З 1 вересня громадяни України мають право подати одноразову добровільну декларацію із зазначенням активів, що їм належать, з яких не було сплачено податки та збори. Одноразове добровільне декларування проводиться з 1 вересня 2021 року до 1 вересня 2022 року та передбачає сплату збору з активів, внесених до одноразової (спеціальної) добровільної декларації. Проте деяких громадян ще досі цікавить, чи варто її подавати та до яких наслідків це може призвести.

КОМЕНТАР ЕКСПЕРТА

Ярослав РОМАНЧУК, керуючий партнер Юридичної групи EUCON

Я би не був надто категоричним, розмірковуючи над питанням, варто чи не варто подавати декларацію: це треба аналізувати з огляду на кожен конкретний випадок крізь призму ризиків, наслідків і потреб. Однією з най­уразливіших груп, які поки що, на жаль, не розуміють цих наслідків, є громадяни, які працюють за кордоном, мають там свій бізнес або отримують звідти пасивні доходи. Безсумнівно, згідно із законодавством ці доходи з джерелами походження з‑за кордону має бути задекларовано. На прикладі Польщі можна констатувати, що є багато резидентів України, які мають там, скажімо, нерухомість, здають її в оренду і таким чином отримують пасивні доходи. Ці особи не декларують такі доходи, а отже, ризикують. Коли в Україні запрацює CRS (автоматичний обмін фінансовою і податковою інформацією) і податкові органи Польщі чи інших країн нададуть всю цю інформацію українським колегам, то до вказаних громадян може виникнути безліч запитань.

Ще з часів Радянського Союзу так повелося, що громадяни вважають, що податки — це те, що стосується лише юридичних осіб. Однак насправді податки стосуються всіх, зокрема і фізичних осіб. На прикладі роботи нашого польського офісу зазначу: там у нашому клієнтському портфелі є до 30 % фізичних осіб, в Україні ж цей показник лишень 0,3 %. Це колосальна різниця. Як на мене, саме  такі випадки можуть викликати одні з найбільших проблем, які виникнуть у згаданих мною громадян у майбутньому, особливо коли запрацюють норми щодо непрямих методів контролю.