Генеральный партнер 2020 года

Издательство ЮРИДИЧЕСКАЯ ПРАКТИКА

Менше на краще

Зменшення кількості народних депутатів відповідає Основному Закону,але ухвалення запропонованих змін створить ряд ризиків
Хоча скорочення кількості депутатів викликало чимало застережень КСУ, підсумковий висновок — на користь президентської ініціативи

Конституційний Суд України (КСУ) визнав таким, що відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України, законопроєкт про внесення змін до статей 76 та 77 Конституції України (щодо зменшення конституційного складу Верховної Ради України та закріплення пропорційної виборчої системи), реєстраційний № 1017, у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України.

Разом із тим у резолютивній частині КСУ вказав на важливість збалансування кількості народних депутатів України та пропорційної виборчої системи, а також попрацювати над забезпеченням принципу неперервності роботи головного законодавчого органу країни.

Відповідний висновок № 8-в/2019 було ухвалено 16 грудня 2019 року. Суддя-доповідач у справі — Олександр Тупицький.

Зазначений законопроєкт стосується внесення змін до двох статей та перехідних положень Конституції, якими, зокрема, пропонується зменшити конституційний склад Верховної Ради України з 450 до 300 народних депутатів України, вилучити принцип обрання депутатів «на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування», встановлення для кандидатів у народні депутати України таких вимог, як постійне проживання в Україні не менше останніх пяти років і володіння державною мовою; та уточнення, що несумісність означає, що особа не може бути народним обранцем, а не «бути обраною до Верховної Ради України», зважаючи на те, що деякі аспекти несумісності можна усунути між встановленням результатів виборів та складенням присяги народного депутата України.

КСУ вважає, що такі зміни не спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України, не передбачають скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина, а отже, відповідають вимогам частини 1 статті 157 Конституції України. У висновку також зазначається, що законопроєкт відповідає вимогам частини 2 статті 157 та статті 158 Конституції України.

Разом із тим КСУ зробив низку застережень для врахування Верховною Радою України при подальшій роботі над законопроєктом. Так, хоча самі по собі зміни не є такими, що суперечать положенням статей 157 та 158 Конституції України, вони можуть породити чимало ризиків. Тому в резолютивній частині рішення КСУ зазначив, що Конституція України має встановлювати чіткі та однозначні приписи, що народні депутати України обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Визначення типу виборчої системи, її ознак та особливостей є питанням політичної доцільності та має вирішуватися парламентом відповідно до його конституційних повноважень за умови дотримання конституційних принципів та демократичних стандартів організації й проведення виборів. З огляду на це немає потреби (імперативності) для закріплення типу виборчої системи в Конституції України.

Запропоноване законопроєктом положення щодо зменшення конституційного складу Верховної Ради України до 300 народних депутатів України має розглядатись у взаємозвязку з тими положеннями Основного Закону України, які визначають певну (конкретну) кількість народних депутатів України. При внесенні таких змін повинна бути дотримана відповідна домірність та збережена системність усіх положень Конституції України.

КСУ попереджає, що у разі ухвалення запропонованого законопроєктом пункту 17 розділу XV «Перехідні положення», згідно з яким після набуття чинності цим Законом Верховна Рада України продовжить виконувати свої повноваження до наступних виборів народних депутатів України, виникне суперечність між положеннями зазначеного пункту та положеннями частини 1 статті 90 Конституції України, якими врегульоване припинення повноважень Верховної Ради України — з моменту набуття повноважень Верховною Радою нового скликання. Застосування пункту 17 розділу може призвести до розриву в часі між моментом (днем) припинення повноважень поточного скликання парламенту і моментом (днем) набуття їх новообраним парламентом, а отже, до порушення конституційного принципу безперервності функціонування законодавчої влади.

Цікаво, що певні сумніви щодо відповідності змін вимогам Конституції, КСУ викладав і в мотивувальній частині свого висновку.

Зокрема, він зазначив у пункті 2.3, що запропоноване законопроєктом положення частини 2 статті 76 Конституції України може призвести до обмеження, порівняно з чинною частиною 2 статті 76 Конституції України, конституційного права окремих громадян України бути обраними до Верховної Ради України.

Нагадаємо, що цією нормою законодавець бажає встановити оновлений перелік вимог, яким має відповідати кандидат у народні депутати України, закріпивши такі вимоги, як постійне проживання в Україні не менш ніж останні пять років і володіння державною мовою.

З цього приводу КСУ нагадав, що за його позицією у рішенні від 18 квітня 2000 року  5-рп/2000, «встановлення Конституцією України та законами України певних кваліфікаційних вимог не порушує конституційного принципу рівності (стаття 24), адже всі громадяни, які відповідають конкретним кваліфікаційним вимогам, мають право обіймати відповідні посади». І Конституція України передбачає відповідні кваліфікаційні вимоги до претендентів на певні державні посади, зокрема й до кандидатів у народні депутати України. Тому запропоновані законопроєктом зміни щодо встановлення додаткових вимог для представників органу законодавчої влади в Україні не передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Водночас КСУ звертає увагу на те, що оновлена норма передбачає, що «народним депутатом України може бути громадянин України», замість чинного положення «народним депутатом України може бути обрано громадянина України», і така редакція, на думку КСУ, дає можливість дійти висновку, що запропоновані законопроєктом вимоги, яким мають відповідати представники органу законодавчої влади в Україні, поширюються на вже обраного народного депутата України, а не на громадянина України, який є кандидатом у народні депутати України.

КСУ як застереження констатує, що запропоноване законопроєктом положення частини 2 статті 76 Конституції України спричинить юридичну невизначеність щодо кола осіб, які можуть бути кандидатами у народні депутати України, оскільки неможливо буде встановити можливість участі у виборах до Верховної Ради України громадян України, які на момент реєстрації кандидатом у народні депутати України ще не досягли 21 року або проживали в Україні менш ніж пять років, однак до моменту встановлення результатів виборів можуть такого віку досягти або може настати пятирічний строк їх постійного проживання в Україні.

Так само КСУ як застереження констатував, що вилучення з частини 1 статті 76 Конституції України положення «на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування» зі збереженням такого ж положення в інших нормах Основного Закону України створить неузгодженість між ними та може надати можливість відійти від вимог, передбачених у частині 1 статті 71 Конституції України, і на законодавчому рівні закріпити будьякі засади виборів народних депутатів України.

Своє застереження КСУ мотивує тим, що у статті 71 розділу ІІІ «Вибори. Референдум» Конституції України закріплено, що вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування (частина 1); виборцям гарантується вільне волевиявлення (частина 2). При цьому наведені основоположні принципи загального, рівного і прямого виборчого права, вільне і таємне волевиявлення громадян України на виборах народних депутатів України становлять конституційну основу правового регулювання виборчого процесу. Оскільки норма залишається в інших статтях Конституції, то КСУ констатує, що запропоновані законопроєктом зміни не передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, хоча юридичну точність норма втратить.

Варто зауважити, що цей висновок КСУ загалом є схвальним, а отже, ніщо не забороняє парламенту проголосувати законопроєкт остаточно, і тоді збільшиться ймовірність, що побоювання КСУ стануть реальністю. Та, незважаючи на ґрунтовну аргументацію, КСУ фактично дав зелене світло законопроєкту. У той час як, наприклад, раніше без жодних аргументів дав світло законопроєкту № 1013 «Про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії)», доцільність якого у багатьох суддів викликала подібні сумніви та застереження.

Ірина ГОНЧАР, «Судовий вісник»

Поделиться

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.

Подписывайтесь на «Юридическую практику» в Facebook, Telegram, Linkedin и YouTube.

0 Comments
Встроенные отзывы
Посмотреть все комментарии
Slider

Другие новости

PRAVO.UA

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: