8 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо удосконалення порядку розгляду судових справ», ухвалений Верховною Радою України 15 січня 2020 року (Закон), яким внесено ряд змін до всіх процесуальних кодексів, крім Кримінального процесуального кодексу України.

Мета Закону — знизити навантаження на Верховний Суд, щоб найвища судова інстанція більше часу могла приділяти питанням формування єдиної судової практики, а не грузнути у лавині поточних однотипних справ. Чи не призведе встановлення так званих касаційних фільтрів до звуження підстав для касаційного оскарження?

Не велике значення

Перша категорія справ, які за визначенням будуть обмежені у касаційному перегляді — так звані малозначні спори. У кожному з процесуальних кодексів передбачається пониження планки малозначності та, відповідно, розширення переліку таких справ.

Так, зокрема, у Цивільному процесуальному кодексі (ЦПК) України за новими правилами до категорії малозначних зможуть бути віднесені спори, які визнані судом малозначними, зокрема за такими критеріями: ціна позову не перевищує 250 (раніше — 500) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справи про стягнення аліментів, перегляду чи індексації їх розміру, оплати додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, зміни способу їх стягнення, справи про розірвання шлюбу, захист прав споживачів, з ціною позову не більш ніж 250 прожиткових мінімумів.

У Господарському процесуальному кодексі (ГПК) України пропонується прямо обмежити касаційний перегляд малозначних спорів, ціна позову в яких не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за винятком випадків, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Оскарженню підлягає

Тепер, за правилам ГПК України, касаційному оскарженню підлягають лише:
— рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, оскарження яких прямо заборонене частиною 3 статті 287 ГПК України, зокрема рішення у малозначних справах;
— ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини 1 статті 255 ГПК Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;
— ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз’яснення рішення чи відмову у роз’ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали;
— ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

При цьому такі судові рішення, ухвали і постанови можна оскаржити винятково з передбачених підстав, до яких частиною 2 статті 287 ГПК віднесені:
— якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
— якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступ­лення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
— якщо немає висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
— якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу;
— або ж неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У ЦПК України Закон також залишає підставою для перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, проте винятково у таких випадках:
— якщо суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду про її застосування в подібних відносинах, за винятком випадків відступу від висновку;
— якщо скаржник мотивовано доведе необхідність відступу від висновку Верхов­ного Суду про застосування норми права в подібних відносинах, використаного судом апеляційної інстанції;
— якщо немає висновку Верховного Суду щодо застосування норми права в подібних відносинах;
— якщо судове рішення оскаржується з підстав порушення норм процесуального права, що служить обов’язковою підставою для скасування судового рішення.

Оновлена стаття Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України передбачає такі ж підстави для касаційного оскарження рішення, тільки з тим уточненням, що коли не йдеться про неврахування, відступлення чи потребу у відступленні від висновку ВС, оскаржити судове рішення можна лише з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу. Це, зокрема, порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та випадки, коли:
— справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
— в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
— справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
— суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки осіб, які не були залучені до участі у справі;
— судове рішення не підписане будь-яким із суддів або підписане не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні;
— судове рішення ухвалене суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
— судове рішення ухвалене судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), крім випадків, коли касатор не заявляв з поважних підстав про непідсудність справи.

Визначити компетенцію

Необхідно звернути увагу, що за правилами статті 331 КАС України, статті 289 ГПК України, статті 391 ЦПК України касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції. Водночас ВС уже сформував свою позицію, що порушення саме цієї процедури — порядку подання, наприклад, шляхом скерування касаційної скарги до суду, чиє рішення оскаржується, — не може бути єдиною підставою для відмови у судовому захисті і перегляді рішення.

Зауважимо також, що навіть якщо спір є малозначним або не був визначений малозначним, ВС, беручи справу до розгляду, може визначити його малозначність на власний розсуд. Тобто переглянути (або не переглянути) рішення вирішить сам ВС. Новація ще й у тому, що навіть після того, як відкриється провадження у ВС, суд буде обмежений у перегляді рішення винятково доводами касаційної скарги, які стали підставою для відкриття провадження. Тобто, навіть якщо у скарзі заведено з десяток аргументів, а такими, що заслуговують на увагу, ВС визнав один-два, то саме ці аспекти судового рішення й переглядатимуться.

Тому це велика відповідальність для скаржників, підійти зважено до своєї позиції та наводити належні докази на кожен зі своїх аргументів. За таких процесуальний правил скасування виключного представництва адвокатами, принаймні в суді касаційної інстанції, видається дещо передчасною ініціативою.

Авторка: Ірина ГОНЧАР
«Український адвокат»