Адвокатське об’єднання BENCHERS — нове ім’я на українському ринку юридичних послуг, водночас досвід кожного з партнерів є значним та багато в чому унікальним. Чому виникла ідея об’єднатись в одну команду?

Олег ВАЛЕНДЮК (О.В.): Ми знаємо один одного вже тривалий час: з кимось спільно працювали, з кимось взаємодіяли в процесі роботи. Тому це, насамперед, проєкт однодумців. У нас є спільне розуміння правових питань і загалом спільні погляди на функціонування правоохоронної системи, судової тощо. І, напевне, для кожного з нас це новий виклик. Усі партнери — це спеціалісти, які мають навички роботи в різних правоохоронних органах, або люди, які працювали в судовій системі. Набувши багаторічного досвіду, цікаво подивитися на ситуацію з іншого боку. Як йдеться в одному давньому вислові, немає вашої правди чи моєї, правда одна, але на кожного вона відкидає свою тінь. І тому, напевне, це — зміна позицій, точки зору, з якої ми дивимось на ситуацію. Вона надихнула нас на те, щоб змінити своє амплуа і, як кажуть, стати по інший бік барикад. Чотири партнери нашого адвокатського об’єднання відзначені почесним званням «Заслужений юрист України». Однак це наш минулий досвід, а на сьогодні є бажання реалізуватися і отримати певні здобутки в іншій сфері, доклавши свої знання, досвід, натхнення і силу.

Олександр МИКИТЕНКО (О.М.): Погоджуюся з Олегом. Ми, дійсно, люди в юридичному середовищі не нові, кожен працював у своїй сфері, досягав певних вершин, набув певного досвіду, має розуміння свого місця в юридичній спільноті. І зараз виходимо з тієї позиції, що нам цікаво дивитися на речі глобально. Ми бачимо певні тенденції у функціонуванні правоохоронних органів, таких як Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Державне бюро розслідувань тощо. У нас є спільний погляд на те, в якому руслі вони діють, тому можемо швидко оцінювати ситуацію, що складається, і напрацьовувати методи роботи з новоствореними правоохоронними органами. Вони ще не мають необхідного досвіду, тому припускаються багатьох помилок. Амбіції їхні великі, претензії до наших клієнтів — теж, і ми вже розуміємо, в чому можуть бути ризики, певні нюанси, а де це просто велика хмара, яка з наближенням до клієнта розсіюється. Тому ми з цих позицій і працюємо з клієнтом, щоб заспокоїти і запевнити: все буде добре, ризики мінімальні, хоча шторм і великий, але наш корабель міцний, тож ми спокійно все витримаємо і підемо далі.

Коли ж бачимо реальні юридичні загрози, намагаємося, використовуючи всі правові методи, їх мінімізувати і зробити так, щоб клієнт був максимально захищений у тій ситуації, в якій опинився.

Напевне, в цьому і криється одна з конкурентних переваг фірми?

О.М.: Так, звісно. Ми є практикуючими юристами у своїй сфері і, якщо йдеться про кримінальний процес, ми щодня цим займаємось та зіштовхуємось із необхідністю вирішення відповідних правових питань. Ми розуміємо, який базис повинен бути для кожного, наприклад, виду кримінального правопорушення. Якщо це економічні злочини, яким саме має бути діяння, щоб його можна було назвати кримінально караним, а де дійсно можуть бути суто господарські відносини, які певні органи трактують як кримінальні. Ми це відразу можемо відстежити, проаналізувати і сказати: ми зробимо конкретні кроки, щоб інша сторона пересвідчилась, що предмета кримінального переслідування немає.

Ольга ШАПОВАЛОВА (О.Ш.): Поки ми спілкувалися, я думала над тим, як я опинилася в адвокатському об’єднанні? Мій професійний шлях починався саме з адвокатської діяльності. Але мені вистачило 6,5 року роботи стажером і адвокатом, щоб, набувши здорового нахабства та певного вантажу знань, випробувати себе в судовій системі. Тож я була обрана суддею, працювала в районному суді, потім в апеляційному, а згодом і у Верховному Суді України. Проте адвокатський досвід суттєво вплинув на суддівське сприйняття адвокатів і учасників процесу. Для себе подумки я щоразу складала певні рецензії, чи якісно спрацював адвокат, що можна було б зробити інакше. Були випадки, коли адвокат не помічав певних недоліків справи, на які якраз і варто було звернути увагу. І, звісно, коли я відпрацювала понад 20 років у судовій системі та пішла у відставку, повернулась до адвокатської діяльності.

Люди, які працювали в інших органах, більше знають процес ізсередини. Чи це кримінальний процес, чи цивільний, господарський, адміністративний. Вони помічають певні недоліки, які адвокат зазвичай не може побачити, якщо він не працював у тих чи інших структурах. Нашу ж команду якраз і відрізняє професійність, пов’язана з набутим досвідом роботи в інших установах та організаціях. З того моменту, як я стала членом адвокатського об’єднання, у мене на душі радість від того, що працюю з професіоналами, розв’язання проблем відбувається в атмосфері порозуміння і дуже прискіпливо, будь­які питання обговорюються на найвищому професійному рівні. Сподіваюсь на те, що наші клієнти мають бути задоволені результатами, яких ми досягаємо.

А чому компанія має таку назву, який зміст у неї вкладено?

О.В.: Ми довго обирали нову назву, яка відображала б нашу діяльність. Зупинились на терміні «бенчерс», який пов’язаний із судовою та правовою системою ще з давніх часів. Бенчерами були правники, які ще на початку ХІІІ сторіччя допомагали вершити правосуддя в старій­добрій Англії. У подальшому, коли король Англії створив у Вестмінстері перший постійно діючий суд Англії, навколо цього суду, звісно, ще не було адвокатського корпусу, однак уже збиралися люди, які приходили на засідання з абстрактною зацікавленістю. Хтось вважав себе більшим знавцем права і надавав якісь поради іншим. Цей правовий люд почав збиратися біля суду у заїжджих дворах, і таким чином були створені судові «іни», які й до цього часу існують у Британії. Напевне, Англія була з тих країн, де адвокатура зароджувалась як професія. До речі, їх до цього часу існує чотири в Лондоні і один в Ірландії. І кожен барістер, тобто судовий адвокат, який працює в Англії, має бути членом одного з цих «інів». Згодом ці заїжджі двори трансформувалися в адвокатські корпорації. І ось коли ще в ті незапам’ятні часи створювались юридичні об’єднання, все починалося із застілля. І як і в будь­якому застіллі, мав бути хтось старший чи за віком, чи за авторитетом, чи за досвідом, хто б визначав, хто за ким говоритиме, хто на яке місце сідатиме тощо. Саме цих людей називали «бенчерами». У подальшому, коли вже були сформовані юридичні корпорації, бенчери як старійшини цих корпорацій мали деякі адміністративні функції, як от призначення більш досвідчених адвокатів наставниками для стажерів, проведення іспитів для осіб, які претендували стати баристерами, тощо. На цей час ці функції дещо трансформувалися, однак і до сьогодні в цих юридичних корпораціях є бенчери, тобто найбільш поважні адвокати з великим досвідом роботи.

Можливо, це досить претензійно, але з урахуванням того, що в об’єднанні зібралися люди зі значним професійним досвідом — за плечима кожного понад 20 років, — ми називали своє об’єднання таким чином, щоб наголосити, що тут працюють досвідчені юристи.

Які пріоритети визначили для себе, в яких галузях є експертами?

О.В.: Звісно, з урахуванням нашого досвіду ми можемо займатися різними напрямами, що, власне, і робимо. Однак у нас є деякі пріоритети. Якщо говорити про кримінальний процес, то ми акцентуємось на White Collar Crime, здебільшого на корупційних злочинах та на економічних злочинах, коли це стосується підслідності антикорупційних органів. Система, до якої входять новостворені правоохоронні органи, має повний замкнений цикл, де є і прокурор, і слідчій орган, і суд. Така система, до речі, є лише в трьох країнах Європи. І ось вона вже намагається визначати свої правила гри, і в деяких випадках судова практика Вищого антикорупційного суду значною мірою відрізняється від практики інших судів.

Це новий виклик, на який треба відповідати й адвокатській спільноті. Тут не можна міркувати стереотипами і використовувати інструментарій, який застосовується при розслідуванні справ іншими органами, адже технічні та кадрові можливості антикорупційних органів значно вищі.

Зрозуміло, що всі кримінальні провадження, які розслідуються будь­якими органами, лежать в площині кримінального процесу. Однак тінь від Кримінального і Кримінального процесуального кодексів на різні органи падає по­різному. Тому це є одним з пріоритетних напрямів нашої роботи.

Усередині об’єднання ми можемо мати різні точки зору, тож однією з особливостей нашої роботи є те, що ми можемо досить глибоко зробити так званий second view або second legal opinion, тобто правовий аналіз ситуації, що склалася в тому чи іншому кримінальному або господарському провадженні для того, щоб клієнт міг розуміти реальний стан справ. Є ситуації, коли позиції адвокатів, які ведуть справу, можуть відрізнятися, і тут треба розуміти, що у клієнта має бути незалежна думка щодо реального стану справ, щоб усвідомлювати подальші перспективи та можливі виходи із ситуації.

У нас є цивільні, господарські кейси, маємо сильні позиції щодо захисту клієнтів у питаннях публічної служби, захисту честі та гідності.

Сьогодні багато українських юрфірм починають заявляти про практику White Collar Crime. У чому причина «популярності» цієї практики?

О.Ш.: Хочу згадати Конституцію, якою в Україні проголошено верховенство права. Одним з елементів цього принципу є захист прав людини, тобто концепція захисту прав людини лежить у площині верховенства права. На сьогодні наші антикорупційні органи працюють доволі інтенсивно, тож якщо звернутися до індексу сприйняття корупції, то останніми роками він змінюється, і торік Україна ще на три сходинки поліпшила свою позицію. Тобто позитивні зрушення є, однак, сьогодні ми залишаємось у другій сотні країн, посідаючи лише 117 місце. Правоохоронні органи роблять усе можливе, щоб Україна мала привабливий вигляд на міжнародній арені і боротьба з корупцією проводилася дуже активно. Але ми не повинні забувати, що людина, яка опинилась в обіймах кримінального процесу, особливо у справах, пов’язаних з корупцією, має такий самий обсяг процесуальних прав, як і людина, яка вчинила крадіжку, ухилилась від сплати аліментів або вчинила якийсь інший злочин. Тому принцип боротьби з корупцією держави не повинен діяти всупереч принципу верховенства права і захисту прав людини.

Чому саме «білокомірцева» злочинність? Як правило, вона вимагає дуже високої ретельності під час дослідження матеріалів кримінальних проваджень, глибоких знань як галузі кримінального процесу, так і в інших напрямах, пов’язаних з експертними дослідженнями. На сьогодні багато роботи правоохоронні органи проводять із застосуванням спеціальної апаратури, негласних слідчих дій тощо. Відповідно, адвокати мають бути об’єднаними не лише в загальних проблемах протидії корупції і кримінального процесу, але й у певних особливостях, пов’язаних з методами, які застосовуються правоохоронними органами для розкриття цих злочинів і притягнення осіб до кримінальної відповідальності. І це вимагає відповідного рівня професіоналізму, постійної, щоденної роботи над собою. Вважаю, що саме наш професійний досвід допоможе нам заявити про себе як про провідну юридичну фірму, яка ­допомагає клієнтам будувати стратегію захисту саме щодо корупційних злочинів.

О.В.: Говорячи про WCC, то процеси, які відбуваються у правовій системі держави, дещо виходять за рамки цієї практики. Слід враховувати створення в Україні замкненої антикорупційної системи, такого собі Бермудського трикутника. Напевне, вже прийшов час виділити це як окремий напрям діяльності адвокатів. Чому? Тому що практика ВАКС, як уже зазначалось, значно відрізняється від практики інших судів. І адвокати, які працюють у цьому напрямі, мають справу з іншою судовою практикою, ніж в інших кримінальних провадженнях, навіть подібної направленості.

О.М.: Повністю підтримую думку колеги, що вже зараз із загального поняття WCC треба виокремлювати питання притягнення осіб до кримінальної відповідальності за корупційні злочини. Адвокати сьогодні мають входити у замк­нений трикутник, сподіваючись, що постулатів Верхов­ного Суду дотримуватимуться і в практиці Вищого антикорупційного суду, адже практику формує саме ВС. Якраз до цього адвокати і повинні докладати зусиль. Але сьогодні звичайні методи, які адвокати застосовують у стратегії захисту у WCC, можуть бути недієвими у частині антикорупційних органів. Відповідно, ми повинні працювати інакше.

Чи можете виділити кейси, характерні для сьогоднішнього часу, що їх ще об’єднує?

О.В.: Більшість кейсів у нас пов’язана зі справами, які розслідуються НАБУ, є також кейси економічної направленості. Щодо клієнтів, то у нас вони і з бізнесу, і теперішні та колишні високопосадовці. Крім того, у нас є цивільні кейси, а також пов’язані зі спорами на публічній службі, спори щодо захисту честі та гідності, господарські справи, кейси у сфері банківської діяльності.

Захист честі та гідності — дуже чутливе питання, і тут йдеться не стільки про відшкодуванні моральної шкоди, скільки про відновлення репутації. У чому особливість таких справ?

Наталія ГНАТЕНКО (Н.Г.): Так, клієнтів зазвичай не особливо цікавить відшкодування шкоди, передусім їх цікавіть відновлення ділової репутації. Ніхто не буде заперечувати, що ділова репутація є одним із найважливіших немайнових благ як фізичної, так і юридичної особи, оцінка їх професійної діяльності, яку вони здійснюють, виступаючи учасниками суспільних відносин. Тому в більшості випадків позови про захист особистих немайнових прав подаються публічними особами або великими компаніями, які свою репутацію створювали роками, а її відновлення є справою принципу. У таких випадках необхідно скрупульозно озброїтися доказовою базою та правовою позицією, перш ніж розпочинати судовий процес. Наша компанія має значний досвід роботи з такою категорією справ.

О.В.: Для клієнта звернення до суду із позовними вимогами про захист честі та гідності, зазвичай, справа принципу. Проте якщо суд встановить, що інформація була неналежна, її спростування, з урахуванням нашого медійного простору, коли вона з’являється на провідних телеканалах, перших шпальтах газет чи інтернет­видань, уже не матиме такого ж резонансу для тих, хто цю інформацію сприйняв раніше.

Мирослав ГНАТЮК (М.Г.): Необхідно враховувати також те, що відповідно до судової практики у випадку позитивного рішення для позивача може бути опублікована новина про спростування інформації, яка паплюжить його честь, гідність та ділову репутацію, проте первинну негативну інформацію вилучити не вдасться, оскільки це може вважатись однім із різновидів цензурування. У результаті людина отримує позитивне судове рішення, однак негативна інформація залишається в нетрях інтернету і в пуб­лічному просторі загалом. Таким чином, навіть у разі задоволення позову повної сатисфакції не відбудеться.

Як робота новостворених антикорупційних органів вплинула на практику White Collar Crime? Які плюси та мінуси відчули вже на практиці?

О.В.: Треба відзначити, що професійний рівень команд, які утворились у НАБУ та САП, дійсно високий. Вони використовують новітній інструментарій як у тактиці розслідувань, так і з технічного боку. У них доволі потужний потенціал. Звісно, для адвокатів і юристів суперництво з такими опонентами цікаве та привабливе. І треба розуміти, що наявність цих органів значним чином впливає на правовий стан у державі, ми знаємо про велику кількість резонансних справ, які мають відповідний суспільний інтерес, і нас це теж цікавить як громадян. Водночас треба розуміти, що в усьому новому є як позитив, так і деякі негативні аспекти в частині формування практики. Як­то кажуть, у них є певні перегини.

О.Ш.: Наша позиція зводиться до того, що держава повинна протидіяти корупції, ми маємо підвищувати показник індексу сприйняття корупції на міжнародному рівні, але не за рахунок порушення прав наших клієнтів. Тобто кошти, витрачені на існування НАБУ, САП і ВАКС, не можуть виправдати діяльність цих органів винятково задля формального підвищення показників на міжнародній арені. Більше того, притягнення до відповідальності осіб не має відбуватися з грубими процесуальними порушеннями. І саме тому адвокатські об’єднання, зокрема й наше, у певному розумінні стоять на сторожі того, щоб забезпечувався повний комплекс процесуальних прав наших клієнтів.

О.В.: Треба, щоб адвокати стояли на сторожі паритету між інтересами держави зі сторони обвинувачення та інтересами осіб, яких притягують до кримінальної відповідальності. Притягнення до відповідальності може відбуватись лише в суворій відповідності до закону.

Які маркери для вас свідчитимуть, що судова реформа рухається у правильному напрямі?

О.Ш.: Заяви про початок судової реформи лунали ще на зорі 90­х років. Зараз уже 2021­й рік, і, на жаль, ті зміни, що відбулися, не стали ефективним кроком уперед. Бажання ж докорінно змінити представників органів судової влади не завжди підкріплено тим, що вони дійсно заплямовані якимись корупційними діями. Ситуація в судовій системі розгортається не на користь нашим клієнтам, оскільки ті гальмівні процеси (говорю не про ВАКС, а про інші суди), пов’язані з величезним навантаженням у судовій системі, не дають людині своєчасно захистити свої права, досягти справедливості. А з плином часу актуальність проблем втрачається. Тому судова реформа має полягати в тому, щоб заповнити вакансії суддів. На сьогодні вони заповнені десь на 2/3, але далеко не всі судді мають повноваження. І реально працюючих суддів, хто має повні повноваження і відправляє правосуддя, десь більше 1/3. Це не діло, коли до цього дня у нас є величезна кількість суддів, у яких закінчились повноваження і які роками чекають призначення. А бюджетні кошти витрачаються на те, щоб їх утримувати, оскільки з ними не було поставлено крапки в стосунках. Якщо цю проблему буде вирішено, це дозволить підвищити ефективність їхньої роботи, оскільки буде розумне навантаження і вони більше уваги приділятимуть питанням захисту прав конкретних осіб.

На жаль, представники вищих органів нашої держави дуже гальмують просування судової реформи. Ефективною вона буде тільки тоді, коли у нас вищі особи в державі цей процес прискорять. Душа болить, як у судді у відставці! Пам’ятаю роки, коли судовий корпус працював до початку реформи, навантаження було дуже серйозне, але водночас і якість роботи була, і єдність судової практики. Треба, щоб результативність була від конкретних людей, які працюють на посаді. Поки що реформа очікуваного результату не дає.

Якщо говорити про законодавство, вважаю, що наш Кримінальний процесуальний кодекс дуже прогресивний; порівняно з тим, що був до цього, він містить багато нових положень, спрямованих на захист прав людини, але не завжди зрозумілих. І для того, щоб правильно ­використовувати КПК, треба знати не тільки те, що написано, а й вміти читати між рядків, співставляти це з практикою ЄСПЛ і розуміти КПК крізь призму загальних засад кримінального провадження. Я деякий час працювала у Національній школі суддів України, де ми саме цьому вчили суддів, проводили тренінги, щоб судді вміли трактувати кодекс не з огляду на букву закону, а з огляду саме на концепцію захисту прав людини.

Які цілі ставите найближчим часом, як оцінюєте розвиток практик, в яких працюєте?

О.В.: Для кожного з нас важлива, насамперед, самореалізація. Ми всі перш за все правники і нам подобається те, чим ми займаємося. Для нас важливо бути корисними для наших клієнтів. Тому ми зараз йдемо шляхом розвитку. Визначились з тими напрямами, в яких працюємо, сформували свій інструментарій уже в адвокатській діяльності. Звісно, тактика і конкретний алгоритм у кожному кейсі різні, однак цей набір уже напрацьований. Ми сподіваємось розвиватися як в Україні, так і у взаємодії з нашими іноземними колегами, тому що в багатьох наших клієнтів є питання, які стосуються інших юрисдикції та міжнародних правових установ.

О.Ш.: Підсумовуючи нашу розмову, хочу відзначити, що у нас є висока амбіція — досягти того, щоб практика ВАКС змінилась від певного обвинувального ухилу в бік повного дотримання прав людини, щоб судді навчилися дослуховуватися до голосу позиції захисту так само, як і до голосу обвинувачення.

Н.Г.: Слід працювати над тим, щоб законодавство удосконалювалося, а норми не допускали різного тлумачення, були чіткими, точними та спрямованими на забезпечення передбачуваності правовідносин. Цьому має сприяти і судова практика. Мої кейси, в тому числі, пов’язані зі спорами про захист трудових та соціальних прав громадян, порушених органами державної влади. Наразі можна спостерігати тенденцію, що якість законодавства дозволяє суб’єктам владних повноважень свавільно діяти при прийнятті рішень. Громадяни ж, щоб відновити свої права, змушені звертатися до суду і роками чекати їх відновлення, якщо не в національних судах, то в ЄСПЛ. Необхідно завжди виходити з того, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, повинні трактуватися на користь особи.

М.Г.: Для нас, як професіоналів, які брали участь у формуванні судової практики, підготовці проєктів постанов пленумів вищих судів як представники держави, важливо також і в подальшому впливати на формування практики вже як адвокати. Будучи по інший бік барикад, помічаємо багато порушень інтересів приватних осіб, компаній, особ­ливо в питаннях захисту права власності. Неможливо не звернути увагу на проблеми, пов’язані як з тривалістю судових процесів, так і з неоднорідністю судової практики. Будуючи стратегію ефективного захисту, ми спрямовуємо свої дії як на досягнення позитивного результату для клієнта, так і на поліпшення правового стану речей у країні в цілому.

О.Ш.: Можна отримати позитивне судове рішення, але питання його виконання вимагає не меншої роботи, ніж досягнення позитивного результату в суді, особливо у сфері цивільного та адміністративного судочинства.

Бесіду вів Максим Сисоєнко,
“Український юрист”