Медіаційний простір — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Юридична практика № 3-4 (1256-1257) » Медіаційний простір

Медіаційний простір

Рубрика Тема номера
Процес медіації в сімейних спорах дає змогу краще захистити інтереси дітей, що не завжди можна відобразити в судовому рішенні
Інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв’язків із родиною, крім випадків, коли сім’я є особливо непридатною або неблагополучною
СТАРОВОЙТОВА Дарина — адвокат, медіатор, заступник голови комітету з медіації ААУ, керівник цивільної практики «Горецький і Партнери», м. Київ

Визначальним принципом, що застосовується під час вирішення питань щодо дітей, є принцип дотримання найкращих інтересів дитини (the best interests of the child). Перші згадки про цей принцип зафіксовано в Декларації прав дитини 1959 року (принцип 2).

 

Відсутність критеріїв

Попри поширене використання зазначеного принципу судами та іншими органами державної влади під час вирішення питань щодо дітей, його зміст залишається недостатньо визначеним. З огляду на відсутність нормативного визначення тлумачення цього поняття залишається прерогативою судів, які розглядають сімейні спори (про визначення місця проживання дітей, відібрання дитини, надання дозволу на виїзд за межі України, визначення способу участі у вихованні дитини, стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав тощо). Вирішення цих питань у більшості випадків — це складні, тривалі, виснажливі та емоційні процеси.

Попри те що нормами Сімейного кодексу (СК) України врегульовано всі перелічені відносини, останнім часом судовою практикою сформовано нові орієнтири в справах щодо дітей — забезпечення найкращих інтересів дітей у кожному конкретному випадку. Національні суди перейняли такий підхід від Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Поняття «найкращі інтереси дитини» має різне тлумачення, адже в законодавстві його не розкрито, а критерії для встановлення відповідності таким інтересам відсутні.

Згідно з Декларацією прав дитини їй законом та іншими засобами має бути забезпечено спеціальний захист і надано можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи та гідності. Під час ухвалення відповідних законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Статтею 3 Конвенції ООН про права дитини визначено, що дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги як першочергове міркування під час учинення відносно неї будь‑яких дій або прийняття рішень як у державній, так і в приватній сфері. Найкраще забезпечення інтересів дитини — це право, принцип і правила процедури, засновані на оцінці всіх елементів, що відображають інтереси дитини в конкретних обставинах.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини — це дії та рішення, які спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров’я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

 

Зміна інтересів

Чому ці інтереси має бути враховано в кожному конкретному випадку за індивідуального підходу? Тому що інтереси дитини можуть змінюватися залежно від різних обставин та факторів, як‑от вік дитини, бажання, зрілість, присутність чи відсутність батьків, оточення, досвід тощо. Служба у справах дітей та сім’ї, суди, вирішуючи спір, що стосується дитини, враховують усі обставини та нюанси, зокрема:

— вік, стан здоров’я дитини;

— організацію навчання, дозвілля, розвитку дитини;

— думки, прихильність, уподобання дитини (її слід вислухати в усіх випадках, у яких вона здатна висловитися);

— умови, створені для дитини батьками;

— те, чи прижилася дитина в новому середовищі,

—  те, як вона сприймає державу, в якій перебуває (якщо вирішується питання про повернення дитини, визнання утримування дитини незаконним тощо);

—  відсутність психотравмуючих факторів для дитини;

—  коло спілкування;

—  наявність ризиків психічної шкоди та нетерпимої обстановки для дитини;

— висновки психологів щодо стану дитини (доцільно отримати, адже дитина не завжди усвідомлює свої інтереси, тому виявити її певні потреби, проблеми може спеціаліст).

Цікаво спостерігати за судовою практикою, яка формується судом касаційної інстанції в спорах щодо дітей. Особливою є постанова від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16‑ц, в якій Велика Палата (ВП) Верховного Суду (ВС) прийняла рішення про залишення дитини з батьком, констатувавши та ствердивши принцип рівності батьків. Це рішення було свого роду проривом у напрямі захисту прав батька.

Також ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (КЦС) в постанові від 4 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив батьку (позивачу) у відібранні дитини в бабусі. Суд зазначив, що, визначаючи найкращі інтереси дитини з метою прийняття рішення про застосування того чи іншого конкретного заходу, належить діяти таким чином: враховуючи конкретні обставини справи, слід встановити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них у співвідношенні з іншими; з цією метою необхідно дотримуватися правил, які забезпечують юридичні гарантії та належну реалізацію відповідного права.

Оцінюючи та визначаючи найкращі інтереси дитини, потрібно враховувати такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування, захист і безпеку дитини; (ґ) вразливе становище; (д) право дитини на здоров’я; (е) право дитини на освіту.

 

Європейська практика

Є декілька справ, розглянутих ЄСПЛ, на які національні суди посилаються у своїх рішеннях. Зокрема, в рішенні від 7 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (скарга № 31111/04) ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11 жовтня 2017 року у справі «М.С. проти України» (скарга № 2091/13) суд зауважив, що під час визначення найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по‑перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв’язків із сім’єю, крім випадків, коли сім’я є особливо непридатною або неблагополучною; по‑друге, в найкращих інтере­сах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76). Саме ці умови необхідно враховувати під час визначення основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку.

ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 2011 року у справі «Шнеерсоне і Кампанелла проти Італії» (скарга № 14737/09) зазначив, що під найкращими інтере­сами дитини варто розуміти можливість збереження зв’язків із сім’єю, якщо не буде встановлено небажаність таких зв’язків, і можливість розвитку в здоровому середовищі. Суд повинен перевірити сімейну ситуацію і врахувати низку факторів, зокрема емоційного, психологічного, матеріального і медичного характеру, та надати розумну оцінку інтересам кожного з батьків та інтересам дитини, які мають найважливіше значення.

13 квітня 2021 року ВП ВС переглянула справу за виключними обставинами про повернення дитини до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії (справа № 2‑4237/12) і залишила в силі рішення про відмову в задоволенні позову (до цього справа переглядалася ЄСПЛ, який в рішенні «Сатановська та Роджерс проти України» (скарга № 14737/09) констатував порушення Україною статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

19 травня 2021 року ВС у складі колегії суддів Першої судової палати КЦС розглянув справу № 524/3333/20 про забезпечення повернення малолітньої дитини до Турецької Республіки та, відмовляючи в задоволенні позову, вказав на те, що повернення дитини й проживання з батьком, якого дитина згадує з острахом, становитиме для неї стрес і створить загрозу заподіяння психічної та фізичної шкоди, що не відповідає концепції найкращих інтересів дитини й належить до винятку, передбаченого пунктом «b» статті 13 Гаазької конвенції, який дає підстави відмовити в поверненні дитини.

 

Гнучкий процес медіації

Однак, хоч судова практика — це цікаво, власний досвід дає змогу однозначно стверджувати, що судове вирішення спору — не найкращий варіант як для батьків, так і для дитини. «Перетягування канату» між батьками, заборони спілкуватися з дитиною, налаштовування її проти одного з батьків, прояви домашнього насильства — лише частина складної тривалої боротьби. Неприязні стосунки, суперечки щодо розміру аліментів, невирішені фінансові та матеріальні питання, емоційне напруження — все це ускладнює відносини в трикутнику батько — матір — дитина. Від сімейних спорів та конфліктів завжди страждають діти, і без наслідків для дитячої психіки це минути не може.

Варто пам’ятати про те, що навіть після тривалого процесу, коли вже прийнято судове рішення, під час його виконання сторони все одно мають спілкуватися та вирішувати спільно деякі питання щодо дитини. Тому, у разі якщо батьки дитини прийняли виважене та остаточне рішення розійтися та/або врегулювати ті чи інші питання (зокрема, але не виключно, пов’язані з дітьми), найбільш правильним для них є шлях медіації — цей механізм упевнено набирає обертів, стаючи щораз поширенішим. Особливо актуально про це згадати, адже 15 грудня 2021 року набрав чинності Закон України «Про медіацію», яким визначено правові засади та порядок проведення медіації як позасудової процедури врегулювання конфлікту (спору), її принципи, статус медіатора, вимоги до його підготовки та інші питання, пов’язані з цією процедурою.

Сімейні спори є найбільш медіабельними, і тут медіація є більш цікавим інструментом вирішення спору, ніж судовий розгляд, адже медіація — це гнучкий процес, що дає змогу знайти оптимальне рішення, яке може виходити за юридичні межі. Саме гнучкість медіації дає можливість не обмежуватися рамками, визначеними нормами закону. Наприклад, судовий процес про поділ майна обмежено нормами СК України та Цивільного процесуального кодексу України. Відповідно до судової практики спори про поділ майна подружжя може бути врегульовано або в судовому рішенні, ухвалі про затвердження мирової угоди, або в письмовій угоді. Внаслідок успішної медіації можна укласти й інші договори, зокрема на користь чи в інтересах дітей, чого не можна відобразити в судовому рішенні в спорі про поділ майна.

Низка інших переваг медіації: економія коштів, часу, збереження конфіденційності, можливість зберегти взаємини на майбутнє — дають змогу застосовувати її як альтернативу суду.

Звісно, для кожного з батьків це буде робота над собою: над своїми образами, емоціями. Проте, якщо мова йде про інтереси дитини, все ж таки варто розставити пріоритети.

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Зміст

IP REPORTER

Права машин

Актуально

Е­-нотаріальні дії

Новий старт

Акцент

Компромісне вирішення

Галузі практики

Дієва перевірка

Колективні наслідки

Налагодження комунікацій

Виправдані сподівання

Тверезий розсуд

Дайджест

Вийшли за позиції

Держава та юристи

Імплементація захисту

Новини юридичних фірм

До Hillmont Partners приєднався новий партнер Валентин Засуха

Aequo розпочинає набір на сьому хвилю інноваційного стажування Aequo Friends для юристів

Микита Нота призначений партнером практики конкурентного права AVELLUM

Sayenko Kharenko захистила інтереси Sistema Prosecco у Верховному Суді

Asters — юридичний радник Vitol щодо продажу 50 % акцій у Geo‑Alliance Oil‑Gas Public Limited

CMS посилює практику нерухомості в Києві

Приватна практика

Час відкритості

Лінії трендів

Судова практика

По факту оплати

Спільника справа

Судові рішення

Про нюанси визнання недійсним шлюбу за позовом особи, права якої порушено у зв’язку з його реєстрацією

Свідок не вправі оскаржити судове рішення щодо іншої особи в кримінальному провадженні

Тема номера

Медіаційний простір

Батьківський контроль

Утримати баланс

Інші новини

PRAVO.UA