Ольга КИРИЄНКО
«Судовий вісник»
З’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ мав поставити крапку в кадровій епопеї із формування Вищої ради правосуддя (ВРП) всіма неполітичними суб’єктами завчасно: за кілька місяців до появи відповідних вакансій. Утім, виконати своє завдання повністю, делегувавши до складу цього конституційного органу двох представників, вченим–юристам не вдалося. Свою місію вони виконали лише наполовину, обравши одного
члена ВРП, і для цього їм знадобилося проводити свій головний форум у два етапи. Про перипетії цієї ключової події в житті науково–юридичної спільноти України ми розповімо детальніше.
Військовий «сан»
Спершу планувалося, що кадрові ротації у складі ВРП будуть завершені в останній день цієї зими: саме на 28 лютого 2019 року було призначено з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. На відміну від суддів, адвокатів і прокурорів, вчені–юристи не вирішували питання щодо скликання свого головного форуму самотужки: цей захід відбувався за спеціальною законодавчою процедурою, передбаченою Законом України «Про Вищу раду правосуддя» (Закон), для формування ключового органу суддівського врядування: дату і місце проведення з’їзду визначила Вища рада правосуддя. Та у заплановану дату — в останній день лютого — робота наукової спільноти була малопродуктивною. Каменем спотикання для учасників з’їзду стало перше організаційне питання щодо представництва, а саме: чи можуть представники навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ (МВС) України брати участь у роботі з’їзду?
Річ у тім, що, згідно з положеннями пункту 1 частини 6 статті 13 Закону, для цілей цього закону до участі в з’їзді представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ для обрання членів ВРП допускаються представники вищих навчальних закладів (університетів, академій або інститутів, крім вищих військо–
вих (!) навчальних закладів), які мають у своєму складі навчальні підрозділи, в день проведення з’їзду здійснюють підготовку фахівців зі ступенем вищої освіти «магістр» протягом щонайменше десяти років і мають ліцензований обсяг на підготовку фахівців зі ступенем вищої освіти «магістр» за спеціальністю «право», «міжнародне право» щонайменше 75 осіб. При цьому в нормах (пункт 6 частини 1 статті 1) іншого акта — Закону України «Про вищу освіту» — встановлено, що вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання) — це заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад’юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Як зазначені законодавчі положення кореспондуються одне з одним і трактуються у частині можливості участі в роботі з’їзду представників вузів системи МВС України — довкола цього питання і ламали списи вчені–юристи впродовж першого етапу проведення головного форуму, і, так і не дійшовши консенсусу, змушені були оголосити перерву на два тижні.
14 березня ц.р. робота головного форуму вчених–юристів після вимушеної паузи почалася з обговорення все того ж питання, причому полеміка набула політичного забарвлення. Позицію стосовно того, що заклади вищої освіти системи МВС України до військових не належать, із головної трибуни з’їзду відстоював відомий політичний діяч, а заразом голова профспілки працівників МВС України Ілля Ківа. У тому, що навчальні заклади силового міністерства намагаються не допустити до процедури формування ВРП, він побачив спробу проведення кадрових ротацій кулуарно, політичний підтекст і навіть російський слід. «Не станьте інструментом для політичних маніпуляцій», — закликав присутніх пан Ківа.
Із дискусійного піке присутнім у актовій залі Червоного корпусу Київського національного університету (КНУ) імені Тараса Шевченка (саме в цій локації проходив форум) вдалося вийти лише ближче до обіду, коли нарешті були озвучені результати роботи мандатної комісії щодо підтвердження повноважень делегатів. У результаті з 97 обраних делегатів з’їзд вчених–юристів підтвердив повноваження 95 осіб, у тому числі представників вузів, які перебувають у системі МВС України.
Вісім до одного
Розгляд головного та єдиного кадрового питання, яке стояло на порядку денному, у делегатів з’їзду багато часу не забрав. Зазначимо, що науковій спільноті потрібно було заповнити дві кадрові позиції у складі ВРП — вакансії, що мали утворитися в цьому конституційному органі наприкінці квітня 2019-го після завершення каденції Анатолія Мірошниченка та Андрія Бойка, які свого часу були делеговані на той момент до складу Вищої ради юстиції. За місця у складі ключового органу суддівського врядування змагалося вісім претендентів (спершу кандидатів було одинадцять, однак уже на фінішній прямій кадрового змагання троє вирішили зійти з дистанції), серед яких було двоє членів іншої інституції, яка опікується питанням формування суддівського корпусу, — Вищої кваліфікаційної комісії суддів України: Андрій Василенко та Сергій Прилипко. Окрім них, у кадрових перегонах брали участь Олег Омельчук, ректор Хмельницького університету управління та права, Дмитро Журавльов, перший заступник директора Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України, Віктор Грищук, головний науковий співробітник Львівського державного університету внутрішніх справ, Віталій Косович, завідувач кафедри теорії та філософії права Львівського національного університету імені Івана Франка, Оксана Блажівська, суддя Господарського суду м. Києва, професор кафедри інтелектуальної власності юридичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка, та Андрій Ковальчук, професор кафедри правосуддя юридичного факультету Державного університету інфраструктури та технологій. Останній, до слова, з–поміж усієї вісімки претендентів — єдиний, хто не був делегатом з’їзду, тож для включення до бюлетеня для таємного голосування йому необхідно було заручитися підтримкою мінімум 20 % від кількості обраних делегатів: ця умова не стала перепоною для претендента, його кандидатуру, зрештою, було внесено до бюлетеня.
Під час проведення першого туру таємного голосування встановити переможців кадрових перегонів не вдалося: ніхто із претендентів не зміг подолати прохідний бар’єр — набрати як мінімум 49 голосів (з розрахунку більшість від 97 обраних делегатів), тому було вирішено провести повторне голосування за чотирьох претендентів, які набрали найбільшу кількість голосів. Нагадаємо, що згідно із положеннями Закону (частина 5 статті 15), вікно можливостей волевиявлення у цьому випадку обмежується двома турами голосування.
Підсумки повторного волевиявлення делегатів виявилися більш продуктивними, хоча стали результативними лише наполовину. Андрій Василенко набрав 26 голосів, Віктор Грищук — 53, Дмитро Журавльов — 35, Сергій Прилипко — 38. Таким чином, був обраний тільки один член ВРП — Віктор Грищук, який одразу ж склав присягу члена цього конституційного органу. Приступити до виконання повноважень члена Вищої ради правосуддя він зможе тільки по закінченні каденції когось із своїх попередників — Анатолія Мірошниченка чи Андрія Бойка, строк повноважень яких закінчується наприкінці квітня 2019 року. Відтак, вчені–юристи стали єдиними з–поміж усіх неполітичних суб’єктів формування ВРП, хто виконав свою кадрову місію лише частково, залишивши у складі ВРП незаповнені вакансії «із майбутнього» за своєю квотою.
Політичні новини
На відміну від суддів, адвокатів, прокурорів та вчених–юристів, для політичних суб’єктів формування ВРП — Президента і Верховної Ради України — Закон, як відомо, не встановлює вимог щодо завчасності проведення кадрових ротацій у складі цього конституційного органу, в ньому містяться фактично лише приписи про публічність проведення відповідних кадрових пошуків, загальні строки подачі документів і опублікування інформації щодо претендентів, а також норми, що відсилають до інших актів — Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та Положення про проведення відкритого конкурсу з добору кандидатів для призначення Президентом України членів ВРП. Останній документ — Положення про проведення відкритого конкурсу з відбору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів ВРП — був затверджений указом глави держави (№ 65/2019) тільки 11 березня ц.р., через більш як два роки з моменту набуття чинності Законом, який встановлює нові правила формування ВРП.
Згідно із затвердженим алгоритмом, конкурс проводитиметься відповідною конкурсною комісією в три етапи. Перший — відбір кандидатів на основі поданих документів для проведення співбесід. Другий — проведення співбесід з відібраними кандидатами та визначення за їх результатами переліку осіб, щодо яких проводиться спеціальна перевірка відповідно до Закону. Третій — визначення кандидатів, які рекомендуються для призначення членами ВРП.
Указом Президента України також було затверджено персональний склад відповідної конкурсної комісії, що складається з п’яти осіб (всі вони вказані з позначкою «за згодою»). До неї увійшли Володимир Буткевич — суддя Європейського суду з прав людини у відставці, Сергій Войтович — партнер ТОВ «Юридична і патентна фірма «Грищенко та Партнери», Микола Оніщук — ректор Національної школи суддів України, Ольга Поєдинок — доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Микола Селівон — голова Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово–промисловій палаті України.
Що стосується парламентаріїв (як і глава держави, вони мають делегувати до складу ВРП двох своїх представників), то особливих зрушень у цьому кадровому питанні з кінця січня ц.р. не відбулось. Нагадаємо, тоді у розділі «Кандидати на посади членів Вищої ради правосуддя» на офіційному веб-порталі Верховної Ради України було опубліковано список із трьох претендентів: Юрій Буглак, народний депутат України, Марія Демидова, суддя Господарського суду Чернігівської області, та Олена Сукманова, перший заступник міністра юстиції України. Ці три прізвища досі розміщенні на парламентському сайті, а в будівлі під куполом це кадрове питання так і не стало предметом обговорення.
© Юридична практика, 1997-2024. Всі права захищені
Кількість адвокатських балів | Вартість |
---|---|
Відеокурс з адвокатської етики | 650 грн |
10 адвокатських балів (включаючи 2 бали за курс з адвокатської етики) | 2200 грн |
16 адвокатських балів (включаючи 2 бали за курс з адвокатської етики) | 3500 грн |
8 адвокатських балів (без адвокатської етики) | 1800 грн |
Щодо додаткової інформації
Email: [email protected]
Тел. +38 (050) 449-01-09
Пожалуйста, подождите…