Про особливості повернення безпідставно набутих коштів — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Судовий вісник №12 від 27.12.2019 » Про особливості повернення безпідставно набутих коштів

Про особливості повернення безпідставно набутих коштів

Встановивши, що надані кошти за розписками позивачем та адвокатом обвинуваченого стали добровільним відшкодуванням матеріальної шкоди потерпілій, завданої їй злочинними діями, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку
про те, що до цих правовідносин не може бути застосовано положення статті 1212 ЦК України про безпідставно набуте майно, на яку позивач посилалась як на підставу для задоволення позову

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув 12 грудня 2019 року у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу грки А. на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2017 року, встановив таке.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року грка А. звернулася до суду з позовом до грки К. про витребування грошей із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 13 липня 2015 року засуджено її рідного брата грна Д. за кримінальне правопорушення відносно грки К.

Зазначала, що на стадії досудового розслідування нею через захисника її брата двічі передано потерпілій грошові кошти в рахунок відшкодування шкоди.

На підтвердження даного факту відповідачем було складено дві розписки. Згодом вона дізналась від свого брата, що останній не має ніякого відношення до кримінального правопорушення та не мав наміру відшкодовувати потерпілій шкоду.

Отже, вважала, що грка К., використовуючи своє процесуальне положення потерпілої, її психологічний стан, користуючись її довірою, умисно і безпідставно заволоділа значною сумою грошей, яку отримала від неї.

Вважала, що грка К. набула майно без достатньої правової підстави та зобовязана повернути це майно на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу (ЦК) України.

Ураховуючи наведене, грка А. просила суд стягнути з грки К. грошові кошти у розмірі 3000 доларів США та 10 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 лютого 2017 року у задоволенні позовних вимог грки А. відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що гркою А. не доведено отримання від неї коштів гркою К. без достатньої правової підстави.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що грка К. є добросовісним набувачем грошових коштів, оскільки позивач добровільно передала вищезазначену суму грошових коштів відповідачу як відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої останній злочином, що підтверджується наявними розписками у матеріалах справи.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2017 року апеляційну скаргу грки А. залишено без задоволення, а рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 лютого 2017 року — без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 57–59 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України в редакції 2004 року, на підтвердження вчинення гркою К. відносно грки А. неправомірних дій, спрямованих на отримання грошових коштів у зазначеному розмірі, не надано.

Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що обраний спосіб захисту грки А. своїх порушених прав шляхом предявлення до грки К. позову про витребування майна із чужого незаконного володіння не є належним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, грка А., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не сприяв повному і всебічному зясуванню обставин та не врахував конституційні засади судочинства щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності та свободи в наданні ними суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначила, що суди помилково відмовили у задоволенні позовних вимог, оскільки кошти були набуті відповідачем безпідставно та мають бути стягнені саме на підставі статті 1212 ЦК України.

При цьому заявник посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у клопотанні про допит свідків, які безпосередньо мали відношення до обставин набуття коштів гркою К.

Також посилається на неправильну правову оцінку судами наданих доказів.

Вважає, що повернення безпідставно отриманих грошових коштів повинно бути здійснене в судовому порядку у тій же валюті, в якій були вони передані на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року  1593 «Про систему валютного контролю та про валютне регулювання».

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У жовтні 2017 року представник грки К. — грка С. подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу грки А., в якому вказує на те, що доводи скарги є безпідставними, а судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

<…>

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга грки А. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України, у редакції чинній на час звернення до суду з позовом, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічна норма міститься і в частині 1 статті 4 чинного ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 10 ЦПК України в редакції 2004 року).

Відповідно до положень частини 3 статті 10 ЦПК України в редакції 2004 року, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 60 ЦПК України в редакції 2004 року доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З аналізу наведених норм процесуального та матеріального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 13 липня 2015 року грна Д. було засуджено за частиною 3 статті 187, частиною 1 статті 309, частиною 1 статті 70 Кримінального кодексу (КК) України дороківмісяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

З огляду на зміст вказаного вироку одним із доведених епізодів у кримінальному провадженні є вчинення грном Д. за попередньою змовою з іншою особою розбійного нападу на потерпілу грку К., яка є відповідачем у цій справі, із завданням останній вчиненим кримінальним правопорушенням шкоди. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12 листопада 2015 року вирок суду першої інстанції від 13 липня 2015 року було змінено та засуджено грна Д. за частиною 3 статті 187, статті 69, частиною 1 статті 70 КК України дороківмісяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Згідно з розпискою від 16 лютого 2015 року грка К. отримала від захисника грна Д. — адвоката П. у рахунок відшкодування шкоди, завданої злочином, грошові кошти у сумі 600 доларів США.

Відповідно до другої розписки грка К. отримала від позивача грки А. грошові кошти у сумі 2400 доларів США та 10 000 грн як відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої їй злочином. Претензій матеріального та морального характеру до грна Д. немає.

З огляду на вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, призначаючи грну Д. покарання у вигляді позбавлення волі, судами було враховано як помякшуючу обставину повне відшкодування шкоди, завданої злочином потерпілій грці К.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог грки А. суди дійшли правильного висновку, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження безпідставності отримання гркою К. грошових коштів від грки А., у розумінні статті 1212 ЦПК України, не надано.

Встановивши, що надані кошти за розписками позивачем та адвокатом обвинуваченого стали добровільним відшкодуванням матеріальної шкоди грці К., завданої їй злочинними діями грна Д., суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що до цих правовідносин не може бути застосовано положення статті 1212 ЦК України про безпідставно набуте майно, на яку позивач посилалась як на підставу для задоволення позову, оскільки підставою надання коштів було повне відшкодування шкоди грці К. з метою зміни покарання грну Д., тобто грка К. отримала кошти не безпідставно.

Також суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що обраний спосіб захисту гркою А. своїх порушених прав шляхом предявлення позову до грки К. про витребування коштів із чужого незаконного володіння не є належним, оскільки позовна вимога не підлягає розгляду та вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України.

Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив:

— касаційну скаргу грки А. залишити без задоволення;

— рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

(Постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року. Справа № 534/1499/16-ц. Суддя-доповідач — Лідовець Р.А. Судді — Воробйова І.А., Черняк Ю.В.)

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Інші новини

PRAVO.UA