф, накладений за порушення конкуренційного законодавства, в добровільному порядку не було сплачено?

— Я вважаю, що надання такого права АМКУ пришвидшить процес стягнення штрафів і зробить його ефективнішим. У разі якщо суб’єкти господарювання не згодні зі штрафом, завжди є можливість оскарження його в суді, що призупинить виконання рішення. Щодо скасування нарахування пені за несвоєчасну сплату штрафу: відповідно до позиції Головного науково­експертного управління скасування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного відповідним рішенням органу АМКУ, не сприятиме належному виконанню рішень органів АМКУ суб’єктами господарювання — порушниками законодавства про захист економічної конкуренції. І з цим складно не погодитися, хоча розмір пені, можливо, доцільно переглянути в бік зменшення.

Бесіду вів Олесь ЄВТЄЄВ, «Юридична практика»