Видавництво 
АНДРІЙ РОМАНЧУК
Народився 20 липня 1978 року в м. Івано-Франківську. У 2002 році закінчив юридичний факультет Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. У 2006 році закінчив факультет міжнародного права та бізнесу Львівського національного університету імені Івана Франка та здобув кваліфікацію юриста-міжнародника. З 2002 до 2005 року працював помічником-консультантом народного депутата України. З березня до червня 2005 року очолював Головне управління правової роботи та внутрішньої політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації. З червня 2005 до листопада 2007 року обіймав посаду першого заступника голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації.
Керуючий партнер ЮК MORIS із 2008 року. Основні спеціалізації: вирішення спорів, антикорупційні питання, особливі ситуації, GR та стратегії, банківське право й фінансова реструктуризація, форензік, спортивне право. З 2017 року — член правління Асоціації правників України. З 2021 року — віцепрезидент Асоціації правників України. Від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну — уповноважений координаційного центру SaveUkraineNow.
— Повідомлення про плани вторгнення рф в Україну не залишали інформаційного простору ще з кінця минулого року. Чи стали події 24 лютого несподіванкою для співробітників MORIS? Чи був розроблений певний план дій?
— Гадаю, початок повномасштабного вторгнення став несподіванкою для більшості експертів і аналітиків. Звісно, ми також обговорювали такі загрози, проте, скажу відверто, здебільшого вважали їх малоймовірними. Адже будь-якої логіки і змісту в таких діях із боку рф не було. Певна річ, 24 лютого стало сумною та жахливою несподіванкою як для всієї України, так і для нашої компанії зокрема. Якщо скажу, що в нас був якийсь розроблений заздалегідь план дій на такий випадок або ж ми були готові до цього, це буде неправдою. Партнери компанії, а також усі працівники діяли ситуативно, з огляду на те, що відбувалось навколо в той момент.
Як на мене, якщо говорити про події, що відбувались у державі, ситуації, в яких опинилися сім’ї наших колег, то компанія впоралась із тодішніми викликами і залишилась готовою до складних часів.
— Які організаційно-управлінські рішення було прийнято в перші дні війни? У якому режимі ви працюєте тепер?
— Нині працюємо практично у звичайному режимі, який був до війни. Безумовно, запити та потреби в клієнтів змінилися, акценти й пріоритети також. Тому ми намагаємось адаптуватися до нових реалій та насамперед якісно, професіонально і вчасно виконувати свою роботу.
Що стосується рішень, які приймалися на початку війни, то, як я вже казав, вони були більш ситуативними та базувалися на емоційних і моральних аспектах. У той час для нас важливо було зберегти колектив і компанію, підтримати тих, хто цього потребував найбільше. Увійти в ситуацію, в якій опинилися всі наші колеги, та вистояти в такому режимі принаймні перші два місяці. Звісно, ми також не очікували, що війна буде тривати настільки довго, тому всі плани будувалися на доволі короткострокову перспективу — два-три тижні.
— Вам відомо, що з перших днів повномасштабного вторгнення рф команда MORIS займалася волонтерською діяльністю, зокрема долучилася до проєкту SaveUkraineNow. Розкажіть, будь ласка, детальніше про це.
— Більшість партнерів компанії походять із Івано-Франківська, та і сама компанія була там заснована. Тому проєкт SaveUkraineNow, до створення якого ми долучилися, визначав чіткий пріоритет — це підтримка батальйонів з Івано-Франківщини, які висуваються на передову. Це гарний приклад, коли на місцевому рівні об’єдналися бізнес, влада, громадські інституції, благодійні фонди і разом створили ініціативу, яка забезпечила належну підтримку батальйонам, особливо в перший період (березень — квітень). Згаданий координаційний центр працює дотепер, надає постійну підтримку нашим воїнам, а це понад десять батальйонів, які зараз виконують бойові завдання на передовій.
— Чи були у вас юридичні проєкти pro bono?
— Проєкти pro bono, а також підтримка соціальних і мистецьких ініціатив завжди були в фокусі уваги нашої компанії. Коли почалась війна, ми бачили велику кількість різнопланових запитів на юридичну підтримку. І власне, ми говоримо про ситуацію, коли про оплату послуг чи якісь гонорари мова не могла йти взагалі. Від початку повномасштабного вторгнення, як і тепер, у нас є низка юридичних проєктів pro bono, якими ми пишаємося, які є дуже важливими, і ми сподіваємося, що вони завершаться конкретними результатами.
На мою думку, нині не варто говорити про ці проєкти, називати конкретних суб’єктів, яким ми допомагаємо. Можливо, пізніше ми про них розповімо, але не зараз. Вважаю, що сьогодні це не зовсім етично.
— У вас була цікава ідея щодо перейменування вулиці Московської. Вона була на рівні жарту чи справді ви працювали над цією ініціативою?
— Назва вулиці, на якій розташовано наш офіс, нам ніколи не подобалась. Після 2014 року, зрозуміло, ця проблема загострилась, і ми хотіли виступити з ініціативою щодо її перейменування. Проте розуміли, що Київрада рано чи пізно зробить це, адже були запити також і від мешканців вулиці. І відповідна комісія розглядала це питання. Однак суто з технічних причин рішення декілька разів не приймалися.
Після початку війни для нас ця справа вже стала принциповою. Нам соромно було під час листування вказувати в адресі вулицю Московську. Тому ми звернулися до міського голови Києва з пропозицією перейменувати цю вулицю і як ідею запропонували перейменування на вулицю Бориса Джонсона.
Ми знали, що необхідно пройти низку процедур, і розуміли, що ідея може не отримати підтримки. Але для нас було важливо актуалізувати питання та завершити процес перейменування.
Зараз вулицю названо на честь князів Острозьких, і ми дуже раді цьому. Адже це історичні постаті, які приділяли особливу увагу просвітницькій роботі та здобули велику славу як військові й політичні діячі. Ними має пишатися Україна.
— Стягнення компенсації з рф та повоєнне відновлення України: яка роль у цьому приватного юридичного бізнесу? Чи стане це окремою спеціалізацією юристів? Чи напрацьовуєте ви відповідну експертизу в MORIS?
— Якщо говорити широко, то відшкодування збитків від війни буде темою номер один для українського бізнесу і для всієї держави. Як приватний юридичний бізнес, так і загалом правники будуть відігравати в цьому процесі найважливішу роль. Ключовим фактором для отримання відшкодувань є правильна фіксація збитків. Наразі ще не вироблено чітких механізмів, які б давали гарантії стосовно отримання компенсації. Поки що юристи сперечаються щодо того, який інструмент буде найбільш ефективним. Проте всі погоджуються, що такі механізми буде створено найближчим часом. Чи це будуть рішення арбітражів, чи спеціально створені фонди на рівні держав-партнерів та України (у що я особисто найбільше вірю), чи інші засоби — в будь-якому разі для бізнесу важливо мати зафіксовані збитки та встановлений причинно-наслідковий зв’язок. Після перемоги ця тема буде найбільш актуальною для України.
— Як, на вашу думку, буде розвиватися юридичний бізнес в Україні після нашої перемоги?
— Юридичний бізнес, як і бізнес загалом, буде розвиватись дуже динамічно і стрімко. Важливою є готовність компаній виходити з цієї кризи, а також готовність самих юристів. Потрібно не втрачати професійних навичок і контактів із клієнтами, зберігати компанію цілісною та працювати максимально ефективно. Я впевнений, що після перемоги темпи розвитку держави, її економіки будуть дуже швидкими.
— Які практики будуть пріоритетними та найбільш популярними серед клієнтів?
— Переконаний, що всі без винятку практики будуть потрібні клієнтам. Ба більше, чіткий розподіл за практиками, мабуть, відходитиме в минуле. За сьогоднішніх тенденцій розвитку економіки та бізнесу актуальними будуть не конкретні практики, а проєктні групи. Це також важливий момент для юридичних компаній — бути готовими гнучко та мобільно формувати такі проєктні групи, в які входитимуть фахівці-юристи з різних практик і які будуть надавати рішення та консультувати бізнес стосовно значно ширших тематик.
— Клієнти будуть віддавати перевагу великим системним юркомпаніям чи, навпаки, бутикам? Які перспективи появи нових гравців на ринку, зокрема міжнародних юрфірм?
— Тренд наступних років буде схилятися більше в бік великих системних компаній. І слід розуміти, що цікавість до українських ринків будуть проявляти як загалом міжнародний бізнес і фінансові установи, так і міжнародні юридичні компанії, які будуть або повертатися, або заходити в Україну. Очевидно, це створить серйозне конкурентне середовище для національних компаній. Це те, до чого нам усім потрібно готуватися.
