Генеральный партнер 2019 года

Издательство ЮРИДИЧЕСКАЯ ПРАКТИКА

Правила життя Ернеста ГРАМАЦЬКОГО

Рубрика Проза життя

Ернест Грамацький — адвокат, PhD in Law, президент та незмінний керівник адвокатської фірми «Грамацький та Партнери», яку заснував у 1998 році. На той час він був викладачем, а згодом став доцентом кафедри цивільного права КНУ імені Тараса Шевченка. Натхненник, наставник, ментор, новатор. І сьогодні Ернест Грамацький ділиться з читачами «УЮ» своїми правилами життя

 

«Споконвіку було слово, а слово в Бога було, і Бог було Слово». На цьому можна ставити крапку. Всі інші тексти, створені людством, — лише багатослівний рефрен цієї думки.

Мова права — інструмент, складніший за скрипку. Принаймні, посередність на тому й іншому нестерпно ріже слух.

У світі завжди знайдуться люди, які будуть любити вас, і люди, які хотітимуть зробити вам боляче. Часто це одні й ті самі люди.

Умикай зацікавлене вислуховування і став слушні запитання. Правильне запитання набагато важливіше за відповідь.

Є такий жарт: «Ніколи не купуйте у багатого торговця, але завжди наймайте багатого адвоката». Щось у цьому, певно, є.

Це рутина нашого бізнесу: тієї ж миті, коли ви отримуєте нового клієнта, ви починаєте його втрачати. І цей процес тим більше незворотний, чим більше ми впевнені у власній непогрішності.

Ніколи не думай і не говори про колег погано. Загалом менше цинізму та нігілізму! У нашій професії так багато збудовано на запереченні, що ми й самі часто-густо скочуємося до рефлекторного заперечення. Зазвичай це не більше, ніж захоплення мерзенством під приводом війни з ним.

Прочитані книги куди менш важливі, ніж непрочитані.

Певна категорія людей не визнає вас титаном духу, навіть якщо завтра спеціально створять Нобелівську премію з юриспруденції та вручать її вам. Справжня впевненість у собі — це здатність дивитися на світ, не чекаючи від нього схвальних кивків.

Кількість та якість різних івентів і конференцій — це сублімація та гіперкомпенсація припалої на всіх у цифрову епоху екзистенційної самотності.

Я впроваджую дизайн-мислення в житті та роботі. У структурі юридичної послуги немає нічого важливішого за дизайн. Некрасиве не може бути моральним.

Вимога «юзабіліті» давно вийшла за межі вебу — тепер вона стосується всіх наших комунікацій з клієнтом та один з одним. Це лише окремий прояв «людяності» та простоти.

Колись світ був бібліотекою — тепер він став Твіттером.

Уся історія розвитку ринку юридичних послуг — це історія руху до глобального юридичного МакДональдса. Ми живемо в епоху фаст-фуду і фаст-сервісу. Усе, що можна спростити й оцифрувати, буде спрощено, оцифровано та викладено у грандіозний продуктовий маркетплейс.

Це частина загальної культурної інерції: ми стаємо цивілізацією ретвіту, репосту, шеру, копіювання. Простіше переписати закон у сусіда, простіше взяти зразок контракту чи статуту у колеги, ніж створювати їх самому з нуля. Усе вигадано до нас — давайте просто обміняємося інформацією. Це нормальна ділова практика, але тут майже не залишається місця творчості й усвідомленості. Ми все менше виробляємо контент — ми все більше його споживаємо. Мені здається, це найвагоміша ментальна трансформація з тих, що відбуваються тут і тепер.

Більше не залишилося класичних фірм. Сучасну адвокатську компанію доводиться конструювати самостійно — як ті меблі з IKEA, — тільки замість деталей у вас розрізнені практики, осколки клієнтів та хронічний дефіцит кріплень — персоналу, на якому все тримається. При цьому, як ви помітили, інструкції зі збирання не додається.

Зрештою, я переконую своїх клієнтів скористатися послугами адвокатської фірми «Грамацький і Партнери», а не Ернеста Грамацького. У цьому, якщо замислитися, вся суть.

Студенти думають, що треба знати всі закони, постанови, акти і судову практику напам’ять. Хороші практикуючі юристи просто в курсі, де що швидко подивитися. А кращі з кращих… так, вони таки знають всі закони, постанови, акти і судову практику напам’ять.

Усі без винятку адвокатські фірми роблять гроші на продажах таланту і часу, на експлуатації таланту і часу, на організації таланту і часу, на упаковці таланту і часу.

У багатьох юридичних фірмах (не тільки в Україні) персонал зведений до стану працівників потогінних підприємств з пошиття кросівок в Індонезії. На дві третини провина за такий стан лежить на самому працівникові, який «служить бы рад, прислуживаться тоже». Погано не те, що вони клерки, а те, що мріють стати клерками — безликими рядовими Міжнародної Корпоративної Юридичної Армії.

Юридичні фірми — це завжди зліпок особистостей їх власників. Увесь сенс нашого професійного життя — в можливості дарувати: любов, талант, нові мрії й обрії. І єдиний не ілюзорний критерій успіху тут — кількість людей, що вважають вас своїм наставником; та я боюся, що у кожного з нас своє кладовище талантів.

З так званого людського ресурсу неможливо здобувати прибуток інакше, як за допомогою приваблення людей до роботи. Якість юридичної послуги на виході прямо залежить від зв’язків

усередині цього годинникового механізму, клієнт одразу ж відчує будь-які зміни в ньому. Пройде лише тиждень, і співробітники почнуть ставитися до клієнтів так, як фірма ставиться до співробітників. Це закон.

Найбільше в житті не можу терпіти казенної зарозумілості, гордовитості та жлобства.

Треба розрізняти об’єктивний тренд, що від нас не залежить, — і «маркетинговий хайп», штучно створений ажіотаж навколо певних тем. Сьогодні скажи «блокчейн» — і твоя вартість на ринку потроїться.

Влада в адвокатській фірмі полягає в тому, щоб забезпечувати людей мріями; своїм юристам потрібно постійно генерувати нові виклики, ставлячись при цьому до них як до переможців.

Нормальній, дорослій, самодостатній і психічно здоровій людині будь-які статуетки і номінації мають бути глибоко індиферентні. Проте ми ж ненормальні, інфантильні, залежні від чужої думки продавці юридичних послуг і справники гарного враження на незміцнілі підприємницькі уми, для яких звання і нагороди — не порожній звук. Довкола нас надто багато людей, що цікавляться речовими доказами нашої значущості. Так що сам-то ти можеш і не хотіти нічого, і пропади воно все пропадом; але сотні людей хотітимуть цього за тебе і від тебе, а при першій нагоді — витребують.

 

«Український юрист» №4  (196), 2019

Поделиться

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Добавить комментарий

Пожалуйста, авторизуйтесь чтобы добавить комментарий.

Содержание

Преамбула

Закон на часі

Проза життя

Правила життя Ернеста ГРАМАЦЬКОГО

Тема номера

Взаємини в ладі

Колонка редактора

Якраз тому

Новини ринку

Новини ринку

форум

Одного поля ягоди

Юридический форум

Зривати маски

Школа

Довести до буття

Форензік-аудит

Вивести на чесну воду

Історичне право

Візовий ценз

Колонка редактора

Мовний рефлекс

Зв’язкова справа

ИНТЕРВЬЮ

Точка сприйняття

Технологии

Програмне облаштування

Особистість

Здобути мрію

Другие новости

Юридическая Практика

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: