Податкова пере­вірка для кожного підприємства є вкрай важливою та стресовою. Часто така перевірка показує проблеми компанії, виявляє помилки, які не було виправлено раніше. А буває, що винесення податкового повідомлення­рішення (ППР) є дією, яку компанія може оскаржити в суді, оскільки її вчинено не на законних підставах. З’ясуємо, що робити в таких ситуаціях та як правильно побудувати захист своєї компанії.

Перш за все потрібно відповісти на запитання: що таке податкове повідомлення­рішення та чим воно регулюється?

ППР у податковому праві — це письмове повідомлення контролювального органу про обов’язок платника податків сплатити суму грошового зобов’язання або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Податкове повідомлення­рішення надсилається щодо кожного окремого несплаченого або неналежним чином сплаченого податку, збору та/або разом зі штрафними санкціями, передбаченими Податковим кодексом (ПК) України, а також за кожною штрафною санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролювальний орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (стаття 58 ПК України).

Коли підприємство отримує ППР, одразу постає питання щодо його оскарження. І тут є кілька цікавих моментів. Насамперед юристи, які не мають ще практики в оскарженні ППР, часто вважають, що такий вид позову має немайновий характер. Однак, на жаль, ці позови мають майновий характер. Сума позову в таких справах становить 1.5 % від оскаржуваної суми штрафу. І одна річ, коли ціна питання кілька тисяч гривень, а інша — коли йдеться про кілька десятків тисяч гривень. Для багатьох це може стати великою перепоною для оскарження ППР у суді. По суті, все закінчується, навіть не починаючись. Однак більшість підприємств ідуть до кінця та хочуть довести свою правоту.

Можна виділити кілька етапів оскарження. Це адміністративне оскарження, судове оскарження, а також притягнення до відповідальності посадових осіб. Зупинимося на адміністративному та судовому оскарженні.

Адміністративне оскарження

Оскарження відбувається шляхом звернення платника податків до фіскального органу вищого рівня зі скаргою про перегляд протиправного повідомлення­рішення. Важливим у цьому питанні є дотримання ієрархії владних органів, оскільки помилково скерована скарга до суб’єкта невідповідного рівня не підлягає розгляду.

ПК України встановлено строки звернення зі скаргою:

– 10 днів із дня отримання платником рішення, що оскаржується;

– 30 днів із дня надходження ППР, якщо держорган визначив грошове зобов’язання на підставах, не пов’язаних із порушенням податкового законодавства.

Також через поважні причини цей строк може бути подовжено з передбачених пунктом 102.6 статті 102 ПК України та підтверджених документально підстав тільки за письмовим запитом платника податків.

Доведення правомірності своїх дій в рамках процесу покладається на податковий орган.

Обов’язковими вимогами до скарги є наявність реквізитів суб’єкта господарювання та органу, яким було прийнято оскаржуване повідомлення­рішення; зазначення підстав оскарження, обставин, які помилково встановлено органом, нормативного обґрунтування, суті вимог і клопотань; надання документів, що підтверджують доводи скаржника, відомостей, чи було оскаржено податкове повідомлення­рішення до іншого органу або до суду; вказання адреси, на яку орган має надіслати прийняте рішення. Також скаргу має підписати особисто скаржник або його представник.

Відправляти скаргу треба тільки з описом вкладення або подавати власноруч до канцелярії податкової, теж із описом поданого, за підписом її працівника про отримання. Оскільки потім на практиці без опису важко довести, що було подано повний пакет документів, без яких скаргу категорично не хочуть розглядати.

Строк розгляду скарги становить 20 днів, але його може бути збільшено до 60 за рішенням керівника податкового органу, про що повідомляють платника податків. У цей період виконання податкових зобов’язань зупиняється до дня закінчення адміноскарження. Якщо протягом встановлених строків контролювальний орган не надіслав жодного рішення (ні про скасування податкового повідомлення­рішення, ні про залишення його в силі), вважається, що скаргу задоволено повністю (пункт 56.9 ПК України). Проте якщо суб’єкт господарювання не отримав рішення, це ще не гарантує успішності оскарження. Надалі може виявитися, що податкова вважає грошове зобов’язання узгодженим, але платник податків не отримав рішення, тому в процесі оскарження «автоматичність прийнятого рішення» доводиться тільки відсутністю в податківців доказів надіслання поштою на вказану платником у скарзі адресу або його вручення під розписку.

Одним із зворотних наслідків оскарження ППР може бути призначення позапланової податкової перевірки, якщо у своїй скарзі платник зазначає обставини, які не дослідив і не взяв до уваги податковий орган, а їх об’єктивна оцінка неможлива без проведення перевірки. Крім того, за результатами розгляду скарги ППР може бути не тільки залишено в силі, а й прийнято додаткове рішення про збільшення грошового зобов’язання, тоді суб’єкту господарювання надсилається окреме повідомлення про суму збільшення.

Днем закінчення адміноскарження вважається день узгодження грошового зобов’язання, тобто прийнятого рішення. Водночас особа має право звернутися до суду.

Судове оскарження

Спори щодо оскарження рішень, прийнятих податковим органом, підлягають розгляду в порядку адмінсудочинства на основі норм Кодексу адміністративного судочинства України. Під час звернення з позовом і до набрання законної сили рішенням суду податкове зобов’язання вважається неузгодженим.

За ПК України строки давності щодо оскаржень податкових повідомлень­рішень становлять 1095 днів (пункт 102.1 ПК України) з моменту отримання такого рішення. Однак у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 Верховним Судом (ВС) сформовано кардинально нову позицію. У цій постанові сказано, що у зв’язку з наведеним право ініціювати в судовому порядку спір щодо правомірності податкових повідомлень­рішень та/або інших рішень контролювального органу про нарахування грошового зобов’язання об’єктивно не може існувати протягом 1095 днів, оскільки така тривалість порушує принцип правової визначеності як однин із основних елементів верховенства права, а також не забезпечує досягнення мети й завдань функціонування податкової системи. Саме тому Верховний Суд вважає помилковим твердження про те, що як за загальним правилом, так і в разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення­рішення строк звернення до суду становить 1095 днів за пунктом 56.18 статті 56 ПК України. Ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення­рішення чи іншого рішення в суді в будь­який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплено в статті 102 ПК України. Також ця норма закріплює обмеження на позасудовий порядок оскарження відповідних рішень податкового органу в разі їх оскарження в судовому порядку та визначає зміну правового стану грошового зобов’язання на неузгоджене. Рішення є цікавим і дуже неочікуваним, хоча, на мою думку, абсолютно правильним.

Розглянемо деякі з рішень Верховного Суду щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності контролювальних органів, на які варто звернути увагу для обґрунтування своїх позицій.

Повідомлення платника про перевірку

Ненадання або ненадіслання платнику податків направлення та наказу або порушення вимог їх оформлення є підставою для недопущення посадових осіб до перевірки (постанова ВС у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (КАС) від 1 серпня 2018 року у справі № 817/519/16). Повідомлення полягає не лише в надісланні відомостей про майбутню перевірку, а й отриманні їх платником. Невиконання законодавчих вимог щодо належного повідомлення платника про проведення податкової перевірки до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків (постанови ВС у складі колегії суддів КАС від 15 травня 2018 року у справі № 809/1578/17; від 20 березня 2018 року у справі № 822/671/16).

Порядок перенесення термінів перевірки

Керівник податкового органу в разі неможливості проведення перевірки платника податків видає наказ про перенесення термінів перевірки, копію якого має бути вручено платнику податків. Новий наказ про призначення та проведення перевірки не видається (постанова ВС у складі колегії суддів КАС від 23 січня 2018 року у справі № 804/1843/17).

Нормами ПК України не передбачено можливості зміни періоду проведення документальної планової виїзної перевірки, зокрема шляхом видавання наказу про внесення змін до плану (постанова ВС у складі колегії суддів КАС від 1 серпня 2018 року у справі № 817/519/16).

Як ми бачимо, практика оскарження ППР є змінною. На сьогодні в судах України є десятки тисяч таких позовних заяв про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень­рішень. Сподіваюся, що з кожним роком буде дедалі менше спорів щодо ППР.

СТАРОДУБ Ірина — керівник судового відділу Moneyveo, м. Київ