26 листопада 2021 року в Києві відбувся другий з’їзд арбітражних керуючих України. Оскільки з’їзд проводиться за явочним принципом (делегати не обираються попередньо, а може прибути будь‑який представник професії), то наперед кількість учасників не була відома.

Реєстрація для участі в заході пішла не за планом — попри відведені майже 3,5 години, на момент запланованого початку роботи з’їзду ще приблизно третина охочих не отримали посвідчення делегатів. Але організатори не припинили реєстрацію, щоб кожен, хто прибув, зміг взяти у з’їзді участь. Тож його роботу розпочали майже із півторагодинною затримкою.

У з’їзді взяв участь 421 учасник. На початку обрали головуючого, секретаря та лічильну комісію, до повноважень якої увійшов підрахунок голосів.

Робочу частину розпочали з питання, на яке забракло часу два роки тому, — зі створення та формування складу ревізійної комісії. Якщо перше рішення, яке голосувалося відкрито, ухвалили буквально за декілька хвилин, то для голосування щодо наступного тільки бюлетені отримували понад годину.

Новий порядок голосування

Урахувавши, що з кожного з подальших п’яти кадрових питань доведеться голосувати довше години, учасники вирішили оптимізувати кількість підходів за бюлетенями. Нагадаємо, що на порядку денному стояли ще такі кадрові питання для таємного голосування: обрання голови та заступника голови Ради арбітражних керуючих України, а також обрання членів власне Ради і членів дисциплінарної та кваліфікаційної комісії.

Тож наступного разу учасники отримали одразу п’ять бюлетенів для голосування. Поки лічильна комісія здійснювала підрахунок голосів, відбувалося прийняття рішень шляхом відкритого голосування.

У такий спосіб, зокрема, були ухвалено рішення:

— Про затвердження Положення про членські внески до Національної асоціації арбітражних керуючих України;

— Про встановлення розміру членського внеску до Національної асоціації арбітражних керуючих України на 2022—2023 роки;

— Про затвердження кошторису Національної асоціації арбітражних керуючих України на 2022—2023 роки.

Зокрема, визначилися, що розмір членського внеску до Національної асоціації арбітражних керуючих України (НААКУ) становитиме 1800 гривень на рік.

У цей час проводилося й голосування про затвердження Порядку проведення опитування, яким передбачалась можливість заочного (електронного) голосування. Але свої голоси за такі зміни віддали лише 174 учасники, і рішення ухвалено не було.

Кадрові рішення

Кульмінаційним моментом заходу стало обрання голови Ради арбітражних керуючих України. Шляхом таємного голосування було обрано Олександра Бондарчука. За нього проголосували 227 учасників. Чимала підтримка була і в його опонента — В’ячеслава Лецкана підтримали 153 арбітражні керуючі.

Заступником голови Ради арбітражних керуючих України очікувано стала Оксана Гонта. За неї проголосували 226 арбітражних керуючих.

Мабуть, найдовше лічильна комісія рахувала голоси, віддані за членів Ради арбітражних керуючих України. Зрештою до її складу увійшли:

— Олена Волянська — 226 голосів;

— Сергій Донков — 229 голосів;

— Олександр Донченко — 221 голос;

— Андрій Дуленко — 192 голоси;

— Євген Іваненко — 211 голосів;

— Євгеній Лахненко — 220 голосів;

— Андрій Палкін — 213 голосів;

— Наталія Тищенко — 215 голосів;

— Мар’ян Чорній — 235 голосів.

З’їзд завершився вже пізнього вечора оголошенням результатів виборів представників до дисциплінарної та кваліфікаційної комісій.

До складу Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих увійшли Анна Камінська, Денис Ткаченко, Олександр Чепелюк та Олег Чичва.

Членами Кваліфікаційної комісії арбітражних керуючих стали Анатолій В’язовченко, Максим Звєздічев, Віктор Крикун та Денис Лихопьок.

Попри затягнуту реєстрацію і надзвичайно тривалий підрахунок голосів, під час з’їзду арбітражних керуючих України виконано все, що було на порядку денному.

Анастасія ВОЛИНЕЦЬ «Юридична практика»

БЛІЦ‑ІНТЕРВ’Ю

Олександр БОНДАРЧУК, голова Ради арбітражних керуючих України — голова НААКУ

У найближчі два роки наша найперша задача — навчитися заробляти

— Пане Олександре, вітаємо з обранням. Розкажіть, які ваші головні цілі?

— Я буду дотримуватися тієї програми, яку представляв, і сподіваюсь, не відходитиму від неї.

Першочергово будемо рухатись до електронного голосування, до посилення нашої лобістської позиції, пошуку додаткових джерел фінансування. Сподіваємося, що з весни карантинні обмеження буде знято й ми зможемо проводити офлайн‑заходи, на яких почнемо вчитися заробляти гроші для Асоціації.

— А як з організацією роботи: чи потрібен, на вашу думку, зокрема, офіс?

— Це було рішення Ради за вимогою спільноти — скоротити плановий бюджет до мінімуму. Ми користуємося віртуальним офісом. За 1 гривню нам надали приміщення для реєстрування юридичної адреси в м. Києві на вул. Московській, 32/2.

— Фізичного офісу немає?

— Фізичний офіс ніби є, але сьогодні витрачати гроші на його оренду немає сенсу. Ми проводимо онлайн‑засідання, записи яких потім можна передивитися на офіційному сайті Ради.

— Ви ухвалили рішення про членські внески. 1800 грн на рік — цього буде достатньо для забезпечення функціонування?

— Можливо, цього й мало. Проте ми сподіваємося, що нам вдасться прожити повноцінний рік.

Тільки на цьому з’їзді було створено ревізійну комісію — минулого не встигли проголосувати за неї.

Ми будемо використовувати кошти за кошторисом, максимально раціонально. А ревізійна комісія перевірятиме, адже спільнота повинна бачити, як саме витрачалися гроші. Водночас ми маємо знайти інші джерела фінансування. Ми б хотіли зберегти планку на рівні 1800 грн для того, щоб не перевантажувати арбітражних керуючих. Це все поступовий процес.

Питання доходу арбітражних керуючих — одне з найбільш болючих для нас, адже наші доходи не гарантовані.

Якщо зараз приватний виконавець гарантовано заробляє 10 % від суми стягнень, то для арбітражного керуючого це окрема місія — отримати хоча б те, що затвердив на його користь суд. Кредитори зазвичай проти компенсації витрат і за мінімальну зарплату.

Тому на найближчі два роки наше найперше завдання — навчитися зароб­ляти. У нас є цікава ідея, але поки що потримаю її в таємниці.

— Чому рішення про онлайн‑голосування не пройшло?

— Я вважаю, що така форма ухвалення рішень повинна бути. Не пройшла вона, найімовірніше, лише тому, що час проведення з’їзду затягнувся. Банально забракло голосів людей, які поїхали.

Але я впевнений, що за два роки ми дійдемо до цієї форми роботи. Ми побачили сьогодні, наскільки вона необхідна: стоячи в черзі, колеги просили прискорити процес видачі бюлетенів, але це можливо зробити лише шляхом електрон­ного голосування.

Упевнений, що ми повернемось до цього питання після широкого обговорення з регіонами.

— Чи погоджуєтеся ви з тим, що потрібно посилювати роль регіонів?

— Абсолютно правильно. Саме регіональні представництва ведуть роботу з арбітражними керуючими на місцях. Безпосереднє спілкування відбувається на рівні регіональних рад. Це один із пунктів нашої програми — посилення ролі ради регіону або ради голів регіонів.

— Спільнота арбітражних керуючих має два сильні центри. В умовній «опозиції» дуже фахові експерти галузі. Як плануєте працювати з ними?

— Я готовий до співпраці. З усіх конструктивних питань. Я дуже поважаю В’ячеслава Лецкана. Це один зі стержнів нашої спільноти, найкращий експерт із процедур банкрутства, найбільш досвідчений у роботі на цьому ринку. Його досвід цінний для нас, і ми готові співпрацювати.

Бесіду вела Анастасія ВОЛИНЕЦЬ, «Юридична практика»