Генеральный партнер 2020 года

Издательство ЮРИДИЧЕСКАЯ ПРАКТИКА
Главная » Судовий вісник №1 від 31.01.2020 » Нюанси визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний із виробництвом

Нюанси визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний із виробництвом

Виникнення конфлікту на ґрунті претензій щодо неналежного виконання трудових обов’язків охоронником підприємства свідчить про відсутність підстав для застосування винятку щодо випадків, що сталися з особистих мотивів

Позивач, перебуваючи на робочому місці на території підприємства, за безпечність умов праці якого відповідає роботодавець, унаслідок небезпечного виробничого фактора, а саме — агресивних дій іншого працівника, що сталися у процесі виконання ним трудових обовязків, зазнав тілесних ушкоджень, а отже, нещасний випадок є таким, що повязаний із виробництвом

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянувсічня 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу грна Ю. на рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області відлютого 2018 року у справі за позовом грна Ю. до державного підприємства «Дослідне господарство «К» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» (ДП «ДГ «К» ІСГ Північного Сходу НААНУ»), треті особи: Головне управління Держпраці у Харківській області, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, — про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, визнання незаконними актів про нещасний випадок на виробництві, не повязаний з виробництвом та їх скасування, зобовязання вчинити певні дії.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року грн Ю. звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Дослідне господарство «К» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України», треті особи: Головне управління Держпраці у Харківській області, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, встановлення факту нещасного випадку на виробництві, про визнання незаконними актів про нещасний випадок на виробництві, не повязаний з виробництвом та їх скасування, зобовязання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог грн Ю. посилався на те, що 27 липня 2008 року під час виконання ним своїх трудових обовязків охоронника комбайнер Є. вдарив його в обличчя, від цього удару він упав, вдарився та зазнав гострої закритої черепномозкової травми. Був госпіталізований, прооперований та знаходився на лікуванні з 27 липня 2008 року по 15 серпня 2008 року.

Вироком Харківського районного суду Харківської області від 21 липня 2016 року грн Є. був визнаний винним у спричиненні позивачу тілесних ушкоджень на його робочому місці.

У звязку з цим позивач просив суд визнати нещасний випадок, який стався з ним 27 липня 2008 року о 07:00 год. під час виконання трудових обовязків, таким, що повязаний з виробництвом, визнати незаконними та скасувати акт  1 форми НПВ від 27 грудня 2016 року про нещасний випадок на підприємстві, не повязаний з виробництвом та акт за формою Н-5 від 27 грудня 2016 року про проведення розслідування нещасного випадку, що стався з охоронником ДП «ДГ «К» ІСГ Північного Сходу НААНУ» 27 липня 2008 року о 07:00 год., а також просив зобовязати відповідача ДП «ДГ «К» ІСГ Північного Сходу НААНУ» провести розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем 27 липня 2008 року о 07:00 год. під час виконання ним трудових обовязків охоронника на ДП «ДГ «К» ІСГ Північного Сходу НААНУ» та скласти акт за формою Н-1.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду Харківської області відлютого 2018 року, в задоволенні позовних вимог грна Ю. відмовлено. Судові витрати залишено на рахунок Державного бюджету України.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що позивачем не було доведено факт того, що нещасний випадок з ним стався на роботі, погіршення стану його здоровя, інвалідність є у причинному звязку із отриманими тілесними ушкодженнями саме на робочому місці.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, грн Ю., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та постанову апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2018 року відкрите касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Харківського районного суду Харківської області.

жовтня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Грушицького А.І. (суддядоповідач), Сердюка В.В., Фаловської І.М.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 грудня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі пяти суддів.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 грудня 2019 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А.І. (суддядоповідач), Висоцька В.С., Литвиненко І.В., Сердюк В.В., Фаловська І.М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не повно зясували обставини справи. Позивач вказує, що 21 липня 2016 року вироком Харківського районного суду Харківської області грн Є. був визнаний винним у спричиненні грну Ю. тілесних ушкоджень. Цим же вироком встановлені обставини, за яких позивач зазнав черепномозкової травми, а саме: під час чергування — на робочому місці. Внаслідок отриманої травми настала інвалідність і за висновками медикосоціальної експертної комісії йому встановлена друга група інвалідності.

Відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2018 року ДП «ДГ «К» ІСГ Північного Сходу НААНУ» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої та постанову апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що згідно з наказом  * від 10 лютого 2004 року позивач був прийнятий на роботу охоронником на ДП «ДГ «К» ІСГ Північного Сходу НААНУ».

Наказом  ** від 19 грудня 2008 року грн Ю. був звільнений з роботи.

27 липня 2008 року о 07:00 год. грна Ю., який працював на ДП «ДГ «К» ІСГ Північного Сходу НААНУ» охоронником та був на чергуванні, побив комбайнер Є., внаслідок чого позивач зазнав тяжкої закритої черепномозкової травми, що належить до тяжких тілесних ушкоджень, залишився інвалідом.

Після нещасного випадку донька позивача звернулася до Харківської державної інспекції промислової безпеки та охорони праці в агропромисловому комплексі з вимогою про розслідування нещасного випадку, на що їй було повідомлено про необхідність завершення порушеної кримінальної справи стосовно грна Є.

21 липня 2016 року вироком Харківського районного суду Харківської області у справі  2034/10582/2012, який набрав законної силисерпня 2016 року, грн Є. був визнаний винним у спричиненні грну Ю. легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до мотивувальної частини вироку в ході розгляду справи проводились три судові медичні експертизи, висновки лікарів щодо причин та механізму отриманої черепномозкової травми позивачем різняться.

Згідно з виписками з історії хвороби позивач був прооперований внаслідок отримання забою головного мозку тяжкого ступеня, однак не зазначено внаслідок чого грн Ю. зазнав забою головного мозку.

Листом ГУ Держпраці у Харківській області від 21 жовтня 2016 року грну Ю. повідомлено, що йому слід звертатися до ДП «ДГ «К» ІСГ Північного Сходу НААНУ».

На заяву позивача від 11 листопада 2016 року про необхідність складання акта за формою Н-1 йому надійшла з ДП «ДГ «К» ІСГ Північного Сходу НААНУ» відповідь від 18 листопада 2016 року  297 про те, що відсутні підстави складання акта за формою Н-1, оскільки відповідно до вироку суду від 21 липня 2016 року позивач зазнав легких тілесних ушкоджень.

Не погоджуючись з такою відповіддю, грн Ю. звертався зі скаргами до ГУ Держпраці у Харківській області та Генеральної прокуратури України.

Позивачу надходили листи про відсутність підстав для проведення спеціального розслідування ГУ Держпраці у Харківській області.

Наказом  209 від 15 грудня 2016 року ДП «ДГ «К» ІСГ Північного Сходу НААНУ» було призначено комісію з розслідування нещасного випадку, який мав місце 27 липня 2008 року на території господарства.

Листами від 16 грудня 2016 року, від 20 грудня 2016 року та від 21 грудня 2016 року позивачу було повідомлено про проведення засідання комісії з розслідування нещасного випадку та запропоновано 27 грудня 2016 року бути присутнім на засіданні. Однак за станом здоровя позивач не був присутній на засіданні комісії з розслідування нещасного випадку.

У січні 2017 року грн Ю. отримав два акти від ДП «ДГ «К» ІСГ Північного Сходу НААНУ» за формою НПВ та Н-5 від 27 грудня 2016 року, згідно з якими комісія надала висновок про те, що нещасний випадок, який стався з позивачем, є таким, що не повязаний з виробництвом.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року  3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Стаття 153 Кодексу законів про працю (КЗпП) України визначає, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобовязаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативноправових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно з пунктом 5 частини 1 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування» нещасний випадок — обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обовязків, унаслідок яких заподіяно шкоду здоровю або настала смерть.

Відповідно до частини 2 статті 36 цього Закону факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Згідно зі статтею 171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобовязаний організовувати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням із всеукраїнськими обєднаннями профспілок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року  1112 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» затверджено Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (Порядок) (діяв на момент настання нещасного випадку), який визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду економічної діяльності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах чи у фізичних осіб — підприємців, які відповідно до законодавства використовують найману працю (підприємство), а також тих, що сталися з особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (особи, які забезпечують себе роботою самостійно).

Пунктом 7 Порядку передбачено, що розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоровя працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обовязків, а також у разі смерті працівника на підприємстві (нещасні випадки).

Відповідно до пункту 13 Порядку обстеження місця нещасного випадку, одержання пояснень потерпілого, свідків та причетних до нещасного випадку осіб, зясування обставин і причин нещасного випадку, визначення, чи повязаний цей випадок з виробництвом, установлення осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці та складання акта розслідування нещасного випадку віднесено до компетенції утвореної роботодавцем комісії з розслідування нещасного випадку.

За пунктом 14 Порядку визнаються повязаними з виробництвом нещасні випадки, що стались з працівниками під час виконання трудових обовязків, а також ті, що стались у період: перебування на робочому місці, починаючи з прибуття працівника на підприємство до його вибуття, який фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, у тому числі протягом робочого часу, підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва.

Відповідно до пункту 16 Порядку нещасні випадки, повязані із завданням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивство працівника під час виконання чи у звязку з виконанням ним трудових (посадових) обовязків чи дій в інтересах підприємства незалежно від порушення кримінальної справи розслідуються відповідно до цього Порядку. Такі випадки визнаються повязаними з виробництвом (крім випадків, що сталися з особистих мотивів).

Правильно встановивши фактичні обставини справи, а саме — той факт, що 27 липня 2008 року грн Ю. під час виконання трудових обовязків у період перебування на робочому місці зазнав тілесних ушкоджень, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, неправильно застосували норми матеріального права, зокрема норми статті 43 Конституції України, статті 153 КЗпП України, пунктів 7, 14, 16 Положення.

Вказівка у вироку Харківського районного суду Харківської області від 21 липня 2016 року про те, що грн Є. заподіяв грну Ю. тілесні ушкодження в ході конфлікту, що раптово виник на ґрунті особистих неприязних відносин, не свідчить про наявність підстав для невизнання нещасного випадку таким, що повязаний із виробництвом, оскільки цим же вироком встановлено, що грн Є. предявив грну Ю. претензії щодо охорони припаркованого автомобіля.

У науці кримінального права до особистих мотивів злочину відносять помсту, сексуальні спонукання, ревнощі, боягузтво, жорстокість, карєризм, заздрість, жалість, співчуття, родинні та інші почуття, сором, захопленість певними предметами або будьякою діяльністю.

Виникнення конфлікту на ґрунті претензій щодо неналежного виконання трудових обовязків охоронником підприємства свідчить про відсутність підстав для застосування виключення, передбаченого пунктом 16 Порядку (щодо випадків, що сталися з особистих мотивів).

З огляду на наведене Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій уваги на зазначені норми не звернули. Позивач, перебуваючи на робочому місці на території підприємства, за безпечність умов праці якого відповідає роботодавець, унаслідок небезпечного виробничого фактора, а саме — агресивних дій іншого працівника, що сталися у процесі виконання ним трудових обовязків, зазнав тілесних ушкоджень, а отже, нещасний випадок є таким, що повязаний з
виробництвом.

Таким чином, оскільки фактичні обставини справи судом установлено повно, але неправильно застосовано матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини, ухвалені у справі судові рішення відповідно до вимог статті 412 ЦПК України слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлена ставка судового збору в розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом насічня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Враховуючи, що позивач не сплачував судовий збір, у дохід держави з відповідача слід стягнути судовий збір за розгляд судами всіх інстанцій трьох позовних вимог немайнового характеру (3х0,4х1600 грн + 3х0,4х1600 грн х 150 % + 3х0,4х1600 грн х 200 % = 8640  грн).

Керуючись статтями 141, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив:

— касаційну скаргу грна Ю. задовольнити частково;

— рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області відлютого 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення;

— позовні вимоги задовольнити;

— визнати нещасний випадок, який стався з грном Ю. 27 липня 2008 року о 07:00 год. під час виконання трудових обовязків таким, що повязаний з виробництвом;

— визнати незаконними та скасувати акт  1 форми НПВ від 27 грудня 2016 року про нещасний випадок на підприємстві, не повязаний з виробництвом, та акт за формою Н-5 від 27 грудня 2016 року про проведення розслідування нещасного випадку, що стався з охоронником державного підприємства «Дослідне господарство «К» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» 27 липня 2008 року о 07:00 год.;

— зобовязати державне підприємство «Дослідне господарство «К» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» провести розслідування нещасного випадку, який стався з грном Ю. 27 липня 2008 року о 07:00 год. під час виконання ним трудових обовязків охоронника на державному підприємстві «Дослідне господарство «К» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» та скласти акт за формою Н-1;

— стягнути з державного підприємства «Дослідне господарство «К» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» в дохід держави 8640 (вісім тисяч шістсот сорок) грн судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

(Постанова Верховного Суду від 9 січня 2020 року. Справа № 635/3143/17. Головуючий — Висоцька В.С. Суддя-доповідач — Грушицький А.І. Судді — Литвиненко І.В., Сердюк В.В.,Фаловська І.М.)

Поделиться

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Подписывайтесь на «Юридическую практику» в Facebook, Telegram, Linkedin и YouTube.

0 Comments
Встроенные отзывы
Посмотреть все комментарии
Slider

Содержание

Обличчя місяця

Актуальне питання

За кордоном

Імунний статус

За лаштунками

Поза конкуренцією

Кадри

Січові стільці

Новини

Набули чинності

Законотворчість

Де офшоризація?

Поза процесом

Третя гілка — владі

Вступати на зміну

Листо ноша

Прецедент

Іпотечна настанова

Судова практика

Проти України

Секретні матеріали

Сумнівна саморегуляція

Вексель зобов’язує

Перевірити на слово

Судове рішення

Щодо неупередженості членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів під час проведення співбесіди у рамках кваліфікаційного оцінювання судді

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до апеляційного суду

Факт участі в ліквідації аварії на ЧАЕС не може бути встановлений у судовому порядку

Нюанси визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний із виробництвом

Перегляд справи у зв’язку з нововиявленими обставинами не має на меті усунення судових помилок*

Щодо надання статусу біженця

Другие новости

PRAVO.UA

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: