Останнім часом тема диджиталізації масово охопила всі сфери суспільного життя і, звісно ж, не могла оминути кримінальної юстиції.

Щодо електронного суду, менеджменту e­case, цифрових доказів та переведення процесуальних відносин у систему електронного документообігу давно тривають дискусії і в професійних юридичних колах, і на рівні держави. Однак, як уже традиційно склалось у державному секторі, формалізм перемагає і в результаті імплементації чудового задуму ми отримуємо чергове «спрощення» процесів шляхом ускладнення вже наявної роботи.

Водночас диджиталізація кримінального процесу та переведення спілкування учасників кримінального провадження у диджитал­площину — це реальна можливість забезпечити рівність сторін і змагальний процес, яких так бракує нині в кримінальних провадженнях.

Доступ до інформації

Чинне кримінальне процесуальне законодавство України гарантує захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорону прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.

Підпунктом «а» пункту 3 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожен має право під час розгляду будь­якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу такого обвинувачення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) гарантовано право кожного обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Це право у практиці Європейського суду з прав людини тлумачиться таким чином, що отриманої інформації повинно бути достатньо, щоб особа, стосовно якої проводиться розслідування (обвинувачений), міг розпочати побудову захисту.

Практика Європейського суду з прав людини має широке тлумачення, однак не враховує «особливості» процедур і національного законодавства окремих держав. Передбачається, що таке законодавство не повинно суперечити Конвенції.

Водночас чинне законодавство України дозволяє стороні обвинувачення здійснювати повноцінне розслідування стосовно конкретної особи та збирати докази без повідомлення її про підозру. При цьому офіційний процесуальний статус такої особи в кримінальному процесуальному законодавстві не визначено. Це дає змогу стороні обвинувачення отримувати фактично будь­яку інформацію про особу, застосовувати щодо неї заходи забезпечення кримінального провадження та тимчасового обмеження прав. Таким чином, права особи, стосовно якої здійснюється розслідування, фактично обмежуються, однак релевантної можливості вжити заходів для захисту своїх прав не надано.

Саме цим і користуються державні органи, з формальних підстав не розглядаючи клопотання чи відмовляючи в їх задоволенні саме через відсутність процесуального статусу.

Тому, коли ми говоримо про захист прав учасників процесу, зокрема юридичних осіб, іноземних інвесторів, які провадять свою діяльність в Україні, першочергово постає питання доступу до інформації.

Що таке доступ до інформації в кримінальному процесі? Насамперед це наявність можливості мати повноцінний доступ до основних відомостей про кримінальне провадження, що надалі трансформується в можливість прямо реалізовувати право на захист.

Очевидно, що, окрім прогалин законодавчого характеру, про які зазначалося вище, наразі ми далеко позаду всіх розвинутих країн у забезпеченні ефективності доступу до інформації в технічному плані.

Реалії системи органів кримінальної юстиції не дають можливості говорити про повноцінне переведення процедур у цифрову площину. Проте вирішення питання доступу до основної інформації дасть миттєвий ефект завдяки забезпеченню реальної можливості учасників процесу користуватися своїми правами та одночасному звільненню слідчого і прокурора від паперової роботи.

Повертаючись до права на доступ до інформації, зазначеного в Конвенції, можна виокремити кілька конкретних сфер, де ситуація з цим доступом залишається найбільш критичною. Ними є:

отримання інформації особою про результати розгляду заяви про злочин;

отримання актуального витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР);

отримання інформації про рух кримінального провадження (статус провадження).

Ідентифікатори заяв про вчинення злочинів

Система автоматичної реєстрації заяви про вчинення кримінального правопорушення, впроваджена з чинним Кримінальним процесуальним кодексом України, є автоматичною лише на папері. У переважній більшості випадків заявнику доводиться неодноразово повторно звертатись до правоохоронного органу, щоб отримати інформацію про результати розгляду своєї заяви, а згодом і в судовому порядку оскаржувати неотримання від уповноваженої особи відповіді, яка мала надійти протягом доби.

Розв’язання цієї проблеми має досить просте рішення. Спрощення процесу отримання інформації заявником про результати розгляду поданої заяви полягає у впровадженні номерів­ідентифікаторів, за допомогою яких заявник може онлайн відслідкувати рух своєї заяви, стан її розгляду, конкретного виконавця та своєчасно оскаржити рішення в разі відмови в реєстрації кримінального провадження. Іншими словами, процес отримання інформації про стан розгляду заяви про злочин буде схожий на перевірку відправлень поштової кореспонденції чи трекінгу відправлень «Нової пошти».

Переведення цього процесу в цифрову площину дасть змогу повністю замінити паперові повідомлення про результати розгляду заяв, оскільки відповідь можна буде просто завантажити в систему, засвідчивши електронним цифровим підписом. Заявник зі свого боку зможе самостійно таку відповідь роздрукувати, маючи номер­ідентифікатор заяви, який видаватиметься під час її подання.

Надання доступу до отримання такої інформації матиме й інший позитивний момент. Процесуальний строк на оскарження до слідчого судді відмови у внесенні відомостей до ЄРДР буде відраховуватися від часу завантаження слідчим відповіді до системи. Такий підхід буде стимулювати і слідчого — на своєчасний розгляд заяви про злочин, і заявника — на дотримання встановлених строків для подання скарги до слідчого судді.

Доступ до витягу з ЄРДР та інформації про статус провадження

Якщо перефразувати статтю 6 Конвенції, то кожен має право знати про претензії з боку держави до нього. Це, мабуть, найбільші прогалини в можливості учасників реалізувати свої права на доступ до інформації у вітчизняному кримінальному провадженні.

Звичайно, ми не говоримо про автоматичне надання всім адвокатам чи учасникам кримінального провадження «флешки ЄРДР». Однак надання захиснику та представнику потерпілого можливості самостійно отримувати витяг з ЄРДР у тому кримінальному провадженні, де він представляє інтереси цього учасника провадження, — це пряма реалізація права на доступ до інформації. Водночас це також спосіб зменшити навантаження на слідчого та прокурора щодо розгляду клопотань про надання витягу з ЄРДР та подальших процедур судового оскарження.

Чому це питання виникло? Все дуже просто: на отримання офіційного витягу з ЄРДР чи елементарної актуальної інформації про те, хто є слідчим і прокурором у провадженні, кому адресувати клопотання тощо, витрачається непомірна кількість часу та ресурсів.

Водночас інформація про номер кримінального провадження, про кримінальне правопорушення, яке розслідується стосовно особи, про статус кримінального провадження (у провадженні, закрито, зупинено, об’єднано), про те, хто є слідчим і прокурором у провадженні (а отже, хто має право проводити слідчі та процесуальні дії, підписувати клопотання до слідчого судді тощо), про те, чи повідомлено особі про підозру в цьому провадженні, є, по суті, основною інформацією, яку відповідні органи і так зобов’язані повідомити особі.

Така інформація не є таємницею досудового розслідування, адже витяг з ЄРДР долучається до кожного клопотання, яке подається в суд. І якщо у фабулі кримінального правопорушення йдеться про те, що «особа вчинила злочин», і в такої особи проводяться обшуки чи відкривається тимчасовий доступ до її банківських рахунків, то ця особа щонайменше має право знати, в чому її підозрюють, та надавати докази на свій захист. І таку інформацію особа має право отримати офіційно. Витяг з ЄРДР якраз і є одним із офіційних документів.

Аналогічно і з отриманням інформації про статус провадження. Про кожне зупинення, відновлення досудового розслідування, об’єднання чи виділення епізоду кримінального правопорушення, закриття кримінального провадження тощо приймається відповідне процесуальне рішення у формі постанови, і такі відомості вносяться до ЄРДР.

Ця інформація також не є таємницею досудового розслідування. Ба більше, зазначені відомості повинні використовуватися для перевірки процедурних порушень, таких як правомірність винесення окремих рішень чи можливість проведення слідчих дій. Водночас органом досудового розслідування ця інформація на стадії розслідування прирівнюється мало не до інформації з грифами секретності.

Переведення процесу отримання витягу з ЄРДР у цифрову площину дасть змогу забезпечити дотримання розумних строків і рівноправності сторін процесу. Актуальна інформація про стан провадження може бути доступна для сторони захисту та представника потерпілого «в реальному часі» тоді, коли в цьому є потреба.

Диджиталізація кримінального процесу залишається питанням, відкритим для обговорення. Водночас немає жодних сумнівів, що в контексті забезпечення права учасників кримінального провадження на доступ до інформації переведення відносин у диджитал­площину є нагальною потребою.

ПАВЛЮКОВЕЦЬ Тетяна — керівник практики кримінального права та процесу EVERLEGAL, м. Київ