Генеральный партнер 2020 года

Издательство ЮРИДИЧЕСКАЯ ПРАКТИКА
Главная » Судовий вісник №12 від 27.12.2019 » При видачі обмежувального припису стосовно кривдника необхідно дотримуватись принципу пропорційності заходів тимчасового обмеження

При видачі обмежувального припису стосовно кривдника необхідно дотримуватись принципу пропорційності заходів тимчасового обмеження

Покладення на кривдника заборони перебувати у квартирі, яка належить йому на праві власності, порушує його право на користування цією квартирою, і такий захід не може бути визнаний пропорційним згідно з обставинами цієї справи

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув 27 листопада 2019 року у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу грна Д. на постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року грка О. звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо грна Д.

Свої вимоги заявник мотивувала тим, що 18 жовтня 2018 року її колишній чоловік грн Д. вчинив дії, які підпадають під ознаки, передбачені пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», відносно неї та їх малолітніх дітей, вигнав їх із квартири. Зазначила, що за результатом її звернення до правоохоронних органів постановою Дарницького районного суду мКиєва відлистопада 2018 року грна Д. було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). На день звернення вона та її діти проживали з грном Д. за адресою *, останній поводить себе агресивно, вдається до фізичного насильства та словесних погроз у присутності дітей, періодично перебуває в стані алкогольного спяніння, не контролює свою поведінку. Заявник вказала, що почуває себе незахищено, побоюється, що грн Д. завдасть їй тілесних ушкоджень, а тому вона не може знаходитись та проживати разом із ним.

Із урахуванням зазначеного грка О. просила встановити заходи тимчасового обмеження прав грна Д. строком на шість місяців, поклавши на нього наступні обовязки: заборонити перебувати в місцях проживання з постраждалою особою гркою О., що проживає за адресою *; обмежити спілкування з постраждалими дітьми — грном К., гркою Л.,
грном В., грном Я.; заборонити наближатися на відстань 100 метрів до місця проживання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою гркою О.; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу грку О., якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому грну Д., переслідувати її та в будьякий спосіб спілкуватись з нею; заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою гркою О. або контактувати з нею через інші засоби звязку особисто і через третіх осіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду мКиєва від 10 грудня 2018 року у задоволенні заяви грки О. відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що надані заявником матеріали не містять доказів вчинення домашнього насильства грном Д. у відношенні до неї та їх дітей. Судом встановлено наявність спору між гркою О. та грном Д. щодо визначення місця проживання дітей, за аліментними зобовязаннями, а також щодо користування квартирою за адресою *. Співставляючи інтереси учасників справи, враховуючи суспільні інтереси, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для виправдання такого серйозного втручання у приватне життя грна Д. та видачі обмежувального припису.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року апеляційну скаргу грки О. задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду мКиєва від 10 грудня 2018 року скасоване та ухвалене нове рішення, яким заяву грки О. задоволено частково. Встановлено заходи тимчасового обмеження прав грна Д. терміном на чотири місяці. Заборонено перебувати у місцях спільного проживання з постраждалою особою гркою О. за адресою *. Заборонено наближатися на відстань 100 метрів до місця спільного проживання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою гркою О. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявність конфлікту між подружжям, факту заподіяння грці О. тілесних ушкоджень її колишнім чоловіком, що мало наслідком звернення заявника із заявою про вчинення кримінального правопорушення, відсутність бажання примирення у постраждалої від домашнього насильства грки О., а також відсутність ознак щирого каяття, дають суду підстави дійти висновку про наявність ризиків щодо повторного вчинення домашнього насильства, зокрема, за місцем їх спільного проживання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі грн Д. просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року і залишити в силі рішення Дарницького районного суду мКиєва від 10 грудня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що підстави для застосування обмежувального припису відсутні, оскільки судом не встановлено у звязку з вчиненням якого виду насильства до грна Д. застосовано обмежувальний припис. Встановлені постановою Дарницького районного суду мКиєва відлистопада 2018 року у справі  753/21528/18 обставини не можуть бути підставою для такого серйозного втручання в права грна Д., їх обмеження. Обмежувальний припис не може бути застосований за адресою *, оскільки заявник за вказаною адресою не проживає. А таке обмеження у володінні і користуванні власною квартирою є безпідставним та незаконним, оскільки судом фактично позбавлено грна Д. права користування житлом, яке належить йому на праві особистої власності. Апеляційним судом також порушено презумпцію невинуватості, а рішення суду базується на неналежних та недопустимих доказах. Заявником не надано належного та допустимого доказу від уповноваженого на те органу у підтвердження її проживання за адресою *. Резолютивна частина судового рішення викладена некоректно та незрозуміло.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року відкрите касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року справу за заявою грки О., заінтересована особа — грн Д., про видачу обмежувального припису призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заявник грка О. та заінтересована особа грн Д. перебували в зареєстрованому шлюбі зквітня 2009 року, який рішенням Дарницького районного суду мКиєва від 26 травня 2016 року у справі  753/6899/16-ц був розірваний.

Від шлюбу колишнє подружжя мають спільних малолітніх дітей — грку Л., грна В., грна Я.

Заявник має ще одного сина грна К., який проживає разом із нею.

Місце проживання заявниці грки О. зареєстроване за адресою **. Місце проживання дітей зареєстроване за цією ж адресою.

У період зтравня 2012 року по 29 серпня 2016 року місце проживання грки О. та дітей грки Л., грна В., грна Я. було зареєстроване за адресою *.

Власником квартири за адресою * є грн Д. на підставі договору купівліпродажу від 14 липня 2006 року.

За результатами розгляду звернення грки О. від 30 квітня 2016 року до Дарницького управління поліції ГУ НП у мКиєві проведена перевірка, якою встановлено, що за місцем мешкання чоловік грн Д. вчинив словесний конфлікт, який виник з приводу подання гркою О. до суду позову про розірвання шлюбу.

Постановою Дарницького районного суду мКиєва відлистопада 2018 року у справі  753/21528/18, яка набула законної сили 15 листопада 2018 року, встановлено, що 18 жовтня 2018 року близько 20:15 год. грн Д., знаходячись за своїм місцем проживання за адресою *, вчинив сімейну сварку з колишньою дружиною гркою О., в ході якої висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, чим вчинив психологічне насильство в сімї. Грна Д. було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 1732 КУпАП. При розгляді протоколу грн Д. суду пояснив, що конфлікт між колишнім подружжям виник з приводу проживання грки О. разом із дітьми в його квартирі. Підтвердив, що міг висловлюватись нецензурною лайкою, в результаті чого грка О. викликала поліцію.

Актом від 31 жовтня 2018 року зафіксовано результати обстеження умов проживання дітей грна К., грки Л., грна Я., грна В., проведеного працівниками служби у справах дітей за зверненням грки О. від 18 жовтня 2018 року за адресою *.

Діти грн К., грка Л., грн В., грн Я. в період з 2008-го по 2016 рік відвідували відповідні їх віку дошкільні та шкільні навчальні заклади Дарницького району мКиєва.

Діти шкільного віку грн К. та грка Л. наказом навчального закладу (ЗОШ  296 мКиєва) від 31 серпня 2016 року на підставі заяв батьків переведені до Зачепілівського ліцею Зачепілівського району Харківської області.

Грка О. зверталась за консультативною допомогою до спеціалістів Київського міського Центру роботи з жінками. 12 травня 2016 року їй надано консультацію за темою «Домашнє насильство», «Сімейне законодавство», 12 червня 2018 року — «Домашнє насильство».

14 листопада 2018 року управлінням у справах сімї, молоді та спорту Дарницької районної в мКиєві державної адміністрації грка О. направлена до центру сімї Дарницького району мКиєва на консультацію психолога з метою подолання кризової ситуації в сімї, а саме — домашнього насильства.

Апеляційним судом встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідуваньжовтня 2018 року внесено заяву грки О., відповідно до якоїжовтня 2018 року, приблизно о 7:45 год., за адресою * колишній чоловік грн Д. завдав їй тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Грна Д. повідомлено про підозру.

Листом Дарницького управління поліції Національної поліції у мКиєві від 14 листопада 2018 року рекомендовано грці О. з метою недопущення вчинення систематичного домашнього насильства та інших протиправних дій з боку грна Д. звернутися до суду із заявою про видачу обмежуваного припису.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із доведеності підстав для застосування обмежувальних заходів щодо кривдника, враховуючи наявність конфлікту між колишнім подружжям, факт вчинення психологічного насильства в сімї, заподіяння грці О. тілесних ушкоджень її колишнім чоловіком, а також відсутність бажання примирення у постраждалої від домашнього насильства грки О. і відсутність ознак щирого каяття у кривдника.

Здійснюючи перегляд судового рішення у касаційному порядку, колегія суддів виходить із наступного.

Протидія насильству в сімї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини і, перш за все, прав жінок. При здійсненні насильства у сімї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.

Невжиття своєчасних обмежувальних заходів щодо кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоровю потерпілої від насильства у сімї.

У той же час згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Основним нормативноправовим актом, який регулює спірні правовідносини у вказаній сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційноправові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство — це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сімї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сімєю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство — це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство — це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоровю особи.

Фізичне насильство — це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника — це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обовязків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки
ризиків.

У пункті 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків — це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3504 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують
(
за наявності).

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав стосовно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будьякому його прояві.

Статтею 3506 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ух
валює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

Суд апеляційної інстанції, надавши належну оцінку доведеності факту вчинення грном Д. у жовтні 2018 року факту психологічного насильства щодо грки О., що підтверджується постановою Дарницького районного суду мКиєва відлистопада 2018 року у справі  753/21528/18, а також заподіяння у жовтні 2018 року грном Д. тілесних ушкоджень грці О., що станом на момент розгляду справи апеляційним судом підтверджувалось витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, а станом на сьогодні підтверджується вироком Дарницького районного суду мКиєва від 24 вересня 2019 року у справі  753/22395/18, яким грна Д. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України (заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості грці О.), дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування обмежувального припису щодо грна Д.

Встановлені обставини підтверджують факт вчинення грном Д. у відношенні до колишньої дружини грки О. психологічного та фізичного насильства протягом жовтня 2018 року.

Встановивши, що відносини учасників цієї справи не покращились, грн Д. не надає належної оцінки агресивності своїх дій, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність загрози здоровю заявника та існування ризику продовження чи повторного вчинення домашнього насильства.

У той же час колегія суддів не може погодитись з постановою суду апеляційної інстанції щодо обовязків, які підлягають покладенню на грна Д. з метою запобігання вчиненню домашнього насильства.

Суд апеляційної інстанції встановив, що квартира за адресою * належить на праві власності грну Д., а грка О. (а також діти) не мають зареєстрованого місця проживання у цій квартирі. На час розгляду справи судом апеляційної інстанції учасники цієї справи спільно не проживали. За таких обставин покладення на грна Д. заборони перебувати у квартирі, яка належить йому на праві власності, порушує його право на користування цією квартирою, і такий захід не може бути визнаний пропорційним за обставин цієї справи.

Враховуючи вищезазначене, постанова суду апеляційної інстанції у частині заборони грну Д. перебувати у місцях спільного проживання з постраждалою особою гркою О. за адресою * підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині рішення про відмову в задоволенні заяви грки О.

У іншій частині постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статями 402, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив:

— касаційну скаргу грна Д. задовольнити частково;

— постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року у частині заборони грну Д. перебувати у місцях спільного проживання з постраждалою особою гркою О. за адресою * скасувати. У задоволенні заяви грки О. у цій частині відмовити;

— в іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

(Постанова Верховного Суду від 27 листопада 2019 року. Справа № 753/23624/18. Головуючий — Синельников Є.В. (суддя-доповідач). Судді — Осіян О.М., Сакара Н.Ю., Хопта С.Ф., Шипович В.В.)

Поделиться

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Подписывайтесь на «Юридическую практику» в Facebook, Telegram, Linkedin и YouTube.

0 Comments
Встроенные отзывы
Посмотреть все комментарии
Slider

Другие новости

PRAVO.UA

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: