У частині 1 статті 309 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України законодавець визначив перелік ухвал слідчого судді, які може бути оскаржено в апеляційному порядку під час досудового розслідування. Зокрема, це ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Водночас аналіз судової практики свідчить про неоднаковість тлумачення судами норм статті 309 КПК України в разі оскарження ухвал слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою‑агресором, та/або якого оголошено в міжнародний розшук (частина 6 статті 193 КПК України).

Вичерпний перелік

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (ВАКС) від 1 вересня 2021 року в справі № 991/5913/21 задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та обрано підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Відповідне клопотання розглядалося в порядку, визначеному частиною 6 статті 193 КПК України, оскільки підозрюваний виїхав за межі території України і встановити його місце перебування без задіяння міжнародних механізмів було неможливо. Підозрюваний був викликаний для участі в процесуальних діях, однак не з’явився.

Адвокат подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, мотивовану тим, що підозра є необґрунтованою та її не було вручено особі в порядку, передбаченому КПК України. Крім цього, за доводами захисника, слідчий суддя не взяв до уваги того, що особа не перебувала в державному розшуку, що унеможливлює оголошення її в міжнародний розшук.

Ухвалою Апеляційної палати (АП) ВАКС від 6 вересня 2021 року в цій справі відмовлено у відкритті апеляційного провадження з тих підстав, що ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не підлягає апеляційному оскарженню відповідно до статті 309 КПК України.

Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвалене в порядку частини 6 статті 193 КПК України судове рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, якого оголошено в міжнародний розшук, за своєю правовою природою є дозволом на затримання підозрюваного з метою приводу, а отже, оскарженню не підлягає. Будь‑яке інше тлумачення положень частини 6 статті 193 КПК України, за висновками суду, суперечитиме завданням кримінального провадження, зокрема швидкому, повному та неупередженому розслідуванню кримінальних правопорушень, оскільки унеможливить забезпечення прибуття особи, яка переховується від органів досудового слідства та суду за межами України, для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду (ККС ВС) в ухвалі від 20 вересня 2021 року в справі № 991/5913/21 погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо неможливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, винесеної в порядку, передбаченому частиною 6 статті 193 КПК України. Водночас суд касаційної інстанції зважав на те, що вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які може бути оскаржено під час досудового розслідування в апеляційному порядку, визначено в частинах 1 та 2 статті 309 КПК України.

Альтернативна позиція

Слідчий суддя Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області ухвалою від 5 жовтня 2017 року в справі № 483/1186/16‑к задовольнив клопотання слідчого, погоджене з прокурором Очаківського відділу Миколаївської місцевої прокуратури, і в порядку частини 6 статті 193 КПК України обрав особі, яку було оголошено в розшук, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також в ухвалі слідчого судді було зазначено, що питання про застосування обраного щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м’який запобіжний захід може бути розглянуто слідчим суддею в разі затримання особи не пізніше ніж через сорок вісім годин від моменту його доставлення.

Ухвалою від 21 лютого 2018 року Апеляційний суд Миколаївської області на підставі частини 4 статті 399 КПК України відмовив у відкритті провадження за апеляційними скаргами захисників. За висновками суду апеляційної інстанції, нормами КПК України не передбачено можливості оскарження ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яку винесено в порядку частини 6 статті 193 КПК України, оскільки за змістом частини 1 статті 309 КПК України в апеляційному порядку може бути оскаржено тільки ухвалу слідчого судді про застосування обраного запобіжного заходу.

Постановою від 13 грудня 2018 року в справі № 483/1186/16‑к ККС ВС скасував ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 21 лютого 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, а справу скерував на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Водночас Верховний Суд підкреслив, що з огляду на зміст диспозицій статей 177, 178, 194, 196 КПК України, терміни «застосування запобіжного заходу» та «обрання запобіжного заходу» використовуються як синонімічні (тотожні за своїм правовим значенням). Чіткого розмежування понять «застосування запобіжного заходу» та «обрання запобіжного заходу», яке би мало різні процесуальні наслідки, кримінальний процесуальний закон не містить. Крім того, в КПК України не передбачено іншого процесуального документа, крім ухвали про застосування запобіжного заходу (стаття 196 КПК України), для вирішення питань, пов’язаних із такими заходами.

А отже, Верховний Суд дійшов висновку, що під час винесення ухвали про відмову у відкритті провадження та про повернення апеляційної скарги поза увагою залишено й вимогу частини 6 статті 9 КПК України, якою встановлено, що, в разі якщо положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади такого провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього Кодексу.

Варіанти можливі?

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 2 червня 2021 року в справі № 991/3350/21 задоволено клопотання детектива та обрано відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до його затримання і доставлення до місця кримінального провадження та розгляду питання слідчим суддею за участю підозрюваного про застосування обраного запобіжного заходу або зміну цього заходу на більш м’який. Розгляд клопотання здійснювався за відсутності підозрюваного в порядку, визначеному частиною 6 статі 193 КПК України.

Захисники підозрюваного звернулися з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 2 червня 2021 року, і суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження.

У результаті розгляду апеляційної скарги ухвалою від 20 липня 2021 року АП ВАКС скасувала оскаржуване рішення слідчого судді, а справу скерувала на новий розгляд. Своє рішення АП ВАКС мотивувала тим, що слідчий суддя розглянув клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрав такий запобіжний захід без належного виклику підозрюваного в судове засідання. Водночас АП ВАКС звернула увагу на те, що з 27 квітня 2021 року підозрюваний офіційно перебуває за кордоном, а саме в Державі Ізраїль, а тому має викликатися та повідомлятися про судові засідання відповідно до частини 7 статті 135 КПК України, згідно з частиною 1 статті 566 КПК України (в порядку здійснення міжнародної правової допомоги. — Прим. автора). За висновками суду апеляційної інстанції, існує реальна можливість отримання підоз­рюваним як клопотання з додатками, так і повістки про його виклик, оскільки він зазначив точну адресу місця перебування з наданням належних доказів цього. Проте матеріали провадження не містять жодних даних щодо належного повідомлення особи про судові засідання, що є порушенням КПК України.

Дар’я ГОВОРУН «Юридична практика»