Судовий контроль за проміжними рішеннями суб’єктів владних повноважень не узгоджується із завданням адміністративного судочинства, яким є захист саме від порушень, а не загрози порушень (ймовірних порушень у майбутньому). До прийняття у встановленому порядку вищевказаного регуляторного акта немає підстав вважати, що права особи порушено
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув 31 жовтня 2019 року у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою громадської організації «В» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року у справі за позовом громадської організації «В» до Київської міської ради — про визнання протиправними дій, зобов’язати вчинити дії, встановив таке.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У вересні 2018 року громадська організація «В» звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Київської міської ради, в якій просила суд визнати протиправними дії Київської міської ради щодо підготовки проєкту рішення Київської міської ради «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально–культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві», оприлюдненого на офіційному порталі м. Києва 3 вересня 2018 року, яким зафіксована імперативна позиція Київської міської ради щодо обов’язковості укладення договору щодо пайової участі в утриманні об’єкта благоустрою; зобов’язати Київську міську раду утриматися від вчинення дій, спрямованих на прийняття Київською міською радою рішення на основі проєкту рішення Київської міської ради «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально–культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві», оприлюдненого на офіційному порталі м. Києва 3 вересня 2018 року.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що проєкт рішення Київської міської ради «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально–культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві» суперечить висновкам, викладеним у рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року у справі № 826/1598/15, яка має преюдиційне значення у межах цього спору.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року залишене без змін.
5. Громадська організація «В» із зазначеними судовими рішеннями не погодилася, тому звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Також у касаційній скарзі позивач просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв’язку з відсутністю правозастосовчої практики за цією категорією справ. Верховний Суд відхиляє клопотання скаржника через необґрунтованість.
6. Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року відкрите касаційне провадження у справі.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 3 вересня 2018 року в мережі інтернет на офіційному інтернет–порталі Київської міської державної адміністрації було розміщено повідомлення про проєкт рішення Київської міської ради «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально–культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві», яким, зокрема, передбачалось внести зміни до рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року № 56/5443 «Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально–культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, власників (користувачів) майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в утриманні об’єктів благоустрою міста Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради», шляхом викладення заголовку в такій редакції: «Про затвердження Порядку залучення пайової участі (внеску) в утриманні об’єктів благоустрою міста Києва», затвердження зазначеного Порядку, а також внести зміни до рішення Київської міської ради від 25 грудня 2014 року № 746/746 «Про особливості застосування Порядку розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально–культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві» та Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051.
Також у повідомленні було зазначено про право та можливість фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань протягом одного місяця з дня оприлюднення, а саме — до 3 жовтня 2018 року, подати зауваження та пропозиції до проєкту регуляторного акта.
8. Громадська організація «В» звернулась до Київської міської ради з листом від 11 вересня 2018 року № 65, в тексті якого виклала ряд зауважень, у тому числі щодо того, що запропонований проєкт рішення суперечить висновкам рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року у справі № 826/1598/15 за позовом громадської організації «В» до Київської міської ради про визнання нечинним рішення від 4 вересня 2014 року № 62/62 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року № 56/5443 «Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально–культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі в утриманні об’єктів благоустрою міста Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради». У вказаному листі позивач запропонував Київській міській раді утриматись від вчинення дій, спрямованих на підготовку проєкту рішення для подальшого винесення на розгляду пленарного засідання ради.
9. 12 листопада 2018 року на підставі одержаних зауважень та пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань, а також обговорень за участю представників громадськості, на офіційному інтернет–порталі м. Києва, було оприлюднено для ознайомлення доопрацьований проєкт рішення Київської міської ради «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально–культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві».
10. 19 листопада 2018 року вказаний проєкт рішення було зареєстровано в секретаріаті Київської міської ради за № 08/231-4169/ПР та прийняте рішення щодо розгляду цього проєкту рішення відповідними постійними комісіями Київради.
11. 27 листопада 2018 року на засіданнях постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування та постійної комісії Київської міської ради з питань бюджету та соціально–економічного розвитку було підтримано проєкт рішення «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально–культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві», що підтверджується наявними у матеріалах справи витягами з протоколів від 27 листопада 2018 року № 25/87 та від 27 листопада 2018 року № 38/147.
12. 28 листопада 2018 року на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань торгівлі, підприємництва та регуляторної політики було вирішено взяти до розгляду проєкт рішення та надати доручення підготовчій групі опрацювати проєкт рішення з урахуванням отриманих висновків від профільних департаментів Київської міської ради, направити проєкт рішення Київської міської ради «Про розгляд проєкту рішення Київської міської ради «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально–культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві» до іншої постійної комісії Київської міської ради та Управління екології та природних ресурсів для розгляду та надання відповідних рішення і фахової експертизи (витяг з протоколу № 18/77).
13. 18 грудня 2018 року на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань торгівлі, підприємництва та регуляторної політики було вирішено підтримати зауваження та пропозиції, які надані у фахових висновках Департаменту промисловості та розвитку підприємництва, Департаменту міського благоустрою, Управління екології та природних ресурсів, Департаменту інформаційно–консультаційних технологій та Відповідальної постійної комісії до проєкту рішення; направити розробникам проєкту регуляторного акта зауваження та пропозиції, які надані вказаними департаментами та відповідальної постійної комісії; підготувати за результатами отримання допрацьованого проєкту регуляторного акта експертного висновку щодо регуляторного впливу внесеного проєкту регуляторного акта, та направити такий експертний висновок разом із проєктом рішення, аналізом регуляторного впливу до уповноваженого органу для підготовки у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку пропозицій щодо удосконалення проєкту, відповідно до принципів державної регуляторної політики, та направити проєкт рішення до Антимонопольного комітету України для проведення аналізу відповідно до вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції» (витяг з протоколу № 19/78).
14. 26 грудня 2018 року доопрацьований на підставі одержаних зауважень та пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань проєкт рішення Київської міської ради «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально–культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві» було опубліковано на офіційному інтернет–порталі.
15. Листом від 27 грудня 2018 року № 08/286-465 проєкт рішення та підготовлений постійною комісією Київської міської ради з питань торгівлі, підприємництва та регуляторної політики експертний висновок щодо регуляторного впливу внесеного проєкту регуляторного акта, який було скеровано до Державної регуляторної служби України для підготовки відповідно до статті 34 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку пропозицій щодо удосконалення проєкту, відповідно до принципів державної регуляторної політики.
16. Листом № 08/286-467 проєкт рішення з метою отримання ґрунтовного аналізу щодо наявності порушень у ньому вимог антимонопольного законодавства було направлено до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
17. Листом від 30 січня 2019 року № 601/0/20-19 Державна регуляторна служба України повідомила Постійну комісію Київради про неузгодження проєкту рішення з вимогами статті 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (зокрема, з принципами адекватності та доцільності).
18. Листом від 14 січня 2019 року № 60-02/160 Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України також повідомило Постійну комісію Київради про непогодження проєкту такого рішення з підстав того, зокрема, що проєктом передбачається обов’язкове укладення суб’єктом господарювання договору щодо пайової участі (внеску) в утриманні об’єкта благоустрою, тоді як чинне законодавство передбачає альтернативу, тобто варіанти утримання об’єктів благоустрою зазначеними суб’єктами та не містить обов’язку для власників тимчасових споруд укладати договори пайової участі.
19. 13 лютого 2019 року на засіданні Постійної комісії були розглянуті листи Державної регуляторної служби України та Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, та вирішено:
— підтримати доопрацьований та повторно оприлюднений для інформування громадськості 26 грудня 2018 року на вебсайті Київради (www.kievcity.gov.ua) у розділі «Регуляторна діяльність» проєкт рішення Київської міської ради «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально–культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві» із зауваженнями та пропозиціями Державної регуляторної служби України (від 30 січня 2019 року № 601/0/20-19) і Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (від 14 січня 2019 року № 60-02/160);
— підготувати висновки профільної відповідальної постійної комісії до доопрацьованого та повторно оприлюдненого для інформування громадськості 26 грудня 2018 року на вебсайті Київради (www.kievcity.gov.ua) в розділі «Регуляторна діяльність» проєкту рішення Київської міської ради «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально–культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві» із зауваженнями та пропозиціями Державної регуляторної служби України і Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України;
— рекомендувати розробникам проєкту рішення Київської міської ради «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально–культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві» внести на розгляд пленарного засідання сесії Київської міської ради доопрацьований та повторно оприлюднений для інформування громадськості 26 грудня 2018 року на вебсайті Київради (www.kievcity.gov.ua) в розділі «Регуляторна діяльність» проєкт рішення.
20. Не погоджуючись із діями відповідача щодо підготовки вищевказаного проєкту рішення Київської міської ради, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у діях відповідача щодо підготовки та попереднього розгляду проєкту рішення відсутні ознаки протиправності, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у частині вимог про визнання протиправними дій Київської міської ради з підготовки проєкту рішення, оприлюдненого 3 вересня 2018 року.
22. Суд першої інстанції зазначив, що до моменту розгляду Київською міською радою на її пленарному засіданні проєкту рішення (у тому числі проєкту регуляторного акта у сфері господарської діяльності у формі рішення) з проведенням обговорення та голосування проєкт такого рішення не може вважатися остаточним та таким, що прийнятий Радою.
Під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції сторони не надали суду документальні докази включення до порядку денного пленарного засідання сесії Київської міської ради проєкту рішення «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально–культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві».
23. Окружний адміністративний суд м. Києва відмовив у задоволенні вимоги про зобов’язання Київської міської ради утриматись від вчинення дій, спрямованих на прийняття рішення на основі проєкту рішення, оприлюдненого 3 вересня 2018 року, з огляду на те, що 12 листопада 2018 року та 26 грудня 2018 року відповідачем на офіційному інтернет–порталі м. Києва оприлюднювались доопрацьовані проєкти рішення «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально–культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві», а позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дій відповідача щодо підготовки проєкту рішення, оприлюдненого саме 3 вересня 2018 року, та про зобов’язання відповідача утриматись від дій, спрямованих на прийняття рішення на основі проєкту рішення, оприлюдненого 3 вересня 2018 року.
При цьому суд першої інстанції не знайшов підстав для виходу за межі позовних вимог, оскільки судом у ході розгляду даної справи не встановлено протиправності дій Київської міської ради в частині підготовки проєкту рішення, оприлюдненого 3 вересня 2018 року.
24. Суд апеляційної інстанції у постанові, що оскаржується, зробив висновок, що посилання позивача на те, що при вчиненні дій з підготовки регуляторного акта створено проєкт, який суперечить рішенню Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року у справі № 826/1598/15 є необґрунтованим, оскільки вказаним рішенням не було заборонено Київській міській раді вчиняти дії щодо підготовки проєкту рішення «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально–культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві», а лише було скасоване попереднє рішення Київської міської ради від 4 вересня 2014 року № 62/62 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24 лютого 2011 року № 56/5443 «Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально–культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі в утриманні об’єктів благоустрою міста Києва та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» в частині підпункту 1.2 пункту 1, пункту 2 додатку 1 та пункту 3.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
25. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що судами не правильно було розтлумачено положення Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», зокрема, частина 9 цього Закону, яка передбачає, що зміст пропозицій та зауважень до проєкту регуляторного акта не обмежується тільки питаннями порушення порядку підготовки проєкту регуляторного акта, а включає також питання, пов’язані з правовим змістом оприлюдненого проєкту регуляторного акта.
26. Скаржник вважає, що право позивача подавати зауваження і пропозиції до проєкту та обов’язок відповідача за результатами їх розгляду повністю чи частково їх враховувати або мотивовано їх відхилити означає, що до моменту прийняття Київрадою регуляторного акта на основі проєкту між позивачем та відповідачем може виникнути юридичний спір щодо змісту одержаних відповідачем пропозицій і зауважень позивача. Інакше право позивача здійснювати державну регуляторну політику на етапі підготовки регуляторного акта, надане позивачу Законом про регуляторну діяльність, є ілюзорним правом.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
28. Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначено Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року № 1160-IV.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт — це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно–правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно–правовим актом.
29. Процедура прийняття або внесення змін до регуляторного акта визначається, зокрема, статтями 9, 33, 34 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а саме: проведення розробником проєкту регуляторного акта аналізу його регуляторного впливу; оприлюднення розробником проєкту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій; розгляд розробником зауважень та пропозицій щодо проєкту регуляторного акта, що надійшли під час його оприлюднення протягом визначеного строку; підготовка уповноваженою постійною комісією міської ради експертного висновку щодо регуляторного впливу проєкту регуляторного акта; підготовка уповноваженою постійною комісією міської ради висновку про відповідність проєкту регуляторного акта вимогам статей 6 та 8 Закону.
Частиною 1 статті 36 цього Закону визначено, що порушення такого порядку виключає можливість прийняття та схвалення органом місцевого самоврядування проєкту регуляторного акта.
У разі виявлення будь–якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями (частина 2 статті 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»).
30. Суди попередніх інстанцій при розгляді справи виходили з того, що сторонами не надано документальних доказів включення до порядку денного пленарного засідання сесії Київської міської ради проєкту рішення «Про деякі питання розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально–культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності в м. Києві», а тому вказаний проєкт рішення не набув статусу остаточного рішення.
31. Верховний Суд погоджується з таким висновком, оскільки до проходження регуляторним актом всіх встановлених законом процедур і прийняття його органом місцевого самоврядування проєкт регуляторного акта не має самостійного значення, оскільки на його підставі не виникають нові права чи обов’язки, не відбуваються зміни у правовому статусі суб’єктів, яких буде стосуватись у майбутньому цей акт.
До моменту прийняття регуляторного акта у встановленому законом порядку дії щодо підготовки проєкту мають проміжний характер, а отже, самі по собі, не порушують і не можуть порушувати права та законні інтереси позивача.
І хоч є певна ймовірність того, що не відповідачем може бути порушено процедуру прийняття регуляторного акта, але така ймовірність лише припускається.
Судовий контроль за проміжними рішеннями суб’єктів владних повноважень не узгоджується із завданням адміністративного судочинства, яким є захист саме від порушень, а не загрози порушень (ймовірних порушень у майбутньому). До прийняття у встановленому порядку вищевказаного регуляторного акта немає підстав вважати, що права особи порушено.
Отже, позивач звернувся до суду до завершення процесу прийняття остаточного регуляторного акта, передчасно захищаючи права, які реально не порушено.
32. Суд враховує, що оскарження в судовому порядку рішень, прийнятих на ініціативній стадії, може звести нанівець дієвість цієї адміністративної процедури та здійснення судового контролю за законністю діяльності відповідних органів. У той час, як завданням суду є не судовий контроль за законністю діяльності чи рішень, а захист прав та інтересів особи, які реально порушено.
33. З огляду на вищенаведене Суд дійшов висновку, що позивач не має права оскаржувати до суду проміжні проєкти регуляторного акта, які не мають безпосереднього наслідку у вигляді порушення прав та інтересів позивача.
Об’єктивна відсутність правових наслідків у вигляді порушення прав та інтересів позивача свідчить
про передчасність звернення до суду та відсутність юридичного спору, змістом якого є спір щодо прав чи обов’язків. Наведене виключає можливість розгляду справи судом, оскільки відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на «юридичні спори».
34. Доводи касаційної скарги досліджувались судами попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, наданих суду першої інстанції.
35. При ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій — без змін.
36. Оскільки Верховний Суд залишає без змін судові рішення, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд постановив:
— касаційну скаргу громадської організації «В» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року — без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
(Постанова Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року. Справа № 826/15668/18. Суддя-доповідач — Єзеров А.А. Судді — Тацій Л.В., Стеценко С.Г.)
© Юридична практика, 1997-2024. Всі права захищені
Кількість адвокатських балів | Вартість |
---|---|
Відеокурс з адвокатської етики | 650 грн |
10 адвокатських балів (включаючи 2 бали за курс з адвокатської етики) | 2200 грн |
16 адвокатських балів (включаючи 2 бали за курс з адвокатської етики) | 3500 грн |
8 адвокатських балів (без адвокатської етики) | 1800 грн |
Щодо додаткової інформації
Email: [email protected]
Тел. +38 (050) 449-01-09
Пожалуйста, подождите…