Антикорупційну інфраструктуру «штормить». Сумнозвісні рішення Конституційного Суду України (КСУ) щодо антикорупційних органів, тиск на Вищий антикорупційний суд (ВАКС) з боку громадськості та професійної спільноти — усе це не додає стабільності теперішньому й прогнозованості майбутньому. Утім, представники антикорупційних органів у цій ситуації вбачають певний позитив, визнання їх діяльності і безперечне посилення інституційної ролі всієї структури.

Про це йшлося 19 березня 2021 року на Міжнародному кримінально-правовому форумі, організованому виданням «Юридична практика». Генеральний партнер форуму — АО AVER LEX, експертний партнер — EQUITY, професійний партнер — ЮК «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери», стратегічний — ЮК VB PARTNERS.

Зокрема, Артем Ситник, директор Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), нагадав про те, що спроби знищити антикорупційну систему не припиняються. Ще декілька років тому політична еліта не сприймала антикорупційні органи як якусь загрозу. Але з посиленням інституційної ролі антикорупційних органів виникають щораз нові способи, щоб призупинити ефективну роботу, дискредитувати інституцію.

Після рішень Конституційного Суду України в парламенті зареєстровано низку законопроєктів, спрямованих на обмеження можливостей антикорупційної системи. «З одного боку, це погано, бо демонструється певна відсутність ­політичної волі на реальну підтримку антикорупційної системи. З іншого — це, мабуть, найкраща оцінка нашої роботи», — зазначив пан Ситник.

Максим Грищук, виконуючий обов’язки керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Офісу Генерального прокурора, нагадав, що на початку діяльності НАБУ та САП була певна мішанина з повноваженнями, а правоохоронні органи розслідували справи, підслідні антикорупційним органам. «Але з часом, коли антикорупційна система почала показувати результати, ця ситуація змінилася», — наголосив пан Грищук.

Також він відзначив тенденцію: збільшилася кількість укладених угод зі слідством. Це також свідчить про посилення інституційної ролі антикорупційних органів.

Олександр Новіков, голова Національного агентства з питань запобігання корупції, зосередився на антикорупційній політиці. За його словами, сумнозвісні рішення КСУ — не остання загроза для кожного з нас.

«Мета антикорупційної політики на найближчий час — поставити крапку в питанні конституційності існування Вищого антикорупційного суду», — зазначив він. Другою найбільшою загрозою є конституційне провадження щодо конституційності діяльності Великої Палати Верховного Суду, а також щодо інституту спеціальної конфіскації. Пан Новіков зауважив, що чимало рішень КСУ, винесених протягом останнього року, здається, спрямовані на руйнування антикорупційних механізмів. «Усі ці протидії свідчать про те, що антикорупційні органи діють ефективно — кожен у своїй сфері», — резюмував Олександр Новіков.

Проте є й не дуже приємні речі. Зок­рема, учасники форуму згадали про методи роботи антикорупційних органів та їхнє втручання в роботу адвоката. В одній із справ антикорупційні органи проводили обшуки в адвоката, і широкий резонанс викликало подання цієї історії, мовляв, надаючи правову допомогу, адвокат став частиною злочинної організації.

Ольга Просянюк, керуючий партнер АО AVER LEX, модератор дискусії, підкреслила, що до адвокатів, суддів і детективів може бути різне ставлення. Проте, якщо ти професіонал, завжди можна знай­ти правильні шляхи комунікації. «Цікаво, коли ти працюєш з сильним процесуальним опонентом», — зауважила вона.

Друга частина дискусії була присвячена діяльності ВАКС. Зокрема, правники розмірковували про очікування від діяльності суду і реальність.

«Дуже часто очікування не збігаються з реальністю та можливостями», — розпочала свій виступ Інна Білоус, суддя-спікер Вищого антикорупційного суду. За її словами, створення ВАКС підкреслило відданість України задекларованій меті щодо протидії корупції, а створення спеціалізованого антикорупційного суду відповідає міжнародним практикам. Створення такого суду не суперечить і положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий розгляд справи незалежним та неупередженим судом. Ба навіть Європейський суд з прав людини зазначив, що «боротьба з корупцією та організованою злочинністю цілком може вимагати заходів, процедур та інституцій спеціалізованого характеру».

Інна Білоус озвучила дані дослідження, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова. Зокрема, в лютому 2020 року повністю довіряли ВАКС 1,4 % респондентів, зовсім не довіряли — 44,3 %; у листопаді 2020 року повністю довіряли ВАКС 2,1 % респондентів, зов­сім не довіряли — 37 %. «Попри всі побоювання суспільства динаміка довіри є позитивною», — зазначила пані Білоус.

Станом на 15 березня 2021 року в провадженні ВАКС перебувало 16 500 справ і матеріалів.

Результати розгляду кримінальних проваджень, за словами пані Білоус, є такими: 27 винесених вироків, з яких два виправдувальні (один скасовано Апеляційною палатою ВАКС, один — на розгляді Апеляційної палати ВАКС); 11 — із затвердженням угоди про визнання винуватості; два — відмовлено у затвердженні угоди; три — повернуто прокурору; 58 — надіслано за підсудністю; 26 — проваджень у справі закрито; два — ­відмовлено в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження.

Своїми думками щодо діяльності ВАКС також поділилися представники юридичного бізнесу. Костянтин Рибачковський, партнер ЮК «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери», у своєму виступі зосере­дився на болючій темі — обранні запобіжних заходів щодо підозрюваних слідчими суддями ВАКС. Він озвучив такі типові зауваження: необґрунтованість підозри (слідчі органи не надають докази, які підтверджують обґрунтованість підозри, а судді не досить детально оцінюють ці докази); недопустимість доказів; нерівність сторін (в окремих справах досить часто не надається право подавати докази стороні захисту, проте воно дається стороні обвинувачення); неналежна оцінка ризиків та доказів, які це підтверджують.

Денис Шкаровський, партнер ЮК VB PARTNERS, проаналізував очікування від діяльності ВАКС та реальність. Він підрахував, що ВАКС діє 561 день. Пан Шкаровський вважає, що цього періоду замало для того, щоб «повісити якийсь ярлик» на інституцію. Ба більше, зараз відбувається процес становлення суду. Проте є певні моменти, які спікер радить імплементувати в роботу ВАКС для того, щоб стати незалежним арбітром, а не «помічником прокурора»: забезпечити змагальність і рівність сторін; така установа не повинна ухилятися від захисту прав людини, здійснювати належний судовий контроль.

Але з позитивних моментів спікер озвучив те, що це абсолютно новий рівень правосуддя, організації діяльності та взаємовідносин з учасниками процесу, поваги до сторін.

Христина ПОШЕЛЮЖНА, «Судовий вісник»