Постановити пріоритети — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Судовий вісник № 11 (175) » Постановити пріоритети

Постановити пріоритети

Сьогодні Верховний Суд усе більше думає про те, що постанови Пленуму ВС потрібні, тож обговорюється формат цієї роботи, алгоритм дій тощо
Дмитро ЛУСПЕНИК, суддя Касаційного цивільного суду у  складі Верховного Суду, секретар Пленуму Верховного Суду, к.ю.н., доцент

До мене, як до Секретаря Пленуму Верховного Суду (ВС), за останні три роки надійшло понад сто звернень від юридичних та фізичних осіб, адвокатів, правозахисників з проханнями на Пленумі ВС роз’яснити судам певну правову проблему. З цього приводу зазначу таке.

Щодо законодавчої підстави

Справді, у першій редакції Закону України від 2 червня 2016 року № 1402­VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» у статті 46, яка визначає повноваження Пленуму ВС, законодавець переписав ці повноваження з минулого «судоустрійного» закону (2010 року) про Пленум Верховного Суду України (ВСУ), який дійсно таких повноважень не мав, забувши, що ними у тому законі були наділені вищі спеціалізовані суди. Але невдовзі цей недолік було усунено — Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147­VIII статтю 46 було доповнено пунктами 10­1 і 10­2, якими передбачено: 10­1 … узагальнює практику застосування матеріального і процесуального законів…; 10­2 … надає роз’яснення рекомендаційного характеру з питань застосування законодавства…

Отже, сьогодні на законодавчому рівні такий інструмент для забезпечення єдності судової практики передбачений.

Потреба у постановах Пленуму ВС

Питання систематизації та уніфікації судової практики нагальне і його слід вирішувати саме ВС, оскільки відповідно до статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

У Висновку Консультативної ради європейських суддів № 20 (2017) про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону, крім формальних (процесуальних) засобів, якими є обов’язковість висновків ВС для судів, зразкові справи, процедура відступу від існуючої практики (стаття 403 Цивільного процесуального кодексу України: палата, об’єднана палата, Велика Палата ВС), зазначається і про такий засіб (позапроцесуальний механізм) як узагальнення судової практики, а також публікація дайджестів, оглядів судової практики, надання суддям методичної допомоги тощо.

ВСУ до 2010 року, а потім вищі спеціалізовані суди активно використовували такий механізм забезпечення єдності судової практики, як прийняття роз’яснювальних (необов’язкових) постанов Пленуму. Не думаю, що знайдеться багато юристів, які б аргументовано заперечували, що постанови Пленуму ВСУ є корисними й потрібними для практиків, для теоретиків. Здебільшого вони не втратили актуальності і є вагомим важелем для забезпечення єдності судової практики.

Відповідно до положень процесуальних кодексів у судовому рішенні має бути зазначено мотиви (висновок) щодо застосування (незастосування) норм права. Тому при обґрунтуванні необхідності застосування (незастосування) тих чи інших норм права суд та учасники судового процесу не позбавлені права посилатися на правові позиції, викладені в постановах Пленумів Верховного Суду України і вищих спеціалізованих судів. Так, у постанові Великої Палати ВС від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16 є посилання на пункт 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 (пункт 48). Таких прикладів у судових рішеннях ВС багато.

Дійсно, держави так званої старої демократії цей механізм забезпечення єдності судової практики піддають критиці, але ж ми не повинні забувати, що у Франції, Австрії, Німеччині та інших країнах законодавство стале понад 150–200 років і судова практика вже напрацьована, усталена. Постанови Пленуму Верховного суду приймаються у Казахстані, Білорусії, Польщі, Угорщині, Словенії та інших, де, як і в Україні, часто змінюється законодавство, воно нерідко допускає двояке тлумачення.

У Верховному Суді деякі судді, як правило, ті, хто прийшов не із суддівської спільноти, які ніколи не брали участі у підготовці постанов пленуму, вважають за неможливе (або на сьогодні неможливе) повернення до практики прийняття роз’яснювальних постанов Пленуму. Пояснюється це тим, що постанови Пленуму — це абстрактні висновки щодо правильного застосування норм права, порушується принцип розподілу влади, оскільки судова влада перебирає на себе функції законодавця, порушується принцип незалежності та неупередженості судді, приймаються без залучення учасників справи та врахування їхніх аргументів тощо. Проте я ніколи не погоджувався з такими доводами і в своїх численних наукових публікаціях пояснював свою позицію.

З іншого боку, є закон, який треба виконувати й надавати суддям допомогу, адже у судових рішенням ВС не завжди можна виписати алгоритм дії судді, які дають змогу дійти певного правового виснов­ку, є категорії справ, які нечасто доходять до суду касаційної інстанції або взагалі не оскаржуються, а досвід, знання і норми законодавства зобов’язують ВС забезпечити єдність судової практики. З власного досвіду можу сказати, що постанови Пленуму ВСУ чи вищих спеціалізованих судів — це не абстрактні висновки, одна постанова готується близько двох років, ґрунтується винятково на судовій практиці, участь в якій беруть судді всіх інстанцій, науковці, приймається кількома читаннями.

Варто звернути увагу й на неймовірно велике навантаження на суддів ВС з початку його діяльності, що загальновідомо, тому й з цих об’єктивних причин не було можливості займатися розробленням постанов Пленуму ВС. Проте на сьогодні ВС усе більше думає про те, що такі постанови Пленуму ВС потрібні, тож обговорюється формат цієї роботи, алгоритм дій тощо. При цьому треба звернути увагу й на те, що вказане вище законодавче повноваження ВС спрямоване на підтримку однакового тлумачення і застосування судами норм права і є одним із елементів конституційного механізму охорони єдності української правової системи. Заперечення цього повноваження ВС — ущемлення його конституційних і законодавчих функцій, так і призначення ВС як найвищого суду в системі судоустрою України.

Разом із тим для нас дуже важлива думка як суддівської, так і правничої спільноти з цього питання.

Дмитро ЛУСПЕНИК, суддя Касаційного цивільного суду у  складі Верховного Суду, секретар Пленуму Верховного Суду, к.ю.н., доцент

Спеціально для «Судового вісника»


ЕКСПЕРТНА ДУМКА

Від загального до конкретного

Олексій КОТ, керуючий партнер ЮФ «Антіка», д.ю.н.

Узагальнення судової практики як невід’ємний атрибут рутинної суддівської діяльності, по суті, нікуди не зникало. Як і раніше, узагальнення проводять суди апеляційної, касаційної інстанцій та навіть спеціалізовані суди (Вищий антикорупційний суд та в перспективі Вищий суд з питань інтелектуальної власності), незважаючи на те, що у системі судоустрою вони діють, у тому числі, як суди першої інстанції.

У свою чергу, правовий механізм надання Пленумом Верховного Суду рекомендацій, прийнятих за результатами аналізу таких узагальнень, не лише не був скасований, а навпаки, був детальніше унормований.

Так, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла до судової реформи 2016 року, прямо не наділяв Пленум Верховного Суду України правом надавати роз’яснення з питань застосування норм права, згадуючи про такий інструмент лише в переліку повноважень пленумів Вищих спеціалізованих судів.

Натомість, чинний станом на сьогодні Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у пункті 10­1 частини 2 статті 46 прямо передбачає право Пленуму ВС за результатами аналізу судової статистики та узагальнення судової практики надавати роз’яснення рекомендаційного характеру з питань застосування законодавства при вирішенні судових справ, а стаття 36 цього Закону до основних повноважень ВС відносить забезпечення апеляційних та місцевих судів методичною інформа­цією з питань правозастосування.

І все ж таки, попри наявність необхідної законодавчої бази, Пленум ВС ще жодного разу не скористався таким інструментом — і, відверто кажучи, я не думаю, що колись повернеться до нього.

Виконуючи свої повноваження щодо уніфікації судової практики, ВС лише систематизує та оприлюднює власні правові позиції з посиланням на судові рішення, в яких вони були сформульовані.

При цьому дайджести судової практики Великої Палати та касаційних судів у складі ВС, викладені у зручному вигляді в електронному форматі, разом із телеграм­каналом та фейсбук­сторінкою Верховного Суду, вже давно стали незамінними інструментами в повсякденній діяльності кожного юриста.

Чому перевага була віддана саме такому інструменту? Можливо, це пов’язано з новими процесуальними кодексами, які відтепер передбачають порядок відступу ВС від власної правової позиції, викладеної раніше.

Дійсно, для відступу від попередніх висновків більш зрозумілим і процесуально врегульованим видається механізм передачі справи на розгляд до відповідної палати ВС, якій надане таке право, ніж ініціювання цього питання перед Пленумом ВС та внесення змін до раніше прийнятих постанов.

У будь­якому випадку відсутність рекомендацій Пленуму ВС, на мій пог­ляд, не є негативним фактором, оскільки універсальні та абстрактні правила, які Пленум зазвичай висловлював у своїх постановах, на практиці часто викликали нові питання щодо їх правозастосування.

Формулювання ж правових позицій в окремих справах із систематизацією та оприлюдненням таких позицій, навпаки, видається більш прикладним методом уніфікації судової практики, оскільки дає змогу визначати порядок застосування конкретних норм за конкретних обставин.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

«Вважаю, що є сенс повернути такий спосіб забезпечення єдності судової практики, як постанови Пленуму Верховного Суду. Звісно ж, він має бути модернізованим з огляду на сучасні виклики та враховуючи ті ж стандарти судових систем, як вони прийняті в Європі» — Ярослав Романюк, Голова Верховного Суду України у 2013–2017 роках



Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Інші новини

PRAVO.UA