31 серпня 2010 року

До Господарського суду Донецької області,

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048

Позивач: Приватне підприємство «І»,

вул. Будівельників, 15, офіс 3, м. Донецьк, 83011,

ЄДРПОУ 44433322

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «В»,

поштова адреса: невідома,

вул. Леніна, 18, офіс 7, м. Макіївка, 83012,

ЄДРПОУ 44433355

Справа: № 232/111

Суддя: Карпов К.М.

КЛОПОТАННЯ

про залучення співвідповідача

У провадженні Господарського суду Донецької області знаходиться справа № 22/111.

Як вже зазначалося в позовній заяві Позивача від 13 лютого 2010 року, Відповідачем була поширена недостовірна інформація, зокрема на інтернет-сайті www.com.ua.

Відповіддю на адресу суду від 15 березня 2010 року реєстратор доменних імен «N» повідомив реквізити особи, на яку зареєстровано сайт www.com.ua — товариство з обмеженою відповідальністю «У», код ЄДРПОУ 00022211, вул. Ентузіастів, 5, м. Донецьк, 83011.

Позивач враховує, що суд прийняв рішення розглядати справу за наявними в ній доказами, а такі докази не містять конкретної вказівки на те, яка саме особа поширила недостовірну інфор-мацію про Позивача на вказаному сайті.

Положеннями абзацу 2 пункта 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» передбачено, що якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інфор-мація є анонімною і доступ до сайта — вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Відповідно до положень частини 1 статті 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Зазначимо, що вимоги Позивача до Відповідача та до ТОВ «У» виникають із однієї підстави — факту поширення недостовірної інформації про Позивача, а тому це вказує на наявність достатніх підстав для залучення ТОВ «У» в якості іншого Відповідача до провадження у справі.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись статтями 22, 24 ГПК України,

ПРОШУ:

залучити до участі у справі в якості відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «У», код ЄДРПОУ 00022211, вул. Ентузіастів, 5, м. Донецьк, 83011, в частині вимоги щодо визнання відомостей, які було поширено на інтернет-сайті www.com.ua такими, що не відповідають дійсності та порочать ділову репутацію приватного підприємтсва «І», та зобов’язання розмістити на вказаному інтернет-сайті інформацію про судове рішення у справі № 232/111 та про те, що вказані відомості не відповідають дійсності.

Представник ПП «І»

(за довіреністю в матеріалах справи)

Іванов В.В.

Комментарий эксперта

Андрей ЕВСТИГНЕЕВ,адвокат, кандидат юридических наук, партнер АО «АК «Васылык и Евстигнеев»

Иногда случаются ситуации, при которых в хозяйственном процессе после открытия произ-водства по делу приходится привлекать к участию в нем дополнительного ответчика. В частно-сти, это может быть тогда, когда на момент подачи иска истец не имел информации о нарушении его прав еще кем-то, кроме первоначального ответчика, либо не владел конкретной информацией о реквизитах такого «дополнительного» нарушителя.

Основания для привлечения к участию в процессе дополнительного ответчика в общих чер-тах выписаны в части 1 статьи 24 Хозяйственного процессуального кодекса Украины. Так, в ней предусмотрено, что хозяйственный суд при наличии достаточных оснований имеет право до принятия решения привлечь на основании ходатайства стороны или по своей инициативе к уча-стию в деле другого ответчика. Обращает на себя внимание излишняя описательность и некон-кретность данной нормы, которая не раскрывает ключевого, по моему мнению, понятия «доста-точные основания привлечения», в то время как именно их наличие кодекс определяет обяза-тельными для вышеуказанного привлечения. Такая неконкретность отдает решение соответ-ствующего вопроса на усмотрение судьи и фактически провоцирует возникновение при приме-нении этой нормы определенной «судебной практики» — позиции судов относительно порядка их действий в ситуациях, прямо не урегулированных законом. Так, как правило, достаточными основаниями являются общие основания и/или предмет иска как к первичному, так и к дополни-тельному ответчику.

В описываемой в определении ситуации речь идет именно об общих основаниях требований к обоим ответчикам — факте распространения ими недостоверной информации об истце одина-кового содержания.

Если же требования к новому ответчику не тождественны требованиям к первичному и не имеют общих оснований с ними (например, с первичного взыскивается задолженность по дого-вору поставки, а со вторичного — по договору подряда, при этом первый не имеет отношения ко второму договору, а второй — к первому), то считаю, что привлекать второго ответчика нет ос-нований, что, кстати, подтверждается судебной практикой. В таких случаях речь идет о необхо-димости рассмотрения требований ко второму ответчику в пределах отдельного судебного дела.

Привлечение другого ответчика осуществляется судом как по собственной инициативе, так и по ходатайству стороны по делу.

Советую в соответствующем ходатайстве четко указывать на общность оснований и/или предмета иска, а также прописать, какие именно требования заявляются к новому ответчику.